Донецький край · “Мене, російськомовного громадянина України, дуже турбує провокаційна діяльність Партії регіонів”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Наперекір інстинкту самозбереження
Слово Просвіти, №24 за 2012 рік
Надія КИР’ЯН Фото Петра АНТОНЕНКА
5 червня на мітинг до Верховної Ради з Донецька приїхали донеччани. Ось їхні міркування, з якими вони прийшли в редакцію “Слова Просвіти”.
Володимир Кловський, нині пенсіонер (працював гірничим інженером на копальні ім. Засядька) розповів: — Я приїхав, щоб висловити свою громадянську позицію на підтримку української мови. Вважаю, що в Українській державі повинна бути одна державна мова — українська, як у Росії — російська, хоч Росія, на відміну від нас, федеративна держава. Мені достеменно відомо, що в нашій місцевості більшість населення — етнічні українці, які досі добре розмовляють українською. Саме Донеччина дала найяскравіших письменників, громадських діячів, серед них Володимир Сосюра, Микола Руденко, Олекса Тихий, Іван і Надія Світличні, Василь Голобородько, Іван Дзюба, Василь Стус. Переважна більшість мешканців Донецької області ставляться до української мови як до єдиної державної. Не лише в селах, а й у містах. Але, враховуючи те, що тут і досі відбувається цькування української мови, українців, люди це приховують, не виявляють своєї позиції так активно, як я. Кажуть: “Знаємо ми ці зміни, після них спина синя від тортур, влада міняється, а нам від того не стає краще”. Більшість людей послуговуються інстинктом самозбереження, бо живемо в агресивному середовищі, в часи, коли Партія регіонів і закордонні спецслужби працюють на руйнування Української держави. Люди добре розуміють, що відбувається, багато розчарованих, бо влада вирішує свої меркантильні інтереси, а на проблеми українців не зважає, — і попередня, а нинішня й тим паче. Я дивуюся, як у таких тоталітарних умовах у селах мова все-таки зберігається. Нещодавно був у селі Яковлєвка, це майже в межах Донецька. Тут ще є українська школа. Вона чиста, охайна. Діти там навіть на перервах розмовляють українською мовою, літні люди й поготів. Така сама ситуація в Олександрівці, яка нині входить у Петровський район міста, у Мінеральному та інших. Уже 50 років нема українського виховання, але люди між собою спілкуються рідною мовою, що нині потребує реані-
Денис КАЗАНСЬКИЙ, м. Донецьк
У тому, що перед прийдешніми виборами народ знову “потягнуть за язик”, я переконався під час недавнього телеефіру з депутатом від ПР Оленою Бондаренко на телеканалі “Донбас”, де я, як журналіст, був присутній. Коли регіоналка між іншим раптом заговорила про “витіснення російськомовного населення з України”, я зрозумів, що виразної економічної програми у біло-блакитних, як і раніше не передбачається, і замість неї нас знову чекає знайома всім клоунада. Коли українську пресу обійшла фотографія Вадима Колесніченка, що у рваній сорочці стирчав на трибуні Верховної Ради, я з подивом дізнався, що ця людина ризикувала здоров’ям заради мене. Підставляв голову під стусани, псував дорогий одяг, оплачений із скромних депутатських грошей, — і все це захищаючи мої інтереси. Принаймні так він говорив. Бо це я той самий від народження російськомовний мешканець Донбасу з російським корінням, права якого порушують фашисти. Бо це я той самий нащадок ветерана Радянської Армії, пораненого на фронтах Другої світової, якого, на думку Олени Бондаренко, витісняють з України провідники повзучої українізації.
мації, допомоги, аби вона зайняла належне місце, яскраво сяяла у веселці мов світу. Щоб планета Земля не втратила такого дива як наша мова. Під час мітингу влада показала, що українці нині знаходяться в окупації. Працівники міліції виконували накази, порушуючи свою присягу, адже вони присягали громадянам України, а не президенту чи Верховній Раді. Міліціонери заборонили провести громадянам мирну ходу і мирне зібрання, що не відповідає загальним засадам світової демократії. Це передбачено і Магдебурзьким, і Римським правом. Сьогодні на Конституції України поставили крапку і поховали її. Нинішнє керівництво продемонструвало, що може діяти за сценарієм Хрущова й Мікояна, за наказом яких 2 червня 1962 року розстріляли мирну ходу демонстрантів, які вимагали лише хліба, продуктів харчування. Подібне може чекати й нас після 30 жовтня, якщо ця влада захопить усю державу в антиконституційний спосіб.
Інші члени делегації підтримали цю заяву. Зокрема будівельник Іван Хитрий додав, що закликає молодь створити молодіжний уряд народної довіри. Почати з громадянської непокори цій владі. Чинити так, як Махатма Ганді в Індії. Без пострілів, свідомо, дисципліновано, протестні мітинги охороняти спеціальними дружинами, які захищатимуть лідерів. Щоб влада зрозуміла, що в країні господар — народ. Донецькі гості розповіли, що незабаром до їхнього міста з’їдуться керівники СНД. Планують вийти з плакатами, щоб очільники різних країн побачили, що Донбас не тільки російський, а й український. Треба, щоб усі зрозуміли, яке “двуязичіє” жде Україну: таке, де перша державна мова відсутня. Представники Донеччини переймаються майбутніми виборами. Розповіли, що попередні у них були тотально фальсифіковані на користь Партії регіонів та нинішнього президента від цієї партії. СБУ в Донецьку працювало проти держа-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
