Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Точка зору · “Хочеться ясності, бо чим більше світла, тим менше тіні, в якій ховається корупція”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Говорили, балакали — сіли, та й заплакали…

Слово Просвіти, №24 за 2017 рік

“Краще не робити — ніж робити погано”, — каже народна мудрість. “Аби було”, — від/ повідає мудрість бюрократична. Перехід чиновництва на українську мову під час вико/ нання службових обов’язків залишається великою проблемою. Задля її вирішення на державному рівні Кабінет Міністрів ухвалив постанову “Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою” від 26 квітня 2017 р. №301(http://www.kmu.gov.ua/con/ trol/uk/cardnpd?docid=249955971), якою затвердив “Порядок атестації осіб, які пре/ тендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою” (далі — Порядок). Тобто, як казав один політичний діяч, “процес пішов”. Але… Керуючись вказаним вище Порядком, спробуємо змоделювати, як це відбувати/ меться. Юлія БОНДАРЕНКО Уявімо, що ви людина, яка мріє про кар’єру державного службовця. У загальній частині подано визначення основних понять Порядку, згідно з якою “Учасник атестації — це особа, яка претендує на зайняття посади державної служби та зареєструвалася для проходження атестації в установленому порядку”. У цьому визначенні два моменти: один тішить, другий насторожує. Перший — ви претендуєте не на роботу на державній службі, а на “зайняття” посади. Схоже на гру — хто перший сяде на стілець, той і переможець. Другий — порядок реєстрації для проходження атестації не встановлено, про цю процедуру в документі нічого не сказано. Відповідно до п. 3 “Атестація проводиться з метою визначення рівня вільного володіння державною мовою осіб, які претендують на зайняття посади державної служби”. Тут постає питання, а які є рівні вільного володіння державною мовою? Атестуватимуть у відповідному закладі — це “уповноважений вищий навчальний заклад — вищий навчальний заклад, який відповідно до ліцензії здійснює підготовку здобувачів вищої освіти в галузі знань “Публічне управління та адміністрування”. Варто зазначити, що згідно зп. 20, якщо ви працюєте або навчаєтесь в уповноваженому вищому навчальному закладі, то проходити в ньому атестацію не можете, для цього потрібно шукати інший подібний заклад. Про атестаційну комісію у Порядку сказано, що її утворює уповноважений вищий навчальний заклад (далі — УВНЗ) (п. 5). А керівник цього закладу здійснює формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії (п. 6). Атестаційна комісія складається з чотирьох осіб: голова і троє членів. Про критерій відбору до складу комісії у Порядку зазначено лише, що вони повинні мати освіту за спеціалізацією “українська мова і література” спеціальності “Філологія”, про досвід роботи за спеціальністю не йдеться. Щодо рівня освіти, то щонайменше один із членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії (п. 8), і більше ніяких вимог. Тому ситуація, коли атестацію прийматиме людина з дипломом бакалавра, яка все життя, наприклад, працювала в сфері торгівлі, або взагалі не працювала, але чимось привабила керівника УВНЗ, цілком можлива. Персональний склад комісії затверджує наказом керівник УВНЗ. Чергове питання — на яких умовах працюють члени атестаційної комісії? Вони отримують платню за роботу в комісії? Якщо так, то за який період роботи, бо вона не постійна, і хто цю роботу фінансує? В яких правових стосунках вони з УВНЗ? І взагалі, як керівник формує атестаційну комісію? За яким критерієм визначають, хто буде головою атестаційної комісії? У п. 9 зазначено, що Голова атестаційної комісії “організовує роботу атестаційної комісії”, але ж ця функція вже належить керівникові УВНЗ (п. 6)? Згідно з п. 9 Положення голова атестаційної комісії “визначає обов’язки секретаря атестаційної комісії”. А секретаря призначає керівник УВНЗ “з числа його працівників, і він не є членом атестаційної комісії” (п. 10). Виходить такий собі слуга двох хазяїв із невідомо якою зарплатнею і, мабуть, унікальною посадовою інструкцією. Проводити свою роботу атестаційна комісія буде у строки, визначені графіком, який пропонує голова атестаційної комісії, а затверджує наказом керівник УВНЗ. Положенням не визначено, за яким принципом створюватимуть графік. Звідки атестаційна комісія знатиме про потребу в її роботі? До неї може звертатися (нагадаємо, процедура реєстрації не прописана) будь-хто, кому намріялось працювати державним службовцем, чи передбачена співпраця з центрами зайнятості, або безпосередньо з державними установами, у яких з’являються відповідні вакансії? Як робота атестаційних комісій узгоджена з формуванням кадрового резерву? На жаль, на ці питання Порядок відповіді не дає. Пункт 11 “Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання”. Тут декілька запитань. Які це обставини, що викликають сумніву їх безсторонності? Наприклад, у члена атестаційної комісії алергія на парфум учасника атестації. Це вже буде підстава для відводу (самовідводу)? Якщо кілька або всі члени комісії заявлять про самовідвід, що тоді буде із запланованою атестацією? Що робити у такому випадку учаснику атестації? Далі у п. 11 зазначено, що “рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні”. Ситуація: два члени атестаційної комісії беруть самовідвід, відповідно, за це голосувати можуть два інших члени комісії, один голосує “за”, другий “проти”, що тоді? У п. 12 вказано, що “засідання атестаційної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів”. Скільки це: дві третини з чотирьох?! Далі зазначено, що “протоколи засідань атестаційної комісії (до речі, у Порядку не вказано хто саме повинен їх вести), відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в УВНЗ протягом трьох років”. У п. 54 сказано, що “за результатами атестації в письмовій та усній формі атестаційна комісія приймає рішення про видачу учаснику, який успішно пройшов атестацію, посвідчення щодо вільного володіння державною мовою” (хто їх виготовляє? за які кошти? як проводять облік посвідчень? Порядок відповіді не надає), згідно з п. 60 посвідчення діє безстроково. Пунктом 59 передбачено, що в разі втрати чи пошкодження посвідчення на підставі заяви особи, що пройшла атестацію, УВНЗ може видати дублікат. Але, якщо матеріали про проходження атестації зберігають три роки, то на підставі чого видадуть дублікат особі, яка втратила посвідчення через 3,5- 4-5… років? Не має дивувати учасника атестації і присутність на ній незнайомих людей, які не є членами атестаційної комісії або секретарем. Пункт 13 дозволяє бути присутніми під час проведення атестації представникам громадських об’єднань. Рішення щодо їхньої присутності ухвалює керівник УВНЗ, на підставі письмової заяви громадського об’єднання, яку потрібно подати до УВНЗ не менш як за п’ять календарних днів до початку проведення атестації. Порядок не пояснює, у якій кількості й у якій формі реалізується їхня присутність. До розділу “Організація і проведення атестації” є питання стосовно формування атестаційних завдань. Хто їх розробляє? Хто контролює їхню якість? Хто виготовляє тестові завдання? За які кошти їх виготовляють? Тестування здійснюють лише у паперовій формі, чи можливе комп’ютерне тестування? Якщо так, то хто, як (організаційно, технічно) це робить? У разі можливості УВНЗ самостійно формувати атестаційні завдання може трапитись так, що в одних закладах тести будуть простішими, а в інших складнішими. Не важко здогадатись, куди учасники атестації переважно подаватимуть заяви на участь у конкурсі. Мабуть, щоб уникнути такої ситуації, доречно створити незалежний орган, який би централізовано розробляв завдання для атестації претендентів на державну службу. У п. 25 вказано, що “атестація в усній формі включає: ділову розмову за визначеним сценарієм; повідомлення-презентацію на встановлену атестаційною комісією тему”. Не зрозуміло, коли учаснику атестації повідомляють про сценарій і тему повідомлення-презентації, і що таке у цьому випадку повідомлення-презентація. У п. 29 вказано, що кількість тестових завдань — 25. Як за такої кількості завдання розподілятимуть за темами (скільки, наприклад, на знання орфографії, скільки на синтаксис)? І чому 25? Наприклад, ЗНО з української мови для випускників шкіл 2016 року передбачало 33 завдання. Стосовно безпосереднього проходження атестації у п. 32 сказано, що “до проходження атестації допускаються особи, присутність яких зафіксована секретарем атестаційної комісії перед початком такої атестації за списком осіб, які подали заяви щодо проходження атестації”. Тобто, перед початком атестації секретар робить за списком перекличку, і хто не відгукнувся, того й не допускають. Що значить бути зафіксованим секретарем — незрозуміло. І якщо така “фіксація” не відбулась, то що тоді робити особі, яку не допустили до заявленої атестації? У п. 36 вказано, що тривалість виконання завдань становить 60 хвилин, а у п. 38 зазначено, що після закінчення, відведеного для виконання тестових завдань та переказу, голова атестаційної комісії оголошує про його закінчення. Початок виконання завдань повинен бути чітко зафіксований і доведений до учасників атестації. Ця процедура відсутня в Порядку. Під час проведення атестації передбачено ведення відповідних відомостей (п. 37, 42, 44, 49, 52) проте ні форми цих відомостей, ні процедури їх заповнення Порядок не надає! Але ж це основні документи, на підставі яких надають посвідчення учаснику атестації. Ці документи будуть головними у разі перевірки роботи атестаційної комісії, виникнення конфліктних ситуацій тощо. Вони повинні мати уніфіковану форму, та й питання “хто?” і “за який кошт?” їх має виготовити також доречні. У п. 55 зазначено, що “результати атестації доводяться до відома учасників атестації”, але не пояснено, хто і в який спосіб це робить. І якщо пунктом 55 передбачено доводити до відома результати атестації усім учасникам, то не зрозуміло навіщо п. 58: “Учасникам, які не пройшли атестацію, вручається або надсилається за їхньою заявою лист за підписами голови та секретаря атестаційної комісії, в якому повідомляються про результати атестації” (і звідки учасники, які не пройшли атестацію, можуть знати, що їм потрібно написати заяву, щоб їм вислали лист з інформацією, що вони не пройшли атестацію?). І ще одна дивина, вже у вимогах щодо рівня мовної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади державної служби. До таких вимог належить застосування “українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками “в”, “из-за”, “около”, “по”, “при”, “у”. Овва! Щоб скласти іспит на знання української мови, потрібно знати російську! Багато запитань, і це лише щодо процедури проведення атестації. Хочеться ясності, бо чим більше світла, тим менше тіні, в якій ховається корупція.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин