Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
12 “Слово — найсильніший впливі наймогутніша зброя у світі”. Читацьке віче · с. 12сторінка оригіналу ↗

«Непокірний» батюшка

Слово Просвіти, №24 за 2017 рік

…Як зараз бачу отця Бориса Чорноводського, що сидить на ґаночку скромної хатини на околиці (за невеличким садком і огорожею розкинулися широкі чорноземні поля) села Любомирки Добровеличківського району. Найбільше запам’яталися його чорні коси, темно-карий погляд. А згадався він у зв’язку із протестами батюшок і парафіян УПЦ Московського патріархату, які прокотилися по всій країні. Російський патріарх Кіріл ледь не до всього світу волав пробі, бо Українська держава проектами відповідних Законів лише заявила намір поставити під свій контроль діяльність, часто антиукраїнську, очільників цієї церкви та дати громадам законодавчу підставу вільно переходити під юрисдикцію інших церков. Отець Борис із громадою вірян села Любомирки зробив спробу перейти у лоно УАПЦ ще 1991 року. Світлана ОРЕЛ, Кропивницький Наша зустріч відбулась у тяжкий для Чорноводського час, коли віряни села фактично відмовлялися від нього. І це зовсім не дивно, адже навіть сьогодні, коли триває російськоукраїнська війна, кожен вихід громади з-під впливу Московського патріархату супроводжується шаленими скандалами, провокаціями, розповсюдженням неймовірних чуток і жорстким протистоянням. Що вже говорити про ті часи, коли український люд тільки-но випорснув із-під пресу комуністичної пропаганди (а проросійська не припиняється і досі!) і не прийшов до власної пам’яті. Але віряни-любомирці, мешканці села з давніми релігійними традиціями (величний храм Пресвятої Богородиці тут зберігся ще з першої половини ХІХ століття, звідси родом також засновник течії євангельських християн-баптистів) тоді повірили отцю Борису. А він і для себе, і для них відкривав справжню історію Української Православної Церкви, яка до середини ХVІІ століття була самоврядною і підлягала лише Вселенському Константинопольському (тоді Царгородському) патріарху. Соболів на 500 рублів і 500 золотих червоних, які отримав ніжинський протопоп Максим Филимонович за те, що промовчав про фальшивість статті, що визначала статус Київської церкви у додатковій угоді 1659 року, та хабарі Єрусалимському патріарху Досифею і Царгородському Діонісію — ось плата за свободу і самоврядність Українського православ’я. І лише через 238 років вселенський патріарх Григорій VІІ зазначив, що відірвання від престолу Царгородського Олексій ДОБКО Слово — найсильніший впливі наймогутніша зброя у світі. Світ творений Словом. Без мови націй не існує, а території без націй є. Ізраїль відбувся як держава саме тоді, коли закликали вивчити іврит всю націю, яка розмовляла мовами всього світу. І тепер в обороні цього народу стоїть їхня мова, яка зовсім зникла і знову відродилася. В основі багатовікової агресії Московської Орди проти України, її ненависті і в цій війні, теж лежить мова. Пошкреби найбільш інтелігентного і просунутого мешканця Росії, чи просто “принципово русскаязичного” — і з-під культурних нашарувань університетської освіти і поезії вилізе наколка “Разгаварівай пачєлавєчєскі, хахол!” Ви думаєте, що росіяни не здатні вивчити українську мову, тому не розмовляють нею, навіть проживши в Україні по тридцять років? Здатні. Коли треба отримати грін-карту чи вид на проживання в “клятій” Європі, то вивчають англійську і німецьку мови аж бігом. А щойно стає питання про українську (чи білоруську), то весь інтелект ніби кудись зникає, а з’являється російський імперський шовінізм. Альтернативи для них не існує. Так як сталося на Кубані, куди перебралися Київської метрополії та прилучення її до Московської церкви відбулося не за приписами канонічних правил. Але більшовицька влада тоді плювати хотіла на зауваги Патріарха. Та небайдужими до цієї історії став отець Борис і віряни із Любомирки, які у червні 1991 року провели збори, що порушили питання щодо упередженого ставлення єпархіальної влади до них і перехід під юрисдикцію Української Автокефальної Православної Церкви, про що телеграмою повідомили тодішнього єпископа УПЦ (МП) Василія. Підписи під протоколом поставили 29 осіб. Відразу ж поповзли чутки, що отець Борис хоче окатоличити вірян. На підписантів почали тиснути і люди (а вони були здебільшого старшого віку) розгубились. Я тоді опитувала багатьох учасників тих зборів, і їхні твердження суперечили одне одному. Більшість визнавала, що збори відбулися, там постановили про перехід до УАПЦ, але коли йшлося про їхню особисту позицію, уникали конкретної відповіді. Якби вище керівництво церкви пішло цим шляхом, а влада підтримала його, віряни радо б схвалили перехід. Але протистояти натиску, відстоювати свою позицію у них не було ні сили, ні твердості духу. Того ж дня, коли я була у селі, єпархія УПЦ (МП) прислала у Любомирку нового священика. Отець Анатолій переконував: “Ето шпіони амеріканскіє к нам пролєзлі, свої кнігі завозять. Я сам відєл — там USA стоіт. Я — от істінного Бога…” Отакі священики “от істінного Бога” і досі правлять у більшості парафій нашого краю. Отець Борис ще намагався відстояти позицію свою і громади. Газета українців Америки “Свобода” вже у квітні 1992 року повідомляла про пікет вірних УАПЦ біля Кіровоградської обласної ради на захист отця Бориса Чорноводського та 26 голодуючих у Києві, які вимагали повернення Автокефальній Церкві незаконно відібраних святинь. Але тоді цей спротив не привів до якихось наслідків. А “непокірний” священик Борис Чорноводський, хоч і без громади вірян, таки перейшов у лоно УАПЦ, кілька років служив у сусідній Миколаївській області. Та з життя пішов дуже рано, не встиг і посивіти…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин