“Відомо, що зі смереки, в яку влучила блискавка, виготовляють трембіту”. Презентація в «СП» 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗
Сила животворчої сльози
Слово Просвіти, №24 за 2018 рік
“Де цілуються з небом ліси” (с. 67), бо “Завмерла пам’ять на кривавім пні” (с. 66). “Іскринки душі (строфа)” (с. 98) співають пісню українки “Під музику вітрів” (с. 136), бо поетка, “скута ланцюгами обов’язку”, творить поетичний світ жінки, матері, щасливої українки: У щасті пригортає цілий світ, Про зло благає пам’ять замовчати. Жіноча доля — милосердя цвіт, Воістину уміє все прощати (с. 139). “Гляньмо вгору, допоки є час...” (с. 153). Щоб душа не спала, а працювала, людина мусить хоч інколи дивитися в небеса і не бути байдужо-бездумною; тільки висока,
Ольга Яворська. Сльоза-живиця. Поезія. — Київ: Видавництво “Український пріоритет”, 2018. — 216 с.
жива думка оживляє розум: “Щоб ми пізнали віру і надію, / Жорстокий світ — добром перемогли” (с. 154). Віра, надія — мусимо усвідомити сутність слів Йова про те, що Спаситель наш живий, а все інше — не таке уже й важливе (Книга Йова 19:25—27): Вгортає душу вічна таїна, Смиренні всі під тягарем провини, Христос під видом хліба і вина... Полегшення — сльозиною дитини (с. 155). “Я тільки мить...” (с.173). Живемо мить миті і є пилинкою пилинки, тож важливо в цьому житті бути собою, не зрадити себе, свою пам’ять, жити доброчесно і доброчинно: “Усе мине, залишиться сльоза” (с. 184).
* * * Левко ВОЛОВЕЦЬ, с. Колоденці на Львівщині Найновіша збірка віршів Ольги Яворської “Сльоза-живиця” — не перша йне друга її поетична книжка. У чому ж особливість цієї книжки серед поетичного доробку авторки? Насамперед відчувається активність ліричного героя (а значить, і самої поетеси) до всього оточуючого: природи, людини, творчості, стану людської душі, місця людини у світі й усесвіті, стосунків із Вічністю, нездоланної віри й прагнення бодай іноді вдивлятися у небо. А найважливіше — жити згідно з Господніми заповітами і наближатися до Бога як Творця всього сущого на цій грішній землі. Для Ольги Яворської головне — зміст вірша, його здатність захопити читача й озватися відлунням у читацькій душі, спрямувати її на творення добра у цьому жорстокому, але ж єдиному світі. Поетеса не може стояти осторонь трагічних подій на сході України, зокрема нав’язаної нам Росією війни. Звісно ж, не тільки гібридної, а фізично кривавої — з численними важкими втратами, коли Свій біль прийме чиясь страждальна мати, Втамує плач і прокляне Москву… У цьому пекельному вирі війни навіть мелодія пісні “стихає, мов схлип, бо загибель їй хтось напророчив”. А що може бути трагічніше від втрати батьками дітей чи втрата суспільством своїх натхнених пісень, без яких немислиме життя українців? Природа в поезіях Ольги Яворської жива, мінлива, образна, багата на яскраві малюнки, промениться блискітками, але кожен із таких малюнків зігрітий чуттям авторки, пропущений через її серце:
Мені радісно там, де сміються-квітують блавати, Де із сонячних літер складаються теплі слова, Мені боляче там, де приречено мусить вмирати Покалічений ліс і спаплюжена кимось трава. Від природної краси до людської долі — нерідко лише один крок, проте він може бути найважчим для особи звичної, пересічної. Так, у вірші “Бабине літо” йдеться про не стільки гарну (бо теплу) частинку осені як неминучості у природі, скільки про невідворотність долі старенької жінки, якій нічого й нікого чекати, бо вона Одна собі під безгомінним небом, Туманить зір непрохана сльоза. Нічого бабі від життя не треба, Лиш подумки вертатися назад. Цей вірш можна без перебільшення назвати шедевром у зображенні такої звичної для суспільства й такої важкої у своєму трагізмі долі окремої людини. Зустрічаємося у книжці авторки ще і з такою роллю сльози, як здатність бути знаряддям щирої молитви за рідний край в ім’я його спасіння, щоб добром перемогти жорстокість і зневіру й дати вихід на найневиннішій сльозі дитини, яка (сльоза) по-своєму сприяє оновленню світу. Навіть найпривабливіша краса потребує не просто нашого споглядання, а й дбання про неї, порятунку від безсовісних чи від природи злих, або ж зневірених через тяжкі обставини. Їх здатне порятувати Боже Слово. Але Його треба почути й відмовитись од крадіжок та вбивств. Бо окрім звичної людської краси є ще краса вища — Господня. А в осередку її — Слово від Бога і Слово Бог. Поетеса зауважує, що слова тих, хто пише, бувають різні: для жонглювання ними й зиску, для прикриття гріха й для Вічності. Та пересторога дуже серйозна: Когось слово порятує, приголубить, чиюсь душу возвеличить, чиюсь згубить. А ще щира сльоза за втраченими, яких не вернути, однак потрібно зберегти їхні імена бодай у нашій пам’яті. І стосується це тих, що відійшли (Григорій Епік, Рута Вітер, Василь Стус, Іван Гнатюк, Євгенія Божик, Іван Миколайчук, Ярослав Павлюк та інші). Свої життєві і творчі принципи авторка стверджує беззаперечно. Вони стоять на такій непохитній образній основі, як, скажімо, запалений рай у Тараса Шевченка, або ж смерть на шляху Івана Франка. І це саме та особливість, яка вирізняє аналізовану книжку серед інших поетичних збірок авторки.
га без справжнього патріотизму (і навпаки). Сам Христос в Євангелії каже: “Нема більшої за ту любов, як хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. гл. 15,13). За друзів своїх — значить за народ свій, за Вітчизну свою. У Св. Писанні подвиги патріотизму змальовуються поряд із найвеличнішими подвигами віри. Найбільші представники старозавітного світу — Мойсей, Давид, Ілія, Ісайя, Єремія, Даниїл, Зоровавель, Ездра, брати Макавеї, великі старозавітні жінки — Маріам, Девора, Есфір являють нам зразки високого патріотизму. У біблійній Книзі “Плач Єремії” говориться: “Усі вороги твої пащу на тебе роззявляють...”. Це про Україну... Але скільки б не роззявляли на нас пащек, як би не знищували нас явні і таємні вороги, українська нація — як неспалима смерека! — відроджуватиметься в слові і в любові, в молитвах і дзвонах великодніх... Нова книга Ольги Яворської (як і попередня — роман про УПА “На чужих вітрах”) — славний пам’ятник борцям, які віддали свої життя за свободу України. Такі твори треба вводити до шкільних програм, виховуючи на них сучасну українську молодь.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
