Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Відомо, що зі смереки, в яку влучила блискавка, виготовляють трембіту”. Презентація в «СП» 12 · с. 12сторінка оригіналу ↗

* * *

Слово Просвіти, №24 за 2018 рік

Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів Сльози, сльоза-живиця... Бурштин — це закам’яніла живиця. Людська сльоза ж кришталево чиста, як прозора і рідка живиця. Пильнуймо себе, щоб не закам’яніли наші сльози — порозмислюймо над книжкою Ольги Яворської “Сльоза-живиця”. І тут переношуся думкою пам’яті на сторінки книжки Андрія Содомори “Сивий вітер”: “Іноді хочу побути наодинці з цим загадковим Вергілієвим рядком, що проснувався у моноліті епосу, мов тендітний, що й помітити годі, прожилок: Sunt lacrimae rerum et mentem mortalia tangunt. Є таки сльози речей, і що смертне — торкається серця”. Все ж бо, створене Творцем, торкається серця. Живицею плачуть дерева Ольги Яворської… “Протиріччя димами в очі” (с. 3). Гортаю сторінки думок сльозою серця, шукаю, “Де грань між словом правди і облуди?” (с. 4), бо “Бреде весна зі свічкою в руці” (с. 6), і наші душі розриває поминальний дзвін: “Вогнем і кров’ю дихає весна” (с. 8). Поетка болю і печалі — сльозою очисною, думками на віддалі сльози мережить щодення словом, словом рідної мови: “В тісній домовині молодого бойка / Рідний край сльозою скорботною зустрів (с. 11). Земля зазеленіла життям, жайворонки в небі, але ж “Недоспівана пісня... Жорстоко розстріляна мить...” (с. 15). Шукаємо істини, прихистку в Бога — сльоза зволожує, полум’ям пече, немов у паливні наші серця, бо ж дочок, синів зродили до борні: “Сльоза — пекуча у калини, / А кров — кипуча у синів” (с. 18) взивають до нас “Ora et labora” (молись і трудись). Світ утримується в рівновазі материнською сльозою. А що ж батьківська невидима гірка сльоза, яка закарбовується шрамами пам’яті серця? Плачуть зорі над Україною, здригається по сей день небо, омите материнською, батьківською, дитячою, любові-кохання сльозою-живицею: “Лікуюсь словом від сльози” (с. 25). “Шукаю втіхи в пам’яті лісів” (с. 55). Пам’ять, спогади, розмисли, думки... Енергія слова, думки не щезає безслідно, не розчиняється у Всесвіті, а тим паче енергія зігрітих пам’яттю думок. Пам’ять... Листя падає — пам’ять стирається, бо короткочасна, як опалий листочок, що падає на землю, і немає йому вороття, хоча ми інколи шукаємо в комірках своєї пам’яті минуле і “Нарешті те, що в серці залягло, / Сплива сльозою в каламутну воду” (с. 62). Сплива, й нема йому однови... І тоді-то “Спочине серце в дивній таїні” (с. 58). Поетка пережитим болем-печаллю намагається знайти прихисток там, Людмила ЛИТВИНЧУК, член НСПУ, Рівненщина Ольга Яворська увійшла в моє життя своєю книгою “Запізніла зустріч”, яку я прочитала на одному подиху. Розгорнувши книжку, не змогла відірватися від неї, доки не дочитала до останньої сторінки. Брало за душу й не відпускало! Потім від Ольги надійшли бандеролі з іншими її книгами — “Зелений зарінок”, “Відблиск прожитого дня”, “На те воно й серце”, “Зранене стебло”, “Незабуте”, “Симфонія почуттів”, роман “На чужих вітрах”, “Щоденник болю і тривоги”, “Сльоза-живиця”... Я знову перечитувала чудові вірші, повісті, новели, оповідання і щоразу були пов ні очі сліз — від глибокого зворушення її творчістю. Мистецтво, що викликає сміх — талановите, мистецтво ж, яке викликає сльози, — божественне. Ольга Яворська — письменниця незвичайна, харизматична, відмічена особливою Божою міткою. Переживши клінічну смерть, вона знає, що існує інша реальність поза нашим земним світом... І тому її творчість — це проповідь людяності, справедливості,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин