“Російська і русизми — це мова ворога України, агресора, що захопив наші території і вбиває наших воїнів”. Інформаційний простір 2 · с. 2сторінка оригіналу ↗
На українське телебачення проситься мовно-етична цензура
Слово Просвіти, №24 за 2018 рік
Василь ШПІЦЕР, м. Львів
Мова Мова на телебаченні повинна бути бездоганною, бо телевізор дивляться і слухають мільйони українців, які ще з радянських часів переконані, що все сказане в ЗМІ — свята правда і цим слід керуватися в житті. Тому кожна мовна помилка з екрана телевізора осідає в чиїйсь голові, і він її повторює та поширює на своє оточення. Подам деякі приклади таких ляпів, не вказуючи прізвищ ведучих цих поважних каналів. Показують засідання голів постійних комісій ВРУ. Один із депутатів душевно висловився на московський манер “Дякую ВАС!”, на що, правда, Голова ВРУ Андрій Парубій ввічливо сказав: “Дякую ВАМ(!) за ваш виступ”. Ведучим телепрограм треба брати приклад із пана Андрія і делікатно поправляти своїх гостей, які нерідко вживають такий русизм. Адже російська і русизми — це мова ворога України, агресора, що захопив наші території і вбиває наших воїнів. У тій же передачі уже ведуча виголошує: “Храм Петра і ПÁвла”. Теж заносить москвою, бо українською слід говорити ПавлÁ. Нерідко звучать підмоскальські наголоси в словах і прізвищах, наприклад: “... чимÁлий внесок...”, “...слухайте нас нÁживо...”, “...дві тисячі чотЍрнадцятий рік...”, ГлÁдкий, НесмÁчний, КÓваль, викликає запитання і наголос у СопкÓ. За часи Незалежності в нашій мові стало правилом говорити “в Україні, в Україну”. Але на початку агресії проти нашої держави ліліпутін заявив, що правильно говорити “на Україну”, а не “в Україну”. Одразу ж, як за наказом вищої сили, і гості, і ведучі вже розмовляють “за путіним” і вживають “на Україну”. Кажете: “Ми — не раби”? А як це називається? Тут хочеться відзначити добрим словом пана Романа Чайку, котрий інакше, як “на росію”, ніколи не висловлюється і, звичайно ж, “в Україну”. Дякую, земляче! Утвердилося з початком москальської агресії і “ДАкання” на телебаченні. Частим гостем тут буває український політтехнолог, що закінчив Львівський університет ім. І. Франка, який безперервно, через декілька слів запитально-виклично вживає “да”: “Є витрати. Да? Є проблеми. Да? Не вивозять сміття. Да?” Та попросіть його, коли не хоче вживати українсько- -білорусько-польсько-сербськословацько-чесько-хорватськогольвівського слова “так”, то нехай хоча б говорить почергово “єс”, “я, я”, “яволь”, “о’кей”, а не паразитує на слові ворога-окупанта. Натомість декотрі ведучі часто самі “підДАкують”. Невже вони не відчувають, що то є чуже слово — слово азіата-агресора, що то слово жорстокого ворога, який сотні літ нищив наш народ і нашу мову та продовжує робити цю мерзенну справу з їхньою допомогою й сьогодні? Ігри київського “Динамо” зазвичай показує канал “2+2”. Це єдиний канал, на якому футбольні репортажі з єдиною столичною командою ведуть по-штепсельтарапуньківськи: коментатор говорить українською, а його постійно перебиває “спеціаліст”- недокацапик, який чеше помосковському. Чому? Де наші владоможці, чому вони дозволяють власнику “Динамо” — боягузу й українофобу, який не поїхав у Маріуполь, чим виставив Україну в непривабливому світлі перед УЕФА — влаштовувати таке знущання над державною мовою. Хай поїде в Ізраїль — чи почує він там на ТБ арабську, німецьку чи якусь іншу мову опріч івриту? В жодній цивілізованій країні таке недопустиме. В той час, коли наші хлопці захищають нашу Державу й мову в жорстокій війні з кремлівськими загарбниками, цей “щирий українець” віддано презентує свою любов до агресора, ігноруючи державну українську мову і особисто, і командою — жоден з його футболістів-українців не дає інтерв’ю рідною мовою. Сюди ж можна додати й щонедільні передачі про футбол на каналах “2+2” і “Футбол-1”. Проти одного українськомовного фахівця виставлено двох “штепселів”, які мовою ворога-окупанта оповідають українцям про футбол. Щодо спортивних репортажів, то часто ріже вухо вираз “нанесли 30 ударів”. Курка може “нанести” 30 яєць, чорт може “нанести” когось, річка може “нанести” намулу, а ударів “завдають”! Таке ж “нанесення” ударів чи тілесних ушкоджень чуємо і під час коментарів боксерських поєдинків, які ведуться переважно мовою московита-агресора, або, з чиєїсь ласки, по-штепсельтарапуньківськи. Нерідко коментатори та й українськомовні ведучі ТБ вимовляють імена й прізвища українців згідно з московською фонетикою: Алєксандр, Дєніс, Арсєній, Максім, Олєг, Вася, Маша, Наташа, Лєна, Крістіна, Катюша, Маліновский, Ярмолєнко... Часто можна почути від цих професійних телебалакунів і такі потворні перли, як “цілеНА- ПРАВЛЕНИЙ” “сÁмий головний”, “любЍй чоловік”, “гатили по населениМ пунктаМ”, “одне з тисяч міст і сЕл”, “...сміттєва проблема триває БІЛЬШЕ року...”, “...ЛАДНО, перейдем до іншої теми...”, “...на ПУШЕЧ- НИЙ вистріл...”, “...кожний гідний ставати СИЛЬНІШЕ...” А чим східна “помєхозащіщьонность” милозвучніша від рідного слова “завадостійкість”, га?.. Ніяк не може і наша політична еліта запам’ятати, що треба говорити “недоторкÁнність”, а не “недотÓрканість”. Добре, депутати не мали коли вчитися, бо вже змалку кинулися будувати Державу, не мають часу читати книжки і словники, бо мусять писати закони, не слухають когось розумного, бо самі змушені говорити-теревенити і гадають, що вони недотÓркані, хоча для більшості з них це неправда, бо їх і ображали, і били, і кидали в смітники. Але ж недавно на поважному телеканалі ведуча запопадливо повторювала за депутатом-неуком “недотÓрканість”. Таж вона має спеціальну освіту і чистота й правильність мови у неї повинна бути закладена в кожній клітині організму. Проте, як вчили, як вчилася, так і говорить... Прикро, але навіть журналіст за професією, депутат-львів’янин, член Комітету ВРУ з питань культури і духовності у бесіді з українським фермеромфранцузом, який залюбки говорив правильною українською мовою, неодноразово вимовляв “Аренда”. Ошелешила мене ведуча телеканалу “Культура”. У розмові з 7-річною дівчинкою, котра чудовою українською мовою розповідала, як вона любить співати, чому їй подобається весна і багато іншого, ведуча перебила її звертанням “Катюшо!”. Звичайно, Аласанію та Макарова звертання “Катюша”, мабуть, не вражає, адже вони не є генетичними українцями і не відчувають неукраїнськості на рівні підсвідомості, натомість знають, що “виходила на берег Катюша”. Для українця “Катюша” — то реактивний міномет, який використовують вороги-ординці проти наших воїнів, і немало хлопців потерпіли від “Катюші”. Не думаю, що й та дівчинка була щасливою від такого звертання. Навіщо “Катюшо!”, коли в українській мові вистачає зменшено-пестливих назв до цього імені: Катруся, Катеринка (на відміну від “Катюші” катеринка — це назва музичного інструмента, а не реактивної гармати для знищення українських воїнів), Катря, Катя, Кася? Добре хоч, що ведуча використала кличний відмінок: “Катюшо!”. Бо багато хто, навіть народні артистки України, звертаються зі сцени Палацу “Україна” у називному відмінку: “Здрастуй, Україна!”, — а нате вам по-московськи! До речі, у “Катерині” Тараса Шевченка є Катерина, Катря, Катруся і немає ніякої Катюші.
Етика Слово “етика” ввів в ужиток Аристотель ще у IV ст. до н. е., назвавши так науку про етичні чесноти, достоїнства характеру людини. Наші сучасники сприймають етику як науку про мораль, норми поведінки та сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін. Очевидно, що професія тележурналіста вимагає від нього найвищої етики в роботі, оскільки він має величезний вплив на формування моралі, світогляду, культури, настрою свого глядача. Погляньмо, якою етикою рясніють згадувані канали новин. Переважно новини починаються з негативу. Наприклад, 25 квітня нас інформують у такому порядку: помер ще один учасник ДТП у Кривому Розі, вбили бізнесмена в Херсоні, в Колумбії впіймали наркоділка з 5 кг маріхуани, російські найманці обстріляли наші позиції 90 разів. Лише після такої порції новин нарешті повідомили, що в Страсбурзі розпочалася сесія ПАРЕ. На іншому каналі: “Восьмеро людей загинуло в автокатастрофі у Південній Кореї”. А далі кілька хвилин розповідають про нюанси аварії, в якому стані постраждалі ів якій лікарні перебувають, навіть зйомки з місця події, де працюють корейські поліцейські. Звичайно, у корейців трапилася велика біда, але яке мені діло до цього? Якщо до таких новин долучити ще й інші канали (хоча б НТН і ІСТV), то можна почути про все погане, що діється на земній кулі — від бігунки у пінгвінів до зниження лібідо у білих ведмедів. Сюди ж долучається й дуже шанований мною ведучий, що має півторагодинну програму щовечора, розпочавши передачу з докладної розповіді про те, як у Румунії автобус з українськими туристами потрапив у ДТП, злетів у канаву і вперся об шпалу колії. Розмазував це добрих 5 хвилин. Запросив до студії й учасника того ДТП, який уже встиг повернутися в Україну — міцного, стрункого, здорового чоловіка — і той майже дослівно повторив усе сказане ведучим. Це тривало і тривало. З’ясувалося, що внаслідок ДТП ніхто не загинув, румунська поліція й швидка допомога прибули миттєво, відправили туристів іншим автобусом, а 6 осіб з легкими травмами і без загрози для життя побажали залишитися в румунській лікарні. Лише після такої “екстрасенсаційної” інформації було повідомлено “менш поважну” новину — Президент України Петро Порошенко відбуває до Німеччини на переговори з Ангелою Меркель і Емануелем Макроном. Або перед міжнародними новинами поважний спеціаліст-міжнародник найперше повідомляє, що в Техасі сталася страшна аварія (я завмер!): водій легковика на трасі здавав назад і в нього врізалася вантажівка, яка від удару загорілася. Водій вантажівки встиг вискочити з кабіни, а другий відбувся легкими травмами. Агов! Ав чому “страшність” події? Невже згоріла вантажівка для Америки є такою страшною втратою? Шановні, та на українських дорогах у ДТП щодня гине до 10 осіб і не вистачить часу та й немає смислу про ті “сенсації” розповідати. А тут нам пудрять мізки буденною дорожно-транспортною пригодою в Румунії чи згорілою вантажівкою у США. Якось, не знайшовши великого негативу, один із каналів повідомив, що в Китаї повінь і втонув 90-літній чоловік. Панове ведучі, та Китай має півтора мільярда населення і смерть одного діда, напевно, навіть самим китайцям малоцікава. То навіщо мені про це знати? Коли вважаєте інакше, то нагадуйте глядачеві, що на землі щодоби помирає 1535 тисяч осіб — щоб ми не розслаблялися!
А чому ви не говорите, скільки дітей народилося в Україні, в Китаї, у світі або скільки яєць нанесли кури за добу чи скільки льох опоросилося? Бо то вже позитив, а ваша задача очевидно — постійно гнобити психіку народу негативом, вганяючи її в стан смутку, відчаю, безнадії, депресії. Навіть перед безкінечними рекламними паузами ведуча з інтригуючою усмішкою звертається до глядача: “Не перемикайте, попереду вас чекає чергова порція сенсацій, катаклізмів та скандалів”. Розповідається обов’язково все, що поганого про Україну говорять в Московії і лугандонії, що говорять з тих чи тих причин проросійськи налаштовані земани, лепени, деякі конгресмени, орбани, що пишуть за кремлівські гроші зарубіжні газети. І якщо потім ведучий чи експерт навіть пояснить, що сказане було неправдою, в пам’яті все одно здебільшого залишається тільки негатив. Разом із тим, ялозячи всі без винятку брудні плітки про Україну, нічого не повідомляється про сенсації, катаклізми та скандали на росії. Створюється враження, що там, на відміну від Америки, Австралії, Англії, Німеччини, Франції, не буває пожеж, повеней, стихійних лих, катастроф, аварій, ДТП, поножовщини й перестрілок, немає алкоголізму, гомосексуалізму ані СНІДу — там усе о’кей. Навіть про те, що у Сирії розбився російський винищувач і обидва пілоти загинули, я чомусь не почув на наших каналах новин, а вичитав у інтернеті. Ось де земний рай, глядачу, — на росії(!), а ти пнешся в Європу. Чи не тому експерти в усіх галузях (від спорту й екстрасенсорики до медицини й бізнесуспішності) здебільшого діляться своїми мудростями на російському наріччі? Щоб зайве підтвердити велич тих ворогів-азіатів. Буцімто розумних українськомовних експертів катма... Навіщо всім інформаційним каналам наживо транслювати впродовж багатьох годин судові процеси над якимись негідниками: державними зрадниками, вбивцями, терористами, ворожими агентами, колабораціоністами, корупціонерами? Хіба щоб показати українцям, як добре оплачені адвокати знущаються над прокурорами, суддями, свідками, котрі діють у межах європейського законодавства і не можуть відповідати на безтактовну грубість. Та ще, мабуть, щоб показати повільну й на перший погляд неефективну роботу наших судів порівняно з судами, що діють на росії. Не кажу вже про надефективні сталінські суди, що засудили до кари смерті і до гулагів десятки мільйонів громадян. Тому у багатьох виникає підсвідоме бажання йти шляхом сталіна-путіна, а не європейськими дорогами. А чому б, позловтішавшись над нашими судами, рідному телебаченню не нагадати глядачеві, що після короткочасного відкриття секретних архівів з’ясувалося, що 99,999 % засуджених сталінськими “трійками” були не винуватими і їх довелося посмертно реабілітувати. Що “ефективні” путінські суди ні за що запроторили до в’язниці на 20 років Олега Сенцова та інших невинних громадян України. Дивує спосіб подання повідомлень про події у зоні АТО. Спочатку ведучий детально, протягом кількох хвилин оповідає, що трапилося на фронті за минулу добу: скільки обстрілів відбулося
Хоч-не-хоч, але вмикаєш телевізор, щоб послухати новини. Дивлюся і слухаю тільки “5-й” та “Еспресо”, бо інші канали новин вважаю необ’єктивними, якщо не антиукраїнськими. Зазвичай з екрана можна почути багато цікавого, корисного, але маю зауваження та претензії щодо чистоти мови й етичності передач.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
