Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Справжні герої – наші вояки. Та й серед мешканців – голодних і холодних – жодного разу не було паніки”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Гостомель. Шістнадцять днів останньої війни

Слово Просвіти, №24 за 2024 рік

Продовження. Початок у ч. 22—23 за 2024 р. Сергій 8 березня 2022 р. Вчора з дня і всю минулу ніч – сильні артобстріли. Хата труситься. Але до цього вже звикли. Інша серйозна біда: зник газ! Та і як йому було не зникнути, коли місця живого ніде немає. Чи газогін десь перебили, чи газорозподільна підстанція якась вибухнула? Доведеться всетаки лаштувати мангал. Приготовленої їжі трохи є, але ж треба й суп якийсь зварити. Чи просто води закип’ятити. З усіх “зручностей” залишилася лише вода в колодязі. Завтра готуватиму мангал. Щоправда, доведеться соватися у дворі по холоду, а в мене все частіше підскакує температура. Застуда? Втома? Нирка дає про себе знати? Невідомо. Та й хто це визначить? Лікарі не з’явилися (звідки їм взятися?), а я не медик. Взагалі нікого тут немає – ні рятувальників, ні пожежників, ні ремонтних служб, ні аптек, ні магазинів… 8 березня 2022 р. Ми все ще живі. І Проня жива. Ледь ходить. Годуємо раз на день. Сумна, здивована, пригнічена. Якщо навіть уявити, що ми могли б звідси виїхати, то забрати її з собою просто неможливо. Велика, важка, майже нерухома. 8 березня 2022 р. Щось треба робити з дверима. Зараз піду. Прийшов. Взяв у сараї інструменти, рейки, брусок. Забив розкурочений одвірок, щоб хоч за щось чіплявся замок. Він нічого не захистить, але тепер двері, вирвані вибухом, можна зачинити. Добре, що не зірвало з петель, а то б я їх просто не зміг знову навісити в таких умовах. А ще знадвору прилаштував гачок, щоб, виходячи у двір, накинути його і не морочитися з ключем і замком. 8 березня 2022 р. Сусідка розповіла. Рашолюдожери ходили під багатоповерхівками, які ще не встигли самі ж і розбомбити. Носили жінкам подарунки на 8 березня – галетне печиво, яке поцупили з наших же магазинів. Вітали с…ки: “Вот, девочки, возьмите. Поздравляем с праздником. А то же вам, может, и покушать нечего”. Щоб ваші жінки з голоду подохли, неандертальці ср…ні! 8 березня 2022 р. Піду до сусідів. Віднесу компот – Люда зварила із сушки, коли ще був газ. І сушені ягоди лимонника понесу. Кажуть, вони нормалізують тиск. Батько колись привіз із Луганська, з нашої дачі, лимонник і розсадив у нашому дворі в Гостомелі. У 2014 році наш дачний будиночок, який я з батьками зводив майже десять років, під Луганськом зруйнували рашисти снарядом, коли стріляли з Ростовської області, захоплюючи Донбас. Тепер ось руйнують наш дім тут, під Києвом. Хоч батьки цього не бачать. Бо точно б не пережили… 8 березня 2022 р. Страшенно гнітить відсутність інформації. Не знаємо нічого про Україну. Навіть про сусідні села. Не знаємо нічого про рідних і друзів. Це страшніше, ніж артобстріли. Тяжче, набагато тяжче. 8 березня 2022 р. З чого все починалося? Та з тих самих “референдумів” про ЛиНиРи- ДиНиРи. І про статус Криму. Тоді ті референдисти дали Раші привід залізти на нашу землю. А от тепер ті ЛиНиРи-ДиНиРи звернулися до пуйла “по допомогу” ізнову дали привід розпочати жахливу криваву війну. Ті самі “наші” готували війну, коли верещали “путінпамагі!” Звичайно, за участі продажних “вождів”, які готували масштабне вторгнення в Україну. Так ніхто з них за це і не відповів. 8 березня 2022 р. Сходив до сусідів П. Люда раніше пекла їм дві хлібинки. Ще коли газ був. Живі! Віддав. Сусідам тим будемо вдячні, поки й ми самі по землі ходимо. Стільки вони нам допомагали й допомагають! У них зірвало вибухом майже всю вагонку. Хата стоїть обідрана. Таке й за мирного часу було б непросто відремонтувати, а тепер… Сусіди сказали, що вчора потвори знову лазили по домах. Завітали й до них. Ще раз обшукували. Нас чомусь обминули, але з автоматами нишпорили у дворі. Близько 11:00 кілька разів вибухнуло поруч дуже сильно. Побігли дивитися у вікна, Люда побачила у сусідів дим. Злякались: невже вони горять? Виявилося, що син хазяїна мангал розпалив. Варили кашу у дворі. 9 березня 2022 р. У сусідів є льох. Коли гатить вже зовсім нестерпно, вони там ховаються. Але як влучить напряму, то й льох не врятує. У нас його зовсім немає. Як буде, так і буде. 9 березня 2022 р. 14 днів війни. Вчора знову було гаряче. Ми вже дійшли до того стану, коли сон може здолати навіть під потужну артилерійську канонаду. Але сон нетривалий. Втім, під час короткої тиші взагалі не вдається заснути, бо чекаєш ще потужнішого удару. Виходив погодувати Проню. Сумує за нами, бо не дає стрілянина довго нам ходити у дворі. Ав хату вона й раніше не заходила, хоч ти її силою тягли. 9 березня 2022 р. Лаштував мангал, переніс на більш безпечне, як мені здається, місце. Обклав всередині вогнетривкою цеглою, щоб краще трималося тепло. Може, щось і зваримо. Єще крупа, макарони. Ну, і вода в колодязі… Поки ходив навколо мангала, побачив ще одну нашу сусідку – Валю. Приблизно одного зі мною віку жінка. Поруч з нею по вулиці – сусідка Ніна, після інсульту, погано почувається, багато що забуває. Валя мені жаліється: Рукопис, який ми зберегли “Сиділи в Ніни в погребі. І мій собака з нами. Вийшла на хвилину додому, а вона зачинила хвіртку зсередини й загубила ключ. І каже, що це я зробила. Тепер я тут, а Ніна з моїм собакою у себе, зачинена у дворі. І як я туди потраплю до них? Та ще й гатять з гармат увесь час”. Пішов я в сарай, взяв інструменти, обійшов по вулиці до Валі. Вирізав шматок парканної сітки між її двором і двором Ніни. Тепер можуть ходити напряму, а не через вулицю. Дізнався також, що вчора, поки Валя й Ніна сиділи в льосі, прийшли до них потвори з обшуком. Ніхто не відчиняв, то вони побили тіткам вікна і нишпорили по їхніх хатах. У Валі ще й танком повалили паркан і бетонний електричний стовп, який упав просто на дах її хати. Коли прийшов до Валі у двір, побачив навпроти її обійстя ще одну спалену хату. Чи були там люди – ніхто не знає. Ось так тварюки прийшли нам “допомагати”! Щоб там усі ваші ізби погоріли й щоб ви ніколи не відбудувалися!.. Приніс із колодязя води. Люда щодня миє посуд, щоб не нажити ще й якоїсь інфекції. Хоча що там того посуду? Наїдків же особливих немає. Що робити, коли будемо живі, а харчі зовсім закінчаться, – невідомо. Все ще нічого не знаємо про події. Де наші, де чужинці? Іноді лише вдається дізнатися, що діється у найближчих сусідів. Але віримо, що наші громлять неандертальців. 9 березня 2022 р. Якимось дивом від сина прийшла СМС-ка. Начебто на рівні президента обговорюється можливість створення “зеленого коридору” для вивезення мешканців Гостомеля – однієї з найгарячіших точок в Україні. А ще дізналися від сусідів, яким вдалося послухати радіо, що Зеленський підписав указ про присвоєння Гостомелю звання “Місто-герой”. Напевно, так і є. І справжні герої – наші вояки. Та й серед мешканців – голодних і холодних – жодного разу не було паніки. 9 березня 2022 р. Осколки і якісь уламки били по хаті. Дивом скло у вікнах ще ціле. У дворі скалки каменю, яким у нас викладено доріжку від хвіртки до дому. Било й по тому каменю, виходить. 9 березня 2022 р. Хтось вночі знову ходив у нашому дворі. Щоб не відчинялися хвіртки вибуховими хвилями, я знизу до них прив’язав цеглини. А хвіртки відчинено. Мирні наші цього б не робили. Значить, знову потвори лазили напряму через наше обійстя. На нашій вулиці багато капітальних цегляних парканів навколо будинків. Тварюки їх ламають, заїжджаючи танками у двори. Ховаються з доріг, с…ки. Днями вони з автоматів на тих стовпах, що вціліли, порозстрілювали контактні коробки нашого інтернет-провайдера. Щоб ми не відновили інтернет-зв’язок. Оце так “з мирними вони не воюють”. Вдень відносно тихо. Головна подія – оголосили в Гостомелі “зелений коридор”. Інформацію про це розносять люди від двору до двору. Жінок і дітей пообіцяли вивезти. Тепер передають одне одному, що перший конвой тварюки не пропустили. Близько 12-ї години я практично виштовхав Люду з хати, щоб спробувала виїхати другим ешелоном. Сильно плакала, не хотіла йти. Наводжу аргументи: “Мужиків все одно не випустять. Окрім того, якщо розділимося, є шанс вижити бодай одному з нас”. Силоміць навісив на неї рюк- Гостомель. Фото з відкритих джерел зачок, тицьнув у руки пляшку води. Сказав, що люблю її, попросив подбати про дітей і онуків. Під грюкіт канонади пішла, плачучи. Молюся за неї. Переконую сам себе, що ще побачимося. 9 березня 2022 р. Вечір. Від Люди жодних звісток. Вже картаю себе за те, що примусив її йти, адже рашомонголи беруть заручників, розстрілюють беззбройних людей. Людо, виїдь! Або повернись до хати живою! 10 березня 2022 р. Не спав усю ніч. Ходжу по хаті. Всюди стрілянина. 7:30 ранку. Від Люди немає звісток. Божеволію. 10 березня 2022 р. Дивом додзвонився до сина. Він повідомляє: “Мама прислала СМС-ку. Пише, що вони в безпеці”. Може, просто заспокоює? Але якщо має в руках телефон, значить, нев полоні й не в заручниках. Тримаю в кишені український молитовник, подарований багато років тому моїм другом – Сергієм Чирковим. Читаю молитви. 10 березня 2022 р. Пригадав. Якось Люда каже: “Ось зараз відчиняться двері, увійдуть наші солдати і скажуть, що нас звільнено”. Так і має бути, Людочко. І так буде! 10 березня 2022 р. Люда так плакала, коли йшла… Рветься все в мені на частини. Знову додзвонився Андрієві. Він каже, що Люда жива. Поки що не вдалося виїхати, але буде нова спроба. Якщо не вдасться і цього разу, як вона йтиме додому? Стріляють. І раптом потрапить на очі якомусь нелюдові рашистському? 10 березня 2022 р. Ночував у сусідів П. Не можу залишатися один. Здається, не витримаю очікування. Почуваюся кепсько. Температура. Застуда? Чи дає запалення нирка? Близько 16-ї години. Загавкали собаки. Люда заходить у двір до сусідів! Біжу їй назустріч… P. S. Не буду переказувати всіх поневірянь Люди. Коли ми вже були в евакуації, вона сама все описала. Просто даю її текст: “Дехто запитував, чому люди з Гостомеля не користуються “зеленим коридором”. Мовляв, “надо же просто выйти и идти к автобусам”. 9 березня я вийшла й пішла. Чоловік виштовхав у спину – як

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин