Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Які медичні характеристики і параметри мають · люди, котрих вірус не бере?” 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗

Кого охороняє Міністерство охорони здоров’я?

Слово Просвіти, №24–25 за 2020 рік

Євген ҐОЛИБАРД о факту виконуваних функцій штаб управління медициною в Україні мали б називати не МОЗ, а МОХ — Міністерство охорони хвороб. Бо схема роботи цієї системи “охорони” орієнтована не на боротьбу з причинами хвороб, а на наслідки — на обслуговування хворих. В історії медицини наводять приклад китайського імператора шостої династії, котрий платив своєму лікареві лише за ті дні, в яких бував здоровий. А у нас — державні (публічні, наші з вами) гроші йдуть за пацієнтами, тобто за хворими і за їхніми хворобами, по суті стимулюючи хвороби, а не їхнє скорочення. Медичні чиновники спрямовують основну масу коштів не на підтримку і заохочення тих, хто веде здоровий спосіб життя і працює над собою, ана тих, хто марнує здоров’я, зокрема у шкідливих звичках. Завдяки цьому абсурдному принципу, покладеному в основу діяльності медичної галузі, у виграші опиняються аматори тютюну і алкоголю. Чому штаб не стимулює збільшення здорових, чому не стимулює тих лікарів первісної ланки, на дільницях яких зменшено чисельність хворих? Фахівці паперової медицини навіть розробили документи, які назвали галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я. Проте насправді у цих документах йдеться не про охорону здорових і їх здоров’я, а про піклування стосовно хворих: – стандарти медичної допомоги визначають норми, правила і показники якості допомоги хворим; – клінічні протоколи визначають вимоги до методів надання медичної допомоги хворим на всіх етапах, від діагностики до реабілітації; – табелі матеріально-технічного оснащення медичних закладів для допомоги хворим; – лікарські формуляри, тобто переліки лікарських засобів, рекомендованих для допомоги хворим. Отже, в Україні існують одночасно дві “правди”: а) писана на папері, про те, що МОЗ “забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я”, тобто має допомагати здоровим, охороняючи їх від хвороб; б) реальна практика всієї медичної галузі, спрямована винятково на допомогу хворим. Як бачимо, з огляду на діяльність МОЗ, хвора людина – це норма, а здорова – аномалія, що виходить за межі “формування державної політики”. Хибний принцип і абсурдна позиція МОХ черговий раз виявили себе на тлі пандемії коронавірусу — всю увагу суспільства привернуто до хвороби, до хворих, до пошуку вакцини і карантину, а не до здорових людей. Чому МОХ досі не поцікавився здоровими? Є протоколи на хворих, але досі немає протоколу на здорових. Адже вірус не інфікує всіх підряд. Які медичні характеристики і параметри мають люди, котрих вірус не бере? У чому секрет їх відпорності? Що нам — кожному з нас — робити, щоб зміцнити свою відпорність? Які мої медичні показники і як я повинен підтягнути до норми імунітету, а не пасивно чекати невідомо чого і скільки? З наведеного міркування випливають три логічних висновки: 1. При формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у центрі уваги має бути не хвора, а здорова людина. Головним показником діяльності МОЗ має бути щорічне зменшення чисельності хворих і абортів, й від цього зменшення має залежати збільшення заробітної платні медпрацівників — від первісної ланки до штабу. 2. Відповідні заклади МОЗ повинні розробити взірці показників здорової людини для всіх вікових категорій, з врахуванням статі, роду діяльності тощо. 3. Провідним підрозділом МОЗ, що визначатиме основний напрямок діяльності всієї галузі, має бути Департамент здоров’я і недопущення хвороб. А нинішній абсурдний принцип, покладений в основу діяльності медичної галузі, необхідно переосмислити. Будьмо разом! ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 2 0 Вартість передплати ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА “ПРОСВІТА” (з доставкою і поштовими витратами):

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин