ЧЕРВЕНЬ, Ч б (25) 1995 РОКУ
б УРОКИ ДЛЯ ВСІХ НАС
«МОВНІ ПРОБЛЕМИ І ПРАВА ЛЮДИНИ У ПРОЕКТІ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ»
Під таким гаслом 15 травня у будинку Спілки письменників України з ініціативи Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка відбулася Всеукраїнська конференція. У її роботі взяли участь голови обласних об'єднань Товариства, представники творчих спілок, політичних партій, громадських організацій, науковці.
Мета аїбрання -- вироблення стратегії і тактики національно-патріотичних сил у конституційному процесі -- в умовах активізації прокомуністичних та імперсько-реваншистських, шовіністичних сил, які чи-
. нять перепони утвердженню України як самостійної
незалежної держави та ухваленню Основного Закону її життя та здорового функціонування -- Конституції. Вони зі всіх сил пнуться, аби закріпити й узаконити російську мовну експансію в Україні, а мову корінного етносу -- українців -- назовсім витіснити з ужитку.
Статус української мови як державної регламентує стаття 10 проекту нової Конституції України, винесеного на обговорення Верховної Ради. Саме ця стаття, а також статті про національну символіку, гімн та атрибути держави викликають найбільший спротив зі сторони антидержавників -- тих, хто прагне реанімувати СССР або перетворити Україну водну згуберній відроджуваної Московсько-Російської імперії.
У вступному слові Голова ВУТ «Просвіта» Павло Мовчан підкреслив, що ніколи ще так гостро не стояло в Україні мовне питання, як тепер, бо віднього залежить -- бути чи не бути Україні державою, а не резервацією для українців. Не виникає сумнівів у необхідності прийняття Конституції, оскільки після виборів у Росії всі мпер-шовіністичні сили будуть спрямовані на Україну. Якщо говорити про внутрішніх ворогів, то навіть із декотрими соціалістами 1 комуністами можна щось вирішувати. Та непримиренно ставляться до статті 10 представники фракцій парламенту «Єдність» та МДГ, які наполягають затвердити конституційно російськоукраїнську двомовність. А це фактично призведе до утвердження існуючої на переважаючій території України російської одномовності й ірландієзації українського суспільства, поглибить непорозуміння між Сходом і Заходом.
Проросійські сили парламенту дуже люблять посила - тися на досвід північного сусіда. Тож хай 1 в цьому питанні наслідують його приклад, візьмуть за зразок їхню формулу, що проголошує: 1. Государственньгм язьом Российской Федерации на всей ее территории являєтся русский язьгк, 2 Российская Федерация гарантируєт всем ее народам право на сохранение родного ясьгка, создание условий для его изучения и развития
Основну доповідь, яку друкуємо у цьому числі часо-
«Закінчення па стор 2 |
ХТО НАПИСАВ «ІСТОРІЮ РУСІВ»?
9) СЕКРЕТИ НАШИХ
ПРАБАБУСЬ
Із Зепеними
Святками,
з квітом рідної земаі!
Ри РО
з ж три оно о там Жуе РО РУ Р
Світлина О, Соленцова
Сьогодні є Зелені Сажа, зелена бже троаба. Моя. душа дула розп 'ята,
сьогодні зно жиба.
Усі до церкви посптишають / Бий, теплий бттне, побібай / На дверях бласної душа
я Фисаю зелений май.
Угоди щастя, радість, смихи, моб юнасть бічно є ще. Здається, що сам Фог з цтіхи собі Й долоні плеще.
Ме казною стає прожогом, Не видно сбттобого Дам. /5 долоні плескати із богом Ля собі теж дуди.
фоман-Лоз гЇнтжоничя
ВСІ УКРАЇНЦІ, ДОРОСЛІ І ДІТИ, - ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ «СЛОВО ПРОСВІТИ»!
ПРОСВІТЯНИ: ЦЕ -- ВАША ГАЗЕТА, ВОНА ПРО ВАС І ДЛЯ ВАС:
НАШ ІНДЕКС -- 30617 ,, 7. 32 ран
ПЕРЕДПЛАТНА ЦІНА НА
ПІВРІ - 180 тис.
ПОНАД УСЕ ЦІНУЄМО ДІАЛОГ І ЗАВЖДИ ПОДІЛЯЄМО ДУМКИ СВОЇХ АВТОРІВ:
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ьо тан б цій в "Ч річ
зв - Р
Р нні
жона ш-
-- т - - ч-
НИ ЕЕ
(ово ПРОСВІТИ
' |
пису -- «Мовні проблеми та права людини в проекті нової Конституції України (стратегія І тактика національнопатріотичних сил)» -- виголосив кандидат педагогічних наук Юрій Гнаткевич. Він детально зупинився на юридичних, моральних та інших аспектах винесеного на обговорення питання, окреслив шляхи виходу з критичної ситуації. Не можна не погодитись із промовцем, що проводячи референдум з мовного питання, як того вимагають політичні опоненти державності, Україна покриє себе ганьбою перед світом. Окрім теорії є й практика, і навіть якщо пощастить ухвалити приинятний для України варіант, доведеться докласти чимало зусиль задля його утвердження, впровадження в життя Більшість виступаючих при обговоренні доповіді беззастережно приймають перший абзацстатті 10, який гласить, що державною ий офіційною (службовою) мовою в Україні є українська мова.
Знайшла одностайне схвалення й пропозиція підняти статус мовної комісії при Кабміні до загальнодержавного з Прем'єр-маіністром, а можливо, й з Президентом на чолі, посилити соціальні гарантії впровадження державної мови; регламентувати розвиток національних меншин та їхніх культур і мов в Україні окремим законодавством.
Пропозиції, зауваги й поправки, висловлені учасниками конференції, знайшли своє відображення в ухвалених документах (їх друкуємо у цьому числі часопису). Виступи, інші матеріали в узагальненому вигляді, ймовірно, як пропонувалося, будуть видані окремою брошурою й надіслані відповідним службам і посадовим особам, депутатам, усім, причетним до творення Основного Закону нашого життя. По телебаченню демонструвалася годинна передача, присвячена конференції та порушеним нею проблемам.
Принагідно нагадаємо лише, що в обговоренні доповіді взяли участь А. Погрібний (професор; Педагогічне Товариство їм. Г. Ващенка), О. Тараненко (Інститут української мови), Т. Кияк (депутат ВР), І. Драч (голова УВКР), Раїса Іванченко (Київська крайова «ШПросвіта»), В. Панченко (Кіровоградська «Просвіта»), О. Лупій (секретар СПУ), М. Горинь (політик), В. Костицький (депутат ВР), М. Наєнко (професор КДУ), С. Савченко (заст. голови Всекримської «Просвіти»), С. Білокінь (професор), Світлана Лі (українсько-корейське культурне товариство), Марта Богачевська- Хом'як (політолог, громадський дияч діаспори), М. Гречка (СДПУ), Галина Китаста (професор, діаспора), В. Овсієнко (УРП), Є. Пронюк (товариство політв'язнів), Ядвіга Януш (викладач вузу), І. Парпалей (професор), Д. Коповалюок (заст. голови Волинської «Просвіти»), П. Арсе-
нич (краєзпавець З Івано-Франківська), А. Бурячок (професор)...
Конференція закічилась А процес утвердження Української держави, хоч із труднощами, триває. Тож до праці, друзі милі! Й оберігаймо мову нашу -- і для себе, 1 для нащадків. І сподіваймося, що саме на українському мовному грунті матимемо українське економічне диво, як його мають японці, німці. Бо лише рідний грунт дає добрі паростки, чужий, засмічений, безплідний -- лише бур'яни й убогість.
"Слово ПРОСВІТИ
| Нашіндекс | ся 30617
. Будьте з нами!
ве нив ска
Ото -
що т РР тій - ня
пи ен т но о ги
Доповідь Ю. Гнаткевича на
Всеукраїнській конференції «Мовні
проблеми і права людини у проекті нової Конституції України»
Перед українською націонадлдемократієто знову постала проблема. Треба приймати Конституцію, аби нейтралізувати можливість піти шляхом Білорусії. Слід нарешті остаточно визначитися зі стратегічним курсом на історичну перспективу, підвівши риску під минулим. Аби бути точним у нашому рішенні, треба добре вивчити політичну ситуацію, визначити наші наміри і сили,
Незалежність України є не витівкою трьох історичних осіо у лісі під Мінськом. Вона С глибокою історичноїо закономірністіо. Наша незалежність має три джерела: І) рух проти тоталітарної, однопартійної системи за демократичну державу з повнокровними правами 1 свободами людини; 2) рух проти державно-монополістичної економічної системи, за вільну, ринкову економіку; 3) національно-визвольний рух українського народу.
Названі три джерела української незалежності, як.і слід було очікувати, стали трьома основними складовими частинами проекту Конституції, В ній закріплено курс на демократію, курс на політичну й
економічну свободу. В ній є Україна.
Назагал конституційний процес в
Україні йде успішно. Політичні суперечки і дебати навколо Конституції є явищем неминучим і нормальним. Ліві сили борються не проти Конституції, а за таку реалізацію в ній згаданих вище трьох джерел незалежності, яка відповідала б їх ідеології. Правда, комуністи 1 соціалісти не виступають проти демократії. Вони лише виступають проти свободи і демократії в економіці, за відновлення повного державного контролю над него, за загальнопародну соціалістичну власність на все, або майже на все. Таким чином вони фактично виступають за тоталітарну систему, бо система тотальної державної власності без диктатури довго не проіснує. Такий стан ми маємо саме тепер: майже повна державна власність і розгул демократії. Результат, як
кажуть, «наліцо».
Не можемо промовчати, що особливе
несприйняття з боку більшості лівих викликає український дух у проекті Конституції. Ліві сили не проти незалежності України. Вони проти того, щоб Україна була власне державою українців, Вони розуміють, що Польща є державою поляків, Японія -- державою японців, Німеччина -- німців, Чехія -- чехів. А ось Україна, на їх погляд, має бути не державою українців, 1 навіть не державою українського народу, що складається з усіх національностей, які в Україні живуть, як це записано у першому реченні проекту Конституції, а державою типу «взагалі», державою народу України. Звідси випливас суть і рівеньборотьби навколо «мовної» статті, тобто Статті 10 проекту Конституци.
Швеція -- шведів,
Особливу небезпеку для майбутнього
України й української нації являє собоїо позиція двох фракцій, які до лівих не належать. Идеться про фракції МДГ і «Єдність». Якщо в питаннях демократи ! економіки вони СТОЯТІ, питанні української орієнтації Конституції представники
на точці зору правих, то у
цих фракцій навіть перевершують лівих. Їх позиція точио пизначена
у Коментарі фракції МДГ до проекту Копституції, де гопориться, должен ориентироваться ма язмк государ" стра, а ориснтироваться па язик спвомх граждат». А оскільки народ розмовля Дніпропетровську, Луганську, 1 напіть. у
що «не народ
государство дДолжЖжно
о Допецьку,
Кисві, російського, то фракція ппажає за потрібне запропонувати, щоби російська мова п усій Україні була державною. До того ж українську як державну потни стам-
лять на друге місце. Ось і виходить, що спочатку вони розіпнули україську мову па сході і півдні України, а тепер збирають си стратити ї впзогалі. Попни ж 00 розумноті», що у разі конституційного проголошентм
російської мопи українеька
лержавнок 11
юн -- тт ри ЕМ ня
ши Ре нніелнная нини РР ни Р -
ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ В УКРАЇНІ МАЄ БУТИ УКРАЇНСЬКА МОВА
латинсь-
мова НебдоВвзІі СТане мертвоїо, Як навіть
ка, або як білоруська, якої не знає президент Білорусі. |
Загроза для України иде власне не ВІД позиції згаданих фракцій, а від ТОГО, ЩО Не узгодивши ціо статтіо В узгоджувальнтй коміси й у Верховній Раді, вони відкривають шлях для винесення мовного питання на референдум разом із питанням про символіку і т. п. Загроза підсилюється тим, що, як видається, Голова Верховної Ради та Президент теж не проти винесення окремих положень Конституції на референдум: Щодо того, як проголосує наш зрусифікований народ, ми не можемо мати жодних ілюзій. Референдум ніби річ демократична, проте не тоді, коли люди Вільно голосують, а тоді, коли вони голосують, знаючи всю інформацію, аби зробити правильний вибір. Хіба наші люди пам ятають і знають усю правду? Внаслідок референ-
думу українці покриють себе ганьбою 1
славою нації, що не хоче бути нацією. Наша
держава або навіки поділиться на дві частини, більшою з яких буде «Украийна», а не
«Україна», або її чекає великий г тривалий неспокій. Отож референдуму допустити не
можна. Що ж тоді робити?
Конституційна комісія пішла на
компроміс, Проголосивши українську мову державною, вона зробила відстуті: якщо у населеному одна чи декілька паціональних меншин, то поряд з державною у діяльності державних органів «може вживатися мова, прийнятна для більшості мешканців населеного пункту». Гаразд, не будемо чіплятися до деяких юридичних неясностей, як ось: що таке компактне проживання?, як розуміти слово «поряд»? Ці норми кожна посадова особа може трактувати в міру своєї зацікавленості і суб'єктивного досвіду. Головне полягає в тому, що початок другого абзацу засвідчує права меншин, а його кіпець говорить про права більшості мешканців населеного пункту. Меншини і мешканці -- це різні юридичні категорії і різні суб'єкти права.
пункті компактно проживає
Отже, в Статті 10 закладено можливість
різночитання і суб'єктивних тлумачень. Чи- | новник у Донецьку не бачитиме слова «поряд», а бачитиме лише словосполучення «прийнятна для більшості мешканців населеного пункту». А такою мовою є, безумовно, російська. І засіють чиновники
Україну, мови якої вони не люблять, опитуваннями
большинства населения». Українського відродження в Україні не буде, Статтю 10
можна перефразувати так: «Державною мовою в Україні
українська мова. Проте там, де захоче місцеве
може бути російська мова».
«для вьяСснения мнения
проголошується начальство, державного
Насамперед мусимо визначити, чого
ми хочемо у стратегічному плані. Хотілося 6, звичайно, щоб Україна була такоїо, як усі нормальні держави, і щоб усі україшці, яких у нас переважна більшість, стали щирими українцями |і мопою. Проте наша проблема, на жаль, йде пе від росіян та шших нацмеїшин. інших державах на терені колишнього «зер є три категори населення; корінна
(скажімо, естонці в Сстонії), росіяни т нацменшини разом узяті, то в Україні
користувалися українською Якщо в
нація о 1
маємо чотири типи населения: українців, «украйнцев», росіян та групи ішших нацменшин. Важливим є той факт, що переважна більшість міської МОЛОДІ є денаціонамзованою І російськомовною. Соромно, ало саме «украйицью» у пс нпайзавзятішими борцями за ле російської мопи,
Чи можемо ми плану «украйнцью» та інші
орламоїгті ржавністі,
зати, щоби росіяни поцменшини у
» "а-
ближчі о досятиліття стали лише
украшомопвними? Це нереально 1 би ' й /8 и
буть, педоцільно. Але ми маємо при
ї3О БВосСти мовну політику так, щоб поши п У
країнській
лержанві пристойно ПОЛОДІЛИ украшського мовою. Саме це, задається, могло 6 бути нашою стратегічноїо лінією лінією на суспільстПо з пис оким різном мовтої КУЛІ,- гури. Як же забезпечігти гакий курс у Конституції
У жодному ромонео можомо
ІМТИ на лержапноїо Го цього пі
проголошення російської мопи чим офіційного Крім білорус ХО
зробив 1 не зробить. У СВІТІ Є держа" ви З двома чи більше державними мовами, але там є
високий рівень мовної культури, там всі знають |
поважають мову державної нації і їй там не загрожує зникнення. Можемо погодитися на державність якоїсь мови лише в автономіях, як це проголосила Росія, навіть на регіональну офіційність мов корінних націй у місцях їх компактного проживання. Протистоячи загрозі завершення русифікації України, можемо у разі необхідності відмовитися ВІД Існування Статті 10 взагалі. У цьому зв язку мусимо сьогодні з'ясувати: чи є шанс на якийсь прийнятний компроміс!
Компроміс у вигляді права більшості мешканців населеного пункту не орієнтує на стратегічну мету (створення суспільства високої мовної культури), бо реалізує не правовий 1 не дидактичний чи етично-культурний Підхід, а Підхід репіонально-егоїстичний, міщанський. Це -- програшний політичний хабар. Але що ж ми можемо нині запропонувати і як можемо вплинути на процес, що протікає на наших очах.
Можемо стояти на об'єктивно-радикальній позиції, не зраджуючи принципів 1 не впадаючи в опортунізм: стояти «мертво» на одному реченні: «Державною мовою в Україні є українська мова», і якщо воно не пройде, то надати право боротьби за нього нашим нащадкам. Патріотично, але чи вигідно для України? І чи залишиться українською Україна, коли над нами вже ростиме трава? Чи існує взагалі якийсь компроміс, на який би пішли емдегешники і «украйнць»? Тож давайте порадимось: чи йти на компроміс? Чи наполягати на зміні кінцівки нинішнього варіанту Статті ІОїв який спосіб? Чи йти на відмову від «мовної» статті? Чи, може, йти на референдум. узявшись за виховну роботу серед «украинцев» є: Останнє є малопродуктивною річчю, бо ж вони -- інтернаціоналісти, оскільки знають і люблять лише ОДНУ мову, а ми -- націоналісти, бо знаємо щонайменше дві і користуємося ними.
ЕТинішня боротьба є боротьбою за майбутню Україну, за те, якою їй бути У майбутньому. Бути їй державою українців. чи ще однією російською державою. постійно орієнтованою на чергове, тепер уже довічне об'єднання з Росісю. Тож сконцептруймо розум 1 сили об'єднаймося у наших пошуках і боротьбі.
Якщо все ж таки шукати якийсь привабливий варіант Статті 10 Конституції. Який міг би зацікавити лівих та інших російськоорієнтованих депутатів, то МОЖ: па взяти за основу або просто «зкопіювати» аналогічну статтю із Конституції Російської Федерації. Там записано все граничня просто і ясно, а саме: державною мовою Російською Фодерації на всій ї території є російська мова Лишо республіки мо" хуть встановлювати свої державні мови ЯКІ вживаються поряд з російською» Російська Федерація гараїтує всім Її М" родам право па збереження рідної морі: "Творення умов для її вивчення | розвит осо чні мін З зо ан ва дночає Пп б українську, подбавши ;
ро права споїх нацменшим 1 Ме
гірше, ик роблять у спіті До речі, в Ко" «ТИТУуції Іспанії
і зазпачається, що кОЖ?!
прапо користу патис» О1 зобов'язаним володіті
| морма про право користувем українською , запро,
ЮТЬ з
Моє іспан ЬКОЮ мопої НОЮ. У нас 15 У і мовою тож Оула ОСКІЛЬКИ Є трибуни Ззимагатоть.
пипадки, коли зано"
- писміюЮЮюЮТТЬь абх гоморити на «нормальном яз"
або
Ко» Кк ТТ і Й ке Оне "МТУційна пнорма про суда азок
ОА ія укр - | Миською посаловними Фе» боми - ою посалови
її украй ЧОООХхіДдНОЮюЮ
ни
-и і- Р оажнинніїб?
чей
""РА ЛОТ || о
"т
ПР Р о
РО Ен
ота п ції
п
порад аруактти, КО ЛЛЄЗІТАРО
ха м плдхн н
- ннвсанє і --
п і вчена от т 091
ПА п т ТЕ шо пон
нанні сало нн нн пон 00 тити
ти о 000 сан нини 80 90 оам
ПА
- ці с ри ож и
До Верховної Ради України До Президента України
Ми, учасники Всеукраїнської конференції «Мовні проблеми і права людини в проекті нової Конституції України», проаналізувавши стан конституційного процесу, | зокрема, обговорення Статті 10 проекту Конституції, дійшли висновку, що конституційний процес відбувається на тлі дискримінації українців: Закон про мови не діє на теренах східних І південних областей, грубо порушуються закони, що регламентують мовний режим преси, книговидання, реклами, телебачення. Значнабільшістьукраїнських дітем та студентів-українців позбавлені права на освіту українською мовою. Сотні тисяч посадових осіб досі неспромоглися вивчити української мови: Факти засвідчують, що В українському керівництві це мало кого бентежить.
На тлі згаданих реалій заклики деяких депутатів до проголошення державності російської мови в Україні чи надання їй офіційного сгатусу ми розцінюємо як заклики до страти української нації, боякщотаке трапиться, українська мова буде повністю витіснена зі службового і побутового вжитку.
Українська Конституція Статтею 10 повинна відкрити шлях до українського національного відродження, забезпечивши одночасно право інших націй на збе-
реження | розвиток їхніх мов і культур.
Такчинили вусіх державах, що виникали на уламках імперій. Так має
зробити | наша держава. Наявний варіант Статті І є невдалою
спробою компромісу. Наголос на праві «більшості мешканців населеного пункту» спідходом регіонально-егоїстичним, а не правовим. Він викличе безліч ло-
кальних референдумів, призведе До
конфліктів | покриє ганьбою українців,
перекривши їм навічно шлях до національного відродження, ! насампе-
ред на Сході | Півдні України та В 1!
СТОЛИЦІ.
Учасники конференції пропонують викласти Статтю 10 Конституції України у редакції, близькій до тексту відповідної статті Конституції Російської Федерації:
«ДЕРЖАВНОЮ (СЛУЖБОВОЮ) МОВОЮ В УКРАЇНІ Є УКРАЇНСЬКА МОВА. УКРАЇНА ГАРАНТУЄ ВСІМ НАЦІОНАЛЬНИМ МЕНШИНАМ ЗБЕРЕ- ЖЕННЯ ЇХ РІДНИХ МОВ, КОРИСТУВАНІ- НЯ НИМИ, СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЇХ ВИВЧЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НА ОСНОВІ ОКРЕМОГО ЗАКОНУ». |
РН
- Звернення прийнято одноголосно 15 гравня ц. р. учасниками конференції, в якій взяли участь представники Товарисгва «Просвіта», громадських / політичних об'єднаньнаціонал-патріотичного спрямування, наукових установ та творчих спілок України. |
Р ці
нин нянь нн
а з
| Свідомість людини завжди шукає відповіді на причини зубожіння суспільної моралі ! ду- | ховності, економічних нестатків | екологічних катастроф. Особливо цей неспокій людської душі відчуває суспільство посткомуністичної доби Витоки цих негараздів ХХ-го століття шукають у різній площині, але відповідь одна - її треба | шукати у нашому сумному минулому. : Сучасна людина спокійно проходить мимо (занедбаного цвинтаря, замуленого джерела, (поруйнованого храму... Чи не в цьому і є
причина наших економічних негараздів, взаємної | метерпимості І ворожнечі, втрати моральних орієнтирів?
Наше Товариство, як культурологічна
| позалартійна громадська організація, пропонує
розпочати постійну Всеукраїнську акцію «До |Джерел», що стане важливим кроком у формуі ванні новітньої української духовності такультури і на засадах багатющої національної спадщини |Ця акція повинна мати два аспекти: виховно- |просвітницький та відбудовний. Необхідно відродити чистоту джерел (першочергово!) та і малих річок України, а також навколишнього
ДІТЕЙ УРІВ
середовища, що булоневід'ємною І гармонійновплетеною частиною квітучої і самобутньої України. А це старовинні монастирі, храми, фортеці тощо. А згадаймо степові криниці, які були відомі усім подорожнім! Все це має супроводжуватися широким іформуванням громадськості - великою просвітницькою працею! Зайве нагадувати і про значний позитивний екологічний ефект від цієї справи.
Тому ми вважаємо, що ця акція має стати загальнонаціональною, до якої повинні долучитися не тільки українські громадські, культурологічні, політичні організації, партії та рухи, але | державні чинники.
Ми звертаємось до українців - членів зазначених організацій і державних установ, сприйняти | долучитись до цієї святої справи, як патріотичного обов'язку кожного українця перед своєю Нацією, Державою та пам'яттю
пращурів! Від імені Центрального Правління -
Голова Товариства, народний депутат України
Лавло МОВЧАН
ню Р
б
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ |
ФОРУМ ЗАКІНЧЕНО,
21-25 травня 1996 року гостинна Міжнародне
земля Рівненіцини приймала |Церченківське свято «ЇЗ сім) вольній, новій...» Диі пам'яті Кобзаря відкрилися 22 травня па центральному майдані Рірного.
Згодом шевченківський форум перемістився у Пересопницю, де бере початок перша україномовна книга, на якій складають присягу па вірність народові президенти незалежної України, -- «Пересопницьке Євангеліє».
Українські письменники та гості з Молдарії, Білорусії, Росії, Словаччини, Австралії, Канади побували в Берестечку, Дубиї, Острозі, Костополі, Корці, Підлужному, Гільчі ії ще раз упевиились, що народ шанує свого Пророка, свого Батька. Вперше травневе Міжнародне Шевченківське свято започатковане навесиі 1988
року і відбулося в Харкові. Херсонщина уже запросила Шевченківський форум - 1997, 1 нашть спланувала деякі заходи.
ФОРУМ
ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
ЗВІРЯТИ. КОНСТИТУЦІЮ ЗА «КОБЗАРЕМ»
135 літ тому, у березні 1861 р., перестало битися полум'яне серце Національного Пророка -- Шевченка. А 22 травня того ж року прах його повернувся на рідну землю, щоб із Канівських гір Дух Титана міг споглядати всіо Україну; Слово ж його, що будило і будить «рабів німих», не знає забуття...
У трави вся Вкраїна, за доброю традицією, вшановує пам'ять свого Будителя...
..Мягають живі квіти травня до підніжокя монумента Тарасового у Києві і від Всеукраїнської «Просвіти». До просвітян долучаються рухівці, Согоз українок, ДеміПТУ, КУН, ОУН, видавці з «Веселки», УНА- УНСО...
Держашш урядовці, кияни, -- усі сьогодні тут.
Ідемо до Шевченка пе лише із поклоном, але й на раду -- як нам жити далі. Бо ніби й вільні, та ще немає в своїй хаті своїх і правди, і сили, і волі. Уже п'ять літ нашпи незалежности, а держава Українська не має свого Основпого Закону -- лакузи і запроданці ставлять йому заслін.
«Коли ми діждемося Ваппнттона з новим і праведним законом 8» -- це Тарасове питапня й ниш далеко пе риторичне, тож на нього старалися знайти відповідь учасники мітинту з аналогічатим гаслом, проведеного тут же, біля Кобзаря. «А діждемось-таки колись» -- усі були єдині, зійшлися на ій думці. Але не усдати треба -- діяти! До цього закликали Голова ВУТ «Просвіта» Павло Мовчан, папове Вячеслав Чорповіл, Михайло Косів, Орій Костенко, Атена Пашко, Слава Стецько, Олександр Лавринович, Богдан Ярошинський, Михайло Горинь, Гарас Гунчак, Олег Вітович, Святослав Максимчук, Микола Шудря, Володимир Мулява, Олесь Шевченко, Петро Осадчук, Анатолій Лупишос, Григорій Булах
І мова наша, й атрибути дерясави, 1 символи, потребутоть ниті захисту, як петлишип обереги українства Тож резолюцію мітиптгу, зачитану відповідальтим секретарем ВУ «Просвіта» Миколою Ріестерчуком, у якій відображені вимоги негайно ухвалити Конститутро України, прийняти формуліо- І0 про державний статус української мови в редакарі, запропоноватий педавнього копферешірєю просвітяй, присут схралили одптоголосно
Лупали у цей деть пост па слова Шевчетка у виконаною Тетяни 1 Їегрій, Пади Добридеть, оного артиста Олеся ШЩШирнигл, дитячих колектишів -- при Союзі українок, «Дай Боже», и Прос рІтТяЯяноО' пол», хору є Гоміт»...
|Їе молана пе погодитися зі словами Голови еГПТросвіти» Павла Мовчана, що, на жаль, боротьба за Шевченка триває щоденно И угри боротьбі відступу пе може бути.
рашния Статті
Та діждеємось-таки колись, як би пе шкодили воріжетьки кляті, свого Ваплітопа, з порим 1 праведітим закопом Борімося -- поборемо На папплм боці -- Шевченкої Прарла святая
РЕЗОЛЮЦІЯ
мітингу, присвяченого вшануванню 135-ої річниці перевезення п Тараса Шевченка з Росії в Україну
Ми, учасники мітингу, що зібралися біля пам'ятника Шевчен із занепокоєнням констатуємо, що на п'ятому році державної незалежності України наша держава з вини лівих ташовіністичних сил,через нерішучість Президента, Уряду, деструктивні дії комуністичної та соціалістичної фракцій ховної Ради України, політичні маніпуляції Голови парламенту Олександра Мороза єдина з пострадянських держав не має Конституції.
Відсутність Конституції спричиняє правовий хаос, безладдя в країні, п ння населення, розвал економіки, безка діяльність антидержавних політичних та кримінальних угрупувань.
Захист національних інтересів здійснюється національно-демократичними партіями та патріотичними громадськими організаціями, що спираються на ентузіазм народу та його фінансову підтримку.
В той же час державні кошти часто витрачаються на фінансування діяльності антиукраїнських політичних сил, засобів масової інформації та на проведення гучних антидержавних акцій. |
На тлі активізації лівих сил заклики деяких депутатів-шовіністів до проголошення державності російської мови в Україні чи надання їй офіційного статусу ми розцінюємо як заклики до страти української нації, до відмови від заповітів
евченка, до його забуття.
Українська Конституція Статтею 10 повинна відкрити шлях до українського національного відродження, забезпечивши одночасно право інших націй на збереження і розвиток їхніх мов і культур.
МИ ВИМАГАЄМО ВІД ПРЕЗИДЕНТА ТА ВЕРХОВНОЇ РАДИ
-- прискорити конституційний процес з тим, щоб у червні 1996 р. Україна отримала народну Конституцію;
-- в Конституції України має бути утверджений національний характер української держави, символи України (герб - Тризуб Володимира, пралор - синьо-жовтий, гімн - «Ще не вмерла Україна», українська мова як державна та офіційна);
- Конституція має гарантувати державну незалежність та територіальну цілісність України та передбачити відповідальність громадян, партій і громадських організацій за дії, спрямовані проти незалежності і територіальної цілісності України. Партії та громадські організації, що ведуть пропаганду чи іншим способом діють проти державної незалежності та територіальної цілісності України, мають бути заборонені.
-- Учасники мітингу пропонують викласти Статтю 10 Конституції України редакції, близькій до тексту відповідної статті Конституції Російської Федерації:
«Державною (службовою) мовою в Україні є українська мова. Україна гарантує всім національним меншинам збереження їх рідних мов, користування ними, створення умов для їх вивчення та
розвитку». МИ ЗАКЛИКАЄМО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ:
- підтримати узгоджений Конституційною комісією проект Конституції;
- активізувати збір підписів під петицією до Президента та Верховної Ради України за прискорення Конституційного процесу;
- активізувати збір підписів за заборон злочинної, антидержавної | антинародно діяльності Комуністичної партії України;
- в разі призначення Всеукраїнського рефе ендуму, проголосувати за узгоджений ВР України проект Конституції.
НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ - НАРОДНУ КОНСТИТУЦІЮ!
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
ча
МГ р и Чіа
- сані НН
«ПРОСВОЯЧІЇ 0» : 1868-1996
ДЛЯ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КРИМУ
У кримських школах, завдяки ухвалено: му місцевим міністерством освіти навчальному плану, учні зазнають найбільших утрат саме в гуманітарному виховати. Так, з історії втрачається 5,5 години тижневого навантаження за всі роки навчання, тобто 2590; з предметів естетичного циклу (так у кримському навчальному плані поєднані музика та образотворче мистецтво) -- 11 годин тижневого навантаження (5222), іноземні мови -- 12 годин (509-); з державних мов Криму (так зашифровані українська та кримськотатарська мови) -- 10 годин за всі роки навчання ( 382с); 1 година (6,792, -- вивчення творів на мові оритіналу (маються на увазі українська або кримськотатарська література). Майже ніхто в закладах освіти не займається відродженням історичних коренів нашого народу
Проаналізувавши мовну, культурну й освітню ситуацію у Криму, правління Всекримського товариства «Просвіта» їм. Т Шевченка вирішило основним своїм завданням визначити встановлення зв'язків з місцевими міністерствами культури та освіти з метою створення правової бази для роботи міських та районних об'єднань. Така робота була проведена, і тепер ми маємо угоди про
співробітництво з цими владними структурами. Угоди надають можливість укладати відповідні договори з місцевими управліннями та відділами культури й освіти, розробити на базі культурних та освітніх закладів розгалужену мережу просвітянських організацій. Осередки «Просвіти» мають бути в усіх школах та закладах культури.
Треба відзначити, що міністерство культури Криму, його керівництво з зацікавленням зустріло наші пропозиції щодо співпраці. Правління Всекримського товариства «Просвіта» розробило «Пропозиції до «Державної програми розвитку української культури у Криму». Їх було обговорено і схвалено на засіданні «круглого столу», організованого Кримським незалежним центром політичних досліджень. Саме цей документ міністерство культури Криму поклало в основу пропозицій до уряду України.
Ми взяли участь у проведенні занять «Республіканського університету творчих працівників міських та районних клубних структур», підготовці та проведенні науковопрактичної конференції «Українська культура у Криму: стан, проблеми та перспективи подальшого розвитку».
Готується угода про співпрацю з держком-
нацом Криму. Цей комітет має розгалужену структуру на місцях. Співробітництво з органами держкомнацу р містах та районах є одним з найважливіших завдань просвітянських організацій
З метою залучення до співпраці провідних представників науки було започатковано дискусійний клуб Всекримського товариства «Просвіта», який уже провів низку засідань Цікаво, що на його засідання прийшов навіть голова кримських соціалістів Микола Гринь Між іншим, він брав участь у роботі згаданих вище конференції та «круглого столу». Це свіДЧИТЬ про певні процеси у середовищі соціалістів, на які треба звернути увагу
Актуальною 1 однією із найзажливіших для «Просвіти» залишається співпраця з представни: ками силових структур Іі, перш за все, з військовими. Всекримське товариство «Просвіта» разом з філологічним факультетом Сімферопольського держуніверситету на базі місцевого Будинку офщерів організувало науково-практичну конференцію «Літературний феномен Лесі Українки» (до 125-ї річниці від дня народження), на яку було запрошено викладачів шкіл та військових. «Просвіта» підготувала і видала тези цієї конференції
«Просвіта» є організацією позапартійною п осередки в жодному випадку не повинні стати ареною політичних сутичок. Єдина вимога -- працювати на зміцнення нашої державності, відродження культури українського народу. Саме навколо цих засадничих для нас завдань можна об'єднати громадян, яким не байдужа доля нашої Батьківщини. На теренах Криму є сенс знаходити точки дотику з членами Партії економічного відродження Криму. Це єдина впливова політична партія, яка не заперечує державності України і відверто заявила про роботу в її правовому полі. Треба поширювати вплив на її місцеві організації, адже тільки ця партія у Криму може протистояти місцевим комуністам.
Хоча «Просвіта» -- організація позапартійна, але саме вона та Кримське відділення Спілки офіцерів України, Товариство політичних в'язнів і репресованих Автономної Республіки Крим, Всекримське товариство вчених, які всі є колективними членами Всекримського товариства «Просвіта» їмені Тараса Шевченка, заснували комітет сприяння прийняттю Конституції України.
Сергій САВЧЕНКО, заступник голови Всекримського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка
пиши п п
«ЧУЖИЙ МОНАСТИР»
або з ким має судитися Харківський історичний музей?
Харківський історичний музей був своєрідним запосником-могильником укроїнської духовної сподщини за комуністичних часів. Переважну більшість фондів той режим знищив, галасуючи про злочини фашистів, але і тепер лише 7 ВІДСОТКІВ музейних експонатів наявні в активній експозиції - бракує виставкової площі. Навіть ця мізерія, багато разів пересіяна крізь ідеологічні сито, переконливо свідчить про споконвічну українськість Слобожанщини, Не подобається це ні міській, ані обласній владі, що зі шкіри пнуться зослужити репутацію відновлювачів Союзу
Додаємо, цем заклад є ще й репональним методичним центром мережі ромонних та Сільських музеїв, а також навчальною бозою відділення музеєзнавства Харківського інституту культури, де вчать відповідних фахівців
А долі викладаємо хроніку пікбІДаціІї музею
1990 рю- Обласна радо народних депутотів передає музеєві копишнє приміщення міського помборду для розширення експозиційних площ | виділяє гроші на його ремонт, але ці кошти «з їдає» інфляція Влода ДОЗВОЛЯЄ музеєві здоти приміщеня помбарду В оренду комерційним структуром з метою отри: мання грошей на ремонт. Потім ці площі передаються архітектурно-прооктному управлінню, о дирекцію музею звинувачують у незаконному зикорисСстанні коштів Комісія 3 контрольно-гревшімного управління не підтвердило
цих інсинуацій)
1993 рію - | Згідно зуказом тодішнього Пре зиденто Л Кравчука, репіпиніим оргонізаціям повинні повернути відібрані у них 30 ЧОСІВ побудови «СО ПО0ГгГО майбутнього» купьтоїи споруди то моОомно | ОСІ примицення музою (некультові споруди| передають Покровському монастиреві так званої «Укроїнської православ: ної церкпи» |Московський патріорхот)| Ало » чомусь цю мнамдавнішу У Харкові церкпу, збудо вому 30 Втрцоем козоОоцького бароко, обпаг на вподо бвіІДМОВИЛОСи беродаоти Українськім автокефальнмій провославнім цоркої, якій воно
. бан НН АБО АН ННЯ
колись належала.
Після цього «доленосного» указу музей перетворюється вже на орендаря влосних приміщень, а канцелярія сумнозвісного «єстоОЛпоО русского православия» - митрополита Харківського | Богодухівського Никодима розпочинає з музеєм пистування та стосунки, що відомі як забава «кіШшкИи-мишки». «Мишкою» є, звісно, Харківський історичний музей Мого зобов'язують звільнити приміщення у зв'язку із закінченням терміну оренди; на час оренди музей «должен подчиняться монастьрекому уставу» (ЇЇ, вимагають забрати з подвір'я музею «идолов», «иначе не гарантиру ют их сохранность». Така формула означає погрозу ноцькувоти репіпиних Ффанотиків но експонати музею - «скіфських бабів», ЩО ВТІЛЮЮТЬ правічність укроОїнської культури на величезних теренах Українського Лісостепу но Слобожанщини
Отже, музем опинився у безвихідному стано Вищі бо Московським поатріорхат одбираг У нього приміщОонНня Є ще, провда, «Закон про музеть, стаття 14 якого передбачає, що музеї, які належать до комунальної власності |а ХІМ є плоОСснІСТЮ Харківс ькоОЇ об посно: роди нородних депутотів| необ можна Ввисоляти без нодоння
рівноцінного приміщення Виходить, треба музеєві
подовати в суд ніО СЗОГО ВПОСнНИКО обласну плоду
А тим часом, Московський потріорхат аже приготував вонтажівки, щоби омибозти ноявні ко покції ДО ЯКОГОСЬ СКЛОДУ У музОї рі зптом побільшолго відоіДдУуПб ОЧІ зони кааопляться оостанні (1) переглянути музбомину окспозицюю
Й пади МІСЬКО Її бпаог наО зпритуп не бочоті
споє: впосностіІ, нІ укротноько! купьтури, мі п урушення С 1 |; а Закону про музОть
Стакий ось у Харкові амонастирський устав» АЛем КО1ПСьЬКОНО І тріаржату!
БОГДАН ФІК,
заступник Голови Харківського обласного об єднання ВУТ «Просвіта» /м. Шевченка
ПОЛІТИ рози З (о 1 Кк, Пре "РАДІ С| дер ії» Ім "УТ
1:50 М 2.
Нарешті вирішено питоння З Приз ня для євпаторійської «Просвіти» Багото Зла просвітяни блукали з одного підвалу до Р го, а міська влада не звертала уваги на | це тривало Ож доти, ДОКИ бліотеки Лесі Українки, що по вулиці Інтернаціональній, не призначили ко дину з палкою любов ю до України лм! Броніславу Ї жаківську Вона по ан «Просвіту» до себе, під своє крило а» зусиль доклав І гОЛОВО комісії з питань ку чі ри міськради депутат С. Волков При ак мамі участі | допомозі його то начальника відд! у культури міськвиконкому Л Опанасенкс вирішила питання перетворення одного З золів бібліотеки в укроїнську вітальню
прохання завідувачкою бі
ЯКНАЙШВИДШЕ ЗАТВЕРДИТИ
У Сімферополі відбулася науково-практим: на конференція «Конституція України - правові та політичні проблеми її ухвалення» Організував її Комітет сприяння прийняттю Конституції України, зокрема оргонізачії, як! до нього входять - Всекримське товориство «Просвіта» імені Т. Шевченка, Товариство політичних в'язнів та репресованих Криму, Кримське відділення Спілки офіцерів України, Всекримське товариство вчених У роботі конференції взяли участь солдати і офіцери бригади Національної гвардії України то Сімферопольського гарнізону
Заслухано | обговорено доповідь про проект Конституції Укроїни, з якою виступив голова Всекримського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, доктор історичних наук професор П. Гарчев.
Рада Українського Громадянського конгресу Криму оприлюднила своє звернення до Верховної Ради України, до депутатів усіх рівнів з приводу необхідності термінового прийняття нової Конституції України
ії прийняття, зазначає рада УГКК, є доленосним питанням для існування Української держови, її поступу на шляху до співтовариства цивілізованих країн. Це буде актом національної злагоди між різними політичними силами, верствами укроїнського суспільства Прийняття Конституції -- єдиний варіант політичного закріплення української державності. Запропонований комісією проект в цілому відповідає цим вимогам.
Український Громадянський конгрес Криму звертається до депутатів Верховної Ради з вимогою єдноння задля прийняття Консти:
туції, збереження державності і незалежності України
ЗНАЙОМІ МОТИВИ - ВІД «УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРСПЕКТИВИ,»
25 квітня до Тернополя завітали Сергій Одарич кандидат історичних наук Миколо Томенко, обидва з організації «Українська перспектива» Вони зустрілися з представниками громадських | політичних організацій Оскільки порушувал ПИпоОНіня конституційного процесу в Україні про- МОВІ чеквопом узялися шпетити проек НОВОЇ Конституції Ук роїни і переконувати всіх що дво має добру Конституцію від 1978 винесений на обговорення Верховної Р ект назвали президентським | його обі " деморшем
Пройшлися промовці й
Сся
ержа року А ОДи про- Оворення
і ПО діяльності Прези денто та мого команди, НОГОЛОсСИВвши. ціо "дтримують його Політику пише | ;
20 ВІЛ З населення України ЦООТкІВ
поревожно (|з 10; ПР . ОхідНнИих областей, Натомість Ззхарактеризували Оп | й "Ок сандра Моро 10 як мудрого ПОЛІТИКО й зОябил зяг и
що маже всі його прі і | ЗПОзиції до проекту б схпапоні Д роекту Оу ДУТЬь
дев'ятим містом 6;
Те ) жк, мабуть
| Тернопіль куди вони нОнеспи
Ц' ПОнове в токим ро рат, який не СУСПІЛЬСТВО, зворенню пре
- С й Акт 1
УСІХ областях Сіють
беде до КОН Злідаці
не - - сприяє ке "струк да ЗТ Дует ум об го шої ле
зекту Конституції Щодо ЗИООрІів У Ро ї оіЗмто
оберуть там Зюганово
" і і
. | М АЛОУАдід | і,
"1О7рірнАарі Пе М 4 | РУТ " ЧО ж
цОпи їм ЧІДСІЧ ПР "дставни - и | едставники КУ! С Ока А Клим) КУН 0 Кам ІМ | ян
що брапи участі У Козацтво Лікар
чиї
УС Трічі| Га! ТАТ
око ої ТетьтУГ ять
Дер і
ч | ум
| ї00 «НІЙ ' Гернопгі АН на
"Юмлм м»
Кк У
ституції, розумію чи вОДНОЧОаС, ЩО кожну статтю кожна і потрібно ще удосконалювоти. Особ. ливо ж хвилює нас Стаття 10, у ній треба чітко и ОДНО значно записати державною в Україні лає бути пише українсько мово!
Сумнівними виглядають перспективи, ок. реслені! представниками «Української перспективи», вІД ЯКИХ НО ТИСЯЧУ миль несе нафталіном учорашнього диня
Богдан Г ОЛОВин,
голова Тернопільського обласного об'єднання «Просвіти,»
ми -- ЗОРІ ОДНОГО НЕБА
Під таким девізом у кримсько-татарській республіканській бібліотеці МА | Гаспринського відбувся літературно-художній вечір, присвячений 105-річчю від дня народження видатного українського поето-академіка, громадського діяча Павла Григоровича Тичини
У святково прибрамій залі - виставка, вражаюча багатством представлених матеріалів, Над великим заскленим стендом блакитною фарбою напис українською і кримськотатарською мовами: «Ми - зорі одного неба» Тут майже тридцять розкішно виданих тичининських «соОнцеликих книг», як назвав їх колись Микола Бажан. Досить вагомо тут представлені | кримськототарські письменники. Цінні ксерокопії титульних сторінок книг Амді Гирайбая, Умеро Ііпчі, Абдула Латіф-заде, академіка, видатного оходознавця, пюрколога, поета Бекіра Чобан-заде ТО ІНШИХ, ЯКІ зберігаються ві Київському літературно-меморіальному музеї-квартирі П.Г Тичини
Вечір присвячений досі не досліджуваній темі - «Павло Тичина ! кримськотатарська література» Її започаткував і певною мірою дослідив відомий тичинознавець, професор Сімферопольського державного університету Олександр Губар. У прочитаній ним доповіді змістовно | переконливо розкрито зв'язки українського митця з кримськотатарською літературою. Цікаво і значимо те, що П Тичина був особисто знайомий з видатним кримськотатарським поетом Амді Гирайбаєм, одержав від нього книжку з дарчим написом. Творча дружба пов'язала кримськотатарського літературознавця А Лотіф-заде, що володів українською мовою та мовами арабською, перською, французькою, з Г| Тичиною 8 особистій бібліотеці поета зберігається книжка А Латіф-заде з дорчим написом Доповідоч розкрив також зв'язок українського поето з академіком Бекіром Чобон-заде, з письменни" КОМ Умером іпчі та Іншими діячами пітератури щІКультури кримськототорського нороду
На перспективах розвитку взаємозе язюв укроїнської то кримськотаторської пітероатуР| зосередив увогу у своїй співдоповід) ГОЛОВО ПпровлпіНнНнЯ Кримської організації Сп пки
зад
| - ач !
письменників України чої перекі публіцист Данило Кононен к С)
Проведенням вечора Ми зор! ОДНОГО неба» започаткована серія пітературних "б Тань, зустрічей і про клосиків укро нськО! птераотури Михайла Коцюбинського Песю Українку. і про МАМТ ЦІВ СУЧОСМОЇ укро нськО штератури. Українські письменники Криму О Корс ОоВвецьким 5 | укмАСніЮК Д Кононі мко 707 кОж роОили свій внесок у ре урооку| кримськотатарі ЬКОЇ теми, мотивів Дружом мо" ШИХ Ородіа С Певні успіхи 8 пероек кадацью? ДІЯЛЬНОСТІ сучасних укроОїнських ПисСлме нників |
Че "Ми | ам
Криму «-кажімо Данило Кононенко Ом ме АРЕЧЕТЕ ч .
працює кі Кк, пер КПОДОЧ З КОмААСІ ль . МЕ ськ
ї у - -г і у МОГО пи ,'у НалЛлоОжаоть переклади вари | ШХ
Зі М їй "І че - еплІМОоО ПУ І-1іа Умері ТТе р; ін АХАапидао дрпям
Велпієва, Е: кендера Фозило, Юнусо Теміряе
РР
4 амада в Ку Ге - «1кКС' ж ІбОЗОтКЮІВ халіде
тіІ"І ці
Го ЧІСВОЇ 111є ЗКОТО Раомазаново Якуба т К "пу Рус "СЛАС Алієва Рустем |; Муєдимо Іра! и | й зма Паші Ланило Коно Її: ко) ВИСТУ тоже о сто | ії . у У "Ро кі ммоьфькОотОторських іисьмоОннИк , і і Ь, - і ПО Літературній Україні», «Кримській СВІТОМ Мч і - КІ МІЛА | кКОТОТОДрсСьк 44 І'рАС ВАХ ніРемА Шо | їй ч ПРА - чий | ЗЛА Ссхобильовано прочитав Іі р 8. Сосюї | Лю! ІТь Укро му» своєю рідною мовох і| Орипіншаа п ; РР є 3 '1 «цех і п ч " ка «) «у» ЧР ь ль « "з яй | Р я | АЛЛО цумко про ствеоромту | ю ) я - чи упре | | РА ока ОотоОори -ю анаї- 1 ік 1 кМ) -го и - і "й ній Ії осприі ку , чо ькі? КР Кк " ; -м У У ке й» - б С й "454 ч і - і - й. Ть ИОк Дні рофех еліт: ) , ам м | - то КАРЕ! є Ї () ь ччн "ки " сні РУ М Там - . - Зі Увмавських, В Шахнюк. Кілько кмижо" 7) Фо "ДУ С Сл тек і Р - кад Мч 1 ЩІ У лФ'Ф «РА ї ч Її ; -йо г Й Г" " й, ч ь
- 74 ре ШПТ0Омас . й
жео ПРУТ А в По ПИЙ фа Дані В 1
он
льні дб аіксюно пооай йо з4кеі я
- і Щ и Р и -оь С» ,
(лово ПРОСВІТИ
І В АРГЕНТИНІ 5'ЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКЕ СЕРЦЕ
відомих українців тут, на Материку, в
і є
Ритмічно б'ється - у такт серцям / світлим устремлічніям Є Україні. Бо й за майже сто літ - да перші українці прибули до аргентини далекого 189/ року, переважно роки І далечі живляться вони ЦІЛЮЩИМИ соками
долю / власне місце під сонцем.
з Галичини, -- не всохли там корені українства. Через з Дерева Життя Українського Роду, сподіваннями на мого кращу
|| АРГЕНТИНА -- ЗЕМЛЯ НЕВІДОМА
Коли про життя українців у Канаді, Спопучених Штатах Америки чи країнах Європимиможемо скласти бодай якесь уявленна завдяки відносно добре налагодженому інформаційному обминові, То Аргентина в ці царині залишається для нас тегга іпСОФПІіа -- землею невідомою. І ми Лише починаємо відкривати б з допомогою наших копумбів -- дапеких, але таких близьких, співвітчизників. | подивовуємо тому, що на чужом у паденно-американськом у континенті прийнялося Українське Дерево, і не пише цвте, а и плодоносить; що В грудях цієі, назагал невідомо! нам країни, б'ється й серце нашо! Вітчизни.
У плині часу життя подарувало цікаву зустріч із представниками Централі Товариства «Просвіта» з Буенос-Аийреса, сто-
з - с-о --
пиці Аргентинської Республіки, добродіями |
іваном Жеибаком ! Петром Андрусяком. Завтали вони тоді в Україну зісвЯяТОЮ МІСІЮ - напагодити культурні зв'язки з Прабатьківщиною, зав язати контакти з «Просвітою» на материку, оскільки там-
тешні просвітяни готувалися до відзначення |
70-річчя діяльности Товариства є Просвіта» в
Аргентині.
| « |ТАМ ТРЕБА ДЛЯ УКРАЇНИ ПРАЦЮВАТИ!»
Пан Петро Андрусяк народився 1923
року в селі Полпагичі Товмацького рамону на |
івано-Франківщині. А нині місто мого дитинства, вважає, називають на польський зразок -- Глумам
1935 року сім'я Андрусяків виїхала на поселення до Парагваю. Коли їхали 3і Станіслава до Львова, аби звідти рушити далі, за океан, побачив хлопчика у вишити сорочці якмись пан у потягу м запитав, куди він де. «До Парагваю!» - впевнено випалив той. «Не забувай, що ! там треба для України працювати!» - ці слОВа ВИПадкоОВвВОго попутника назавжди закарбувалися в пам'яти пана Андрусяка. | він ішов тим шляхом. Буворганізатором і першим голоаою Спілки Української Молоді в Парагва! 1945 року переїхав жити до Аргентини. Працював на будвельних конструкціях. Став головою однієї з найактивніших філій «Просвіти» у цій країні.
Пан Іван Жибак походить зі Струпкова чна Коломийщині, де прийшов у світ 1926 року. Учився у Станіславі, але науку дове-
пося довершувати в таборах полонених В |
італії. Відтак крізь вир війни потрапив до Англії, де розпочинав студії В електротехнічному інституті, а звідти 1951 року вміхав до Аргентини Працював на тамтешніх заводах в адміністраціях. дактивкст багатьох українських організацім в Аргентині. Посідав г посідає в них відповІДальні посади
На час свого приїзду в Украшму зустрівся з 9 5-річним батьком, Михайлом Жибаком, ветераном австрійської арм/і. Півстолітт я номумівська | залізобетонна стіна роз'єднувала родину Жибакв. Та й хіба пише з одну! На щастя, на власні очі побачив 4 падіння, коли 24 серпня 1991 р. Украма проголосила на весь сво про віднОВЛення своєі незалежности од захланних сусідів
--т нання -- р - - - г
са п ій п бій
НИПИРЩЮЬАРР А що сани т 0 -
|
її НАЙЧИСЕЛЬНІША З
тт | Цен ота ен
Аргентинців українського походження числиться в Аргентині майже 300 тисячі замешкали вони переважно в Буенос- Айресі (30 тисяч) ! провінціях Міійонес, Чако, Мендоса, Формоса та Рю-Негро. Понад половину громадян українського походження осіли в провінції Містонес. Саме сюди 1897 року прибули перші посепенці з Галичини, відтак -- із Волині. Перші зорганізовані колонії в Місійонесі -- Асара, Апостоліс. Прибивалися згодом Інші хвилі еміграці. Найчисельніші - У межичассі світових воєн, та особливо після другої: караюча рука Москви та й інквізиці НКВД погнали на Захід багатьох українських патріотів, яких на батьківщині неодмінно поглинув би кривавий потороч ГУЛАГУ...
Українська громадськість Аргентини тепер готується до відзначення сторіччя першопоселень.
Українці там здебільшого середнього достатку, хоча є люди й більш заможні, бідніші. З першою еміграцією прибули багато професорів, учених, які згодом реемігрували до США, Канади, інших, більш заможних крам. І в Аргентині серед українців тепер сформувався новий суспільний прошарок -- різнофахових професіоналів. У провінційних урядах українці мають своїх представників, зокрема у місцях найбільших колоній -- Містонесі і Чако.
Із майже трьохсоттисячного загалу зорганізовані в різних організаціях понад 10 тисяч українців. Представляє українців в Аргентині Українська Центральна Репрезентація, до якої належить 21 товариство. Наиймчисельніше серед них -- «Просвіта», яка об'єднує понад 30 відсотків людем.
Діють в Аргентині чотири центральних товариства -- «Просвіта», «Відродження», «Українське Католицьке Товариство» | «Братство УАПЦ». Є й інші -- Зі специфічними завданнями: три жіночих, три молодечих («Пласт», СУМ, ОУМ)... Досить дієвою є Українська організація високошкільників, яка об'єднує українців-випускників вищих студій.
Мирно співіснують - за взірець нам -- католицькі ! православні церкви, а також баптистсько-євангелістське об'єднання. За віровизнанням дві третини українців -- католики.
Діють в Аргентині суботні або недільні українські школи, ведуться курси для тих, хто не знає, але бажає вивчити батьківську мову, щоби зв'язатися з родичамив Україні. Віднедавна, ось ужекілька років, у провінції Мітионес у державній школі почали викладати українську мову. В університеті в Буенос-Айресі є курси української мови, на яких п можуть вивчати іноземці.
Коштом місцевих українців споруджено пам'ятник Українському Пророкові Тарасові Шевченкові в Буенос-Айресі.
Налагоджено аргентинськими укранцями и видавничу справу. В активі Українського зерормативно-видавничого інституту -- журнали, книжки, брошури.
Товариство «Просвіта» видає свім місячник - газету «Украмське слово», започатковану 1926 року. «Наш клич» - друкованим орган товариства «Відродження». Неперюдично,
- кни ПЕ РР РЕ ці пні
«ПРОСВОЯЧІ 4» БЕЗ КОРРОЗІЯВ
опали -ооо- Не й
нанкіййньной ання о м НН і-ї ошЕсУчи 500 ни с-г - рання
апе виходять церковні видання.
Подвижницькою можна назвати працю пана Юліана Середяка, у видавництві якого від 1953 до 1991 року надруковано біля 150 книжок, понад триста чисел сатиричного журналу «Митла».
ІУ. НЕ ВМИРАЄ ДУША НАША
в чужинському середовищі, незважаючи на численні труднощі, завдяки жертовній праці горстки свідомих українців, які суспільне ставлять понад особисте. Не губляться вони в цій країні, де крім тубільців-автохтонів, проживають переважно нащадки іспанських колонізаторів, а також італійці й араби, євреї (у столиці й містах) 1| німці... Є громади польські, вірменські, литовські, хорватські й болгарські...
..Разом із нами чекали українці Аргентини світлого Дня визволення України з-під чужоземної опіки. | він настав - 24 серпня 1991 року; а згодом, 1! грудня, | понад 90 відсотків українців підтвердили на референдумі Акт незалежности. З неви» | мовною радістю сприйняли аргентинські українці звістку про цю подію - плебісцит, який надав легітимности проголошеному Актові. Відразу ж зорганізували маніфестацію. Усією громадою пішли до Президента країни. Він прийняв делегацію і на місці підписав декрет про визнання України... | Отже, Аргентина однією з перших -- після Канади -- на американському материку визнала незалежнють України, і пер-
шою -- Українську Народну Республіку | 192! року, колип уряд уже бувна вигнанні.
А це свідчить, що там, де громада хоч і
нечисельна, але сильна и згуртована, вер- | шаться великі справи.
За сприянням української громади в Аргентині діІЄ українське посольство. Відкрито консуляти в Місійонесі (опікується також українцями Парагваю) ів Бразмли.
о
ни по Р ЕЕ.
У. «ЧУЖА СОРОЧКА НЕ ГРІЄ»
зи о ДР
бачать наші земляки, що важко нам нині живеться. Але й їм нелегко було, та власною працею досягли чимало, облаго- | роджуючи чужинську землю, бо не чекапи, що хтось прийде й зробить заних. Своя рука була владикою, ірозуміли, що людина сама є творцем свого щастя и добро- | буту. Не завидуймо їм у тому, що мають ніби більший достаток, бо ми маємо скарб набагато цінніший - свою Батьківщину, свою землю, на якій нам жити, яку и облагороджувати нам.
«Чужа сорочка не гр» - з пркотою говорив пан Андрусяк... Візьмімо на карб собі ці слова, перш ніж пускатися рідного берега...
| врмо, що таки нарешті скине з себе | Україна латану свитину й одягне святкову і вишиванку, заграє всіма барвами веселгоки, Ї обнімуться Дніпро 1 сині Карпати, Іі промені нашого спільного Сонця зігріють
українців усього світу. | вдалекій Аргентині - теж...
Бо вони таки того варті, аргентинці українського походження. А в душі - просто украммці.
- РР ни оо . с-тТо0я» »
Володимир ГЕРМАН
- шию о ПР ції - нн РОВНО Є
ни -- рано ДР
ГОСТІ З КУБАНІ -- НЕ ЗАКОРДОННІ ГОСТІ
Загальновідомо, що Кубаньз Україною пов'язують надзвичайно теплі Й дружині! родинна стосунки ,бо цей благодатимії край здавен заселяли наши предки козаки --
переселенці із Запорожжя. Гут переплелися, взаємодоповнили одна одну культури українська, російська, гірська
ШПайбільш яскраво репрезентує мис-
тецтво краю -- | своїм репертуаром, 1 специфічним убранням, ї манерою викокання -- Державний академічний
Ісубанський козачий хор з міста Краснодару (художній керівник, народний артист України й Росії, лауреат Шевченківської премії Віктор Захарченко). П'ять років діє при цьому знаному у світі колективі Крайова дитяча школа народного мистецтва.
ІОні | посланці Кубані прибули на землю своїх праотців з благодійницькою місією -- акцією «Діти Кубані -- Дітям Чорнобиля». Окреслений маршрут виступів юних талантів проліг через столицю України -- м. Київ, Рівненську 1 Волинську області.
Отож, у травні в концертному залі «Золоті Ворота» кияни мали нагоду переглянути виступ колективу, який упевнено торує собі шлях до визнання поза українсько-російськими теренами. В Україну ж зініціювали його приїзд Міністерство культури, Мінчорнобиль України та Український державний центр культурних ініціатив.
Уже з перших акордів присутні у залі відчули саме родинну атмосферу, порухом сердець уловили духовну єдність із посланцями краю, а коли залунали відомі українські народні пісні - зал застиг у приємній напрузі: це ж своє, кровне, яке не зуміли убити жодні укази й заборони в душах кубанських українців, яких, на догоду імперцям, зчаста писали у паспортах росіянами.
Щиро, природньо, без чужинського нашарування-акценту, лунають ПІСНІ «Їхав, їхавкозак містом», «Ой розвивай - ся, сухий дубе», «А ячорнява...», «Якби в лісі гриби не родили», «Ой там на товчку, на базарі», «Віють вітри, віють буйні». А коли виливається з дитячих сердець пісня-реквієм «ОЙ чого ж ти почорніло, зеленеє поле?», не в одного присутнього забриніли сльози на очах..
«Ми помиляємося, коли називаємо кубанцівгостями, - зазначивпо закінченні концерту у своєму виступі Голова ВУТ «Просвіта» Павло Мовчан. - Роде наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, признаваймося. Ні довгий час, ні штучні бар'єри, ані тривале замовчування не зуміли роз'єднати нас. Бо ви - не відчахнута гілка від Дерева Нашого Роду, ви є продовженням нашої великої крові, яка пульсує і в Мельбурні, 1 в Оттаві, і навіть у Парагваї. Всюди, деє українці, які виявляють наш пісенний характер!
Які ви вродливі, які ви талановиті! Як хочеться сказати вам багато доброго! І якщо, можливо, в цьому залі не стільки коїтів, як би мало бути, то невипадково на вулицях Києва зацвіли каштани. Вони зацвіли до вашого приїзду...»
Вітали колектив 1 організатори заходу, і глядачі. Були дарунки гостям, були і віддарунки: касети із записами пісень у виконанні юних артистів, рекламні календарі
Від просвітян, уже за доброю традицією гості повезли додому дарунки - Шевченків «Кобзар», «Історію України» А. Лотоцького, кассти із записами українських народних казок у виконанні провідних україиських акторів
Наш кор.
Центральне правління 4 ВУТ «Просвіта», секретаріат, редколегія газети «Слово Просвіти» пвисловлюють глибокий жаль І щирі співчуття
Яремі Петровичу ГОЯНУ у зв'язку з
непоправною втратою -- смертю матері!
ОЛЕНИ ІЛЛІВНИ ГОЯН
Хай зомляати буде пухом і вічна пам'ять
ПРИРРИ ПРЕ РИ ор р
ато зацій 7,
2 Данії зай ї
ЛО, іюто
ач я
в "ж -
і »йб
п Рі ..
у вар рій ром
. сти
б-ь
доски
и
ПР
укрдац рерж авлалиаоо ль ПІІ)ВІ ПРОСВІТИ
БЕР
ГО ЧЕ ди 0 нь - ни
| Фпозуми, /5 | а порозі нобої досфа,
нмоши, наши душа!
| оби ми на посміх наокуицюмомся
| Че схудли дат Фпажобі чуди.
| | | | | Таб засиллим духом змаилосеться, | (боді із нього ниций побій щез. | | гай до мас ЛПВиї горшриай глас озбеться. | З маджерелля Чатькавських недес . | |
|
|
|
|
|
|
|
| | Ми з суммння нечестибі тпта,
| Уадість пода/цій седе відчути | У ж/шдах державними людьми. | | Господи, налоцми вранці.
| Щоб ц нас не гнилися комінцяа | Денед несбоїми ворштьми .
Ї хаб із Києва до Полтави. І чого тільки ме наслухався. Птатолк розправи індонезійського народу, скаржибся, що не шанують тепер бє студентка Полтавського педінституту, що не змогла пояснити пасажт жобтого прапора. А 6 кутку пенсіонер: рабочих делали лучшиє 8 мире танки, асегодня завод стонт. На Украйне относятся к рабочим... А єсли бьі мі жили 6 Союзе"!..»
Під враженням почутого мені прикро стало за наших людей, як глибоко глянути на причини нашого дуже ганебного життя не ті
СстоОЛлІтТЬ.
Тому, як викладач із беликим досвідом і людина, що на сбоєму шляху 619 розстріляних, умираючих у великих стражданнях 61д ран, нещасних г: завошивленими ді тьми, що гинули в хлівах і клунях в1д холоду, голоду! хвороо, народу, таї ростіського теж, - обумовлені тим,що завжди ЦІ народи давали За що погано. Правда, імперська верхівка, яка прагнула слави т багатства, роби г часу замислитися над тим, як ми жили, живемо і до якого життя прагнемо, - себе обирала й усе робила, щоби нарід не мав цивілізованої освіти, не знав як жибут пашпорта, не міг виїхати навіть у сусіднє місто без дозволу голоби колгоє пу найголовніше, щоби людина 8 Російській імперії, апотім 8 СРСР (забуальованому імперії) не стала особистістю зі своєю думкою, власним баченням навко аналізувати і робити висновки не тільки за інстинктом, а и розумом
Зупиняюсь тількина бажливіших питаннях, пов'язаних із нашим ос обистим життям, незалежної України, на мій погляд, принесе миф, злагоду т добробут нам, наши
| Діктор Кочебський пр ЗЛ А О .
ОВІТНІ, ве і дослідження історичних | джерел, зокрема «Слова 0| полку Ігоревім» (чит. істо- | рика В. Багрянця) доводять, що це національне ім'я, назва держави Україна і наш герб сягають у тисячоліття до!
- нашої ери. В основі їх лежить назва |
першої на нашій землі держави Троянь, що обіймала територію басейнів праохі найбільших річок Оріани-Скіфії- Дону,
Дніпра! Дністра, а також півострів Таврію | (тепер Крим), тобто охоплювала| територію Таврії і так званого «скіфського | квадрату» Геродота. Наші далекі предки
мали назву «уктріяни». Назва ця
складається з двох слів -- «укі», осі «учені» і назви держави «троянь-тра- | янь-тріянь». Слово «укі» залишилось у| нашій мові у вигляді слів «самоук,
зом ко емО
- бо о "тов
й - - | п """Н
"фелТЬму
" в жо -шй
и чи
кош рН - - б -' | б
тв рочо ЛЕ В
ОУН
"ії ' Зими - бобові і чі
пня з
зам
ІЗ ІСТОРІЇ о
УРОК Ї: Декілько штрихів укроіїнського нороду
А
ін ти що
недоук». Таким чином уктріяни -- це учені тріяни. Згодом, для легшої вимови, «загубилась» літера «т», а «яни» реформувалось на коротше «ці» У наш час у назвах волиняни, подоляни вживаємо форму «волинці», «подільці». Таким чином, із уктріян ми стали українцями. Назву Україна знайдено в літописах від 1187 року. Наша земля в прадавні часи була землею оріїв (аріїв). Як стверджує французький археолог М. Буль, арійська раса культура прийшла в Західну Європу з України. Історія нашого народу, багата занепадами 1 розквітом, чекає своїх дослідників. Вона зазнавала нищення, 11 ховали від нас наші недруги. Найбільшого нищення вона зазнала від РОСІЙСЬКОЇ імперії та СРСР
Після смерті Гетьмана Богдана Хмельницького 1657 року, Московія розглядає Переяславський договір як акт повного підпорядкування України 1 починає впроваджувати своє управління, військові гарнізони, підтримує й оплачує антигетьманські виступи. Тому гетьман їван Виговський розриває цей договір в Гадячі в 1658 році укладає договір Із про соту рівноправних килаївства Руського (Україги), Польщі 1 Литви 1659 стотисячна армія Москови під команду-
Польщею утворення
держав Зеликого
У відпПОовіДЬьЬ весною року
ванням воєвод Трубєцкого,
Ромодановського і Шожиарського
увірвалась на Чернпівщиту, винищутючи всена своєму шляху вогнем і мечем. Біля
Конотопу Пі рупинити
спробував
їй ПЕР РР я и и
ПРЕ Р
ніжинський полковник Григорій Гуляницький, але сили були нерівні і він був змушений відступити у наспіх укріплене місто, де витримав тримісячну облогу. Подвиг Гуляницького дав змогу Гетьманові Виговському зібрати козацькі полки. На допомогу прийшли татарські 1 польські відділи. Це змусило московитів зняти облогу Конотопа. Але коли Виговський відвів свої війЙСька, московити кинулись За тим. Битва відбулася 7-8 липня над річкою Соствкою, поблизу Конотопа Гетьман удало використав терен! вамека московська кіннота загинула в болотах. Відступаючі всюди натикались на засідки 1 за кілька годин перестала існувати «могутня» армія Князі Пожарський і Львов потрапили в татарський Рештки армії панічно уткали на Курськ. Здавалося,
полог
незалежність України була забезпечесна. Але обіцянками полковники Цицюра 1 «50-
підкуплени МИ скорськими
потаренко, й також аа Стрко нанесли удар в спину, за що Ї Сіркові Москва віддячила засланням до Сибіру Справа Гадяцького договору була фруйнована Почалася велика Рупиа для України Згодом Іван Мазепа спро- ДПОСТИСЬ КІ
бувайз скинути ярмо, алі
роагром шШипсдських 1
гри ЧЕР РИБА українських військ під |ІТолтапою, теж
і допомогоюо споїх прадникім гуд, До
яких належав полковник Шо, привів
І ЛІШІОГО гиоблешцт и
до ще
українського народу Полковник Но
ці насаджував комунтям 6 Індонезії і ледве бтік бід як ,
боєн (розпалюваних СРСР по всьому сбіту). Була тераніб боє п чоній ПРОЗИ СНИЙ (рам начення державни х симболі у тно:
Мальшева 43 тисячи квалифицированнейшух 20) тисяч рабочих. Воткак 6 независимог
овник,
«Ви знасте, на Харькобском заводе шм | нем перебиваєтся меньше
лежній Україні, за їх небажання більш
(неза жи ть вільнім ; жибуть у мо минулих десятиліть і навіть
льки сьогодні, а м протяго
"бинно замордованих, повішених,
чула голод, бачила ме | біженців -- ЖІНОК, бабусь 1 дідусів з малолітніми
вирі шибпояєнити: ВСІ страждання укратиського гбе обдурити, не задумуючись що добре 68 державі, за все, щоби народи т ми особисто не мали змогу головне, щоби працювалиєяк воли Верхівка сама » люди 8 світі (згадаймо, колгостник не май - рабоблас ника), не знаб сбобі історії, і під союз єрівнопрабних » народів російської лишнього світу. Але людина - не оселіне віл -- може
усвідомлення яких громадянами нашої м дітям і прийдешнім поколінням
УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ І РОСІЯН,
ЯКІ ЖИВУТЬ В УКРАЇНІ
в а но ді - ни
| хі заповідає «Тримати російський со оуіЙ | народ у стані безперервної війни, | аби не згас войовничий запал російського жовнярства вок давати тільки для того, щоб поліпшити державні | фінанси, зміцнити армію 1 вибрака вигідний момент для нападу. Робити так, аби мир | служив війні, а війна мирові, 1 ТО
бл . -
| все -- задля поширення меж 1 | для добробуту Росії». Російський імперіалізм свято дотримується цих заповідей донині. Пункт 7 научає
чу яна бо я
б па еко а . іоном Р - -ьів іч че бі чо ач "ЦІЙ б -чїь М' чл 1 бю ' шо "Лю зб б пен о РМ а ь'в - сеча лу чу Я РОДУ С он «ЛУ 1 з ї й тан й 1 Ж нн мо чн з - ль на и - б «ч«ЧнруУУУ ньо м "б г ть ч-ю Й Р ч чи "ж я Шо "- "й "Ге кт . чі їі чол ч : ПОДА 2 УНІАН чя б "'Т ть бий з чої Чо "б зом б | " бо і
ч У Ми "| | ЗВО а зі у з зб с |. Підтримувати дбайливо союз х ЧА з | із Австрією. Удавати, що
підтримуємо її наміри, аби перебрати владу над Німеччиною, а другою рукою підбоурювати | проти неї амбітність німецьких
| ї ' "о 0 зок НОМ Ло о Р У М НЕ.
чої ке п р М а че ьо що Ла о
| | | | | | |
Світлини Б. Орлова
| ан ИЙ ця ИЙ у пи Й
відкрив Батурин -- столицю гетьманів Й | 5 армія Меншикова вирізала всіх, до немов- | ХУ
плти, понад зо тисяч населення міста, і саме
місто було знищене, щоб 1 згадки нм
Їереа сто років онуків борців за свободу І
звоаз'єднантния
е було р українських |
земель мос
ковбвськ:і даоряни обмінювали НА
«щен И1 рисових псів До речі, в»еє 21) БОКІВ Тому
коли працював у Сибіру М
довідався ВідуУправамих ростян-педагогів, що Їван Мал
пи не азрадник, як нас навчали
ра ДЛНИСЬКІ
гидручники, а патріот
СВОсСІ батьківщини |
України, що Пі гро Ібув у "УрПпатором для . . ь | "1
кВ Пи (71 - РЕЧІ
гериторій ї народів. Сьогодні ми
підступність заповітів Петра |
АТІДЄМІ) 7
| ЯКІ ОуУпи опурлковані в Парижі о 103а році
Гаю. ПУНКТ Пори АП ОВІТ У
| "| й МІ |
РН А. о оео | оретуібаннснимі мі Зо о РОД А Й
ква ств сн ОО
ейконддайних 05 чакійенцівчайймЧьь МЛ шодо зона оз золійи зів о олониванний ДО УНН Пай С
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
чиве чи
Рі ук б "| ) г
- "ТП "до г. чУК|
ї. ОМА
са
ій - і -'ж лізь льбінів, ТОЙ
й
є
»
князів. Подбати, щоб вони обидві зверну - лися до Росі) за допомогою ' встановити чад їх землями своєрідну протекцію, яка буде підготовкою до майбутнього панування над ними | ця заповідь виконувалася дотепер Не шкодували ані грошей на підтримку комуністичних партій в інших країнах, ані праці, н/ життя народів, що перебували під російським ярмом Згадаймо, скільки тисяч козаків : українських селян загинуло на будівництві С -Петербурга. Там, у Петропавлівській фортеці, був замордований і Гетьман Павло Полуботок, який не хотів визнавати зверхність царя Петра І над Україною. Від цього варварства страждав і простий російський люд Хіба від того, що Суворов перейшов Альпи, російському мужикові стало легше? Від того, що російський солдат падав у чортове провалля Альпійських ГІР, розносився плач жанок, матерів 1 дітей-сиріт по всій російській імперії, плакала занедбана земля, а верхівка будувала палаци на французькій Рів'єрі. Як і в імперській Росії, такі в СРСР, усе йшло на підготовку 1 ведення війн відкритих І завуальованих («добровольці» в Іспанії, Анголі, Китаї, В'єтнамі, Кореї, Манагуа, Сирії, Єгипті, Кубі.) За Час існування СРСР майже 50 разів Красная Армія використовувалася проти свого й інших народів. А результат який? Смерті, смерті, каліки, рани, біднота, горілка. Тут саме треба пояснити відносно заводу ім. Малишева шановному пенсіонерові-ветеранозві. Так, завод виробляв не швейні машинки з 50 різноманітними операціями, щоби полегшити працю жінки і добробут сім", не коляски для інвалідів війни, а кращі в світі танки Т-84, що за вартістю витрачених коштів на них дорівнюють вартості 100-квартирного будинку. Офіційно виробляли їх понад 60 тисяч, у 6-7 разів більше, ніж мавворог НАТО. Задумувались ми хіба над тим, для чого така кількість, -- для війни чи для захисту? Якшо би для захисту, то достатньо було 6 мати 10000 штук, а на звіЛльнені кошти
Р но а нні РАН. ззцс нн й НИЙ по Є п
рани. 0 лин ет жяшоо 0 УРЧЕВ зони огогом 0 оо
краще було 6 побудувати 95 мільйонів квартир. Для будівництва танків вистачило б 10000 робітників, а інших можна зробити висококваліфікованими будівельниками, щоби будинки відразу ж гасля завершення будівництва не вимагали термінового капітального ремонту
За даними дослідників, у період між 1654 та 1914 роками кількість знищених українців Російською імперією сягає 15 мільйонів, а за період з 1914 по 1946 роки -- майже 30 млн.
Зпдно з матеріалами, опублікованими І. Кургановим на сторінках «Нового русского слова» у 1986 році, зачас існування СРСР жертвами етноциду стали 110 млн. громадян Союзу
Якщо прийняти вартість людини (за оцінкою американського статистичного громадського підрахунку) 30000 доларів, то Росія як спадкоємиця і винуватець знищення 30 млн. українців, мала б компенсувати Україні не менше 900 млрд. доларів, аякщо приплюсувати і матеріальні збитки -- трильйони доларів. До речі, такий рахунок Росії подали литовці в 1990 році. Росія й далі веде війни, нищить чеченський нарід, який 27 жовтня 1991 року вибрав свого Президента (за виборами спостерігали представники 23 країн) і проголосив суверенітет Чечні.
Сьогодні в незалежній Україні важко, алеєї хороше Наші сининекладуть голови, не вертаються каліками через сумнівні імперські амбіції, немає Й біженців, яких у Росії вже поневіряються мільйони. Ще Ціцерон казав: «Кожна людина може помилятися, але тільки дурень повторює помилки». Отож думаймо. Минулого змінити ніхто не може. І ненависть сіяти не треба.
(Далі буде)
Юрій ЖУК,
заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, м. Полтава
Приблизні підрахунки наших національних утрат за 1920-1990 рр. (дані політолога В. Трембицького) подаємо у наведеній нижче таблиці.
панни
|
| Роки Людські втрати Прибл. кіл-сть осіб! 4918-1920 Фізичне знищення урядовців УПР 100000 1920-1921 Фізичне знищення українських партизанів 10000 : 1921-1924 Хуторяни, які пропали на заслатиї 200000 1921-1924 Перший голод в Україні І000000: 1923-1925 Виселення патріотичної інтелігенції без | | повернештя в Україну 200000 : 4925-1932 Фізичне знищення ветеранів УПР 15000 | 1927-1928 Знищення науковців 15000 : | учителів 35000 | 1928 Виселенштя письменників, які вижили (замовкли | творчо) 12000 | 1929-1938 бинищення професійної іптелігенції (внаслідок | судових процесів за час сжовщини) 10000001 1930 Процес СВУ (із засланням на Соловки) 234 1932-1933 Другий голод в Україні і0000000: 4939-1940 Вивезення та знищення патріотичної інтелігенції | Західної України 40000 1946 Третій голод В Україні 1000000 | Разом 12762224 | | Воєнні втрати Украши в 1941-1946 рр. 1941-1946 Постраждала цивільна людцість по -сетав з09д000 | та містах 1941-1944 Пропало при невідомих обставинах 150000 1941-1945 Загинуло у Другу світопу війну 8000000 1941-1942 Примусово евакуйовано на схід о" тя прозадют | Уралу, Сибіру, Далекого Схолу 1600000 1946 Писелено у Сибір та Далекий Схід 1400000 4944-1946 Емігрувало У Західний світ, головним МИПОМ | іа Західної України 600000 | Разом 17145000 | Усього за час 1920-1946 рр. 29907000
дже ин нє
УКР ;4991;4 - РрЕРЖ В 9 лицо АЛЬО РИ
кран 09«знан оон жання ЧЕ
Малі міста великої землі
ша А Р - В ООРчА ААА
БОРЩІВ НАД НІЧЛАВА-РІКОЮ -- ЗЕМЛЯ, ЩО ВИЖИЛА, ЗБУЛАСЯ
Подивувати Київ, пересичений культурно-мистецькими подіями, здається, нині неможливо. Воно й не дивно: столиця є столиця, - усе найкраще із культурних ! мистецьких набутків везуть сюди. Й усе ж, захід, що відбувся недавно у будинку письменників України, виходить далеко за рамки буденности. Провінція явила столиці своє мистецтво, не те що далеке од провінційности, а й навіть, беру на себе сміливість стверджувати, високого європейського рівня. Бо коли борщівська чорна вишивка вже давно не потребує жодної реклами в світі, викликаючи захоплення найвишуканіших поціновувачів, то камерний хор духовної музики «Елегія» з Борщева на Тернопіллі лише торує шлях до найвищого визнання.
А привела до Києва борщівчан подія небуденна: гості з міста над Нічлавою презентували киянам історико-краєзнавчий збірник «Літопис Борщівщини». Видання це без перебільшення унікальне, бо різниться від інших подібних і обсягом (100 і більше сторінок), і вишуканістю оформлення як на
районне видання, і дбайливим упорядкуванням, і цікавими добірками схем | фотоматеріалів, і надзвичайно широким діалазоном дослідницьких матеріалів -- від древності до сьогодення, поданих у цікавій, живій формі, і періодичністю... Перше число журналу, приміром, датоване 1992 роком, а до 1996-го вже маємо / чисел... А редакційна тека поповнюється новими й новими матеріалами, і спасибі спонсорам-меценатам, які допомагають видавцеві -- Борщівському краєзнавчому музеєві -- реалізувати його шляхетні наміри.
У «передпокої» письменницького будинку було виставлено борщівське вишиття -- сорочки, рушники, обруси, серветки, репрезентовані селами району. Що це справжнє диво рукотворне, ні в кого, гадаю, не викличе заперечення, бо поширена чорна вишивкана невеличкому клапті благодатної землі. Недаремно ж, пам'ятаю, не так давно шастали селами Борщівщини ділки- «етнографи», виманюючи за копійки, атой задарма, у стареньких бабусь і кептарі, і запаски, | вишивки -- ніби для музеїв. А потім збували ці скарби, кладучи до нечистих кишень «зелені». Та і в тому, можливо, є якийсь фатум: ті, хто придбав вироби борщівських майстрів -- канадці, американці, німці... українського походження -- не дадуть пропасти тим реліквіям.
-- Борщів підживить наш київський дух, -- сказав, відкриваючи захід, відомий письменник і політичний діяч Іван Драч. -- Бо ця земля, що була колись закутком багатьох імперій, таки вижила, збулася...
До слова запрошуються гості - член Спілки письменників України Ганна Костів- Гуска, директор Борщівського краєзнавчого музею Михайло Сохацький, голова рамйонної «Просвіти» Петро Довгошия, заступник голови райдержадміністрації Володимир Осадчук.
З любов'ю розповідають вони про свій край, про села з дуже поетичними назвами, про відомих у краї людей, історичних осіб, всесвітньовідомих мистців. Народилися на Борщівщині славетні художники Яків Гніздовський, Леопольд Левицький, євро-
2 яю с
"етцодавно в актовому залі Будипку школяра відбулася зустріч викладачів та учнів гімназій з переможцем міжпародпого копкурсу молодих літераторів «Грапос лов-93» Ігорем Тарасенком, оргапізованта рапйпопниної оргапізацією товариства «Проста» ім. Тараса Шевчепка та клубом штелектуальших ігор Будишку школяра
Оригіпальні «рілософські вірип ШПоря читав прекраспий актор Борис Зішчук під супровід класичної музики Бетховена, Шо пепа, Баха у викопаший віртуозпої піапістки Олепи Гершкул Шідразу була вата висока пота | протягом майже двох годип слухачі були в полопі СЛОВА та МУЗИКИ
р т
п ря в й - рр
ПОЕТ ІЗ МАЛОЇ ВИСКИ
ЗА ШИЮ. ПОМІТИНИ спіДОМОСТІ Присутніх
пейської слави співак з української діаспори Міро Скаля (Мирослав Скала-Старицький), улюблений учитель Івана Франка, філолог, письменник і природознавець Іван Верхратський, письменники Дмитро Николишин, Ярослав Кондра, Роман Андріяшик...
У Бабинцях знайшла свій вічний спочинок письменниця Климентина Попович-боярська. З цього села походить і поетеса Ганна Костів- Гуска, яка організувала приїзд своїх краянів до столиці, у день свого народження... Чимало політичних і громадських діячів діаспори й України гордяться тим, що їх народила саме Борщівська земля. Бували тут свого часу У Іван Франко, і Михайло Грушевський (у Скалі над Збручем проживала рідна сестра його
А для просвіти рідного краю доклав чимало зусиль Михайло Дорундяк, пам'ять якого увічнили у Борщеві назвою вулиці його імені.
З Борщевом пов'язані й численні діячі польської, єврейської та інших культур.
Монастирі, фортеці, церкви - це ще один пласт матеріальної культури Бборщівщини. Ось цілий материк для туристичних маршрутів - валюта, яка поки що лежить під ногами. А пам'ятки трипільської культури зі знаменитою печерою Вертеба у Більче-Золотому, кришталеві гіпсові печери у Кривчі, дендропарк у Гермаківці, - сюди лише торуються стежки мандрівників-пошукачів чудесного. Багато що потребує й матеріальних коштів для відбудови - замок у Скалі-Подільській над Збручем, фортеця-палац у Висічці, численні церкви, костьоли, інші споруди...
А які чудові пам'ятки природи зустрічаються тут на кожному кроці! А душа яка пісенна у цього народу.
Справжнє диво хорового мистецтва продемонстрував камерний хор духовної музики «Елегія» під орудою п. Стелана Дем'янишина. Твори Лисенка, Вербицького, Бортнянського, Січинського... будили в серцях слухачів найсвітліші почуття, бо присвячені Світлому дневі Христового Воскресіння. Виконавці вклали у свій виступ всю свою душу, хоча не встигли й як слід відпочити з дороги. Пісні на слова відомих поетів чергувалися зчудовими декламаціями -- проникливими, глибокими. Ось, для прикладу, лише два рядки, що проливають світло істини на причини всіх людських трагедій. Хіба не гірко, що сіще на світі стільки є Їуд, що наусіх невистачить Ісусів!» Тож спішімо творити добро - во імя Світлого Святого Його Імені. Співаймо славу Йому, вкладаймо душу у цей спів так, як це творить еЕлегія».
| ось -- фінал. Дарують гості коровай, рушник, писанки для Спілки письменників України. Лине спів «Многая літа» -- УСІМ присутнім, й іменинниці -- пані Ганні. підсумовує весь захід письменник Михайло Шевченко словами: «Цим візитом гості із Борщева вписали світлу сторінку в Книгу Нашого Буття!»
| дав би Бог, аби лише свплі сторінки творили долю нашого народу, нашої України. Зустрічаймося, шануймося, бо ми того варті...
Юрко НАДЗБРУЧАНЕЦЬ
Для Малої Вискип це, безперечно, подія, бо пе часто звучить у пас СЛОВО, що
примушує думати, пробуджує високі почуття,
дає патхнешия і ще вищого рівня МУЗИКА
Ігор також сам чиптав сво) вірші
відповілав па запитапня, а під кіцець Подарував збірки своїх поезій з авктографами слухачам
Зустріч пройшла па одпому диханні, слід у серцях 1
Нагалія БАБАЄВА, Кіровоградська область
- ей б
а аю
С ни
ро алоум
блово ПРОСВІТИ
Б ет -
Задзеленчав телефон наполегливо, безугавно. Здалося, він спалахне бід напруги. Я схопив слухавку їй почуб у ніш схвильований голос мого уніберситетського приятеля, письменника й історика Ярослава Дзи-
ри.
- Миколо, сенсація! Мені пощастило напасти на сліди автора «Історфії русів»... Я складав іменний покажчик до козацького Реєстру 1649 року й натрапив на три прізвища спільного кореня: Політика, Політченко, Політанський. Розумієш?
Нічогісінько з того я не втнув, хіба що помітив якийсь перегук реєстрового Політики із псевдо - Полетикою, якому дехто з дослідників приписував авторство «Історії». Ну, не «є», а 41». Але що може
єднати
людину середини сімнадцятого
та другої половини
вісімнадцятого століття? Між ними ж різниця майже 8 сто п'ятдесят років! Невже існував такий довгожитель?!
- Та ні, - заперечив Ярослав, - Тут зовсім інша заковика.
Щоб не марнувати часу на телефонні дискусії, ми вмовилися здибатись за кілька днів; тим більше, я зустфіну гостя 8 багнети, а Ярослав, зі свого боку, міг краще підготуватися викласти свої міркубання з доказами 8 руках. На тому й зупинились, обидва задоволені.
..Одразу ж, із першої миті нашого побачення бвибухла, мало сказати, суперечка - справжня дискусія, адже мовилося не про якесь-там архівне засвідчення, а про чисто умоглядний висновок. Тому кожен із нас набвперейми намагався спростувати суперника своїми козирями, перебиваючи одне одного та перескакуючи з предмета на предмет. Без докладного запису наших думок годі було вести полеміку. І я скористабся засобами магнітофонної фіксації тієї розмови, и нам нічого не бажило, за потреби, повернутися до всього з початку.
Вишило кілька півторагодинних касет. Згодом я їх самостійно переслухав, «відчитав» на папефі і , збагнувши наукову вартість тих записів, підготував їх до друку у вигляді нашого діалогу із кандидатом філологічних наук, визначним знавцем козацьких літописів Ярославом
Івановичем Дзирою.
Микола Шудря (далі скорочено - М.Ш.): Не зрозуміло, чому «історія русівабо Малої Росії» без імені автора - анонімна. Це ж основоположна праця з історії України та романтичного спрямування нашої літератури, й нею мав би пишатися той, хто її написав. А виходить: творець мовби сховався за чужою спиною, залишивши нам про себе тільки натяк.
Ярослав Дзира |дам - Я 4.) Це й справді так. Але в передмові, щоб відвести очі, авторство заплутано в загадці. Я хотів би навести ці слова: « Відомий ученістю і славний знатністю Депутат малоросійського шляхетства пан Полетика, коли вирушав у справах
скуачицяї іа великої імперської Комісії для створе проекту нового укладу, то мав нагальну потребу дістати вітчизняну Історію. З цього приводу він удався до свого першого вчителя, Білоруського архієпископа Георгія Кониського, який був свідомим малоросіянином і впродовж значного часу перебував префектом т ректором Київської Академії... | цей-бо
арарей передав панові Полетиці літопис, або ж цю Історію... Пан Полетика,
звіривши її з багатьма іншими малоросійськими літописами та визнавши її серед інших найкращою, завжди дотримувався її в довідках і писаннях по Комісії...» З цього уривку випливає, що «цю» Історію або літопис тримав у руках Георгій Кониський. До того ж, вона була ним знову «переглянута й виправлена», тобто опрацьована. І не випадково перші дослідники відразу вхопилися за цей вузлик і назвали автором Кониського. В цьому були переконані: Микола Гоголь, КіндратРилєєв, Олександр Пушкін, Євген Гребінка, Дмитро Бантиш-Каменський, Микола Маркевич, Тарас Шевченко, Михайло Максимович...
МШ.: Дехто з істориків перевагу в авторстві надавав останньому власникові цього рукопису - панові Полетиці, який, мовляв, звіряв його «з багатьма іншими малоросійськими літописами». Це ж, мабуть, не означало, що тільки порівнював фактаж і зміст з існуючими джерелами, алей розширював чи доповнював за їх рахунок свій твір, тобто особисто дописував його, опрацьовуючи нові матеріали.
Я Д. Досить кинути поверховий пог-
сів», щоб упевнитися. гу місці; В си Само-
Самійла
ляд на «Історшо ру | вонане з'явилася на порожньо»
неї попередниками були літОпИ видця, Григорія Грабянки и Величка, Навітьможна знайти «пересшви» цілих піматків 13 їхніх творів. Але на відміну від них, у Полетики козацька чи гетьманська історія насичена докладними описами битв; у передмов! оуло застережено, що їх подано неспроста: «. цей народ майже завжди перебував У вогні та плавав у крові», тому воєнні ді «хай не видадуться декому сумнівними».
М.Ш. А хто ж за фахом був згаданий Полетика? Чи відПОВІДає таке літописання чи написання «Історії русів» мого покликанню ї Замало володіти словом, любити сам предмет, а треба ще й мати певні навички... і
Я Д..Все-такиГригорій Полетика вий" шов зі стін Київської Академії: працював академічним перекладачем у Петербурзі й у Синоді; його було послано лубенським полком до катерининської Комісії депутатом; потім він був інспектором військових класів у морському кадетському корпусі. Цей «послужним формуляр» наводить на думку, що саме така людина могла взятися за перо, щоб відтворити історію рідного краю, яка б знадобилася їй в обороні Своєї Батьківщини від зазіхань царату. Із твору видно, що автор належав до того «золотого прошарку», що виник за часів гетьманщини й Запорозької республіки. Ця інтелігенція, як правило, з академічною освітою, знала документи генеральних архівів, сама була очевидцем 1 реєстратором багатьох подій і після «зради» Івана Мазепи й проголошення його державним злочинцем за відрив України від Росії, зненацька збагнула, що козаччина втрачає під собою грунт: була Україна - й нема...Тож, вона засіла за літописи, щоб утвердити історію українського народу, його права й незалежне життя. Останнім серед тих козацьких канцеляристів і був письменник-літописець Григорій Полетика. Він, як і його попередник Самійло Величко, виступав палким патріотом своєї земли, обстоював автономію Малоросії й, на підставі своєї «Історії» складав записки й довідки для обгрунтування своїх вимог у Комісії. В обох цих літописців було надзвичайно потужне державницьке мислення, й українську ідею вони пов'язували неодмінно з військовим мистецтвом.
М Ш.: Та певже,Ярославе,в «Історії» нема жодного факту з біографії самого автора, його, так
-о
би мовити, мимовільного самороз. криття й Хоч би як той Полетика чи Кониський маскувався, приховував своє «я» за «третьою особою» - вс; одно, як то кажуть, ШИЛО В мішку це втаїться; десь та й вилізе...
Я Д.: Гадаю, Полетика виказав себе в кількох епізодах: опис подій у Ромнах і в Лебедині, а найбільше в розповіді про Дем'яна Многогрішного. Адже відомо, що цього гетьмана московським уряд закував у кайдани й заслав да Сибіру; там він і помер. Але в «Історії русів» цей володар булави гине від ран у бою, | його з усіма почестями хоронять у Батурині Навіщо тут, усупереч правді, брехня? Чи була вона потрібна авторові А як же ж! Одна із дочок-гетьманівен доводилася дружиною пращурові Полетики, то як же не зняти підозри з нащадків!
М.Ш:: Здавалася б, це ім'я цілком законно й треба було застовпити. Але ж науковці не вгамовуються, шукають далі. Хіба їх не задовольняла ця версія"
Я Д.: Ні, не всіх. Цей патріотичний твір високого громадянського звучання й правдиво-історичного світла не давав спокою російським ученим-шовіністам. Один із них, професор Геннадій Карпов цілком серйозно назвав «Їсторію русів» памфлетом, тобто твором публіцистичного жанру, що запально й різко розвінчує певне суспільне явище (уряд, ідейний рух, часом увесь державний устрій). Нібито тут автор має на меті висміяти прагнення України до самостійного розвитку - автономії. Щоправда, Михайло Драгоманов сказав, що цей ущипливий памфлет «на користь праві вольностей русів, тобто українців», назвав його «першою пам'яткою української політичної думки». Та посіяний сумнів засів у багатьох головах, і це збило наших дослідників із пантелику. Одні стали тоді пропонувати в автори Миколу Рєпніна (Михайло Максимович), інші - сина Григорія Полетики Василя (Василь Горленко), Олександра Безбородька (|Михайло Возняк), Архипа Худорбу (Олександр Оглоблин та Валерій Шевчук), а то й «колективного автора багатьох поколінь» (Юрій Хорунжий). Всі ці гіпотези спиралися на архівні засвідчення, що знаходили вчені в при" ватному листуванні, але вони Містили розпливчаті, невиразні натяки на якусь «асторио», та в жодному разі не на «Історію русів». Бо автора цього твору вважали «малоруським Гитом Лівієм»
МІШ.: Коли не зраджує пам'ять, більшість тих припущень так і залишилась нічим не виправданими
ть -
728 У о ; Р
лю чо м; ч м че | и - З ча ою г; "
чтб Ж - м чі 0
Хм ХУ
х м
Ярослав Дшра
ЧИЯ К
НАОПРАВЛІ
ня
и че и Р я Га в
о Ро
як то
їп - ч - п рн
зо т,
Ро
нн
. (ново ПРОСВІТИ
щогалами, а документально-архівні розшуки їм оснопиому стосупалися особистостей Гооргія Кониського га Григорія Полетики Між шпппим, папколо цих їмеп переважно й точи-
лися диспути. Проте їхиє авторство зазначали із сумнівною прикладкою «псевдо»: пеевдо - Кониський |і псевдо Полетика
яд. Свого часу, ще ІЗ серпня 1781 року, генерал Андрій Милорадович застерігав Григорія Полетику від зайвого захоплення історичними дослідами. Він писав: «А проте дотримуитеся моїх порад . мо давайте меча в руки божевільним; ваше ім'я, маєтність, поважний вік пом'якшать патріотичну запальність, яка часом не до речі. Ви думайте, щоб це нікого пе спокусило. Залишимо справи, призначені нам долею». На карб історичних занять батька й лист Василя Полетики, виявлений в архіві Миколи Репніна в Яготині: «Між моїми рукописаки, - повідомляє син Андрієві Чепі від 5 травня 1809 року, - явважаю за найкращі, написані моїм батьком. У них повсюди сяє розум вченої людини, відчУТНнИЙ дух патріота великої душі Від нього 1 я навчаюся любити модей 1 вітчизну й черпаю пізнання, потрібні для їх захисту. Принадно і приємно синові мати свого батька за такого вчителя й наставника. Непростимо було б поховати в поросі його посиль п праці для вітчизни і співвітчизників. Малоросіяни, вас Із ним має з'єднати вічна ліобов! Він гідний ваших пам'ятниюв і найкращим для нього буде той, коли ви завжди носитимете його ім'я у своїх шляхетних серцях».
Хіба можливо вище поставити заслуги історика перед Україною 7? Але чомусь «найкращий рукопис» із сяйвом розуму й духом патріотизму не названий своїм заголовком, а згаданий лише описово... Це, мабуть, і викликало стільки зайвих тлумачень.
М.Ш. У тому ж листі Василь Полетика сповіщає й про свої особисті зацікавлення: «Скрізь я намагаюся розшукати відомості, що стосуються малоросійської історі, але знаходжу їх обмаль. Досі ми не
маємо повного побутописання нашої вітчизни. Га и достеменні 1 найважливіші сліди, за моїми сСпос-
тережепнями, губляться в нещадних спустошеншнях 1 випищеннях пашого краю та в нашій недбалості. Письменник-історик, натрапляючи на ці перешкоди, кидає своє перо Що ж песупереджепого, читатимуть
пащадки? Мала моя здібнасть, КВОЛІ знання - й те відволікає мене ВІД праці, хоча б стільки я думав про
починайшня. Гут аш слова про широке дослідження історії, тим паче про завершений історичним ТВІР
Та й у відповіді Анпдрія «Іепи міститься, скажімо, лише схвалені" ня майбуттьої діяльності. «Якщо ви
візьмете па себе велику праціо змеялювати славну віть російської історії - історії Малоросії, то таким чином, здійстите гідну вас справу, прислужитеся сучасникам, а На щЩадки, які матимуть за честР ушатпувати доброчинності, заслути И достойпості вашого ПОКІЙНОГО батька, разом з іншими подвижни: ками нашої вітчизіти, не забудуть і вас. На мою думку, ви володієте багатьма матеріалами, що потрібті на цю прекрасну будівлю"?
Знову про те, що синові! пеобхідно піти стежкою свого славетного бать" ка - докласти зусиль, щоб довести А? кінця праціюо його життя, завершити
історію Малоросії. В цьому, певне, 4 чаїться таємпиця. Не паписати, а закийчити; може правильніше г ло"
працювати, обробити. Чи не так?
Я Д.Звичайно, лише така робота була під силу майорові російського війська Без наукового досвіду, з! страхом брати: ся завивчення історі. Ну, ще в редактори чужого рукопису. він годиться, але чи може ця людина створити історичну
| | о хис" пам'ятку, не маючи і літературної
ап ін наійний оте
РР не ПЕН ЩДЬДЛ.-Л ЗЗ-
Банан -
гу, тп дДОСЛлІіІДНИЦЬКОГО нахилу Інша річ батько Василя Полетики. Це не тільки вихованець Георгія Кониського, а й зару: меним свропейською підтримкою - через свого родича, професора медицини в Гейдельберзькому університеті Івана Полетику - киитомоб. Із його бібліотекою не могли змагатися найбільші державні книгозбірні. Особливо в царині україністики. Гут зберігалися стародруки й рукописи. Коли під час пожежі 1771 року згорів у Петербурзі будинок Григорія Полетики, то заціліла «лише частина бібліотеки, вихоплена з полум'я За спогадами сина, ті манускрипти й видання у більшості стосувалися «малоросійської історії, написання якої було його і ставало моїм предметом». Ті коштовні матеріали дісталися за батьковим заповітом у спадок синові. Серед раритетів містилися козацькі літописи,
зокрема, Самійла Величка, Григорія
зані
Граб'янки, а також «Історія русів». Саме п список і був переданий Осипові Бодянському, який і видрукував його, але ще до публікації ним зачитувалася в рукописі вся українська інтелігенція.
М.ШЩШ.: Як же виринула на поверхню «Їсторія русів»? Ким її було вперше обнародуваної Без неї ми не мали б гоголівського «Тараса Бульби», Шевченкових «Тарасової ночі», «Іржавця», «Великого льоху», Гребінчиних романів «Чайковський» та «Золотаренко», «Історії Малоросії» Бантиш-Каменського й Миколи Маркевича, «дум» Ізмаїла Срезнєвського, віршів Павла Білецького-Носенка.. Та важко назвати бодай одного автора, що, познайомившись з «Історією русів», не зазнав на собі й життєдайного впливу.
ЯД.: Цей рукопис став набутком поодиноких читачів, але не громадськості чи вченої публіки в 20-х роках минулого століття, Олександр Пушкін відразу після його прочитання назвав автора «живописцем»». Та «Руси» довго ходили в різних спискахі, якне дивно, аоригінал безслідно зник. «Історія» Полетики побачила світ лише через рік по смерті спадкоємця, в 1846 році.
МШ.: Ми так однозначно говоримо, ніби переконані, що авторство цього твору належить не псевдо- Кониському...
Я Д.: А псевдо-Полетиці.
М.Ш. Георгій Кониський одягнувши святу мантію, писати СВІТСЬКУ річ, не виказуточи В НІЙ своїх релігійних переконань або пабожних поглядів. То було за того часу непрощенним гріхом: думати й проповідувати одне, а писати інше Це не сумісно з церковною моралліо. Та й батальні сцени змальовано рукою митця и рвійСськОВОГО знавця
Я Д. Недармай узято його прізвище під сумнів: псе вдо-Кониський. Гак його авторство й позначалось із застереженням
не МІГ,
МОШ. Але й Полетику писали з цим додатком.. Яяд.: То була доба, коли будь-яке
нпаштональне відродження розглядалось як «сепаратизм», «автономізм» чи ще гірше «відокремлення» А «Історія русів» порушувала проблему української самостійності в Росі. Це вже занадто! І автор просто залишився анонімом, подавши тільки сліди для пошгуків, Так, між рим, ВЧИНИЛИ Паїсій Хіландарський, паписавши «Слов'яно-болгарську історію»; Вацлав Ганка, майстерно підробивши Краледворський рукопис Воши віддали своє прізвище народові, мовляв, за поетом, що в імені тому |
М. Ш.: НІ, Ярославе, ГОДІ пам морочити читачев! голову Давай розкриємо свої карти і
Я Д. Коли я виловив у «Реєстрі» четверту особу з МОЇХ «Полетик» -Політа Єрмоленка, го мене мовби пронизало струмом: отже, ці прізвища виводяться з імота Політ чи шполіт..Воно може похо-
дити з латини або грецької мови. У «Словникові імен» штоліт (піппо З лит) так | «той, що
перекладається украй ІСЬКОГО.
Р РР п іні
- жін зніййннеемчавюннснни
радлоти
БР Ж нн -
ЕЕ ЕЕ п
розпрятає коней» Так от згадки, здогадуося, й апонім-Кониський!
М Ш.: Це для Полетики - чуже, але як для перекладача з грецької мови, і власне прізвище, та й в обох «дДріЙШтИКІВ» учителя и учня (до висвячения професора в ченці), було однакове ім'я - Григорій. Тобто Георгій Кониський рівнозначне, щой Григорій Політика. Так віднині й потрібно писати справжнього автора «Історії русів» - Григорій Політика.
Я Д.. Цікаво, що Михайло Грушевський віддавна, ще з підручника «Історія України-Руси» (1907) в написання «Поль-тика» по своєму передавав літерний значок «Б» й у нього виходило, «Політика». Отож, вірно завважив Михайло Возняк, винісши на титул СВОЄЇ монографії обидва імені: псевдо-Кониський і псевдо-Полетика. Бо треба читати, як ми вже знаємо, не Полетика, а Політика, походженням від Іоліта, українського Політа. І Кониського не слід мати задійсне прізвище архієпископа Георгія, аза псевдонім Григорія Політики.
В українській літературі нераз використовували письменники свої «перекладні» прізвища: Драгоманов (болгарською мовою від драгоман -тлумач), то і прибрав собі псевдо «М.Толмачов»; Федір Вовк вживав своє прізвище латиною «Люпус», Глібов (від слова «хліб») має угорською мовою «пташине» прочитання: Кенир. Замість імені грецького походження підписувався Степан Руданський (від Стефанос) його українським замінником - «Вінок». |
М.Ш.: Воно то так. Але чи ти, Ярославе, певний, що твій Політика володів грецькою мовою? Хоча й без грунтовних знань можна було знайти переклад імені, скажімо, в «Словнику славено-руському» Памви Беринди...
Я Д: НІ, автор «Історії русів» знав на зубок грецьку мову, засвоївши її в Києво- Могилянській академії. Згодом він цікавився, як цю мову викладають у навчальних класах Росії. Тай перекладав Із греків: Сократа, Епіктета, Кевіта Фівейського, Ксенофонта. Нарешті, він створив шестимовний російсько-латиногрецько-французько-німецько-англійський словник. Тож йому тут, як кажуть, 1 карти в руки
М.ІШ.: Аж страшно вимовляти; після стількох сперечань - ураз одне - єдине ім'я автора епохальної в житті України історичної праці: Політика! Тепер мають відпасти всі інші версії й варіанти: власне Георгій Кониський, Микола Рєпнін, Олександр Безбородько, Архип Худорба и геть ШОездоказове авторство «колективу...КІЛЬКОХ ПОКОЛІНЬ»
Я д.. Справді. Але необхідно рахуватися з тим, як творилася ця «Історія». Дуже добре визначив методологію 1 написання історик Михайло Грушевський Він не оголошував, що під час праці над «Русами» доводилося користуватися всіма тоді відомими і втраченими з часом козацькими літописами: Самовидця, Граб'янки, Величка. До речі, у Григорія Політики чітко витримана ідеологічна концепція патріотів-автономістів, Автор виводить історію козацької держави від апостола Андрія 1 підсилює її добою гетьманщини. Особливо випинає він заслуги Богдана Хмельницького - видатного полководця й українського державотворця.
Запозичення літописних фактів - це не сліпе наслідування попередників, а освітлення суспільних подій, явищ 1з погляду сучасника та власної філософії. Тому ми надибуємо в «Їсторії Русів» 1 «Білоцерківський» універсал, занотований лише Величком, і народну легенду про напад татар на Січ, знану тільки з цього джерела, й дослівні збіги, щоправда, у своєму викладі, зіншими авторами. «Переказовість» у вісімнадцятому столітті була притаманною рисою літописання. До речі, для Григорія Політики з Переяславського радою не «велика радість настала, а прийшло
рани
ій
ЕР м ун ання 04 ШЕЕРРЕО В а -
ПЕН пон он
б о- - ДР А Р
«занепокоєння», викликане майже в усіх дворах Європи; словом, він зустрів це «об'єднання наці» - без захоплення
м. .Ш.: Отже, у цьому творі присутній 1 еслемент «народної творчості», який завів на манівці
деяких читачів «Історії русів»?
ЯД.:У кожного автора літопису можливе використання фольклорного матеріалу. Але це торкається хіба що почерпнутих із народних уст фактів, ане їхнього освітлення.
М.Ш.: Віднині можна твердити чи стверджувати: автор ось такий-то, Григорій Андрійович Політика, народився 1725 року, помер у 1784-мугце цілком певна особа, з академічною підготовкою, з великим засягом знань, із незвичайним баченням козацької історії, переконаний патріот України й козакофіл, автономіст і державник ХМПІ століття. Його вже не треба писати із «сумнівною» прикладкою, а розтлумачувати читачеві, як у нього з'явився анонім «Георгій Кониський», справді «розгречене» власне прізвище.
Я Д.: Справа, певне, тут не тільки в імені. Дуже потрібно і корисно знати автора. Адже він - людина державного мислення, розум своєї доби, збирач літописів і книг, джерелознавець, неабиякий учений, історик і майстер слова, публіцист. Основне ж - переконаний українолюб. Ми, отже, маємо цілком довіряти його «Історії русів» як чистій,
незамуленій криниці історичних знань
про український, козацький, народ. М.Ш. З появою списку Григорія
Політики сучасники кинулися за-
хоплено його вивчати. Оцінка «Історії русів» Геннадієм Карповим підривала її авторитетність, сіяла підозру щодо історичної достовірності багато в чому першоджерела. Однак це не розхолодило самовідданих дослідників; вони цікавилися матеріалами Політики, шукали автора; хоч і обережно, але покликались на нього у своїх історичних монографіях.
ЯДд.:Тривалий час, після першого видання, «Історія русів» залишалася під спудом. З мовчазної заборони властей - самодержавства й радянського режиму - по не тільки не перекладали сучасною мовою, ай недрукували як пам'ятку... Від публікації Осипа Бодянського праці «в оригіналі» (за списком) минуло більше 150 років, коли «Історія русів» вийшла українською мовою в Нью-Йорку, перекладена Вячеславом Давиденком за редакцією та із вступною статтею Олек - сандра Оглоблина. Тільки та книжка для нашого читача була недосяжна. Ї от, майжечерез півстоліття по тому, ця історична праця, непересічної вартості и літописної ваги, побачила світ у перекладі Івана Драча (1991) їі в ротапринтному відтворенні видання 1846 року.
М.ШЩ.: Ми цілком забезпечені цим науковим посібником...
Яд. Але хотілося б, щоб «Історія русів» стала настільною книгою кожного інтелігента-фахівця й щирого прихильника нашої державної незалежності, бо за й ідеали боровся й Політика-Кониський. Це має бути не просто український підрядник чи транскрибований на сучасний лад бароковий текст, авільний, творчий, можна сказати, мітературно-художній переклад, щоб у ньому, як 1 колись, вирували пристрасті, відчувався подих часу, бриніло 1 палало живе слово. Звісно, тут зась «перебирати» в той чи той бік. Усе мусить бути вивірено і зважено..
М.Ш.: І ми вперше побачимо на
титулі книжки автора - без отого
«псевдо»: Григорій Політика і, може, в дужках: Кониський!
ЯД: Цій постаті треба відвести в нашпи літературі чальне місце, поруч із такими національними велетами, як Тарас Шевченко, Їван Франко й Микола Гоголь. Ми маємо пам'ятати, хто ми, звідки й чних батьків діти
Розмолу записав Микола ШУДРЯ
он Р и од п б сж-
- Ь
Пі за го і «Тед і їні М
Й - - - - си | -ог Рок ат Чо и "і 1
і жк -іій. т
умиуЕЛЄВЯ МКР,А9ЧІСЬКОЗ ЛОВІ
ІВАН ЮЩУК
Їноді тире ставиться й там, де за | правилами малаб стояти двокрапка (якщо | цього вимагає інтонація -- підвищення тону в другій частині): Одчиняйте дпері | - наречена йде (П.Тичина). Наярмарку | почуто міжлюдом - Устима вбито (Марко Вовчок). | 5. Між групою підмета і групою | присудкакома не ставиться: Голова без розуму як ліхтар без свічки (Н.тв.). А | голос у дівчини мов тої скрипки спів | (Леся Українка). Залитий сонцем степ одразу принишк (О.Гончар). | Між групою підмета і групою | присудка ставиться тире, якщо в групі присудкає слова це, то, ось, значить або | їх можна підставити: Яке це щастя - | житинацій землі! (О.Довженко). Пісня 1 праця - великі дві сили (І.Франко). | Тире між групою підмета і гру- | пою присудка ставлять і тоді, КОЛИ хочуть виділити присудок; в усній мові | тут робиться вичікувальна пауза і після | неї підвищується тон: Ніч - як та пе- | чать. Диш паровози кричать (ГІ Тичина). Якщо в реченні є звертання | (може відповідати на питання хто? що?, | але не замінюється займенником він, вона, воно, вони), то воно звичайно | виділяється з обох боків комами: Рое 5 че рости! (М.Рильський). | Слід пам'ятати, що будь-який | іменник у кличному відмінку -- це звертання і його треба виділяти комами | (разом із залежними словами): Тобі, | останній тобі (В.Сосюра).
6. Щодо вживання дефіса при непоширеній прикладці, то тут можна дотримуватися такого правила. Якщо спочатку йде іменник з широким зна-
о |ченням, а потім -- з вузьким чи
одиничним, то дефіс між ними не ста-
. Р виться: птах ворон, трава полин, річка
2. о)сГеу т зОтчик о)» ІМ ї якщо Ж
. р навпаки - то дефіс ставиться: ворон- З | Дефіс між двома іменниками зви-
І чайно ставиться й тоді, коли не можна
| визначити, яке значення ширше, а яке вужче: поет-романтик і! романтик-поет,
рення я о я нь ча сни нн анна! никкннию Знань, нкнною. заккнне зако |шккннио (скинниє закиинь скани зккнни | сккнаню скооив яки зкккиь зккнна зионию (ннню (скурная скине нив ям лини» (дня 9
ажко повірити, щоб усюдисутньому Романові Головину -- педагогові, публіцисту, освітянину, громадському діячеві виповнилося 75!?
-«Мальовниче село Золотковичі, що в Мостиському районі Львівської області -- батьківщина ЮВІЛЯРА Батько пана Романа -- Петро Головин -- громадський діяч, засновник читальні «Просвіта», кооперативу, церковного банку. Мати Марія була богомільною, турботливою, дуже любила дітей, виховала їх справжніми християнами. Юнак закінчив п'ять класів польської школи, а далі довелося допомагати батькам. Коли Галичину окупували совєтські хижаки, 10 лютого 1940 р вони здійснили велике виселення селян у Сибір. Вивезли і родину Головина. У Сибіру працювали на лісозаготовках. Восени 1946 року повернувся до Галичини. Праціовав у Львові кравцем, у 1951 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету, після чого працював словесником у львівських школах.
Почав публікуватися з 1956 р. Захопився досліджувати життя і творчість Т Шевченка. Чимале зацікавлення викликало дослідження початків введення творів Кобзаря у шкільну державну програму, як і відзначення Шевченюивських дат у Галичині (від 1862 року), перший портрет Тараса на Львівщині, пам'ятники Шевченкові, споруджені у Галичині, поетові реліквії у музеях Львова, релігійне спрямування творчості Шевченка, тощо.
Опублікував біля 200 статей. Деякі із знахідок ЮМОвіляр зумів передати у нарис! «Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче», вдало вплітаїочи у канву тексту РУДА друкує журнал «Дзвін»
оловим -- автор десятків статей до енциклопедій Зараз готується Шевченківська Вищиюклопедія, до неї посла
РОМАНОВІ головину -- 72"
(МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ)
козак-нетята і нетяга-козак, розбишака-вітер 1 вітер-розбишака,.
Через дефіс пишуться терміни типу заєць-русак, дьон-довгунець, жук-короїд.
7. Щоб правильно розставити розділові знаки |найчастше -- коми) між однорідними членами речення, потрібно вміти знаходити їх. Однорідні підмети, присудки додатки та обставини виявляються легко: вони становлять собою перелік однотипних предметів, дій, явищ, що стосуються того самого слова в реченні. Наприклад, у реченні: В своїй хаті своя й правда, 1 сила, 1 воля (Т.Шевченко) -- перераховуються явища правда, сила, воля, які однаково відносяться до обставини в своїй хаті, У реченні: Мужню силу хоч похидлить горе, тане зломить, в підлість не поверне (І.Франко) -- перераховуються дії похилить, не зломить, не поверне, які характеризують той самий підмет горе. Це однорідні члени речення.
Важче буває розібратися, однорідні чи неоднорідні означення. Одпорідними є лише ті означення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і які можна замінити одним словом. Такі означення обов'язково вимовляються з інтонацією переліку. Наприклад, у реченні: Ніч темна людей всіх потомлених скрила під чорні, широкії крила (Леся Українка) -- означення чорні, широкі! однорідні, бо вони в одному плані характеризують предмет крила і їх можна замінити словом безпросвітні (у деяких виданнях кому між цими означеннями пропускають -- і тим збіднюють зміст вислову). Так само в реченні: Якось раз ніч (І. Нечуй-Левицький) -- означення тиха, місячна однорідні; їх можна замінити словом погідна. А означення літня не однорідне з попередніми означеннями, бо зовсім в іншому плані характеризує підмет ніч, І, звичайно, неоднорідні означення в такому реченні: Понад дорогою за тином
в огороді росте кілька високих розкішних плакучих верб (І. Нечуй-Левицький) -- їх не можна замінити одним словом.
Крім того, два означення виступають як однорідні, якщо першим стоїть непоширене, а другим -- поширене означення; якщо ж стоять навпаки -- то вони
Я 3 М. ПУ. й
понад 60 статей, більшість з них -- нові імена
Ювіляр -- співавтор Словника їмен людей (1986): поповнив його іменами, що побутують у Галичині, подав здрібнтлі імена людей, які вживають на Львівщині |
Тож побажаємо нашому Дорогому ІОвілярові далі боротися за незалежну
Украшту!
З роси, з води та з кожного життєйного
джерельця!
Василь ЛАБА; викладач Львівського
автошляхового технікуму
РР ня ПР іні
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННІ
(ПРОДОВЖЕННЯ, ПОЧ. ДИВ. Ч. 5)
То нехмара-- біла пташка илась (Т. Шевченко). Хай -- не стій! (М.Бажані;
лучник а, але:
хмарою спуст
вітер в вічі, умри | ; б) наступний однорідний член
(присудок) уточнює, доповнює, виражає наслідок чи причину попередньої ди: Всі оглухли -- похилидись в кайданах |Т. Шевченко). Рвонувсь гудок в безкрає небо, розлігсь по МІСТУ 77 і
тих |Р. Братунь,). а нач поширеними або да-
лекими за змістом однорідними членами можнаставити крапку з комою: Сидить
батько кінець стола, на руки СХИЛИВСЯ; недивиться на світ божиим. тяжко зажу-
Т. Шевченко). ен ска в реченні є узагальнююче слово, то перед днорідними членами ставиться двокрапка, апісля них - тире (і ці знаки відповідно прочитуються): Всі зійшлися; і хлопці, й дівчата -- ПІД крилом голубим тишини (В. Сосюра). Чарівний світ пливе перед! мною. як-от: сині води, білі піски, хати на високих берегах |О. Довженко) Луки, гори, пишні сади -- всезеленеі принишкле |О. Гончар).
Іноді ї перед однорідними членами може ставитися тире: Усенавпіл-.! труд, і піт, любові дні гарячі. (Д. Луценко). Тоді однорідні члени читаються з більшим інтонаційним напруженням.
8. Відокремленими бувають уточнюючі члени речення, означення (зокрема й прикладки), обставини и додатки. Вони, як правило, виділяються з обох боків комами, іноді - тире.
Особливо не слід поспішати з виділенням уточнюючих членів, бо часом такими сприймаються звичайні! члени речення. Уточнюючі члени в усній мові обов'язково виділяються паузами й особливою уточнюючою інтонацією.
неоднорідні Наприклад, у реченні: СПрі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М. Коцюбинський) - означення сірі 1 ледве помітні в тумані сприймаються як однорідні (першим стоїть непоширене, друтим -- поширене). Алеякщо ці означення переставити місцями, то вони вже не будуть однорідними: Дедве помітні в тумані сірі плавні непривітно шуміли.
Між однорідними членами речення ставляться коми. Причому ком ставиться на одну менше, ніжЖ Є однорідних членів. Наприклад, у реченні: Закони вод, вітрів, 1 хмар, 1 світда одкрились нам у ті далекі дні (В.Сосюра) -- однорідних членів є Чотири, ком поставлено три.
Якщо сполучник повторюється підряд (і та й -- це той самими сполучник), то коми між однорідними членами речення ставляться так, ніби ніякого сполучника нема: Хочу бачити, знати, чути, і любити, й творити красу (Л.Первомайський), В піснях і труд. 1 даль походу, і жаль, і усміх, і любов, 1 гнів великого народу, і занарод пролити кров (М. Рильський).
Не ставиться кома між двома однорідними членами, якщо вони з'єднані одиничним сполучником чи, або, та (в значенні 1), і («чиаботаї коми
ковтає»): Вийшов з радіо чорний Леві якщо такого виділення нема, то це не збудив моє серце опівночі (І. Драч) уточнення. Адже можна сказати: Дале- Краю мій, Дюблю я тебе вденьї вночі. (о в дісі пролунав сильний вибух 1
любові (Панас Мирний -- останній спо-
лучник | з'єднує дваоднорідні присудки: люблю і не знаю). Удас діставав 13 поль-
Перше речення свідчить, що мовець говорить, перебуваючи в лісі, друте - що мовець перебуває на далекій відстані від лісу (ліс для нього має те саме значення, що й далеко). Так само: Далеко за яблука, букетлілей з річкичи маленьке пічкою блиснуло щось (М. Коцюбинський) і Десь далеко, за темною смугою
лісу, обізвався грім (С. Васильченко). Але якщо пояснюючі слова СТО-
суються вказівного прислівника тут, там, звідси, туди, тоді, то це, як правило, уточнення і його треба виділяти: Гам, за горами, вже давно день 1 сяє сонце, а тут, на дні міжгір'я, ще ніч (М. Коцюбинський).
Не ставиться кома у стійких зворотах типу і вдень і вночі, і сміх і гріх, ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо, хочу них сполучники і та ні повторювані. Між двомаоднорідними членами речення ставиться тире (на місці тире в такому разі робиться вичікувальна пауза, а наступні слова промовляються підвищеним тоном), якщо:
а) між ними можна вставити спо-
Роман ГОЛОВИН
УКРАЇНА ШУКАЄ ДРУЗІВ
На планеті 230 країн. А в 94-ьох з них населення навіть не сягає мальйона ЧОЛОВІК Важливе те, що суверенітет цих карликових країн визнають держави світу. Але як 59-мільйонна Україна здобула незалежність, то багато ворожих політиканів з усіх сил намагаються знову накинути їй кайдани рабства, вихваляють московське ярмо та комуністичний лад, який привів суспільство до жахливих злиднів та геноциду. То нащобути злидарями? Дивує й те, що лідер комуністів Зюганов запевняє, що Україна свобідно жила у Союзі...
Така нахабна брехня, зокрема, характерна комуністам, партію яких ще в 1851 р. Єингельс назвав «бандою ослов, слепо верящих нам» (т. 21, с 151). Як так безбожно можна дурити?! Адже ми були свідками жахливого нищення всього, що називається Україна
Наведу лише кілька відомих фактів Директора школи с. Серби Могилів- Подільського р-ну вигнали з роботи, бо він відважився впорядкувати могилу гайдамацького ватажка Івана Гонти. У 1961 р з гуртом молоді я поїхав до Канева на Могилу Т Шевченка. Весь час ми поводили себе бездоганно. У Каневі нами захоплювалися, зате емгебисти скаженіли. Вони викликали нас, допитували. Мене вигнали з роботи, хоч був сумлінним педагогом, науковцем Таких болючих фактів -- сотні тисяч!
Чому Зюганов не приєднує Росію до Китаю? Знову співали б «Москва- Пекін». А від України хай відчепиться. Україна -- мирна держава НІ на кого не нападає -- вона шукає друзів. Адам Міцкевич твердив: «Умій бути приятелем, то його й знайдеш»
БУТИ СВІДОМИМ ГРОМАДЯНИНОМ -- НАШІ ОБОВ'ЯЗОК
У нашому місті 1400 вулиць ПНПазивали їх -- як лише хотів коп рийсь 13 окупантів Більшість з вуличних назв нІіЧОГО СПІЛЬНОГО ЗІ Львовом, Україною не мали «За погодженням з академіком Ярославом Ісаєвичем, у 1989 р я пе рейменовував назви вулиць Львова Запропонував 220 нових назв, вкрай необхідних для надання містчя українського обличчя.. А скільки ще славетних українців чекає, щоб їх згадали «не злим, тихим словом». Де вулиця Анархасиса Скифського, Бояна, Митуси, Вололи мира Ярославича, Романа Моха, королеви Анни 7 роСслапни Д Боброка Байди- Вишневецького, Данила Паломника, П. Прокоповича, Окуневської, М Ві грової їв. Гончара, Патріарха Мстислава, М. Брилинського, Левицької, Степана Пальового га сотні іпшиих" Вдало підбрані низи пУЛИЦЬ зІіддзеркалюотої ь ІС горою рідного краю сприлють її вивченню
То чи є рація вболівати за вулицю Лермонтова у Львові? На земній кулі є діячів нау Ки І культури їх уВІчНнмО М щ ь на ботькіощуім й, А Львів ГОДІ перет оорк музей наав вулиць діячів планети Гут російських назв вулиць є 30! Т чи в Москві, Пе гоербураї, щих «СОЮЗНИХ! С ГОЛИцяХ, « ЗНУЛИЦІ українських діячів і Мазепи, П. Орлика, Л. Українки, Б. Лепкого? Їх там немає
Слід бути громадянином, до чого ще у 1880 р. нас закликав І. Франко лась України кривда стара Нам пора для України жить!»
рН ЗЕМА ТИ На ОДІ СсПпИитасємоа
«Допершти
- п - вн пив - щ - ні ж - ан зач
--
| | | | | |
Закінчення в наступному числі)
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
сце оС ие чобС «ебЕСеГВ ЗиСобе дбає чок...
( сно! СНачс ХЛІО На (
Олі, високе гачесо 1 10 Ж ІИчАМСЛОВО СУ нашоми ІРКСИКОНІ, ЯК вимовляємо трепетно й поисто, Немо ІДИ моли і М пу ра Матує РЕ мамуся, матінка, Неня як щедро наша «мова жінку, Берегиню Роду обдарувала
перлами"ч ОБУМм 1 «Пи Зі ЗИДеТЬСЯІХ СТІЛЬКИ дІНШИ МОВ И шдертанням до матері на «Ви» гаким шанобливим ставлені Ям дОс "Р'В ( не так уже й багато «РОДІВ гохвалитися можу
л іс у новочассі, в порі цвітіння й бУЯЙННЯ рироди ріДроджується гайве. ніше зі свят У) країнського Калентаря |снь М Те Йому І | присвячений був КОНЦІ о відбувався 12 травня у конф жни-заЛ Киї СЬКОГО МІСЬКОГО Б динку вчителя. Вже стало доброю град) сю ПООВОДІ п росвітянські захо ли ПІД ДЯЖхоОд ЬОГО націОНнНального культурного осередку Томи й атмосфера свята. що пану джли вцьому залі. так приваблює здача, зачарованого самобутнім мистецтвом виконавців
Гостями ж теперішнього свята в ришІе його творцями , виступили цього разу діти ""- ДИТЯЧИЙ ро іькЛлОрнНиИЙ ансамоль «Царітень» три ; іержавному Заслуже ному академічному українському народному хорі імені Григорія Верьовки. Виступати під патронатом цього широкознаного 7
сніп мистецького колектив!
тІиШше почесн Л М ВІДПОВІДаЛьЬьНАа зобов 'язуюча. Тає у колі ктиву Мати, яка ного поставила на ноги. І звелося дитя, І набралося в силі, і рушило у світ своїм високим мистептвом. У порі ЦІЙ ТІнННЯ СаДІВ зачатий, уже десять літ чарує «Цвітень»
глядача майстерністю й шляхетністю виконання Бо береже і леліє ансамОль Його любляча Мати
Пилипчак Потрійне свято в неї у цей день
художній керівник Марія
Слово ПРОСВІТИ
аю бійниці -- рю
День Матері, День Народження Іолек: гиву і День ЇЇ) Народження. Тож і публіці у залі -- ПОТрійний подарунок: і дійство мистецтва і! ніби виставка зернісаж національного вбрання, і квіти - матерям, жінкам У
У відДПОВІДЬ
ЗНСОКОГО
алі тепло сердець, слова подяки, квіти, подарунки, оплески Й овації
Під супровід народних інструментів розпочали дійство наймолодші, азгодом Й старшенькі долучилися до них. І залунали золоті пісні, що наспівала дітям Мати. І змінювались почергово -- і «Равлик-павлик», | «Подоляночка», і «Зайчик» (що у житі, на горі, ніжками чеберяє)... Перехоплюють спів «весняночки-паняночки», линуть купальські мелодії. | колядки прогунали теж -- із вертепним дійсСтТвВоМ -- зимовою казкою, де є й Грод поганий, і Чорт, і Смерть із косою, і Волхви, і де Добро перемагає Зло... І про пригоди Москаля у Пеклі була невеличка вистава. АЛ що ж за весільний обряд без короваю? І вже ось лунає: «Благословіть, батьку й мати, на коровай розчиняти...»
У плині діЙСТВАа пісні змінюються хороводами, танцями, іграми. А коли пролунала старовинна колядка з текстівками-загадками, на сцену виклика- Маєстро -- Анатолія АвдієЄвСЬКОГО. І, звичайно ж, він неміг не відгадати, що «білий камінь росте без коріння», а «золото горить без полуміння»... А згодом художній керівник славетного Хору вручив іменинниці цінний подарунок від колективу хору івід Музич- НОЇ СПІЛКИ
Від імені Всеукраїнської «Просвіти» вітав колектив ансамблю 1 вручив йому «Кобзаря» та книжечки «Рідне слово» відповідальний секретар Товариства Микола Нестерчук. Іі пролуналощире: «Мати
Ли самого
руг живочіворить
Світлина Тані Д'Авіньйон
-- це найсвятіше, що є у нас. Це Берегиня, що пронесла крізь хащі віків наше слово, нашу мову, нашу пісню»
«Цвітень» дав поштовх до музичної кар'єри панові Назарові Павленку, який зачарував усіх своїм співом. Та дякував він пані Марії Пилипчак не лише за те, що долучила пого до високого пісенного мистецтва, а й що завдяки їй він повірив у Бога
«Український фольклор підняв нашу матірдо космічних висот. Не лише сьогодні,
-- завжди святкуймо материнське свято». Ці слова пані Еліми-Зоряни Бортнічук візьмімо собі на карб кожен, хто має щастя відчувати материнську ласкаву руку; матері, що відійшла за Межу Вічности, не вряди-годи -- щоденно! -- складаймо нашу щиру молитву до Бога за вічний спокій її високої душі. Любімо матерів живих, шануймо мертвих. Вони нам дарували Світі Світло вньому, найвищим сонцем у якому
є Сонце Матері Ласкаве...
Юрко НАДЗБРУЧАНЕЦЬ
ПРЕДТЕЧІ ПРОСВІТНИЦТВА
Минає 150 років від часу створення Кирило-Мефодіїввського братства - - пер- ШОЇ політичної організації на Україні в ХІХ ст., метою діяльності якої була пропаганда ідей Української незалежної держави, поширення просвіти серед українського народу
Ши знаменній історичній події була присвячена всеукраїнська науково-освітня "онференція «Кирило-Мефодіївське тозариство: люди, долі, ідеї, традиції», що Відбулася 8 травні у Переяслав- Хмель- "ИЦЬКО му педагогічному інституті ІМенІ я Сковороди
Конференцію вІДКкрив директор інсти- "УТу історії України НАН Ук раїни академік В Смолій ІЗ привтання м. до Ії учасників Звернувся ректор педінституту, доктор філософських наук, професорі. Стогній
було виголошено 4 доповід/ на ПЛе- "аерном у засіданні 3 особливим мтересом присутні, викладачі г студен "и, гості прослухали змістовну Доповідь організатора конференції доктора ІСТо- Ричмих наук, професора В Сарбея «Кирило-/м ефодіївське товариство у коні- Тек сті
українського національного
их б
Прашовало 2? секції, на уло вигопошено 15 доповідем ! "ОвідОомлень. Тези конференції вийшли
пруког
соти о 0 БЕРЕ ЕРЕЕН Р ца
| Музей народної архітектури та побуту України сьогодні в небезпеці. Дякуючи Богові, за народні кошти, | зібрані Українським товариством охорони пам'яток історії та культури, г завдяки ентузіазмові та сумлінню коглективу, створено унікальний, один Із найкращих у світі, музей. Сьогодні Україна та її столиця Київ по праву може гордитися цією національною "скарбницею. Проте державне керівництво чомусь обходить своєю фінансовою увагою цю унікальну пам'ятку. Перебуваючи на державному фінансовому утриманні, музей уже
четвертий рік не одержує коштів на реставрацію пам'яток. Особливо це
г небезпечно по відношеннюдо пам яток народного будівництва, які потребуа ютьщоденної реставраційної! уваги. Не вповному обсязі фінансуються охороюна музею, комунальні витрати. | Зволікається відселення мешканців с. | Пирогів, що проживають на території музею. Разом із тим ми бачимо, як гвитрачаються кошти на сумнівні шоушароварні концерти, показі низькопробних, патино-американських кіносеріалів ! таке інше. ;
Музей, як архітектурно-природним історичний комплекс, визнаним скансе'нознавцями одним Із найбільших ї і найкращи» серед таких музеїв у СВІТІ Значною мірою завдячуємо цьому збереженому навколишньому
етнографічному наддніпрянському лан-
дшафту, що органічно поєднується з.
унікальними пам'ятками народного будівництва.
Тепер, через київських керівних «мужів», без узгодження з музеєм, розглядається проект забудови південної околиці Києва (Харківський район), що суттєво вплине на сприйняття скансена як давнього сільського комплексу, знецінить иого і послужить відповідному «подальшому сприйняттю» народами світу української нації.
Тому ще раз звертаємося до всієї української інтелігенції:
|. Не даймо знищити народну скар-
| ЗБЕРЕЖІМО ДУХОВНУ СКАРБНИЦЮ
бницю, що матеріально і духовно піДтверджує сильну українську націю, 1 родовід.
2. Урядові, врешті, через п'ять років уважного розгляду, необхідно ухвалити рішення про створення на базі Музею народної архпектури та побуту України Національного Музею-заповідника народної культури з відповідним державним фінансуванням на його утримання, виконання науково-дослідних та реставраційних програм, відселення людей, які проживають на мого території.
3. Затвердитиохоронні зони заповідника, що дозволить зберегти не тільки музей, як архпектурно-природний комплекс, але й чарівну південну околицю Києва, СЬОГОДНІ ще збережену.
Микола ХОДАКІВСЬКИЙ, директор музею
- - -- ПО Р ен
пана - им с
- РО ЕР
НАЗУСТРІЧ СОНЦЮ
Добрий хлопчик поступився місцем в автобусі старому чоловікові. Старий чоловік ввічливо подякував доброму хлопчикові
Старий чоловік сидів. Добрий хлопчик стояв біля нього. Так вони їхали Старий чоловік не знав, що добрий хлопчик -- внук убитого ним українського повстанця. Добрий хлопчик не знав, що старий чоловік убив його дідуся, якого він ніколи не оачив Дідусь був доброї людиного Так казала бабуся
Зони вийшли на одій зупинці --
добрий хлопчик і старий чоловік.
| ГІазустрічя шли лоди. Багато ліодей
старий
чологик не може пже іх
г убивати, бо пемічний. Добрий хлоп-
чик усміхався до всіх відразу, бо
: доорий, як його дідусь.
і | і | |
За рогом сірого будинку воши
розійшлися. Старий чоловік запрерпуп у вузький Добрий хлопчик пішов широкою світлого дорогого. Пазуєстріч сойціО
гомний провулок
Миханло АНДРУСЯК
«о СУч ОСС. «ас соби» о ДО др еле лох
Образок Із життя
РР оо По. п -
тес цій сі сю
Жан
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
блово ПРОСВІТИ
Ю. С. - Володимире Євгеновичу, «освіта», «просвіта», «уаїео-освіта» -- який зміст вкладаєте Ви у ці поняття 7
В. Ш. - Здорова освіта - насамперед високо моральна освіта. Мені здається, що будь-яка освіта лише тоді дає позитивні, неотруйні результати, коли в основу її закладено кантівський принцип: зоряне небо над нами, моральний закон усередині нас.
Ю.С.- Тобто освіта як становлен-
ма | ня, творення, формування особистості,
а не як сума знань? 8. ЩШ. -Нівякій мірі не сума знань! я знаю багатьох людей досить неосвічених, які, однак, мають велику суму знань. Це, звичайно, знайшло свій відбиток і в їхній зовнішності і в їхніх вчинках. | юЮ с - Сім'я і розвиток особистості. Будь ласка, розкажіть трохи про Вапгу сім'ю. Яку роль вона відіграла У Вашому житті, у Вашому становленні як музиканта? Чи існують традиції сім'ї Шамо? Чи продовжує Володимир Шамо ці традиції 7 В. Ш. -- По-моєму, як би чудово не була поставлена освіта у даному конкретному учбовому закладі, якими 6 хорошими не були друзі даної дитини, якщо в сім'ї неіснує того, що необхідло, наврядчи допоможе увесь цей зовнішній комплекс, тому що вплив сім'ї на формування особистості - це відсотків 80. Висловлюю, мабуть, дещо примітивну думку. Ви знаєте моє ставлення до собак, вожуся зі своєю ерделькою, спостерігаю за нею, за її друзями і бачу, що у якій сім'ї росте собака, таким він і виростає -- розумним, інтелігентним чи дурним, неосвіченим. Так це собака, а дитина?! Тепер про мою сім'ю. Мама -- філолог. У прииципі, чистота мови, філологічна аура завжди природно іспувала в домі. І ця освітянська, ане музичнатрадиція була головною. Мій батько, лікар, рано помер. А мої стосунки з дядьком, Ігорем Шамо, дуже тісні, коли я ледве не кожен вечір проводив у його домї, почались практично з 16 років. І, звичайно, тут відбувався вплив. Але що було здорово -- ніколи не було прямого менторство
Ю. С. - Тобто було пепне середови" ще.
В. ШІ. - Звичайно, яке мимохіть проникає в пори організму. Я повиней сказати і про вплив школи Лисенка, дея навчався з 1957 до 1968 року. У цей час праціовало багато педагогів старої гене-
о нннннннатннонононичннннннннни злиток ем ий - са .
рації, людей, котрі були неймовірно зацікавлені результатом своєї праці, щиро віриливте, що робили. Хочашкола Лисенка -- спеціалізована школа 190795 її сьогоднішніх випусників -- музиканти, у мій час ледве нев кожному випуску було декілька ЧОЛОВІК, котрі йшли до університету на філологію, математику чи історію. Тобто загальноосвітній цикл забезпечував досить високий повноцінний професійний рівень для тих учнів, котрі не бажали продовжувати свою освіту як музиканти.
Ю. С - Ми фактично перейшли до наступного питання. Школа й освіта. Мені досі здається, що музична спеціалізація середнього чи вищого учбового закладу вимагає якихось змін у виклад анні загальноосвітніх дисциплін, приміром, зменшення їх обсягу з одночасним посиленням їх філософічності. Тобто реалізувати декілька напрямків однаково інтенсивно, З однаковим обсятом і кінцевим результатом; мабуть, важко? Цікаво було б почути Вашу думку:
В. Ш. - Мені здається, що, дійсно, розкиданість і дуже вже широке коло предметів й проблем, що вивчаються, - це мінус. Зокрема, я думаю, що наших маленьких першачків перенавантажують аж надто різко. Що стосується формування різних напрямків у процесі реалізації спеціальної музичної освіти, мені здається, ідеальним було б - рівноцінне викладання предметів, а береш чи не береш -- це вже залежить від тебе. Адже можливості дітей значно ширші, атж вони це демонструють.
Ю. С -- Ви згідні, що діти, музично обдаровані, часто виявляються обдарованими і вінших галузях. це, очевидно, вимагає особливих учителів загальноосвітніх дисциплін, реконстр укції змісту ОСВІТИ Й Мають бути не просто скорочені (урізані, збиткові) курси з математики чи фізики, має бути просто інша фізика та інша математика.
В Ш.- Безсумніву. Це очевидна Істимо: талановитих дітей мають шкавчати талановиті педагоги. Ріветь особистості педагога, звичайно, повинен бути не просто адекватким особистості дитини, але, як правило; має бути потужнішим.
Ю. С. - Володимире Євгенопичу,; завершуточи це питання, скажіть декілька слів про Ваше відчуття тих років
в Ш.-- Школа - Це цілий традиціями 1 гордістю за все, що у мій було Нас завжди примушували відчувати, що ми -- продовжувачі ких імен, з КОТРИХ почиталася школа (кінець 30-х років). У ній навчалися |В Шаїнський, 1 Я Френкель, ! і Шамо, !
ЮоРожавська, і, АО рем! А. Броневий,
світ, 9
нн - ши зони заннаннннвннн нанні Ннмях пізні ри
відомий театральний 1 кіноактор. Це дійсно був якийсь фейєрверк У школі працювали справді прекрасні и талановиті педагоги, такі як А. Луфер. К. Михайлов. Інам завжди давали відчути, що всі ми повинні підтримувати високий рівень школи.
Ю. С -- Виходить так, що, як би ми не називали той час з ПОЛІ ТИЧНОЇ ТОЧКИ зору, процес навчання і виховання У конкретно взятій школі, школі Лисенка, заснований на кращих традиціях, можна було бохарактеризувати як мо ральний 7
8. Ш. - Можливо, не все було моральним, напевно, не все... І виросли ми у цій школі справжніми атеїстами, з ус їма догмами свого часу. Але, мені здається, у школі була сумлінність педагогів, котрі дійсно днювали й ночували на роботі. Було дуже багато необов'язкових концертів, нетрадиційних ансамолів. Мені, приміром, за час навчання довелось декілька разів грати з камерним оркестром, не тому, що я був якимось видатним - У школі я ніколи не був у числі зірок. Ми, приміром, грали потрійний концерт Баха для трьох клавесинів з оркестром г Це Ж треба було зібрати, організувати, знайти парті. Малоневсі педагоги влаштовували виїзні концерти своїх учнів, тобто дійсно була якась зацікавленість у Тому, щоб не просто формально вчитися «від» 1 «до», а значно більше й ширше. А це, звичай-
Ю С. -- Дозвольте перейти до наступного питання. Я знаю, що Ви дуже любите Київ, любите! багато знаєте про нього. Наша газета має намір постійно публікувати ма теріали про старий Кипв, проектуючи назви та імена, що вже ніколи не повернуться, на сучаснукарту міста. Що для Вас означає Кпів ?
В. Ш.-- Київ для мене 7. це дійсно якесь біологічне почуття У мене таке враження, що якби мене звідкілясь при" везли до Києва Із зав'язаними очима, я, вдихнувши повітря, впізнав би, де знаходжусь. Без сумиїву, десятки, сотні вулиць, ПЛОЩ, скверів, завулків, прохідних дворів є для мене сенсорами пам'яті, розбуджутюотть луже цікаві емоції В дитинсти, хлопчиками, ми здійснювали дослідницькі Походи містом, нпавмантия обирахочи маршрути В консерватори історію образотворчого мистецтва нам «читав К. Променицьким бін збирав усе був фанатичним колекціонером, крим того, дуже добре анав іСитоіїпо нодЛлЯХ плаштовувавю млі студентів екскуреї по старому мисСту. ЗИ розповідав про те,
одадінннннінинннннннннввннненеснавнинамоех ми
з ПН но--ни
аплодувати
чого я не лише не читав у той час, але дуже часто не знаходжу у довідниках 1 нині. Ігор Наумович Шамо дуже добре знав 1 любив Київ Недарма, мабуть. «Києве мій» вийшов з його серця Він дуже багато цікавого розповідав про довоєнні консерваторію 1 10-річку. Юлія Рожавськатакож багато розповідала мени про Київ 1 про видатних людей старого Києва. Знаєте, доОСИТЬ чимось зацікавитись, як завжди знайдеться той, хто тобі про це розповість, хто знайде у тобі вдячного слухача. Віктор Нєкрасов Пам'ятаю короткі зустрічі з ним
Мені пощастило почути дуже цікаві розповіді про Київ від Нєкрасова. Будинок Турбіних - це ж його знахідка, вірніше, воскресіння
Ю. С -- Якщо можна, хоча 0 один приклад, пов'язаний з пам ятним для Вас місцем у Києві
В. Ш. - Це, звичайно, історія з решіткою. Будинок, де зараз розташове" ний ресторан «Запоріжжя», ріг Андріївської й Жданова, нині Сагайдачного, був одним з будинків, що належали Балабухам, винахідникам сухого варення, яке вони поставляли до Європи |до речі, секрет його виготовлення, на жаль, втрачено). До цього будинку нас привів Променицький і звернув нашгу вагу на залізну ковану решітку, що закривала вікно горища. За його словами, ця решітка була ровесницею будинку |кінець ХП - початок ХІХ ст.) і він давно домовився з мешканцями про те, щоб цю репптку йому обміняли на їншгу, тим більше, що будинок у той час до пам'яток архітектури не належав. Пам'ятаю, ми увійшли у дворик, біля плити на стільді сиділа жінка, смажила рибу 1 жестами запрошувала нас до столу Променицький сказав, що про все, що стосується решітки, з нею домовився. Це було у неділю. А у вівторок він прийшов на лекціпию дуже засмученим 1 сказав, що протягом цих двох дв рецптку вкрали
Ю. С. -- Володимире Євгеновичу, Би багато гастроалювали по колишньому Ра-
дянському Союзу, багатьох країнах свиту:
Ваші враження про музичну осБиту; музичну культуру на Заході Що із побаченого Вами гідне насмдлування 7
В. ШІ. - Гідна наслідування, мабуть музична освіченасть. Приміром, слухачі на філармонічному концерті не будуть
МИ Ж
і частинами Цікапий «ракт
лужое
сонати
Оагато людей. не
будучи фахівцями в галум музики, мають досить глибокі
музичною культурою. Пам'ятаю, в США
рони РР тт
чхання, повязані з
о о
рн пи ри ПЕ ост зво і. одних 0909ажах04«
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
я був на мюзиклі, приспяченому КОЛУ Портеру МП СУСІА, ДІЗНапиись ІЦО я хузикант почав розповідати про Іоста ковича НияВвилось, Що Він ап тор двох монографій про видатного композитора Коли я запитав, де він працює, пиявилось, що його посада -- головний шженер на завод: фірми «Кодак»! Що стосується музичної освіти |мена доводилося навча: ти американських дітей), то тут існують проблеми, особливо для наших педагогів По-перше, уроки короткі (не можна заіуматися понад 30 хвилин); по-друте, уроки наполовину мають бути пов'язані з грою, тобто дитину треба захопити, розбудити унеї інтерес Тому темті павчання досить неквапливий. Рік навчання на фортепіано в американському музичному навчальному середовищі відповідає інколи нашим двом'трьом місяцям
Ю С. -- Чигіснують на Заході школи, аналогічна наппи 10-річці ї
В Ш. - НІ, такого 1 близько там нема. Справа в тому, що звичайні загальноосвітні коледжі дають певний мінімум у галузі музичної культури, музичного виконавства. Приміром, під час гастролей в АНГЛи Я був дуже здивований, дізнавшись, що в одному математичному коледжі існують джаз-бенд, камерний і великий симфонічний оркестри, де грають школярі! Звичайно, спеціальні музичні заклади існують, наприклад, Джульярдська школа, але, наскільки мені відомо, такої спеціальної дитячої музичної школи, як наша школа Лисенка, з таким підходом, відбором, з такими вимогами, в Америці нема; саметому, мабуть, ріктому напп музиканти, котрі переїхали до США, мали намір відкрити в Нью- Йорку школу, подібну московській ЦМІШ.
Ю С. - Володимире Євгеновичу,; якою має бути, на Ваш погляд, роль класичної музики, вміння грати на якомусь інструменті в учбово-виховному процесі середнього загальноосвітнього учбового закладу?
В. Ш. - Мені здається, це риторичне питання. Звичайно, має бути класика, 1 традиційна, і джазова. І дуже було б добре, якби діти вміли грати на музичних інструментах. Приміром, в Угорщині це давним-давно реалізовано
Ю. С. - Тепер мені хотілося б почути Вашу точку зору на ряд проблем, котрі, на жаль, існують
Відсутність спеціальних концертних закладів з якісною акустикою. ЧИ маєте Ви яку-небудь інформацію про термін реконструкції Національної філармони, яка в минулому інтенсивно знайомила киян з музикантами світового класу ї Чи знаєте Ви що-небудь про філармонічні
зали старого Києва, їхню долю
В. Ш. - Реконся уукція філармони має бути завершена восени 1996 року Таке завдання поставив Президент України. У відреставрованому примищенні Філармонії має пройти черговий конкурс Лисенка.
Звичайно, реставрація -- це дуже важко. Ось зараз у Гетеборзі увели в -КСПлуатацію будинок опери. Акустичні характеристики споруди моделювались ча комп'ютері Акустика, на думку архітекторів, повинна була бути ідеалье- ЧОЮ, однак, виявилось, що акустично ЧУДОВва лише сама галерка (але звідти ЧІЧОГО не видно!) Чим нижче "- ТИМ "рше, а у партері - просто провали яюксь. ТО не чути оркестру, то хору.» Що стосується філармонічних залів старого
єва. Мені розповідав Променицький, Що в будинку, де нині хлібний магазин (ріг Андріївської та Сагайдачного), було Філармонічне товариство і відбувались концерти Прекрасним залом був Кот- "рактовий зал, який зараз реконструюється Там грали /МСТ !
аХманінов, там співала Патті! Це був зал З Світовим ім'ям. Дуже славився зал У Червоному примшщуент Утверситет у Там "рало багато відомих виконавців. У при" "Ципі, залів було досить багато Сьогодні, практично, залів нема
ОС .. Наступна проблема
т Чи У ннанниннннноннннооя
пні ДАР
ЧІДСУТНІСТЬ ПОСТІЙНИХ концертних майданчиків для молодих музикантів
8. ШІ Так, наявність таких майданчиків надзвичайно важлива! Грати, грати 1 грати. Це ті концерти, котрі Чо шше не може ні надолужити, ні замінити, ніякі уроки, ніякі конкурси. Це і відчуття контакту із слухачами і виховання бійцівських якостей. Приміром, наш ансамбль «Свято музики» дав минулого літа 10 концертів у Швеції. Кожен концерт, гадаю, коштував місяця репетицій! А два концерти протягом одного дня у великому залі Одеської філармонії! Усі виконавці колишнього Союзу знають, наскільки «важким» є цей зал, однак діти його приборкали!
Ю. С. -- Мені здається, що потерпілою стороною тут виявляються 1 слухачі! Я впевнений, що якби такі концерти відОоувалися постійно, меломани швидко звикли б до них, вони стежили би за ростом майстерності молодих виконавців, знали б своїх улюбленців за іменами:
В. Ш. -- Юрію Петровичу, справа втому, що традиції меломанства в Києві були завжди розвинені дуже сильно. І я знаю, що у старій філармоніи у старі часи було постійне коло слухачів, вони знали один одного 1 багато хто з виконавців знали їх в обличчя. До речі, в консерватори була така дисципліна - «виконавська практика». У нас були постійні концерти в колишньому Дворянському зібранні, на місці якого зведений будинок профспілок... До речі, там був зал з чудовою акустикою, дерев'яний, з галереєю. Саме там і була постійна публіка, котра ходила на концерти студентів консерваторії. Марію Стеф'юк знали і любили ще за студенських років. Я можу говорити про це з повною відповідальністю, оскільки не разій акомпанував. й сходження навершину світової
слави відчувалося її шанувальниками й шанувальницями від концерту до концерту.
Ю. С. -- Наступне запитання стосується Вашого ансамблю «Свято музики». Чим він є для Вас? Звідки це бажання птаніста працювати з ансамолем"
В. Ш.-- Ви знаєте, що поява ансамблю залежала не від мене, авід батьків, котрі, зустрічаючи мене у коридорі, говорили: «Давайте спробуємо!» І ми почали працювати. Для мене ансамбль багато що значить, що важко сформулювати у кількох словах. Це і збагачення мого власного виконавського статусу, це 1 відкриття можливостей інструментів, з якими в такій шостасі не доводилося стикатися, це 1 контакт з дітьми (найголовніше! ), котрі самі хочуть грати Це -- добровільне зібрання. Я згадуто «Пассакалію» Генделя. Ми зібрали п протягом двох днів передували ж цій роботі таємні (|) репетиції дітей, яким так хотілося грати цю дійсно прекрасну п'єсу), а третього дня вже грали 1 на концерті у Швеції Я не хочу сказати, що це було геніальне виконання, браку вистачало, однак через 2-3 концерти воно сприймалося шведською публікою як чи ненайвідпрацьованіша річ! Процес створення «Пассакали» був настільки цікавим, що господарі будинку, де ми жили, їхні гості просто сиділи на наших репетиціях і слухали... І те, що за такий неймовірно короткий час ми зуміли це зрооити; пояснюється просто: діти дуже ХОТІЛИ це зробити, діти дуже ХО1 іли ГРАТИ і це, мабуть, найцінніше в ансамолі
Ю. С. -- Судячи з Ваших слів, Ви через упери педоторкнулись 4 О аназала ЛІО, відкрили У собі досі невідому с лак Вашого таланту: Однак, діти виросте" ють. Могли б Ви зараз унвито зна життя позаансал "блем? Наскільки глибо-
ко проникли У Вашу душуці нош відчуття відчуття диригента ? Ддже це -- ІнШеЄ почуття, Інше ВИСЛОВА оння своїх думок --
- зитами. ЧИ ГОТОВІ ДІТИ тужими інструмента:
зтпоритися на дорослих перетнор бно | в Шш.- Мені б цього дійсно ХОТІЛОСЯ,
му що це бУЛО А) же цікаво для мене, то Й | | | оавично | безумовно корисно у творчо
дітей
лЯСть ЧОМЕР,А
с шт Р РР Ра - чцен нн знос 0
ПРЗЩІІТЬБРР А
му плані, Проте... ми передбачаємо, а ЬОЇ розпоряджається. Я вдячний 1! нашому
ансамблю, і цій роботі, тому що крім звичайно, того, що нам пощастило побу-
вати у Швеції, мати дуже цікаві концерти й рецензії, робота з ансамблем активізувала у мені самому якісь музичні крапки, що були досі не задіяні Що стосується дітей, то вони самі говорили, що стали по-іншому відчувати оркестр и роботу в ньому, стали самостино працювати по-іншому. До речі, вибачте за паралельну асоціацію з собаками. Усі знають, хто цим займається, що дресувати собаку одинаком значно важче, ніж коли це відбувається у школі: вони там більше вчаться один в одного, спостерігаючи один за одним. Так само і діти в ансамблі. Взагалі, ансамблева гра виховує музиканта як ніщо інше. До речі, протягом багатьох віків саме ансамблева гра була основним видом діяльності ансамблів. Той же Моцарт написав багато музики для таких «домашніх» ансамблів. Нещодавно у мене відбувся концерт з послом Франції Домініком Шоссаром. Пан посол звернувся до мене не з проханням підготуватися до концерту -- він просто хотів з кимось грати 1 знайшов мене. Він звернувся до мене саме зтаким проханням - чине погоджусяя знимграти. Концерт же-це побічний результат. Ми якось завжди готуємось до якогось результату, у нас всюди розставлені крапки... А ось тут важливою була не мета - важливим був процес! Ми грали, ми читали з листа багато сонат Генделя, Моцарта, ате, що ми винесли на сцену - це вже результат ось ціє! гри.
Ю. С. -- Трохи про Ваше хобі: літературу; якій Ви віддаєте перевагу, музику; яку слухаєте. До речі, у Вас чудовий пес!
В. ШІ. -- Так, мабуть, останнє - хобі Мо 1. Але це не хобі - це просто член нашої сім'ї. Віннеговоритьтак багатослівно, як ми, але досить зрозуміло. Хобі... Я не зовсім згодний з цим поняттям. Що означає «хобі»? Аджевсе, чим ми займаємось, є нашим життям.
Ю. С. -- Явсе-такине випадково задав Вамце питання. Мені відомо, що Видуже небайдужі до творчості Джона ТолкіІЄєНна -- його трилогію «Володар кілець» я бачив на Ваших книжкових полицях. Мадбуть, небагато хто знає про дивовижні товариства шанувальників Толкієна, що існутоть у СВІТІ
В. ЩІ. - У Мінську існує театр «Хоббіт». уже давно створено всесвітнє товариство шанувальників Толкієна, Які періодично збираються, ставлять інсценівки за мотивами трилогії, присвоюють імена його персонажів людям, котрі заслужили цю честь своїми дослідженнями творчості Толкієна. Видаються енциклопедії, присвячені Толкієну. Це, без сумніву, непроста книга. Вся наша сім'я періодично до неї
Ре - Аа. я,
чия чні є оо в'я що ' ї З Лю ч | «виру по 4 "і й и "о | | або Че чу чі - м - Зак - У "Ж з Ж - 1, » "б'яч чи ч 4 Ь, чу з я ч . із -
р о
повертається... Це -- те, що перечитується пе тому, що забулося, а тому, що пам'ятається, такий парадокс.. Коли я буз у США, то дуже часто у класах 1 учительських американських шкіл бачив висячі маски чи мамонки героїв Толкієна Це значно ширше розповсюджено, аніж ми це собі уявляємо. Мені здається, це зовсім не книта...
Ю. С. - Марк Адданов писав: «Не потурати вулиці і не боротися з нею: про вулицю думати якомога менше, не оглядаючись на не/, без надії й виправити. Але в міру відпущених тобі сил сприяти здійсненню у світі найпростіших, беззаперечних положень добра» Як Вам вдається виживати сьогодні" Звідки стільки чистоти, віри, мужності, світла на Ваших концертах " Чим живиться Ваша Душа? Можливо, дастедекілька рецептів песимістично настроєним читачам 7
В. Ш. - Недам. Жодного. Я їх не маю. Ви кажете, скільки світла, оптимізму на моїх концертах. Проте я пам'ятаю один свій концерт у філармонії з творів Шопена, після якого до мене підійшов чоловік, який часто бував на моїх концертах і добре розумівся у музиці. Він сказав: «Володимире Євгеновичу, Ви мене сьогодні вбили. Чому таке тяжке відчуття після цього концерту? Мені не хочеться жити...» Так що ніяких рецептів 1 вічного оптимізму.
Ю. С. - На завершення інтерв'ю - Ваше запитання самому собі і Ваша відповідь на нього. Що важливого, на Ваші погляд, ми випустили у процесі розмови?
В. Ш.- У нас відбувається розмова, у якій ми намагаємося охопити неосяжне. Ми на високому рівні говорили про глобальні проблеми, котрі не вирішити навіть у процесі такого некороткого інтерв'ю. Я знаю, що я нічого не знаю... Давайте скажемо так, що у сьогоднішній нашій розмові ми випустили все. А коли якісь окремі моменти все-таки вдалося зачепити... Так дякувати Богу, коли б хоча один з тих моментів стане поштовхом для ІНШОГО...
Розмову з тшаністом,; заслуженим артисгом України Володимиром Шамо вів
ЮРІЙ СУЛЬДІН
Рай ія пИРІЯ
РК Ж
- і пря й р у пи й я тд РР
ч.ч чу хе че че вч '
и
"
ч м чи
м
м
Х --
нка пу Р ока Х МО б . Ко -- чн М ч - мч и и Ч п Мч нь
с литлима Віктора Шужкліна
рани ан ін о р ср А
/
ликал зла
Слово ПРОСТИ
МИЛИ ПИ ЛІ -Єосса-о7727 с ( 2372 сеойУ «Х М МУ 12 7 о Мо
2
СЛІДИ АНТИХРИСТА
У вирі сьогодення, складного й суперечливого, якось ніби непомітно, але постійно й періодично, уже без відтінку сенсаційности, у засобах масової інформації то тут, то там, надибуємо інформацію, аналогічну з нижченаведено:
«Без душевних мук і переживань розповідають і показують вони -- неповнолітній Б., учень Івано- Франківської СШ М» 141С., учень СПТУ 35 4, - як в алкогольному дурмані зимової ночі трощили вікна в підсобному приміщенні служби кладовища, як нищили хрести і пам'ятники, як малювали кабалістичні сатанинські знаки, руйпували насамперед ті, на яких хрести, бо належать ці молодці до «Секти Сатани», ідеологією якої є утвердження диявольських справ і діянь на Землі...» («Ї поставили «Знак Сатани» -- газета «Галичина», число 24 від 3.03.1992 р.)
А ось ще: «Минулого тижня влаштували шабаш і на двох кладовищах Одеси, де осквернено 400 могил» («ЩШ 1» сатанистов», «Независимость» від 10.04.1992 р.).
Про сатанинські шабаши писали й пишуть «масмедії» Львова й Луганська, Києва й Одеси, - великих 1 малих міст України. Ї скрізь почерк дияволопоклонників однаковий: зруйновані храми, потрощені барельєфи Ісуса Христа й Матері Божої; і ніби крапкою над цією наругою постає сатапинський знак - перевернута пентаграма, а якщо зрозуміліше, п'ятикутна зірка...
ТАК УЖЕ ВЛАШТОВАНИЙ ЦЕЙ СВІТ,
що Добро і Зло у ньому пліч-о-пліч їдуть. Одвічний антагонізм цих двох начал 1 є суть прогресу. Це коли перемагає Добро. Але відомі відтинки історії, які відкидали ліодство на десятиліття, а ТО Й СТОЛІТТЯ, назад. У ці часи світом правив сам Киїязь Питьми, Та непромипуща Істина Божа: Добро завжди перемагає, й у боротьбі двох сил гартується людська душа.
Саме з епохи домінанти Зла, атеїзму, безбожжя ми й виходимо тепер па світлу дорогу Сущого. Але й темні сили не дрімають, активізуються, намагаються повернути знову Колесо Історії назад.
Отже, хто вопи, ці мізериі лююдці, чи впізнаємо їх у натовпі? Тих, що вдень ходять поміж нас, нічим не вирізняточись серед смертних, а вночі, яко таті, ламають хрести, нищать їкони, топчуть могили, а натомість
ЛІПЛЯТЬ СВІЧКУ СЛТАНІ
Сьогодні на Заході склався справжній культ Сатани. Тільки в Сполучених Штатах пим захоплюється понад три мільйони людей. Значна частина студентів великих австралійських міст бере участь у літу ргіях пачесть Диявола. У Франції нараховується 30 тисяч слуг Вельзевула. В Антлії клуби ; гурти дияволоприхильників дають ого: лошенйня в газстах, запрошуючи всіх но свої шабаші. Реклама прихильників Дня-вола майже одноманітна: оголена ясинка па чорному вівтарі, поруч -- запалені сім високих зелених свічок, на стінах розвішени перевернуті догори ногами розп'яття, зго: ри на все це дивиться цапоподібнс аг«божество», навколо розкидані натомки для побиття жінки
Завершується шабаш жертвоприношен "ям убивством собаки, КОТ а, барана ( подекуди исрідко немовляти). йколи «вбивають» ляльку, виліллену з воску
о ож - и олажийньсоонанюзнібеєнннних зснннненх иє -
освячену в католицькому храмі
Шаведені віпце факти опублікував паризькогі щотижневик «Пуен», ятагії зазначає, що «Сатана сьогодні чудово адаптувався. Він літає в літаку, іздить у метро, і, щоби домогтися визнання, все частіше і частіше влаштовує конференції й колоквіуми»
БІЛЯ ВИТОКІВ САТАНІЗМУ, як своєрідного вияву релігії, стояв якіпісь Едвард Александер ІКроулі, який пародився в Англії 1875 року всім Іібагатого пивовара. «Спілкувався» з Сатаною, за його ж свідченнями, з дитинства. Кредо дияволоприхильника: «Сатана -- не ворог лодей. Він - животворна сила, любов і проблиск СВІТЛА»
Зорганізувавши сатанинську ложу, Кроулі разом зі своїми наложиницями, на тілах яких гострим ножем ставив сатанинський знак, влаштовував жахливі орги. У ліобленим ритуалом Кроулі й К" було хрещення жаби -- такого собі надуманого ними прообразу Христа, та її розп'яття на хресті. Під час другої світової війни Кроулі виступав на підтримку Гітлера. Віддав душу своєму повелителеві остаточно й безповоротно 1947 року в Англії після прийняття надмірної дози героїну. Але залишилися після нього
СПОДВИЖНИКИ ЙОГО ТЕМНОЇ ФІГУРИ
Сатанинський рух має доволі струнку структуру й організацио. Як пише амери: канський журналіст Артур Лонс у книзі «Друге пришестя: сатанізм в Америці»,
Сан-Франциско. Звідси Лавей щомісячно видає послання членам церкви, через місцеві газети відповідає зацікавленим проблемами овканізмуч виступає по радіо 1 телебаченниюо. Священною киитоїо церкви є «Сатанинська біблія», написана самим Лавейєм. Перший їй наклад - 125 тисяч примірників - розкуплений за лічені дій, а згодом миттєво розшйшлося вже трете видання
55 відсотків членів організації не приховують, що дитинство мали безрадіснє, - То батьки були алкоге тіками, а то розлученимиїтому подібнє! Доросле життя, що теж не позначене фортуною, супроводжувалося поразками в коханні, бізпесі, сексі
Послідовники культу Сатани не заперечують свого зв'язку з християнством, «зворотною стороною якого він (цей культ) є». Наприюлад, їхні колір - чорний, що символізує вседозволеність, гіми плотським насолодам на противагу білому - символу чистоти 1 трансцедентности християнства. Вони стверджують, що в міру того, як сила християнського Бога (якщо він ще живий) тане, сила Сатани росте Христа вони презирливо називають «неміч, що висить на шматках дерева». Найбільш наочне протиставлення культу Сатани християнству виявляється у сатанинських ритуалах 1 обрядах. Найвідоміший із сата- ПИНСЬКИХ ІНСТИТУТІВ
ЧОРНА МЕСА
Під час цього обряду осмиоються священні символи християнства. УСІ
авторитетна
інституція, як
розуміння Бога...
Бог -- Один.
Сущого. | |
й. ій. Р По 1 ї
рай іночнйї
між греко-католиками 1 православпими (а зчаста, й у межах самих
конфес. не помічаємо, як | |
ої Загальновідомо, що не останню, якщо не вирішальну, роль Р консолідації того чи іншого суспільства відіграє така поважна Й Церква. посттоталітарного, за своєю похідпою суттю атеїстичного. Терпимість, толераптність на грунті релігійному -- основна ознака поступального його розвитку -- до верховин людської цивілізації, До пізнання й
Що ж нині маємо в Україні, переважно християнській державі? Христнянській/ -- але різноконфесійній. Та кожна з конфесій у нас старається, як не прикро, довести свою богообраність, своє домінуюче місце В прославляниї
Й у той час, Кк оли ніяк не поділимо єдиного Бога, коли протистояння
й) продовжує тліти, у взаємозвинуваченнях і чварах зовсім
Найперш суспільства
і-й
міжнародних до складу яких ВХОДЯТЬ національні організації прихильників Диявола. Ці об'єднания мають еклезіастичту ісрархию 1 центральні штаб-квартири, що виконують функції контролюючого оргату
сьогодні «є декілька
об'єднань,
над підпорядкованими їм міСсцЦЄвВИМИ організаціями... При пих Існують спеціальні школи, де навчаються майбутні «священики» для сатанинських приходів». Інститут Диявола має навіть офіційний статус По це свідчить реєстрація в штаті Каліфорнія (США), як легальної релігійної організації, звільненої від податків, Церкви Сатани
ЦЕРІСВА САТАНИ
є головним сатанинським культом в Аме: риці. Ві має строгу ієрархио і бюрократичту структуру. Всього у культі налічується 9 ступенів: упизу -- учий, потім -- рядові відьми, далі -- чаклун (чаклунка) і ще вище -- Маг Посаду верховного мага (жерця) церкви займає п засновник -- Ситогі Шандор Лавей У керівництв Органи зали сю йому допомагає «рада дев'яти». У роботі ради бере участь 1 донька найвищого жерця, Карла, якій за 30,
одпиа з пищих жриць церком, кримиталмтя ца фахом
Шинпі з Америці налічується песяткої п ДИЯВОЛЬСЬКМИХ епечере 7 цієї церкви в усіх куточках їерамти Всього ж, за свідченням самого Лавейя, цермва налічує біля 10 тисяч «пає тімт» Штаб квар гира Церкви Сатани розташоваме У
Демі "ПИТАЙ пІДДдІЛеТЬ
дапио
розп'яття вішаються догори ногами, білий відтар міняється на чорним, па ньому гола дівиця; присут причащатоться гров'ю жертовиих твари, змішаною з вином, наркотиками, сечеїо 1 ТОМУ подібне; накинувши на себе монашии одяг, співають християнські ГІМНИ З Пе" рестарленими словами, а також викопують пісі, в Яких богохульству - ють і | прославляють Сатану Кульмішаційний момент настає тоді, Коли присутні сатанисти скидають 1 себе одяТ монахинь і на ньому, ніби оскверняючи тим самим ОДЯГ 4ДІЮ Христових», віддаються своїм партнерам сатанистам .Дияволопоклонинцтво властиве не ліпше Сполученим Штатам, воно пе менти розповстіоджене В Західній Спропі За повідомленнями західної преси, лего відьом, чахлутив ; сатанистів окупували Німеччину. Тут їх налічується десь 13 50 гисяч (журнал а«ШЩель»), рать їхня постійно попорвттоється .. Тема ця досить обширна 1 вичерпати п в невеликій статті неможливо Автор публікації користувався при написати як ПОПІДОМ ЛЕМ ЯМИ «гГИСЛеннИх пер Подичних вилать», так і кийг, які побачили світ нещо Це, зокрема, КИНГИ «Трон Ліоцифера» Сремії Парнпова, «Сатана том править бал» Андрія Григоренка, МОМ Але акценти, розстаблешнт! в ОІЛЬШОСТІ публикацій, видаються мені претензмицими гсумишто об'єктилдними. Бонаголошується, по оспопиому, ЩО УА ЛІ дпяолопомлом
ши - - РА си о - щані ря я
ки
ниптва свідчать «про поглиблення кризи капіталізму»... Невже ж у нас усе В порядку, усе - СВЯТЦІ В державі, де
КУЛЬТ САТАНИ БУВ УВІ» ДЕНИ РАНГ ДЕРЖАВНОЇ
ПОЛІТИКИ!
Ще задовго до жовтиєвого перевороту у своїх всесвітньовідомих є Центуріях » Мішель Нострадамус пророкував появу на наших теренах сил тямряви 1 зла. Ось один із катренів, присвячених цим подіям
(МІ, 41)
Без слова спротиву обраний буде Лис Святого вдасть, ченця, сам бувши живолутом, Відтак тираном враз візьми та й обернись,
Й на горло дужих -- чоботом наступить
( «Всесвіт», ч. 10, 1991 р, с 119)
Так, це про злочинця всіх часів! народів Сталіна, Чи відали, що чинять зло? Без сумніву. Погляньмо хоча 6 на їхиі СИмВвоОли. Та ж пентаграма! Цей символ широко використовувався як у маги, так 1 В алхіми. І сутьневтому, вякий бік він був повернутий, а які діяння творилися під ним. Згадаймо сумну статистику нищення християнських храмів, оскверпення могия, їкон червонозоряними сатанистами. А їх ий неперевершеним за нахабністю й брутальністю войовничим атеїзм! Як цілеспрямовано вони витравлювали з душ людських Бога. А, ЦІЛКОМ закономірно, що там, де немає Бога, його місце потрафить зайняти Сатана.
Інші символи -- серп і молот. Наголошую: не знаряддя праці -- символи: Символи руйнування. Дуже багато розвелося у темні часи комунії бажаючих жати не сіючи І ще ж косою, або щербатим серпом, як древнім кабалістичним знаком, наділялася паймогутніша над ліодьми темна сила - сама Смерть. Не кажучи вже про молоток, який «цок, Та В лобок, та в мішок». Тож і логічним було обрання для фону злодіять червоного кольору крови
Скільки ж мільйонів ліодей потрапили в сатанинські сіті після жовтня 1917! Хто свідомо, а хто й із власної сліпоти. Та ось настав час очищення. Полуда спадає З очей. Ми пориваємо з темним минулим. Злочинна КПСС, ця секта кровожерних сатанистів, канула в небуття після розпаду імперії СССР
Але залишилися й вірні жерці диявольського культу. Слуги Диявола нині знову виходять на полювання, розставля: ють свої видимі й невидимі СІТІ
Прикидаються невинними ягнятами, латають охрімову свитку соціалізму-комунізму. І горе тим, хто знову потрапить у їхні тенета. Іменем закатованих спбірами і соловками, тих, що пропали безвісти у темних коридорах большевицької Феміди, закликаю Вас, люди, відкиньте це чорне гаддя на узбіччя вашого життєвого шляху, обмипніть його. Ї подивіться на
ЦЕЙ ПРЕКРАСНИЙ СВІТ
Цей світ -- блакитних павутин
Плетітия дивне і химерне
Не раз вій душу перевернпе Примарним сяйвом верховин Та понад плипо стю хвилин
Є Бог. Єдиносущимй Вічний Зрить скорбно кожному у вічі
- Один
Нас так багато. Вій
|Іїс даймо більше їіпкому 1 ніколи «єс
квериити Пого Святого Імени
ГЕРМАН
Володимир
Ілюстрації автора
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
країнські жінки здавна сла пил ис | спосо красою Звичайно, насамперед у себе в Україні. Не марне ж було складено тисяч пІССнь, вяких оспіпувалася їхня краса. Му, хоча 6 згалаймо оцю
ЧШорнії брови, карі! очі,
Темні, як нічка, ясні, як день Ой очі, ОЧІ, ОЧІ ДІВОЧІ,
Де ви навчи. тись зводить людеії ? Адо гака
Очі чорні, мов терночок,
Брови рівні, мов шнурочок,
я ичко біте, рум янеє,
Серце моє КОХанеЄ
ан ти и -
|
«ле й «закордонти» жетихи не раз
присилались до украшських дівчат на виданні. Згадаймо хоча б доньок князя лава Мудрого Якщо французький
король Анрі заслав сватів до Анти, можливо. в першу чергу з дипломатичних міркувань: то норвезький король Гаральд Сувориг гаки одружився з С лизаветою в першу чергу з кохання До нас дійшли складені НИМ ПІСТІ,- бо Кожен з ВвІКІНТІВ був іще й співцем, В яких ві скаржився: «А руська дівчина в золотій гривні гордує мною!» з
Краса довела українську Дівчину з Роатина Настю Лісовську до вершин влади в середньовічний Туреччині - випадок пілком унікальний. Та не всім так везло, як легендарии Насті Роксолані, частіше краса доводила дівчину до біди. Згадаймо хоча б бідолашну Бондарівну, яка сподобалася пану Каньовському. Але в тому і зпявляє себе пелогічнисть жіночого характеру, що з ОДНОГО боку дівчина сумно запитує:
Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі"? -
а з другого - докладає щоби подобатись
Коли старі бабці, осудливо похитуючи головами, докоряють своїм молодесеньким онучкам за їх пристрасть до косметики і говорять: «Та ми в ваші роки...»- то вони зовсім не пам'ятають, якими були замолоду. Бо вроджена краса - це дар долі, не марне ж п ще в українській мові назива: ють вродою (така вродилася) Але й дар берегти треба, і якщо доля обминула тебе, то щось треба з тим робити. От і признається дівчина:
Як я в свеї мампл Корову доїіла,
Я малоком вмивалася, Щоб я була біла
Ї дуже розумно чинила ця безіменна співачка, в молоці є цілиїг комплекс речовин, потрібних для шкіри. Гак, молочна кислота дезинфікує 1 відбілоє шкіру, а молочний жир зм'якшує 1 живить Ш Молоко як косметичний засіб в Україні було широко відоме, бо якщо процитована шеня, коли судити з лексики, належить до швнічних регіонів України, то ця, яку я
зараз наведу, співалася, скорше всього, Ю Закарпатті:
всіх зусиль,
Коли б я знала 1 відала, Що я твоя буду,
Молоком бим ся вмивала, Щоб я біла була,
Рожею бим ся втирала, Щоб рум'яна була
Вмивалися пе лише в молоці, а й У частоях і відварах різних трав, при чому користувалися тим не лише дівчата, а Й ХЛОПЦІ, про що свідчить така пісня:
Ой, у чім ти умивався,
Що так мені сподобався, -
Чи в любистку, чи в шавлії? Як не бачу, серце мліє
ти чому б нам не взяти приклад З! пра-пра-прабабусь 1, оскільки в ма: "азинах косметичні засоби тепер дуже порогі, не скористатись їхніми секретами / Отже, починає мо зумиватия: коли вмиг "ЯТИСЯ, Як умиватися, чим умиватися? Коли .Ме найкраще вра, відразу псля про удження (правда, ва от би в проміжку між чими двома подіями зробити ранкову За наклу, але то вже відходить від Пашої теми сера косметики ) Чим умиватися ЧОкоОм або папарами трав. Трави Ммопути найрізноманітиштими: м'ята, іл, рум'янок, череда, шавлія, мате- Ко, цвіт липи, пеліостки троянд та М! ПО трава має свою специфічну до рум'я Знежирює шкіру, стяга пори. олій дезинфісує запалеш вугрі Їсвраз дуже корисна для особливо ШЖИОЇ, з озурідкрції шкіри, во ший колись купали гово "і їистотіл - сама назпа росли кори ПТь за себе. Для ніжної шкіри дуже канти буде відвар швиту лити або бю А "утрені Гри нормальний ПИ ра моло га обаиу о будь-якій траві, час від Часу по ЮЧИ їх. Отож улітку не гайте часу, а «Тарайтеся пасушити побільши
АЙ г: - "РІзноманітніших трав 1 цюйту. «Маєте,
77 Неробиться? Ме насонці і не в Духовий, и чи -
рринннннннніннннннниннниноо Збнннн сом чен
С и пон - и о а
б нн ьо
вана в я і Р ПР
урни
РОЗМОВИЯГАТРИЗЬ
Б
реееанен уран арен НН ОНИ НЕО
ж
Один жи но 0
чашну пракакусь
Світлина Тані Д Авіньйнон
а розстилаючи тонким шаром на папері в місці затіненому, але з вільним доступом повітря. Зрештою, бабусі наші сушили його, підв'язавши в пучечки і ПОВІСИВШИ під стріхою. Коли посохне, складіть, краще всього, в пластмасові банки, ті, що для сухих продуктів.
Правда, в пісні, яку я згадувала, дівчина втирається рожею, щ оути рум'яною Це вже скорше художній прийом, хоча цвіт червоної трояшди таки можна використати з косметичною метою. Але спочатку я хочу зауважити, що більшість жінок чомусь обмежують турботу про свою зовнішність самим обличям. би коли молоде 1 вродливе обличчя, то вже все в порядку. А шия, яку косметологи (пазивають свідоцтвом про народження ? А та частипа грудей, яку поляки називають декольте? А взагалі - все? Один стародавній римлянинй залишив розповідь про свою мандрівку В Скіфио (якби хто забув, то нагадую, що так на початку нашої ери називалися ті землі, детепер Украша). Отож закутаний : хутра римляним побачив скіфа, який був майже голий. «Ї ТОбі не зимно? »- запитав римляний. «А хіба твоє обличчя мерзне?-в свого чергу запитав с аф.- Уяви собі. що я весь - ООЛІГІЧЯ». Отож було б дуже добре, якби жінка пам ятала, що вона вся - обличчя. І тут дуже стане в пригоді червона троянда Й пеліІостки скільки саме, це не має особливого зпа: чення, - складаєте в банку 1 заливаєте звичайним столовим ОЦТОМ Найкраще, акби це була аптечна банка з коричневого скла і з кришкою, яка загвинчується Тижів через два оцет проціджуєте, 1 ТОХ) вії уже може стояти необмежений час. У певелику плящиту відливаєте настояпого са петостках троянди оцту, розведеного пабвпіл кит яченоїо БОДОІО, всипаєте ПІ чаайної ложечки кухонної солі Щоранку обтирайте цією сумішшю все тіло від ши до колій (таки не втримаюся ї ще раз скажу: було б лу се ДО уре, якОн ММА ЦИМ ви зробили зарядку |! прийня п ХОЛОДНИЙ душ). Таке обтирання зиищує запах поту, запобігає різним шкіряним захворюван ЯМ, вигладжує пор У ! робить 11 АДАМ Акто ви пе ЛООИТЄ запаху оцту, можете додати трохи одеколоту, але ТОДІ настій утратить срій гарний червоний колір
Оггі дійчинонько гожа, Тлоє личко, мов рожа, Тлоє личко, моб Лілея, Полюби тебе я.
Біла лілея зустрічається в украшесьсих
пистях значно рідше, ніж червона рожа, але ! квітка сама по собі прекрасна, і для плекання жіночої краси дуже помічна. Пелюстки ОІЛої лілеї складаєте в банку (знову ж таки в аптечну ), заливаєте спиртом або горілкою так залишаєте. В окрему пляшечку (бажано з темпого скла) відливаєте трохи пастоянмого спирту, додаєте холодної кип'яченої води (для жирної шкіри навпіл, для сухої - ВОДИ вдвічі більше). Тепер увечері можете не вмиватися, а протираєте обличчя ватяним тампоном, змоченим в лілеєвій наливці. На відміну від трояндової, тут пеліостки зціджувати не треба, навпаки, вони можуть бути дуже корисні при різних нещастях.
априклад, якщо у вас на губах вискочила так звана «простуда», то ввечері, сідаючи дивитись по телевізору чергову серію якої-небудь уд ВІЗЬМІТЬ пеліостки лілеї з наливки, притисніть до губи і тримайте так весь час, поки будсте дивитись кіно. Так само можна прикласти лілею до виразки на пальці. Й нерозведеною лілеєвою наливкою можна натирати всі частини тіла при болях у м'язах чи суглобах.
Не вдалося мені знайти українську пісню, де б згадувався розмарин, аоту польських народних піснях це зілля дуже популярне і виступає як символ ко-
ханнця. Може, в Україні його менше? Ні?! То дуже раджу приготувати розмаринову паливку. Готується вона так, як попередні, тільки заливається розмарин червоним сухим вином. Настоюється шість тижнів 1 зберігається в холодному темному місці (думаю, найкраще в холодильнику ). Двічі на день протираєте обличчя ватяним тампоном, змоченим у наливці. Зрештою, протираєте - це не те слово. Краще не протирати, бо при цьому розтягується шкіра, а ніби постукувати зволоженим тампоном по обличчю. Від розмаринової наливки шкіра стає пружною, розгладжутоться зморшки.
Є ще такий рецепт:
Мала мати одну дочку Та й купала у медочку.
Де не просто художній прийом: мед, дійсно, дуже корисний косметичний засіб. Він відбілює ії живить шкіру, робить їй пружною, ніжною, лікує різні захворіования. Звичайно, про те, щоб улаштувати медові ванши, мріяти не доводиться - надто дорого така ватиа обійдеться. А от добавляти трішки меду в воду для вмивашія, в лосьПоши, маски 1 креми - це ЦІЛКОМ ДОступно для КОЖІОЇ ЖІНКИ
Герошя українських народних пісень - звичайна сільська дівчина, який доводиться робити всяку роботу 1 в хаті, і біля хати, ів полі (коли-небудь я ще спробую проаналізувати українські пісні на предмет того, що робили наши дівчата), але при тому вона умудрялася залишатися «білоручкою». В багатьох піснях якщо згадуються руки, то обов'язково з епітетом «білії», Ну, візьмемо хоча б ощціОо піСшО
Ой, дівчина Уляна Над річкою стояла, Далі ручки вмивала Ручки мої біЛІЇ,
Кому ви будете милі! ?
Думаю, щоб мати білії руки, треба брати приклад з тієї симпатичної У ляши і частіше їх мити. Притому бажано, щоб пода була пе холодною, бо не помиє, але її не дуже гарячог, бо пересушить шкару. Кажете, паші пра-прабабусі не користувалися кремом? длле я думаю, що ось такі косметігии процедури вони робили. Коли ри відбаріосте картоплю або якісь вироби з тіста, 01 підшДІТЬ їх па миску і б цей відвар опустіть руки. Гримайте хвили десять, поки відвар зовсім прохолопе. Крохмаль, розчинений у гакому відварі, прекрасно пом'якшує ширу, особливо, коли вона загрубіла 1 потріскалась. Добре також робити папочки для рук аспроватки, кислого молока Можна також змазувати руки вершками
А шансон зл
ніненних
ожини 0 нин - сн РЕ
або сметаною - це краще від усяких фабричимих кремів. Якщо ви так доглядатимете свої руки, то вас не збентежить прохання коханого чоловіка:
Через річеньку, через биструю
Подай рученьку, подай другую.
А що іще, окрім білого, рум'яного личка, карих очей, чорних брів і білих ручок, прославляється в піснях? Давайте згадаємо
Вона ростом невеличка Ще й літами молода Руса коса до пояса, й косі стрічка голуба. Або ще: Хвалилася дівчина. В мене коса до пояса, В мене лпчко, як яблучко.
Отож у дівчини обов'язково мали бути гарні довгі КОСИ. 1 добре, якщо вони такі були самі по собі, а якщо ні? Доводилося щось із тим робити. Наприклад, автор багатьох гарпих пісень поєт Степан Пушик розповів, що йому
«...призналась дівчина з Карпат, Що в любистку чорні КОСИ МИЄ.»
Проте я не радила 6 усім зупинятися лише на цьому зіллі. На мою думку, волосся буває ще більш різномаштийим, аніж шкіра. Ну, а відносно його кольору, то важко знайти двох людей, в яких волосся було б абсолютно однакове. Тому кожна жінка має підібрати такі процедури, яКі підходять саме їй. Наприклад, у мене тонке, пряме, але густе волосся, світле і зі схильністю жирніти. Отож коли я вважаю, що його пора помити, то найперше змащую кислим молоком, надягаю купальну шапочку і замотую голову рушником. Через 20 хвилин змиваю молоко водою, потім мию шампунем для жирного волосся, знову полощу водою, а відтак ще раз відваром рум'янку. Дуже сухе волосся, якесічеться, можна змастити
яєчним жовтком, а через 20 хвилин мити просто водою без усякого шампуню. Темне м хмелю.
волосся добре сполоскати відва жирне -- відваром кропиви. Ще один рецепт для сухого волосся - лопухова олія: 100 грамів свіжого подрібненого кореня лопуха заливаєте склянкою олії, добу витримуєте, потім 15 хвилин кип'ятите (не смажите, а саме кип'ятите, для цього посудипу з олією ставите в каструлю з водою 1 доводите до кипіння). Коли олія охолоне, переливаєте її в пляшечку. Помиєте волосся, висушите, а тоді наливаєте на долоню кілька крапель олії і легкими рухами змащуєте волосся так, щоб воно стало пружним, але не жирним.
Якщо хочете мати гарне волосся, то муспте подбати, щоб ваша їжа мала досить кальцію (виключно молоко і молочні продукти), сірки і фосфору (яйця, капуста, гречана каша), кремнію (вівсянка, чорний хліб), а з вітамінів найголовнішим є вітамін А (тут вам стануть у пригоді всі овочі і фрукти оранжевого кольору). Ї, звичайно, частіше розчісуйтеся. Тоді будете, як та дівчина, що
В золоте люстеречко Видивлялася, Золотим гребінчиком Розчесалася,
Сама своїй красоньці Здивувалася
Чи користалися нашп прабабусі якимись засобами, що ми їх тепер пазпваємо
декоративною косметикою? Мушу визнати, що лише в одній пісні весела дІВЧИНАа призналася:
А я брови в сажу мажу - Чорнявого переважу!
Мабуть, якісь засоби таки були, але вони так ії залишились секретом
| ще хотіла б звернути вашу увагу па одну пісшо. Там хлопець просить дівчину вийти до нього, а вона чомусь не хоче ( може, їй подобається інший?) і пропопує вислати свою сестру: мовляв, вона така сама. Ї пам'ятаєте, що відповів ХЛОПОЦЬ:
Стояв вечір я з сестрою -
ОЇ, та не так, серденько, як з тобою. Такі ж очі, такі ж брови,
Та пе така, серденько, до розмови.
Так що дбаючи про свою зовнішність, пе забувайте про душу. Бо втих же піснях, окрім очей і брів, стату 1 кіс, згадуються ще й такі внутрішні якості, як розум, гордість, ніжність, вірність, працьовитість, життє радістисть. Мопі особисто здається, що ця остання риса чи пе найважливіша У сміхпена жінка - це гарна жінка. Отож усміхантеся і тоді паперно дочекаєстеся, що хтось вам заспіває
Даїї надивитись на чор очі, Стап твій обняти гнучкий дівочий, Глянути в личко біле, чудове, На косу довгу, на чорні брови А очи дозволити йому, це вже будете
Ор ту ВоИ САмИ
Галина ГОРДАСЕВИЧ
РЕКЛЯЛЛ А
КНИГА НА РОКОВИНИ ЄВГЕНА ГУЦАЛА
СЬГОН ГУЦАЛО МЕНТАЛЬНІСТЬ
Спеціально для тих, хто вже знайомий з публіцистичними роздумами Євгена Гуцала над причинами і наслідками російської експансії, скажемо, що ісьогодні його нариси «Знак Чечні» І «Знак Хіви» звучать надзвичайно переконливо.
Видавничий центр «Просвіта» випустив у світ книгу Євгена Гуцала «Ментальність орди». Значна частина статей книги друкувалася свого часу в «Літературній Україні». Автор, на жаль, не дочекався видання, відійшовши у вічне небо України на свято Ївана Купала 1995 року.
Понад усе Євгену Гуцалу
хотілося, аби кожен з нас дав собі відповідь на питання: «І в якій ролі виступає світ, і в якій ролі виступаємо ми -- як СВІДКИ, ЯК співучасники, якою мірою ми політики чи філософи?» Кожен з нас має відповісти собі на це запитання у пору
7 Слово ПРОСВІТИ
історичних перемін.
Ця книга цікава і дорога ще и тим, що востаннє Гуцалова швидка рука зробила СВОЇ помітки на коректорській верстці за Кілька Днів до смерти...
Ще досі перед зором пам'яті виникають картини спілкування з автором: «Зробимо таю вичитаю Я І ви, абільшенікому не оддавайте, там все в порядку». Я погодився: публікації в письменицькій газеті набули величезного розголосу. Минуло трохи часу, приніс автор вичитаний примірник комп'ютерної верстки. Я привітав його з присудженням премії Антоновичів, сказав, що слухав по радіо
його виступ на врученні Ціє! премії. «Мій син записав мою рєчь на магнітофон», -- якось так підкреслено, з гордістю | ПОСМІШКОЮ відказав мені мій автор. А невдовзі мене приголомшила жахлива звістка про смерть Є. Гуцала. Підготували книгу до друку, обкладинку намалював Олександр Ніколаєць. | ось отримали сигнальний примірник, а тут якраз Постанова Кабміну про відзначення 60-річчя письменника прийнята, -- можливо, наше видання стане першим серед тих книг, які ще прийдуть до читачів. Хочеться цього сподіватися, не зважаючина матеріальну
скруту: щоб забрати тираж (10 тисяч) ІЗ друкарні, необхідно заплатити мільярд. Ось ! шукаємо, ! ламаємо голови, де його роздобути.
Та найголовніше -- радіємо, що книжка Є!
Сподіваємось ! Вас бачити серед читачів ЦІЄЇ гострої, насущної! книги.
Віримо, що серед Гуцалових шанувальників знайдуться ті, хто допоможе їй швидше дійти до читача.
Довідки за телефонами:
295-73-60; 294-41-51.
Василь КЛІЧАК, член СПУ,
директор видавничого центру «Просвіта»
1. Відомості про інвестиційну Компанію
1.) Повне найменування Компанії - інвестиційна компанія у формі товариства з обмеже: ною відПОВІДОЛЬНІСТЮ «ПЛАСТ -ІНВЕСТЬ Зареєстрована виконкомом Мінської районної ради наоро-
дних депутатів м.Києва 22.05 95
р., свідоцтво Мо23156839.
1.2. Скорочене найменування Компанії - інвестиційна компанія «ПЛАСТ-ІНВЕСТЬ.
2. Відомості про взаємний фонд.
2). Повне найменування взаємного фонду -- «Перший закритий взаємний фонд» інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТ - ІНВЕСТ».
22 Скорочене найменувоння взаємного фонду --«Перший закритий взаємний фонд» інвестиційної компанії «ПЛАСТ- ІНВЕСТ» .
23. Фонд створений на 10 (десять) років.
3. Зміст інвестиційної деклорації
3.1. Статутний фонд Компанії - 5.000.000000 (п'ять мільярдів) карбованців
3.2 Місцезнаходження Компанії - Україна, 254655, м Київ, вул. Шахтарська, 5
3.3. Вартість майна, передоного Компанією у взаємний фонд - 1.000.000.000 (один мільярд) карбованців.
3.4. Місцезнаходження взаємного фонду- Україна, 254655 м.Київ, вул. Шахтарська, 5
3.5. Основними напрямками діяльності взаємного фонду є - інвестування у цінні пОПери та нерухоме майно, придбання долей | поїв, що належать державі в манні державних підпрмємств, інвестування в підприємства хімічної, переробної, місцевої, паливної промисловостей, сфери побуту та торгівлі, будівельної промис: ПОВОСТІ
3.6. Предметом діяльності є здійснення спільного інвесту-
вання шпахом випуску інвестиційних сертифікатів в інтересах зосновників ТО учосників,
3.7. Галовні цілі діяльності забезпечення максимальної при
бутковості вкладів засновників та
учасників та маюсимального при росту вкладених покращення добробуту населен: на, стримання прибутку,
р т ої
«Слово Просвіти»
'"Засповпик - Вссукраїпське "Просвіта" мені Тараса Шевченка
Товаристно
інформаці
КОШТІВ,
3.8. Фонд не має права випускати облігації та векселі, мати в своїх активах більш, як 10720 цінних паперів одного емітента крил випадків, коли фонд має право тримати у своїх активах до 259» цінних паперів одного емпента за умови придбання їх за приватизаційні папери, то інвестувати понад 576 своїх активів у цінні папери одного емпента, крім інвестування в облігації внутрішніх державних позик, казначейські зобов'язання держави та інші цінні папери, одержання доходів за якими гарантовано урядом України, тримати в цінних паперах менш як /09ео активів; купувати інвестиційні сертифікати інших інвестиційних фондів та інвестиційних Компаній; займатися представницькою діяльністю З приватизаційними паперами, брати банківський кредит (окрім випадків, передбачених чинним законодавством України); здійснювати інвестиції 8 цінні папери, емітентом яких є афілійована особа: видавати майнові гарантії, забезпечені майном Фонду для третіх осіб, укладати договори застави; при: дбати цінні попери повних та командитних товариств.
3.9 Інвестиційні сертифікати реалізуються за грошові кошти та приватизаційні папери учасників
3.10. Продаж інвестиційних сертифікатів організує Компанія, яка є інвестиційним керуючим Фонду.
311. Продаж інвестиційних сертифікатів проводиться за місцем знаходження Компанії, а також у фондових магазинах Компанії та регіональних агентствах, про місце знаходження
яких буде додатково повідомлено у засобах масової інформації
3. 12 Інвестиційні сертифікати можуть бути придбані зо приватизаційні папери та гро: шові кошти учасників
3 13 Приватизаційні попери, які перебувають у власності Фонду, підлягають індексації ураз! загольної!ї індексації приватизаційних паперів
3 14 інвестиційні сертифікати на предявнико ПпПІДПЯГОЮТЬ вільному перепродажу
3 | 5 Інвестиційні сертифії ати підлягають викупові фондом Після закінчення терміну ДІ! Фонду але не раніше ристання привотизацімних
терміну ВИКО
оФРеєстраційте сшдоцтпо М? 1007
під 16.03.1943 р.
"Відповідальта за випуск
(ЛЮБОВ ГОЛОТА
ДЕННЕ оаньнанннн пива нання озон ПРЕ -- с - зн
паперів
3. 16. Викуп інвестиційних сертифікатів здійсСнюЄТтТЬСЯ Компанією з розрахунку вартості чистих активів Фонду на один оппаченимй учасником інвестиційний сертифікат но момент закінчення терміну діяльності Фонду
3.17. Інвестиційні сертифікати не можуть пропонуватися Компанією для продажу за ціною, нижчою за номінальну
У разібанкрутства «Компанії» на майно «Фонду» може бути звернено стягнення тільки після розрахунків з усіма учасниками «Фонду», крім засновників «Фонд» може бути ліквідовано до закінчення терміну викорис-
тання приватизаційних паперів
пише за рішенням арбітражного суду Ліквідаційна комісія публікує у засобах масової інформації за місцем знаходження Фонду Інформацію про його ліквідацію, порядок та терміни заяви претензій кредиторами. Комісія пулікує першу інформацію че: рез тиждень після її створення ! повторюєїі протягом двох місяців не менш як двічі Майно Фонду реалізується виключно на аукціоні. Виручка від продажу спрямовується на задоволення вимог кредиторів. Кошти, які залишились, розподіляються між учасниками пропорційно кількості інвестиційних сертифікатів. У разі, коли вартість майна (з розрахунку на один інвестиційний сертифікат нижча за його номінальну вортість, різниця учасникам покривається за рахунок коштів засновників 318 Фондможе здійснювати додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у 50-кратному розмірі до обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних паперів у порядку, який затверджується Фондом державного майна України та Міністерством фінамсів України «у, Фонд не несе зобов'язання щодо викупу інвестиційних сертифікатів 320 За рахунок коштів фон: ду сплочуються винагорода Комланії, як інвестиційному ке руючому, річний розмір яко! не повинен перевищувати 5 79 середньорічної вартості чистих активів Фонду або 1096, якщо активи Фонду більш як но 5090 сформовано а рахуно» приватизаційних папері, упов новоженим та агентам Фонду
по домовленост! з Фонду,
ПКІі ДІЮТЬ
Компанією від імемі
Шеф-редактор Панло Мовчан Редколегія: Орій Бадзьо, Ярема Гониї, Апатолій Журавськини,
Апатолій і
Олексапдр Попомарів, нап іІОтук |
Погрібний,
КОМІСІЙНІ до 0,590 середньорічно: вартості! чис активів Фонду, що припадають на їх ДІЯЛЬНІСТЬ затрати но реклпому інформацію у засобах масової інформації; затрати по випуску інвестиційних сертифікатів, прямі та побічні витрати по їх реалізації, представницькі затрати, затрати по договорах з депозитарієм та аудитором 3.2), Прибуток, отриманий Фондом, підлягає розподілу між
тих
засновниками та учасниками Фонду 3220 Дивіденди по
сертифікатах виплачуються один раз на рік в термін до 15 квтпня наступного за звіТнНИмМ року за результатами діяльності Фонду
3 23 Дивіденди по сертифікатах виплочуються 30 місцем знаходження Компанії а також у фондових магазинах Компанії та регіональних агентствах, про місце знаходження яких буде додатково повідомлено у засобах масо: вої інформації
3.24. Учасникам не гарантується фіксований розмір дивідендів
3.25. Заборони на придбання інвестиційних сертифікатів для окремих юридичних осіб немає, окрім випадків, Пере: дбачених чинним законодавством України Компанія отримує Інвестиційні сертифікати на суму, відповідну вартості майна, переданого нею у взаємний фонд, | одержує прибутки від діяльності! пов'язаної зі спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого нею у взаємний фонд
3.26. Фонд "може бути реорганізований У відкритим за рішенням Компанії (але не раніше закінчення терміну ді! приватизаційних паперів) тільки після закінчення терміну ДІ!
3,27/ Компанія як інвестиційний керуючий, може залучати додатково агентів по
розповсюдженню цінних паперів Фонду 328 Спеціальні обо ре
зервні Фонди у взаємному фонді не сворюються 4 Дані про емісію
інвестиційних сертифіката
4 1. РКІСІА інпестиційних сертифікатів адійснюється но суму / 5 000 000 000 С уАдесят п'ять мільярдів) укрб
|| и. кате гор'я інвестиц ьпрртж
-
| Ддреса
«Проста»
Індекс 30617
| Ниготонлето з ГОТОНИХ Фотоформ
"Слова Просвіти - Завулок Музейнни,
сертифікатів - на предявника
4 З ГКіомінап інвестиційних сертифікатів - | О00.000 (один мільйон) укрб
4 4 КІЛЬКІСТЬ інВестицІМ НИХ сертифікатів - /5.000 (сімдесят пять тисяч) штук
45 Початок продажу з 15 березня 1996 року
46 Запланований курс но початок продажу | С00 000 (один мільйон) укрб
47) Максимально кількість інвестиційних сертифікатів, дозволених для придбання одним
інвестором, не обмежується
48 Заборони на придбання інвестиційних сертиФікатів для
окремих юридичних осіб немає, окрім випадків, передбачених чинним
законодавством Укроіни
49 Попередніх емісій цінних паперів не проводилося
5 Інформація засновників
Юридичні особи
товариство з обмеженою
відповідальністю «Торнадо ПТД» зареєстроване Московською державною районною адміністрацією м Києва, свідоцтво Мо2281, державним реєстраційний мо0099-2921 ЛТД від 11.08.92 р. код ЗКЛО 19034527, 252006, м. Київ-о вуп. Червоноармійська 118 кв 101, р/р Мо467194 в ОПЕ РУ Укрсоцбанку м.Києва МФО 300023. Володіє часткою в сто тутному фонді! инвестиційної компанії «Пласт-Їнвест» у розмір! 80 2
Фізичні особи Вишневський АР - володіє часткою в статут ному фонді інвестиційної компанії «Пласт інвест» у розмирі 199: Вишневська ОВ. - во подіє часткою в статутному фонді інвестиційної компанії :Плас? Інвест» у розмір! 17е
0 Органи управління
5 |. Вищий орган управління
про
Компанії загальні збори засновників 5.2 Виконавчим орган
дирекція
директор - Руденко ОЇ, часткою в статутному фонді камлані! не володіє. За останні Зм роки займав такі посади директор ТОВ «Торнадо ЛТД» зоступмик зовнішньо з 000ДдуУ
директоро З економічно! Д яльності
«Київплостмог
ее
я про перший випуск інвестиційних сертифікатів «Першого за-
критого взаємного фонду» інвестиційної компанії «ПЛАСТ-ІНВЕСТ»
- головний бухгалтер - Колптунова С А. часткою в статутному фонді компанії не ВОЛОДІЄ За останні 3-м роки займала тах посади гоповний бухгалтер ТОВ «Торнадо ЛІД»
/ Відомості про інвестиційного керуючого азаємного ФОНДУ
інвестиційним керуючим Фонду є Комланія, рлР Мо2467215 в Оболонській Філ! дозвіл Міністерства фінансів України Мо850 від 29.12.95 р на здійснення діяльності по Ви
РУ Й
пу Ск 7 та обігу цім імиєх поперів 3
ФоОнда оаовліннмя
У кладалисн
нНІішШИмМи інвестиційний і мн МТОДИ на У активами не 5 Відомості про депозитарій Повна назво: окціонерне То вориство "Український іноваційнийм зареєстрованим Національного банк) ОЗ від 2 жовтня 199) р. Обс
банк рішенням
Україн ї
понська філія створено ріШенням Ради (Укр нбанку ) МоЗ3 від 13.03.93 р,, затвердженим протоколом зборами акціонерів МО4 від 19 03 3 р 254210, м.Київ-210, вул. Тимо в АЇ «Укрінбані МФО 222993 Засновники: інститут мадтвер
дих матеріалів АР! Украоїми МАінмонтажспецбуд | |емтростальконмст ру киця тощо Депозитні угоди укладені! Аї «Укрінбанкі 2 |Ф «Гіримоінвест» ІФ «Ломіатон» філія інших депозитних угод не укладало
9? Відомості про аудитора
Товариство з обмеженою відповідальністю ауднторська фірма «АСПЕКТ», 253160, м Київ- 160, пр Возз єднання 15 к 5 ліцензія серія АБ Ме000156 видана рішенням дудмиторсько палати України Мо172 від / червня 1994 року
трест
тощо
10 Право власників інвестиційних сертифікатів Власних» інаестиційних сертифікатів (учасник) азоємного фонду моє право на одермжомеє прибутку (дивідендів) у
пропорційному кіЛьЬкКоОсСТі
частки
совно, інвестицім мих сертифік СПА. Яким"
він волподіє, інформації ПРОФ? фінанс Суді СТО ронду д дповіднюом
ПІК ВІДОЩИ
(та редакцщци пІДапОВІДаЛЬІ ПеЄтТьЬ мІДдОЖ І« ул) УріГен гене ЗВО "І
Ли «ОЇ миашщи песерокламодатм чи»)
Зам.
292001, Київ-1,
8, Всеукраїнське Іовариство
імені Тараса Шевченка, тел 228-01-30
ме 0315271 Наклад 5000
на комбінаті «Преса України»