Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗

«ЯКБИ Я БУВ ЖУРНАЛІСТОМ…» У числі 21 “СП” від 20.05.2004 нами було поставлено кілька запитань під загальним заголовком “Що хоче читач од журна! ліста?” У відгуках, що надійшли на цю публікацію від читачів, ми знаходимо підтримку, добрі поради й слушні зауваження.

Слово Просвіти, №25 за 2004 рік

ДУМКИ ВГОЛОС Ветеран війни Іван Сергійович МЕЛЬНИК із Запоріжжя зазначає, що не варто у “Слові Просвіти” друкувати еротичні фото чи кримінальну хроніку, “тому що ця зараза набридає в інших засобах масової інформації”. Натомість пан Мельник акцентує увагу на іншому, вважаючи, що демократію в нинішній Україні (зокрема з огляду на корумпованість влади на всіх щаблях) не гріх було б упроваджувати рішучішими, можливо, диктаторськими методами. Спочатку буде “сутужно, бо незвично і незатишно, нелегко боротися проти власних недоліків і дотримуватися залізної дисципліни щодо вимог закону, але потім усі притерплять і суспільство почне мислити справжніми демократичними (а отже, й відповідальними) категоріями”, — пише нам І. Мельник Активно відгукнувся на пропозицію газети наш — чи не найвідданіший — дописувач Володимир ФЕРЕНЦ: “Половину газети слід відвести під інформацію про українські проблеми й одразу ж — про шляхи їх ви" рішення; жодної інформації — в стилі жалів і нарікань. Другу половину — для всіх бажаючих добре жити по" українськи (поради й допо" мога). Якби я був журналіс" том, то розділив би справи: 30 % — інформування, 10 % — коментування; громад" ський контроль віддав би громадським організаціям і дописувачам, 10 % — на по" лагодження комунікацій, 50 % — технології захисту власного інформаційного простору (триває інформа" ційна війна, а журналіст — генерал цієї війни). Хочете порад — просіть це робити дописувачів. Корисними, на мій погляд, можуть бути ре" ґіональні робочі конферен" ції дописувачів і спецкорів”. Нам завжди імпонує чіткість і безкомпромісність висловлювань читачів; побажання нашій газеті ми сприймаємо з увагою і вдячністю. Як-от, наприклад, побажання Василя ЛАТАН- СЬКОГО, вчителя з Криму: “Нехай не мимохідь, ана повний голос газета за" говорить про те, якою є і якою має бути українська національна школа різних рівнів — від початкової до вищої. Розповідайте про тих, хто її зараз будує, особливо — у сільській гли" бинці. Чому б вряди"годи не публікувати й твори для ді" тей (вірші, оповідання), по" заяк “Слово Просвіти” чита" ють у багатьох сім’ях, а та" ких творів — ой, як мало в бібліотеках”. До цієї теми долучається наша постійна читачка і передплатниця од першого числа “СП” Тамара ПРИХОДЧЕНКО з Іллічівська на Одещині: “Пропоную повернутися до публікацій на історичні теми, а також під рубриками “Як ми говоримо”, “Культур" не життя на селі”, “Моє ро" зуміння національної ідеї”. Деякі читачі пропонують збільшити наклад “СП”. Ясно, що збільшення тиражу змінює газету, робить її більш потужною, впливовою, а отже, й створює для читачів додаткові, реальні можливості впливати на владу через друковане слово. Збільшуючи наклад, ми збільшуємо власну силу громадянського впливу. Можливо, саме це мала на думці пані Т. Приходченко, пишучи до редакції: “Усі просвітяни і їхні прихильники повинні пе" редплачувати “Слово Прос" віти” і всіляко пропагувати це правдиве видання в сво" єму оточенні. Якщо патріо" тичну “СП” читатиме більше громадян України, тоді й Ук" раїна змінюваметься на краще. Звичайно, що при цьому ми не можемо собі дозволити опускатися до рівня бульварної преси, а отже, в “СП”, як і досі, не може бути ніякої еротики чи світських пліток”. А пані Наталія ШАЛАК з с. Катюжани, що на Вінниччині, бажає бачити на шпальтах “Слова Просвіти” літературну сторінку, “щоб прочитати лірику, уривки прозових творів, критичні статті про творчість Любові Голоти, Наталі Клименко, Ніни Гнатюк, Василя Герасим’юка, Павла Мовчана, Оксани Пахльовської, Василя Рубана, Дмитра Чередниченка, Оксани Шалак та ін.”. Дякуємо пані Наталії за такі високі сподівання на майбутнє. Можливо, якщо тираж газети суттєво збільшиться (виключно за рахунок свідомих передплатників) хоча б до 50 тисяч примірників, можна буде збільшити обсяг видання з 16 до 24 сторінок і, відповідно, серед тих нових сторінок обов’язково буде й літературна. До речі, вказане збільшення тиражу “Слова Просвіти” порівняно із нинішнім накладом у 14 тисяч примірників не є фантастичним. В Україні — 26 областей із 262 районами, близько 21000 шкіл, кілька тисяч вищих навчальних закладів, ну, й пара десятків мільйонів справжніх, відданих патріотів України; то що таке якихось 50 тисяч примірників?! Он подивіться — “Бульвар” — наклад 570.000 примірників. І про що ж вони пишуть? Читаємо на першій сторінці у цьогорічному числі № 22: “…сказала: “Разрешаю тебе меня раздеть”. Вы бы видели этот бюст третьего размера!.. Я снял с неё платье и услышал: “Разрешаю применить силу…” А внизу — повідомлення: “Нас читают 2,5 миллиона!” А великий наклад — це й надходження від рекламних оголошень, а отже, й можливість розширити матеріальну, професійну і поліграфічну базу, підняти якість продукції… То, може, й нам почати з “разрешаю меня раздеть”? До речі, до редакційної ради “Бульвару” входять — серед інших відомих імен — Софія Ротару, Олег Блохін, Леонід Буряк, Євгенія Мірошниченко, Віталій Коротич… — рівень! Серед відгуків на “Анкету читацького попиту”, що її ми запропонували читачам на рубежі нинішнього півріччя, переважають голоси людей, що вочевидь тяжіють до традиційних оцінок і традиційних цінностей. Можливо, тому більшість дописувачів гуртуються навколо думки, що її коротко висловив Іван Мельник: “Газеті “Слово Просвіти” бути такою, якою вона є”. Але, щоб ви знали, шановні наші читачі, — саме оце визначення, яке консер- Фото Г. Оборської вує незмінний стан і гальмує динамічний розвиток, викликає найбільше наше занепокоєння, бо непорушне з часом стає мертвим. Тому ми із вдячністю сприймаємо всі критичні зауваження і пропозиції, серед яких не бракує й таких, що, м’яко кажучи, не відповідають реаліям: “Газеті, а точніше тим, хто її творить, бажаю бути послідовними й друкувати не тільки панегірики в свою адресу, а й критичні матеріали. Бо якось воно виходить не зовсім того: мало не всіх і вся звинувачуєте у відсутності свободи слова, а самі боїтеся подавати дописи, думки авторів яких не співпадають із вашими… Закрадається думка, що, як і всі інші журналісти, ви від когось чи від чогось залежні. З повагою ДЕР" КАЧ В. І., 23.05.04”. А читач Павло ЗГЕР- СЬКИЙ вимагає: “Лаконічності. Менше сухого, академічного викладу. Думку читача — на сторінку газети”. Дякуємо за пропозиції і водночас звертаємо увагу читачів, що кожен із вас, шановні, завжди може знайти свою думку на сторінках нашого “Слова Просвіти” у нашому традиційному розділі “Читацьке віче”, що його ми вміщуємо мало не в кожному числі тижневика. Постійні наші читачі вже знають, що ми не потребуємо панегіриків і, за малим винятком, не переносимо хвалебних листів на наші сторінки. Нас більше цікавлять радісні, оптимістичні повідомлення з тих місць, де люди не опустили рук і навіть у наш скрутний час тримають культуру життя на пристойному рівні. Як-от, наприклад, у селі Широке на Дніпропетровщині, з якого ми отримали таке повідомлення читача: “Культура в нашому ре" ґіоні жива, навіть піднялася на вищий щабель, ніж це бу" ло в совдепії. Вона стала справді українською. Місце" ва влада її підтримує мо" рально і фінансово; звичай" но, в межах своїх сьогод" нішніх можливостей, функ" ціонують будинки культури, дитячої творчості, школа мистецтв, бібліотеки. Поно" вилася демонстрація кіно" фільмів, хоч, правда, аме" риканських. Не відродилася лише книжкова торгівля”. А от вам повідомлення читачки з Іллічівська на Одещині: “Українську культуру в реґіоні вже майже повністю знищено, а ті за" клади, що ще залишилися, повернулися до старих випробуваних методів і культури “братнього” народу. Це й бібліотеки, де немає ні українських книжок, ні періодики, і клуби, які тепер гордо іменуються “центрами культури і дозвілля” або навіть “палацами”, і кінотеатри, і радіо району, і телебачення. Словом — усе, приїхали!” Не беруся коментувати цих повідомлень. А висновки належить робити вам. Тим більше, що робити висновки завжди легше тим, хто не є журналістами. z Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин