Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗

УЧИТЕЛІ НЕ ВИННІ

Слово Просвіти, №25 за 2004 рік

РЯДКИ З ЛИСТІВ Хоча б раз на два роки Україні потрібен Піночет, щоб розчистив дорогу від комуністичного мотлоху для нормального життя. Іван МЕЛЬНИК, м. Запоріжжя Як колись Японію, так і нас може врятувати лише “економічне диво”, однією з головних складових якого був труд, труд і труд! Ми ж звикли рюмсати і постійно жити з простягнутою рукою… Василь ЛАТАНСЬКИЙ, с. Пруди, Крим Дотримуватися Конституції щодо державної мови. Ганьба депутатам, котрі досі виступають в українському парламенті мовою іншої держави. Треба вже не закликати, а карати тих, хто зневажає нашу Конституцію, в тому числі на радіо й телебаченні. Я вважаю, що слід заборонити реалізацію книг із Росії і дати можливість нашій книзі знайти дорогу до свого читача. Турбує те, що наша молодь їде за кордон наймитувати, а дітей своїх залишає на бабусь, які не можуть дати їм ради. Панує розпуста. Так далі жити не можна. Владу треба міняти! Іларія ЛЕВІНСЬКА, м. Дубно Мої пропозиції: відставка Л. Кучми, ліквідація Адміністрації Президента, розпуск Верховної Ради, нові вибори, українізація, економічні реформи і освіта. Віктор КОБЗАР, с. Світлогірське, Дніпропетровська обл. Нам, українцям, треба частіше згадувати прислів’я: “Не нарікай на дзеркало, коли обличчя огидне”. Скільки б ми не нарікали на владу, нічого не зміниться, якщо не змінимося самі. Хто б не був при владі — Кучма, Ющенко, Янукович чи ще хтось — вони не мають сил, щоб примусити “українців” розмовляти і мислити по-українськи, читати українські газети і книжки. Цього вони повинні захотіти самі. Українська еліта, якщо вона насправді хоче нею бути, повинна переосмислити свою роль у справі розвитку українського суспільства на сучасному етапі. Не грати в опозицію, не поборювати одне одного й поливати брудом, не кричати про те, хто більше вболіває за народ, і не заглядати в рота добрим дядькам із-за бугра, а, засукавши рукави, працювати на відродження української нації — ось що сьогодні потрібно. Тисячу разів правий Ю. Іллєнко, закликаючи нас припинити “плач Ярославни” та взятися до справи. Валентин ДЕРКАЧ, с. Широке, Дніпропетровська обл. Проблеми не больові, а пекучі, як наше невеселе життя. Сорок років учу дітей у кримських школах рідної мови і літератури, історії України й не перестаю дивуватися, обурюватися: коли ж нарешті зрозуміють там, у верхах, ті, хто затверджує навчальні програми, що за одну годину на тиждень учні 10—11 класів не вивчать української літератури, не опанують вони й мови в цих та інших класах за дві години на тиждень. Не перебільшую. Загляньте в так звану “сітку годин” бодай на цей навчальний рік, щоб і повірити, й переконатись. Щоправда, ця “сітка” рекомендує, якщо цього захоче адміністрація школи, в старших класах ще одну годину чи її половину “доточити” до уроків з української літератури за рахунок варіативної частини. Моїм десятикласникам, приміром, “пощастило”: виділили півгодини. Не знаю, може, в інших областях України не таке “дозування”, як у школах автономії. Хоча, здавалося б, у російськомовних школах уроків української мови і літератури має бути не менше, ніж в українських. Бо саме на таких уроках треба виховувати справжнього, а не мітингового патріота, громадянина України. Врахуйте, що стільки ж годин виділяється й на вивчення російської мови та літератури. І невгаває галас так званих “незалежних” газет, зокрема “Крымской правды”, про “українізацію”, про те, що російська мова нібито виживається з навчальних закладів. От і виходить, що при такій кількості годин старшокласники лише проходять “галопом по Європах” багатющу і своєрідну творчість українських письменників, не читаючи ні текстів, ні навіть літературознавчих аналізів. Бо хіба можна за один урок осягнути, скажімо, “Тіні забутих предків”, “Інтермеццо” М. Коцюбинського чи поезію неперевершеного П. Тичини? За дві тижневі години, виділені на вивчення мови, учні не збагнуть усього багатства лексики, фразеології, стилістики. Устигнути б “пройти” частини мови, так-сяк навчити грамотно писати. На шкільних задвірках

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин