Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №25 за 2004 рік

Слово Просвіти, №25 за 2004 рік

коли прояви нового мислення виходять на поверхню життя і співіснують зі старим (стан двовладдя), перехоплюють ініціативу й сильнішають. А протягом трьох останніх років Метонового циклу відбувається тріумф нової системи, її “навальна атака” й утвердження в усіх сферах життя. На підтвердження дослідник наводить яскраві приклади. Почнемо з переходу від царської Росії до СРСР: 1914—1922 рр.: загибель царської і заснування радянської епохи, фізичний та політичний за+ тастрофа Німеччини, вихід нацистів на політичну арену; 1924 р. — написання Гітлером програмної праці “Майн кампф”, 1924—1930 рр. — економічна стабілізація в умовах співіснування соціал-демократів і нацистів; 1930—1933 рр.: перемога гітлеризму в 1930 р., 1933 р. — обрання Гітлера рейхсканцлером. УЛАМОК ІМПЕРІЇ Усе сказане вище дозволяє зрозуміти, що сьогодні відбувається з Україною. Микола Чмихов них перетворень. Система стабілізувалася, олігархи в основному поділили державну власність, політичні перевертні адаптувалися до слів “незалежна Україна” й “тризуб”, влада майже знищила українське книговидавництво, рівень життя народу знизився, його кількість скоротилася, а пасіонарність упала майже до нуля; 1999—2002 рр.: народ починає розуміти, що отримав той самий “радянський гадючник” (щоправда, з розкраденою державною власністю й безвідповідальною соціальною політикою). Політичне життя набуло рис брежнєвського застою: різноманітні ярмарки марнославства, епідемія вручення один одному державних і церковних орденів, купування лицарських титулів, помпезні паради небоєздатної армії, пропагандистська риторика в радянсько-комуністичному стилі, уніфікація загальнодержавних ЗМІ, жорстка цензура й “темники” тощо. У 2002 році перетворення Метонового циклу дійшли до логічного завершення, тож но+ воутворена держава опинилася без мети. Точніше, метою цієї внутрішньо слабкої псевдоукра+ їнської держави стало самозбе+ реження за будь+яку ціну. 2003 рік показав трухлявість, внутрішню спустошеність і безперспективність існуючої державної системи. Різкий стрибок цін на хліб ще раз нагадав ситуацію в СРСР на етапі його остаточного загнивання. Апофеозом стало “всенародне обговорення” президентського проекту політичної реформи (!) та державне святкування в Україні 85-річчя створення російського (!) комсомолу. Нинішній режим є безбожним, аморальним і некомпетентним. Наприкінці 2003 року він став ще й нелегітимним — після того, як пропрезидентська більшість Верховної Ради “проголосувала руками” за зміни до Конституції, а Конституційний Суд прийняв антиконституційні рішення про можливість обрання Президента не всенародно, а Верховною Радою, і про можливість обрання Леоніда Кучми на третій термін. — Але в чому полягає сенс виникнення на українській землі цієї тимчасової держави? — Річ у тім, що Україна була не периферією Радянського Союзу (на кшталт Прибалтики, Кавказу чи Далекого Сходу), а його системоутримуючою серцевиною. Тому творення справжньої української держави може відбутися лише в 2 етапи: спершу відносне унезалежнення як уламку імперії СРСР, і лише потім перетворення цього уламку на повноцінну українську державу. Цю двоетапність ще мало хто зрозумів, звідси — уявлення про “несправжність” незалежності. За 12 років свого існування цей постімперський клон пройшов повний цикл — від псевдонародження в 1991 році (бо насправді це було не якісно нове утворення, а підфарбована частина існуючого) до старечого маразму в 2003 році. Аналогія із клоном не випадкова: достеменно встановлено, що клони вже народжуються внутрішньо старими, тому швидко зовнішньо старіють і вмирають. Багатьох дивує, чому ця держава не переймається своїм майбутнім, зокрема не турбується підростаючим поколінням, станом довкілля і взагалі не має довгострокової стратегії, а лише реагує на поточні подразнення. А відповідь проста: ця держава об’єктивно йде до своєї смерті, тому, подібно до старого атеїста, цікавиться не майбутнім (бо не вірить у нього), а лише боротьбою з теперішніми болячками, які її чимраз дужче обсідають.

Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин