Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Літературне коло · с. 12сторінка оригіналу ↗

«КРИМСЬКА ВЕСНА» ЗАГОВОРИЛА УКРАЇНСЬКОЮ

Слово Просвіти, №25 за 2004 рік

Нещодавно в Ялті відбулася Сьома міжнародна книжкова виставка!ярмарок “Кримська весна!2004”. 78 видавництв України та Росії презентували більше ніж 8000 книжок худож! ньої, краєзнавчої, дитячої, науково!пізнавальної, довідкової літератури та ін. Мета організаторів — комітету з інформації Автономної Республіки Крим та ВАТ “Кримкни! га” — познайомити кримчан і гостей півострова з сучасними зразками книжкової продукції. ні-жовтні — в Києві, Львові та Херсоні. Згодом почнемо ще один проект — “Творці дитячої книги України” з інформацією про авторів текстів, художників і видавців. Підсумки конкурсу на кращу книжку “Кримська весна-2004” підбили під час великого театралізованого свята. Ялтинська бандуристка, композитор і виконавець Лариса Іващенко виконувала пісні на вірші Дмитра Білоуса й Василя Василашка. А авторитетне журі визначало кращих із кращих у п’яти конкурсних номінаціях. У найпрестижнішій — “Твір року” змагалися біля тридцяти книжок — зі семи десятків претендентів. Переможець — повість-казка про дитинство Т. Г. Шевченка “Тарасове перо”, створена колективом видавничого центру “Просвіта”. Уперше за сім років проведення “Кримської весни” вищу нагороду здобула книжка українською мовою. Можна сподіватися, що це — тільки початок. Важко сказати, який із заходів головної події виставки, Дня української книги, став найгучнішим. Може, експозиція “Нові книги Асоціації українських письменників”? Невелика за обсягом, всього п’ять десятків видань, вона привернула до себе неабияку увагу. Чи, може, відвідувачам більше запам’яталися зустрічі з президентом АУП, лауреатом Національної премії України імені Т. Шевченка Ігорем Римаруком та автором резонансних українських детективів Василем Шкляром? Юним відвідувачам сподобалась виставка лауреатів Першого всеукраїнського конкурсу книжок, створених дітьми, “Тарасовими шляхами”. Де ще побачиш стільки саморобних шедеврів? Дивлячись на твори однолітків із різних куточків України, кримчани й собі міркували, як краще зробити власні книжки. Відомий прозаїк Андрій Курков розповів про особливості письменницької праці та про те, скільки мов він знає: — От зараз ми з вами спілкуємось українською. І це нікого не дивує. Бо кожна людина повинна знати мову своєї держави. Особисто я розмовляю сімома мовами. Моє вивчення іноземних мов почалось у дитинстві з… вирощування кактусів. Я зібрав їх більше півтори тисячі. А оскільки кожен із них мав власну назву латиною, то я вивчив безліч незнайомих слів. Зараз їжджу по світу, і знання іноземних мов мені дуже допомагає. Від кого залежить майбутнє української літератури? Воно залежить від читачів. Не буде читачів, не буде видавців і письменників, не буде культури. Тож більше читайте і вивчайте мови. Лауреат конкурсу “Тарасовими шляхами” Артемій Янчар дарує власні малюнки Андрію Куркову Учасники цю виставку назвали українською. І не тільки тому, що серед організаторів — Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка. І не тільки тому, що проходила вона в культурному центрі по вулиці Руданського, що зовсім поруч із могилою поета й музеєм Лесі Українки. Уперше на “Кримській весні” проведено серію заходів з пропаганди української книги. Після вітальних слів учасникам виставки від голови Держкомітету телебачення й радіомовлення України Івана Чижа директор центру рейтингових досліджень “Еліт- Профі” Галина Родіна запросила на відкриття виставки “Кращі книги України — переможці конкурсу “Книжка року”. Яскраві стенди з якісною продукцією — підсумок наполегливої роботи вітчизняних видавців — продемонстрували високий рівень поліграфічної майстерності творців української книги. Пані Галина розповіла про найближчі плани: — Одне з проблемних питань сучасної української літератури — відсутність достатньої інформації про письменників та їх творчі здобутки. Кілька років тому головний редактор журналу “Книжник-ревю” Костянтин Родик почав готувати виставку фотопортретів провідних літераторів України. Зараз ця виставка існує і працює. В серпні плануємо провести презентацію буклету “Сучукрліт” із портретами й бібліографічними даними про наших творців книги на фестивалі української книги у Феодосії, у верес- Проходить акція “Українська книга — бібліотекам Криму” Ялтинський п’ятикласник Артемко Янчар — лауреат конкурсу “Тарасовими шляхами” — подарував письменникові портрет Шевченка, який сам намалював, і прочитав своє оповідання “Я малюю Шевченка”. А біля експозиції Асоціації українських письменників вирував студентський натовп — на виставку прийшли майбутні філологи, які навчаються у ялтинському гуманітарному інституті. Читали вголос вірші з книжок “Поет у повітрі” Василя Герасим’юка та “Діва Обида” Ігора Римарука і “Кров кажана” Василя Шкляра. Читали й запитували: “Скільки коштує?” А я зводив плечима, бо ж це — єдиний виставковий примірник. Книжки зі стендів АУП можна було б продати вмить… Дефіцит української книжки в Криму відчувається гостро. На полицях ялтинського “Будинку книги” більше п’яти тисяч назв книг. Українських — лише 139. Із них: художня література — 24, дитяча — 68, спеціальна — 47. Продавці “Будинку книги” зізналися, що інколи покупці запитують про твори сучасних українських авторів, прізвищ яких вони ніколи й не чули. Ото й виходить парадокс: українську книжку не купують, тому що її немає, а української книжки в Криму нема, тому її й не купують. Чи варто проводити дні української книги в “російськомовному” Криму? Для мене відповідь однозначна: “Варто!” Збираючи на відпочинок далеке й близьке зарубіжжя, Крим може відігравати своєрідну роль акумулятора наших культурних здобутків. Унікальне географічне розташування півострова треба активніше використовувати для популяризації української культури й української книги як одного з її вагомих носіїв. Про це й не тільки йшлося на “круглому столі” “Сучасна українська книга: чого чекати?” Спеціально для цього заходу директор Національної книжкової палати України Микола Сенченко передав статистичні дані про стан сучасного вітчизняного книговидання. Дані, відверто кажучи, невтішні. Наприклад, у минулому 2003 році в Україні було надруковано книг і брошур загальним накладом 39413 тисяч примірників. Для порівняння: у 2002 році — 47863 тисяч примірників. Тобто, менше однієї книжки на кожного з нас. А що буде завтра? Молода українська держава потребує не тільки чесних, тверезих політиків та урядовців-державників. Україні потрібне піклування про своє майбутнє, яке починається з національної культури й вітчизняної книги. Ніякий Гаррі Поттер не зробить наших хлопців захисниками Батьківщини, а Барбі не виховають із наших дівчаток берегинь родинного вогнища. Вступне слово “Книга і держава. Погляд у майбутнє” підготував голова ВУТ “Просвіта” Павло Мовчан. На “круглому столі” виступали письменники, педагоги, видавці, журналісти, книгорозповсюджувачі, працівники бібліотек і закладів культури. Ось уривки з деяких виступів. Василь Шкляр, письменник, головний редактор видавниц! тва “Дніпро”: — Буде нормальна держава — буде українська книжка. На прикладі нашого видавництва можна говорити про ставлення держави до української книги. Видавництво “Дніпро” свого часу було одним із найпотужніших у Європі. Щороку випускалося до 250 книжок. Сьогодні — 10. Через податковий тиск працювати неможливо. За перше півріччя цього року комерційні видавництва практично припинили випуск українських книжок. Одна з проблем — низький рівень продажу книжок державною мовою, особливо на сході, в невеличких містах і в селах. Наш читач традиційно купує твори, написані російською, що в свою чергу приводить видавців до неординарних рішень. Я останнім часом написав три романи: “Ключ”, “Елементал” і “Кров кажана”. Їх, за угодою, заборонено перекладати російською мовою. Тиражі поступово розкуповуються. Тобто, не треба впадати в зневіру. Ігор Римарук, поет, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка: — На сьогодні наше книговидання знаходиться у невтішному становищі. Заморожено плани видавництв, зменшуються наклади. Видавці змушені в пошуках читача йти на ризиковані проекти. Один із таких розробило видавництво “Дніпро” і його головний редактор Василь Шкляр. Він задумав адаптований для школярів варіант української класики. Вже зроблений переклад “Тараса Бульби” та інших творів. Світлана Кочерга, засновник музею Лесі Українки в Ялті: — Останнім часом поети стають читачами своїх поезій. Здається, справжній інтерес до книги ми сьогодні виховати не можемо, бо процес це складний. Студенти читають українську літературу, бо від цього залежить отримання диплому. А чи будуть вони читати завтра? Мода на книгу пройшла. Читати просто не престижно в порівнянні, скажімо, з умінням керувати авто чи працювати на комп’ютері. Вважаю, що сьогодні, коли державі байдуже, буде в Україні книга чи ні, інтелігенція повинна шукати різні нестандартні ходи для відновлення інтересу до книги. Ті кілька літературних конкурсів, які проводяться в Україні, — добре. Але для пошуку літературних обдарувань їх має бути більше. До цього процесу треба залучати якомога більше інтелектуальних резервів. Конкурсантами повинні бути не тільки професійні літератори. Тут на виставці є стенд творів лауреатів Всеукраїнського конкурсу книжок, створених дітьми, “Тарасовими шляхами”. Які цікаві рішення! Яка фантазія у малюків! Це — наш резерв. Нехай вони не стануть письменниками. Нехай ці діти завтра будуть просто читачами, — але читачами свідомими. Тереса Волян, бібліотекар, депутат ялтинської міськради: — Якось спробувала проаналізувати, що з української літератури читають більше. Протягом останніх двох-трьох років читачі потяглись до української книги. Інша справа, що її не вистачає. Читають переважно класику, бо сучасної художньої книжки просто немає. Не вистачає дитячих книжок. Окрім Нестайка, нічого запропонувати. На щастя, з’явилась книжка “Славетні імена України” видавничого центру “Просвіта”. Але єдиний її примірник ми тримаємо в читальному залі. У нашій бібліотеці тисяча двісті постійних читачів, але на рік приходить всього 15 нових книжок російською та українською. Аби прищеплювати сьогодні любов до української літератури, книжок має бути в достатній кількості. Питання поповнення бібліотечного фонду треба роз! глядати на держаному рівні. Те, що ми намагаємось фінансувати за! купівлю книжок із місцевого бюд! жету, проблему не вирішить. Буде достойна українська книжка — бу! де майбутнє у держави. Жанна Щурова, директор ВАТ “Кримкнига”: — Української книжки в магазинах дуже мало. Але не тому, що ми не хочемо її продавати. Попит на неї невеликий, але він є. Проблема в тому, що видавці, пропонуючи нам свій продукт, вимагають чи передоплати, чи розрахунків у дуже стислі строки. Крим — не Київ і не Львів. Давайте під реалізацію — будемо співпрацювати. А де видавці художньої та дитячої книги? Їх на виставці всього декілька. Українська книжка в Криму буде тоді, коли видавці подивляться в наш бік. День української книги в Ялті — це один із поштовхів, які сприяють становленню державної мови на півдні. Чи буде продовження? До речі. Розмову про проблеми сучасної української книги вирішили продовжити в серпні на фестивалі української книги “Феодосія-2004”, а матеріали “круглих столів” видати окремою збіркою у ВЦ “Просвіта”. Під час “круглого столу” йшлося також про стан справ у шкільних бібліотеках, підбито підсумки благодійної акції “Українська книга — бібліотекам Криму”. Слова вдячності були адресовані Василю Клічаку, директорові видавничого центру “Просвіта”, який передав п’ятнадцяти кримським бібліотекам комплекти “Кобзарів”, дитячі книги “Славетні імена України” й “Тарасове перо”. Президент АУП Ігор Римарук запропонував організувати пересувну виставку книжок. А редакція газети “День” подарувала кримчанам книжки “Дві Русі” й “Україна Incognita”. Йшлося й про дії численних “русскіх” партій, блоків і рухів, які методично роблять свою справу. Не вистачає підручників історії в школах? — Отримуйте наші, вивчайте історію Росії. Немає нових книжок у бібліотеках? — Маєте безкоштовно від північної сусідки. І спитав я у присутніх: “А де ж лобіювання українських інтересів в українському Криму?” Та мовчали мої однодумці. Здається, вся Україна на початку червня стежила за парламентськими слуханнями з бюджету—2005. Може, дослухається уряд до закликів депутата Павла Мовчана про окремий рядок у бюджеті на розвиток державної мови та української книжки? Можна скільки завгодно говорити про проблеми української мови і вітчизняної книжки, без кінця-краю перелічувати негаразди, пов’язані з улаштуванням українськомовного середовища в Україні — і все залишиться без змін. А можна просто зробити для загальної ідеї свою, хоч невеличку, справу. “Кримська весна” заговорила українською… Ми це зробили! z Євген БІЛОУСОВ, координатор проекту “Кримська весна-2004”, Ялта—Київ Зліва направо: Ігор Римарук, Василь Шкляр, Андрій Курков, Євген Білоусов

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин