Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ЗВІСТКУ ПРИНЕСЛИ СОРОКИ: «СОРОК!»

Слово Просвіти, №25 за 2004 рік

— Я великий оптиміст. Спостерігаючи процеси, які тривають між Україною і Європою, я на собі відчув позитивні зрушення, що сталися в цьому році. Наприклад, один англійський колектив приїхав в Україну, щоб зробити спільний проект із “ВВ”, потім відбулося дійство за назвою “Французька весна”, якого в Україні досі не було. Французи вклали багато зусиль у його проведення. Потім були дні Європи, які цього року виявилися набагато серйознішими й масштабнішими, ніж минулого. І, нарешті, Україна перемогла на “Євробаченні”. Хоча ми, дорослі люди, можемо зрозуміти, що такі події, як “Євробачення” без політики не обходяться. Тобто, це означає, що певні політичні кола в Європі хочуть звернути саме позитивну увагу на Україну, створити її позитивний імідж. Це була допомога ззовні, бо ні в Руслани, ні в її спонсорів таких великих коштів не було, зважаючи на те, що “Євробачення” коштує дуже дорого. Тепер ми відчуваємо зацікавленість посольств закордонних держав, що, у свою чергу, означає, що в їхніх програмах фігурують ось такі види взаємодії з Україною. Наприклад, вони допомагають привезти на наш фестиваль колективи з їхніх країн, і це великий плюс. На цьому тлі негативний імідж має наша держава, яка практично не сприяє проектам, подібним до “Країни мрій”. При цьому вона підтримує певних виконавців, музика яких абсолютно не підходить молоді. Тобто, переважає постсовкова музична культура. Дивуєшся, кого можуть зацікавити ці “фанерні” концерти? Держава підтримує певні культурні стереотипи, які вже не відповідають сучасним смакам українців. А тому молодь, за відсутності позитивних змін у нашій державі, дивиться на Захід, вбирає в себе ті позитивні музичні рухи, зокрема моду на етніку, на фольклор, який останнім часом дуже популярний в Європі. Але це справжній, істинний фольклор, а не пострадянський, що асоціюється з червоними синтетичними шароварами і виконанням народних пісень під клавішні інструменти, із заїждженим гопаком у червоних гумових чоботях. — Хотілося б почути про Ва! ше ставлення до політики. Во! на якось перетинається з твор! чістю? — За сучасних умов політикою не цікавитися неможливо. Ми пожили у Франції і побачили, що в Європі бути не в курсі політичних подій — це означає, що людина просто “баран”, є несучасною і їй байдужа її власна доля. Що в неї, врешті, рабське мислення. А щодо дотику нашої творчої діяльності з політикою, — гурт часто запрошують на заходи, які можуть бути під патронатом певної політичної сили чи політичного лідера. І треба розбиратися, що відбувається, що пропагує той чи інший діяч, яким чином він використовує імідж артиста. Також треба знати, що в умовах передвиборчої кампанії це “використання” посилюється. Навіть якщо пропонують зіграти на Дні міста чи, скажімо, Дні молоді, це може мати певний політичний підтекст. До того ж, я орієнтуюся на свої симпатії чи антипатії. Коли у виконавця немає твердої позиції, у тому числі соціальної чи політичної, і йому все одно за кого грати, — аби тільки гроші дали — це означає, що людина свою моральну планку занижує. Тому що сьогодні ти заробив грошей і допоміг якійсь людині прийти до влади, а завтра ця ж людина зробить твоє життя гіршим. Тобто, собі виконавець зробив, може, й краще, а громадянам України — навпаки. — Ви часто їздите за кор! дон. Яке ставлення до Вас як виконавця з України і до укра! їнців загалом? — Загалом позитивне. Є певна симпатія. За кордоном у нас легкі та приємні концерти, бо відчувається симпатія і ностальгія, особливо серед українців, які там проживають. Там не потрібно багато зусиль, щоб підняти публіку, змусити її танцювати. Наприклад, у Росії є певний антиукраїнський рух, але цей відсоток агресивних елементів дуже невеликий. На загал, росіяни доволі доброзичливо сприймають українців. — Ставлення до українців у Росії за останні роки змінилося? — За моїми спостереженнями, суттєво змінилося. Років 4-5 тому був повний позитив у ставленні до нас. Зараз імідж нашої держави змінюється завдяки самій Україні і завдяки творенню цього, — як правило, негативного — іміджу спеціалізованими російськими структурами через засоби масової інформації. На початку 90-х росіяни вважали українців “братами меншими”, які заблукали і з дурості не хочуть швидко повернутися назад. Зараз уже зрозуміло, що українці свідомо не хочуть повертатися до Радянського Союзу, тому з’являється своєрідна ностальгія за колоніальним минулим, за колишньою імперією. І вже з’являється злість. Тобто, з’являється певний негатив, хоч, я повторюю, що, здебільшого, ставлення до нас позитивне. z Богдан ГДАЛЬ Василеві ЧЕПУРНОМУ виповни! лося 40. Голова обласної органiзацiї Всеукраїнського товариства “Прос! вiта” iмені Т. Шевченка i заступник голови Всеукраїнської “Просвiти”, уповноважений Комiтету Верховної Ради України з питань свободи сло! ва та iнформацiї по Чернiгiвськiй об! ластi, вiдомий журналiст i громад! ський дiяч, Василь Федорович ра! зом зi своїми товаришами по “Про! свiтi” й Руху в груднi 1992 року зас! нував газету “Сіверщина”, викону! вав обов’язки її першого редактора, плiдно працює в “Сiверщині” й нині, так само, як і в газеті “Бiла хата”, в останньому числі якої — авторська сторінка “Православний Чернiгiв”. До речi, Василь Федорович багато зусиль докладає до змiцнення на! шої Української Православної Цер! кви Київського патрiархату. А ще вiн — глибоко ерудована людина, знавець української та свiтової лiтератури. А ще — завзятий городник i дачник (вирiс же в селi, в Авдiївцi Сосницького району). А ще, разом зi своєю дружиною Iнесою Фтомовою, редакторкою газети “Бiла хата”, ростить сина-школярика Арсена. До речi, Iнеса Iгорiвна теж вiдзначає свiй день народження, ми її теж вiтаємо. У подружжя журналiстiв iменини якраз напередоднi Дня журналiста України. Правлiння обласної “Просвiти”, провiд обласної органiзацiї Української народної партiї (ювiляр — ще й член обласної ради УНП), просвiтяни областi щиро привітали Василя Федоровича з ювiлеєм. У Чернiгiвському музеї М. Коцюбинського обласна “Просвiта” вшанувала ювіляра — провела вечiр у формi просвiтянських читань, де було заслухано кiлька дуже цiкавих доповiдей. Заслужений журналiст України, iсторик i краєзнавець Сергiй Павленко представив щойно завершену ним книгу про сподвижникiв славного гетьмана України Iвана Мазепи — багатьох видатних українцiв, наших землякiв. Лiкар Iван Осадцiв торкнувся цiкавої теми — духовнiсть i лiкування. А ювiляр зробив доповiдь про українсько-росiйськi стосунки в контекстi iсторiї та сьогодення. Ведучий вечора, заступник голови обласної i голова мiської “Просвi- ти”, заслужений лiкар України Сергiй Богдан надав слово численним гостям вечора. Привітали В. Чепурного й зi столицi — вiд Комiтету Верховної Ради України з питань свободи слова та iнформацiї, Центрального правління Всеукраїнської “Просвiти”, Всеукраїнського педагогiчного товариства iм. Г. Ващенка, було й вiншування вiд колег-журналiстiв, письменникiв, художникiв, просвiтян. Лунала поезiя, пiснi, панувала тепла й щира атмосфера просвiтянського свята. z Петро АНТОНЕНКО Від редакції. Відповідаючи на ан" кету “Слова Просвіти”, Василь Чепур" ний порадив нам взяти інтерв’ю в Оле" га Скрипки. Замовлення ми виконали. Хай це буде нашим подарунком колезі Василю Чепурному. Многая літа!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин