“Слід конституційно визнати українців корінною, титульною нацією”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
МОВА ЄДИНА
Слово Просвіти, №25 за 2008 рік
Роман МИСЬОВИЧ, м. Долина Івано-Франківської обл.
Ідеологи шовінізму по-своєму формували духовний світ українців у період царської Росії та радянської влади. Укази Петра І, Катерини II, міністра внутрішніх справ Валуєва, Миколи II забороняли книгодрукування українською мовою, викладання в Києво-Могилянській академії, театральні вистави, ввезення українських книжок з-за кордону, друкування українських текстів до нот і українську пресу. Радянська влада застосовувала цензуру, політичні репресії, жорстокий терор у наступі на українську національну культуру, мову, релігію. Просвітницькі установи закривали чи перетворювали на осередки комуністичного виховання. Піддано репресіям Українську Автокефальну Православну Церкву на сході й Греко-Католицьку Церкву на заході. Більшовицька влада нібито не забороняла української мови, ідеологічна машина діяла підступніше: тисячі українських слів викидала зі словникового фонду. Щоб звести українську до побутового рівня, її вилучали з наукового і виробничого життя. Вивчення української мови обов’язковим не було. Українську могли вивчати за бажанням батьків як предмет, а не як рідну материнську, з вихованням любові й шани до неї. Освітні радянські установи (дитячі садки, школи й інші виховні заклади) не виховували національно свідомих українців, які пишалися б історичним минулим, своєю мовою, культурою. За любов до рідної мови, історії власного народу радянська ідеологічна машина жорстоко карала, засуджуючи на багаторічне тюремне ув’язнення: згадаймо про долю В. Чорновола, В. Стуса, О. Заливахи, В. Красівського, Л. Лук’яненка та багатьох сотень українців, які не могли змиритися з приниженням національної гідності. Різними засобами українцям прищеплювали неприязнь до рідної мови. Переважна більшість негативних героїв радянського кіно й естради розмовляла українським суржиком або збідненою побутовою мовою — наприклад, широко відомі виступи Тарапуньки і Штепселя. Чи могла українська дитина пишатися рідною мовою, чуючи суржикові виступи Тарапуньки та довершеність російської з уст Штепселя? Боляче, що і досі цю неприязнь поширюють “сердючки” — артисти української й російської естради. Радянська ідеологія постійно у завуальованій формі нав’язувала думку про схильність українців до зради, їхню нездатність до самопожертви за національні інтереси і неспроможність, без натхнення і допомоги росіян, досягти успіхів у творчості. Тож успіхи українців ставали надбанням Росії, а вчені-українці — радянсько-російськими вченими. Щоб прищепити українській молоді байдужість, а то й неповагу до всього українського, з відчуженням від свого рідного і
Таїна БРАТЧЕНКО, м. Біла Церква
Відомий журналіст і письменник Павло Мовчан сказав, що народ — зодчий своєї мови. Отже, всі ми, українці, повсякчас будуємо нашу мову, як святий храм нашої духовності. Але, на жаль, ще трапляються “шашелі”, які шкодять її здоровому зростанню і спотворюють за власним бажанням. Це стосується і російського “суржику” і вульгаризмів на кшталт “блін”, “тіпа”, “корочє”, які часто можна почути від молоді (всі ці слова-паразити прийшли до нас із російської мови і не притаманні українській). Звичайно, кожна мова може збагачуватися за рахунок слів іншомовного походження, але ж не таких “перлів”! Мабуть, через нашу поблажливість або байдужість ми сьогодні чи не єдина країна з колишнього Радянського Союзу, де 75 % періодики виходить російською мовою, на телебаченні більшість програм також транслюється цією мовою. А наслідком є те, що російську мову ще хтось збирається “захищати”. Невідомо, від кого. А ось телереклама транслюється українською. Але іноді самі диктори так спотворюють її, що не можна впізнати рідних слів. Наприклад, у рекламі про олію “Ятрань” диктор наголос робить на останньому складі, а це неправильно. Складається враження, що
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
