“Найбільше приваблює автентична культура, неповторна аура міста”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ЦІКАВО ЗНАТИ
Слово Просвіти, №25 за 2008 рік
шанують. Її, за переказами, привезли до міста з Константинополя після Другого хрестового походу. Щороку в день Вознесіння в місті відбуваються урочистості, присвячені цій реліквії. Святково прикрашеними вулицями дівчата в національних строях проносять її в дарохранительниці, яку зробив майстер Ян Краббе у XVII столітті із срібла, золота, коштовних каменів. У місті багато кав’ярень і затишних ресторанчиків, де можна випити кави чи величенький (фламандський) кухоль пива. Чи не найпоширеніший вид транспорту для туристів — візник. Є й зовсім екзотичний транспорт у межах міста — човен, у якому пливете ніби річкою часу, адже Брюгге стоїть на березі моря, точніше в затоці, й має безліч каналів. На їхніх берегах ніби виростають з води гостроконечні, червоної цегли, будинки, стіни яких вкриті плющем. Через канали перекинуто середньовічні містки. Чимало в місті й музеїв. Один з найцікавіших — муніципальний музей Грунінге, де зберігається велика колекція “фламандців-примітивістів”: Яна ван Ейка, Херарда Давида, Яна Мемлінга, Уго ван дер Гуса та інших. Представлено всі напрями художніх течій — аж до живопису сучасності. Своєрідні музеї — храми міста. Так, у церкві Святої Діви Марії можна побачити чи не єдину за межами Італії біломармурову скульптуру Діви Марії з дитям роботи Мікеланджело. Храм Христа Спасителя, збудований у ІХ столітті, прикрашений творами видатних фламандських майстрів живопису, у ньому є й інші художні скарби: сидіння хорів з гербами кавалерів Золотого Руна, високомистецькі вітражі, гобелени.
У Брюгге до реставрації не лише визначних будівель і архітектурних ансамблів, а й звичайних житлових будинків докладають значних зусиль (і коштів) їхні мешканці. Саме тому місто — дивовижний музей просто неба. Ми, українці, перебуваючи в цьому місті, відчуваємо особливе тепло. Адже, як стверджує у своєму романі “Анна Київська” французька письменниця Режін Дефорж, у Брюгге відбулася зустріч двох королев — французької й норвезької — Анни й Єлизавети, славних дочок київського князя Ярослава Мудрого. Разом зі своїми чоловіками — королем Франції Генріхом І та Норвегії Гаральдом ІІІ Сігурдссоном — вони приїхали до Брюгге. Ось як описує письменниця їхню зустріч: “Королева Франції й королева Норвегії, підібравши довгі пальта, в єдиному пориві кинулися назустріч одна одній. — Єлизавето! — Анно! Сестри обнялися і не могли націлуватися, переповнені радістю. Рідною мовою вони згадували своє життя в Києві, дитинство. Як далеко був той час, коли вони, довгокосі дівчатка, бігали наввипередки за батьком! Анна, молодша, рідко прибігала першою. Але Єлизавета завжди залишала їй місце в обіймах батька Ярослава, який ніс їх обох у королівство мавок. — А мене забули? — обізвався Гаральд. — Гаральде! — радісно вигукнула Анна. — Дайте я вас поцілую, сестричко. Як ви погарнішали! Де поділася дика мисливиця з лісів Русі! Якби я не був закоханий у Єлизавету, обов’язково викрав би вас у короля Франції. Анна весело сміялася. Коли радість зустрічі вляглася, кортеж повільно попрямував до Брюгге. …Місяць пролетів, як один день. Настав час розлучатися. Анна довго стояла на березі, дивлячись на великий корабель, що відпливав у Новергію”. Звичайно, за місяць, що вони провели разом у Брюгге, сестри мали можливість детально ознайомитися з містом, з його життям, побувати у визначних місцях. Десь у найпотаємніших глибинах своєї пам’яті Брюгге, безперечно, зберігає спогади про цих мудрих красивих жінок. Наші науковці й письменники з часом дослідять і опишуть щасливі миті перебування сестер у цьому чарівному фламандському місті. Бо жі Франція, і Фландрія не такі вже й далекі від України. І в історії наших країн багато спільних точок, ключ до відкриття яких не завжди в столицях, а часто в невеликих містах, таких, як Брюгге чи французький Сайліс.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
