Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Нація ще не відновила життєвих сил, втра& чених за століття колонізації, не виробила механізму опору загрозам сучасним”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

ПОГЛЯД

Слово Просвіти, №25 за 2008 рік

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Нічого дивного немає в тому, що нарешті хтось приходить до нас із готовими стандартами вільного світу, запитує, чи є в нас ксенофобія і наскільки вона загрожує іноземцям. Замість бити себе в груди і доводити, які ми сумирні й толерантні, варто хоч цю проблему розв’язати чесно і ґрунтовно. Нам потрібні не кампанії “євродемократизації”, а предметна дискусія на тему двох сучасних світових механізмів ксенофобії. Перший і домінуючий полягає у витісненні в культурні резервації живих осередків етнічної самобутності. У цьому випадку невблаганний ксенофоб стосовно етнічного чинника — безлике споживацьке суспільство як домінантна більшість. Усім країнам і народам притаманна ксенофобія класична — страх за збереження власного етнічного “я”. Ксенофобія споживацького суспільства небезпечніша для світу, але про це говорити не модно. Українці занепокоєні проблемами національного виживання, тому здорова ксенофобія можлива тією мірою, якою вона є в будь-якій самодостатній державі світу. Для того, щоб ксенофобія не переходила цивілізовані рамки, потрібен елементарний правовий порядок, встановлені законом правила співжиття місцевого населення з чужинцями і подорожніми. Світова кампанія боротьби з ксенофобією аж до повного знищення останньої докотилась і до нас. Її варто сприймати спокійно, як звичайну психоінформаційну технологію, щоб забезпечити чужинцям ідеальні умови спілкування з нами, звичайно, без урахування наших інтересів. Заради власної зручності й безпеки бізнес дає гроші на програми викорінення в Україні ксенофобії, антисемітизму чи ще чогось. Ще на початку незалежності ми пережили першу хвилю інформаційних превентивних атак — звинувачень в антисемітизмі. Тоді ми, сповнені дружніх почуттів до вільного світу, наївно дивувалися: за що нас звинувачують? Ми обурювались і з усіх сил намагалися виправдатися перед світом: антисемітизму в Україні немає! Ми в чомусь виправдовуємося, навіть за те, що в Конституції єдина державна мова. Переконуємо міжнародні комісії та своїх політиків на всіх виборах, що ніколи не буде насильницької українізації, що російською негласно і незаконно дозволено розмовляти і міліціонерам, і чиновникам, і нардепам — аби не загрожувати російській мові. Все одно звинувачують на кожних виборах, і це не від нелюбові до українців — така стандартна технологія підготовки території до бізнесу іноземців, забезпечення спокою для любителів вигідно для себе погосподарювати в Україні. Колись це називали пацифікацією, таке явище відоме з історії як “заспокоєння”, вибивання репресіями вільнодумства українців поляками на колонізованих західноукраїнських територіях. Тепер це насаджування українцям комплексу винуватості шляхом промивання мізків потоками інформації. Нас наполегливо заохочують до самостійного викорінення української ксенофобії з допомогою нових українських законів. Вважають, що ксенофобія у нас є, бо в усіх державах світу ця проблема болюча. Ніхто навіть уявити не може, що насправді в Україні немає навіть того потрібного для імунітету нації мінімуму ксенофобного страху втратити самобутність розвитку. Повна відсутність ксенофобії — теж погано, це ознака сонної або ледь живої нації. Над проблемою ксенофобії мало хто задумується, і наш парламент може створити ситуацію, що замість нормальної програми розвитку нації — геп законом по ксенофобії! Якщо ми так розв’язуватимемо проблему ксенофобії, не з’ясувавши, що воно таке і чиє воно у нас, то остаточно знищимо себе як націю. Не зайве нагадати, що ксенофобія — це останній природний рефлекс самозбереження нації, страх духовної смерті розчинення у безликому натовпі. З огляду на стан поширення української мови в Україні, наявності прогресуючої хвороби російськомовності серед етнічних українців українська нація втрачає природний імунітет, і про ксенофобію як загрозу іноземцям уже не йдеться.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин