Актуальне інтерв’ю · “За перші чотири дні “Євро—2012” Національний музей історії ВВВ 1941—1945 рр. відвідало понад 5000 іноземців”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Пам’ять, яка об’єднує
Слово Просвіти, №25 за 2012 рік
22 червня 1941 року о 3-й годині 15 хвилин почалося вторгнення військ гітлерівської Німеччини до Радянського Союзу. З цього вторгнення, супроводжуваного авіаударами, почалася німецько-радянська війна, що в радянській історіографії отримала назву Великої Вітчизняної. Лінія фронту прокотилася через усю територію сучасної України двічі — в 1941 і 1943—1944 роках. Війна залишила свій відбиток на кожній українській родині. Прямі людські втрати України, за оцінками Інституту історії України НАНУ, 8—10 мільйонів осіб. Напередодні трагічної дати початку війни ми завітали до Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років”.
Розповісти про музей ми попросили На2 талю Олександрівну ШЕВЧЕНКО — вче2 ного секретаря Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Віт2 чизняної війни 1941—1945 років”.
— З якими науково-дослідними установами й організаціями співпрацює музей в Україні і за кордоном? — Найтісніша співпраця у нас з Інститутом історії України НАНУ, з вищими навчальними закладами, зокрема з НПУ ім. М. Драгоманова, КНУ ім. Т. Шевченка, а також із профільними музеями, такими, як Музей Корсунь-Шевченківської битви, Національний музей історії України, Музей героїчної оборони і визволення Севастополя, більшістю обласних історичних музеїв та ін. Така співпраця триває вже багато років. Це організація та проведення наукових конференцій, семінарів, круглих столів тощо. Члени нашої вченої та науково-методичної ради — наукові консультанти з цих установ, які допомагають, інколи спрямовують нашу роботу. Із 1996 року співпрацюємо з музеєм “Берлін-Карлсхорст”, з Центральним музеєм Збройних сил Російської Федерації, Центральним музеєм Великої Вітчизняної війни (м. Москва), Музеєм історії Великої Вітчизняної війни (м. Мінськ), Музеєм Другої світової війни (м. Гданськ). Нещодавно наші науковці брали участь у роботі Міжнародного конгресу “Нацистські репресії і знищення сіл у роки Другої світової війни”, що відбувся у Словаччині та Білорусі. Надзвичайно цікава спільна зі словаками художньо-реліквійна виставка, яка представляла наших партизан — учасників словацького національного повстання і словацьке мистецтво про війну. — Чи часто музей отримує нові експонати? — Один із головних пріоритетів нашої роботи — наукове комплектування. Ця дуже складна робота має кілька напрямків. По-перше, це співпраця працівників музею з ветеранами та членами їхніх родин. Раніше у нас були планові експедиції, які передбачали відвідання місць боїв, спілкування з ветеранами, фіксацію їхніх спогадів, а тепер, через брак коштів, маємо лише наукові відрядження. Від 1974 року, коли було відкрито музей, зібрали понад 300 тисяч реліквій. Також співпрацюємо з радами ветеранів, конкретними людьми, їздимо до них. Допомагають нам пошукові організації, загони, окремі пошуковці. Є колекціонери, які дарують експонати. Ще один напрям — придбання експонатів. У нас є фондова закупівельна комісія, яка визначає цінність експоната, виділяє на нього кошти. За наказом міністра оборони України усі повідомлення про загиблих (майже 2 млн одиниць), які зберігалися у військкоматах, передали музею. І тепер спеціальний відділ нашого меморіального комплексу створює всеукраїнську електронну базу загиблих у роки Великої Вітчизняної війни. Якщо раніше на запити громадян відповідали військкомати, то тепер цим займаємося ми. За п’ять місяців поточного року ми відповіли на 440 запитів і встановили долі 42 загиблих, про яких родини не мали жодної інформації. Щороку у фонди музею надходить до 5000 музейних одиниць. Так, 2010 року через комісію з повернення культурних цінностей до нас надійшли листи з Австрії, які 1941 року були взяті як трофей у Кам’янці-Подільському та зберігалися в австрійському архіві. Уже знайшли 470 адресатів, яким через 70 років вручили листи з 1941-го. Окрім того, ми співпрацюємо з різноманітними програмами з пошуку людей, зокрема й телевізійними. — Хто відвідувачі вашого музею? Скільки їх, з яких вони країн, які їхні враження після побаченого? — Щороку музей відвідує понад 700 тисяч осіб, а з часу створення його відвідало понад 26 мільйонів із майже 200 країн. Зараз до нас приходить переважно молодь (70 %). У неї є інтерес до минулого, отже, буде й майбутнє! Дуже люблять нас іноземці. Так, нашу “персоніфіковану історію” високо оцінив британський дипломат. Надзвичайний і повноважний посол Великої Британії в Україні Лі Тернер давно цікавиться воєнною тематикою, відвідав майже всі музеї, присвячені Другій світовій війні в світі. Він заявив, що наш музей — один із найкращих. Йому дуже сподобалося, що ми намагаємося показати війну через людські долі. Пам’ять об’єднує нас. — Як змінилася експозиція музею протягом останніх років? — Не нав’язуючи відвідувачам жодної ідеології, ми демонструємо експонати такими, як вони є: дивіться, читайте, аналізуйте, робіть висновки. Якщо вас якесь питання цікавить глибше — звертайтеся до наукової літератури, мемуарів, архівів. Ми підштовхуємо людей до навчання. На базі музею відбуваються семінари для майбутніх науковців, курсантів. Вони кажуть, що саме тут — справжня наука. Наша експозиція жива. Вона постійно змінюється. Щороку в наших планах і зміни головної експозиції, і багато різноманітних тематичних виставок із фондосховищ. Біля цих виставок проводимо певні інформаційні заходи для школярів, інших відвідувачів. Цього року повністю оновлено перший зал нашої експозиції — “Початок Другої світової війни”, до якого увійшло багато нових музейних предметів. У інших залах є певні розділи експозиції, які повністю оновлені. На жаль, маємо серйозні проблеми з приміщеннями для зберігання фондів, але намагаємося їх вирішити.
Про день 22 червня 1941 року у скарбни2 цях музею спілкуємося з Іриною Петрівною ВАСИЛЬЄВОЮ — завідувачем відділу На2 ціонального музею історії Великої Вітчизня2 ної війни 1941—1945 років.
— За задумом художника зали розміщено один за одним і в них представлено всі періоди війни. Перша зала розповідає про початок Другої світової війни з 1939 до 1941 року. Тут ми бачимо німецький чобіт, який крокує Європою до кордонів СРСР, і мотоцикл, знайдений у Криму, відреставрований і подарований музею кілька років тому громадянином Бельгії Мартіном Богартом. Початку німецько-радянського періоду війни присвячено окремий зал. Тут у центрі експозиції рештки хати, знищеної снарядом, безіменні фотографії, валіза, побутові речі. Біженці на фотозбільшенні з
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
