Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура без провінції · “Він ніколи не обстоював банальні істини, зашка' рублі догми і не давав просочуватися в людські серця намулові войовничого міщанства”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Золоті імена сучасної Буковини: Віктор Косяченко

Слово Просвіти, №25 за 2012 рік

Іван ЛИСИЙ Чернівецьке видавництво “Місто” ось уже дванадця# тий рік пропонує насампе# ред краянам серію “Золоті імена Буковини”. Невеликими за обся# гом, але вдало скомпонованими й ошатно та барвисто оформлени# ми книжками цієї серії Буковина вшановує діячів із різних царин культури краю: педагога Михайла Поляка, режисера Анатолія Лит# винчука, композитора Михайла Мафтуляка, журналіста Михайла Брозинського, поетесу Тамару Севернюк та ін. Композиція книжок серії ус# талена: на початку стисле curri# culum vitae, запозичене з “кра# йової енциклопедії”; потім — розлогий біографічний нарис пера Юхима Гусара, у якому ви# користано не тільки докумен# тальні матеріали, а й щедро ци# товано спогади й відгуки друзів і знайомих, рідних і співробітни# ків героя книжки, фрагменти листування і друкованих рецен# зій тощо. Своєрідна оздоба кни# жок — промовистий і розмаїтий відеоряд, укладений із світлин людини, про яку йдеться, а та# кож її рідних і близьких. На за# кінчення — бібліографія текстів героя і літератури про нього, яку уклали працівники обласної уні# версальної наукової бібліотеки ім. М. Івасюка. Серія “Золоті імена Букови# ни” розповідає і про тих земля# ків, завдяки чиїй творчій енергії сьогодні вирує культурне життя краю. Остання книжка серії присвячена почесному голові Чернівецького обласного об’єд# нання ВУТ “Просвіта” Вікторові Трохимовичу Косяченку. Автор Ю. Гусар дав їй влучну назву: “Інтелігент у поглядах, вчинках, творчості”. Книжка побачила світ на початку цього року до 80#річчя знаменитого просвітя# нина й науковця, яке він від# святкував 4 січня. Ювіляр і нині поєднує зрілу мудрість зі справді молодечим ентузіазмом і невичерпною енергією. Одна деталь: щойно побачила у світ укладена цим чи не найкращим знавцем справ в українському сатиричному цеху велика антологія “Байки буко# винські”. Віктор Трохимович не пропускає жодної значущої події в культурному житті міста, а в багатьох випадках є ініціатором. Автор життєпису В. Косячен# ка охопив різні грані його всебіч# ного обдаровання. У книжці він постає як добре відомий філоло# гічним колам України науковець — дослідник сатиричних жанрів української літератури; у цій ца# рині він упорядкував і видав шість антологій, підготував дві монографії, опублікував сотні статей. Серед них не тільки істо# рико#літературні, а й критичні, адже у Спілці письменників Ук# раїни буковинця віддавна добре знають як принципового, дотеп# ного і вдумливого критика#ана# літика зі своєрідним літератур# ним почерком. Його колега з критичного цеху Юрій Церков відгукується про Косяченка як про “глибокого знавця поетики комічного, людину з винятковим художнім смаком, легким і про# зорим стилем…” Вступивши до Чернівецького університету після демобілізації з армії, В. Косяченко практично все своє трудове життя провів у ньому на кафедрі української лі# тератури. Він не лише викладав, а й готував навчальні і методичні посібники, керував гуртками, опікувався студентськими гру# пами і т. ін. За останні 20 років трохи не# очікувано розкрився і талант Ко# сяченка#публіциста франків# ського гарту. Коли в літературоз# навчому пошуку і в критичній діяльності, наголошує автор книжки, Віктор Трохимович від самого початку і до сьогодні вір# ний одній музі — Талії, опікунці сатиричного цеху, то в публіцис# тиці для нього такою ж музою є Мова. Вправний стиліст, він не тільки намагається якомога пов# ніше реалізувати невичерпний потенціал рідної мови у власно# му письмі, а й викриває різні ва# ріанти політики лінгвоциду що# до української мови, послідовно відстоює мовні права українців. Прикметною є назва однієї зі збірок його статей — “Під пра# пором рідного слова”. А єдиний Косяченків текст, що входить до обговорюваної книжки, почина# ється зі слів “Мовою, як і свобо# дою, не можна тільки користува# тися, про них треба дбати…” Позиція принципового за# хисника рідної мови привела Віктора Косяченка у “Просвіту”: з 1989 року він член правління обласного відділення як один із фундаторів товариства, а в 1992—2005 роках самовіддано працював його головою. До речі, щойно згаданий розділ цієї книжки, написаний Віктором Трохимовичем, є цікавим звітом про просвітянську роботу. Усвідомлюючи, що “велика пора” становлення власної дер# жавності застала українців, за пророчим передбаченням Івана Франка, “неприготованими”, просвітяни Буковини від самого постання (точніше — відроджен# ня) організації намагалися зара# дити цій історично прикрій обс# тавині. В. Косяченко, озираю# чись на пройдений обласним об’єднанням ВУТ “Просвіта” понад двадцятирічний шлях, го# ворить не тільки про масштабні події та ваговиті заходи, а й про повсякденну невсипущу, кажучи словами Франка, “невтому, тиху працю без потоків шумних фраз”. До прикладу, відзначення 200#річчя провісниці нової укра# їнської літератури — “Енеїди” Івана Котляревського. Для буко# винців це водночас була і 130#та річниця створення у Чернівцях першого українського просвіт# ницького товариства “Руська бе# сіда” та 80#річчя Буковинського віча, що проголосило прилучен# ня цього краю до Української держави. На той же 1998 рік при# пали ювілеї видатних україн# ських письменників, уродженців Буковини Юрія Федьковича і Ольги Кобилянської. Система заходів до цих дат (а це масштаб# ні всеукраїнські наукові конфе# ренції, які “Просвіта” організо# вувала разом із філологами міс# цевого університету, і читання для широких кіл громадськості, і літературні вечори, і концерти) увінчалася відкриттям архітек# турної композиції “Літописцям Руси#України, подвижникам ук# раїнського письменства” на по# чатку вулиць Івана Котлярев# ського і Лесі Українки, а також організація хору “Гомін Букови# ни”, репертуар якого значною мірою корелює зі славетним “Гомоном”, діяльність клубів “Співрозмовник” і “Діалог”, тижні літератури рідного краю, конкурс “Співає родина”. На особливу увагу заслуго# вує просвітницько#виховна ро# бота обласного об’єднання з уч# нівською молоддю — майбутнім країни. Це і відновлення з ініціа# тиви В. Косяченка закритого 1940 року “визволителями” ча# сопису для дітей і родини “Лас# тівка” і щорічні травневі кон# курси на кращого знавця звича# їв, традицій та обрядів рідного краю в Чернівецькому музеї ар# хітектури та побуту, і конкурси дитячих творів та художнього читання, і мистецький конкурс “Голодомор очима дітей” тощо. Словом, є про що звітувати бу# ковинським просвітянам. Досить скромно, як на мене, у книжці представлені фрагмен# ти з листів до ювіляра, в яких знавці на кшталт славетного байкаря Микити Годованця або літературознавця#академіка Ми# коли Ільницького оцінюють йо# го здобутки. Значно багатший, так би мовити, фотожиттєпис В. Косяченка, в якому більшість світлин стосуються його громад# ських і наукових справ. А на ос# танній стороні обкладинки чита# ємо слова батька славетного композитора, відомого письмен# ника Михайла Івасюка про Вік# тора Косяченка: “Він ніколи не обстоював банальні істини, за# шкарублі догми і не давав просо# чуватися в людські серця наму# лові войовничого міщанства”. Гідна оцінка гідної постаті.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин