Повертаючись до теми “Де існує єдність, там живе Бог”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Обережно: діти і телевізор
Слово Просвіти, №25 за 2012 рік
По Швейцарії На одній паралелі, на відстані двох тисяч кілометрів одна від одної розташовані дві країни — Україна і Швейцарія. Україна, яка після невдалого експеримен# ту з будівництвом соціалізму ли# ше 20 років як здобула свою дер# жавність. І Швейцарія — з вели# чезним досвідом республікан# ського державництва. У нейтра# літеті вона комфортно живе ось уже 200 років. Нещодавно мені пощастило побувати у цій країні. Я відвідав міста Базель, Берн, Женеву, Цю# ріх, Люцерн і низку малих місте# чок. Всюди достаток. Крім соціальних програм і законів, що їх сформував парла# мент, партії та громадські органі# зації пропонують свої соціальні програми, до яких з увагою ста# виться уряд. Так, під час перебу# вання в Базельському кантоні лаштувався референдум “Ми проти нафти”. Референдум орга# нізувала Партія зелених. Нагаль# ною і для швейцарців є проблема альтернативних джерел енергії. “Зелені” пропонують до 2030 ро# ку замінити 40 % теперішніх джерел енергії екологічно чисти# ми видами палива. Уряд стиму# лює впровадження та викорис# тання вітрової енергії, сонячних батарей, гранульованого палива з відходів деревообробної про# мисловості. Долини й луки, гори, річки й озера, міста й містечка (сіл у на# шому розумінні немає) — усе дог# лянуте, привабливе. Немає пус# ток, руїн, занедбаності. Зворуш# ливо швейцарці оберігають істо# ричну пам’ять. Досконалий і точ# ний транспорт. Висока культура торгівлі. А як вигадливо декору# ють своє житло, садибу, дороги і доріжки квітами! Панує краса і доцільність. Чистота в громад# ських місцях, на станціях, зупин# ках транспорту, на узбіччях доріг. Не облаштовують вулиці суціль# ними торговими рядами. У мар# кетах не ломляться стелажі від алкогольних напоїв. Немає штур# ханини й тисняви. Пощастило побувати на засі# данні парламенту — велика єд# ність, високе відчуття місії, куль# тура державності. Не побачив я в парламенті “кнопкодавів”. Угорі під стелею напис: “Один за всіх і всі за одного”. Маленька амбітна країна вра# жає світ своєю єдністю. Швейца# рія — сплав історичного досвіду із сучасними технологіями, держа# вотворчі заходи, спрямовані на пожиток народові, громадянське єднання. Регіоналізація німець# кої, французької, італійської та ретороманської громад, що ста# новлять Швейцарію, обмежується на мовно#культурному рівні в міс# цях мешкання цих громад. Най# менша з них — ретороманська — становить 1 % усього населення. Ні одна з громад не вивищується ні за якими ознаками над іншою. У мерії Базеля привертає увагу на# пис на стіні: “Де існує єдність, там живе Бог”. Здавалося, весь час мого пе# ребування у дивовижній країні поряд зі мною були автор “Сус# пільного договору” Руссо і автор “Саду божественних пісень” Сковорода. Повернувся додому. Повер# нувся у безлад — конституцій# ний, парламентський, політич# ний, правовий, економічний, ви# робничий, культурно#освітній, побутовий…
Петро АНТОНЕНКО
Телебачення — той набуток цивілізації, коли виникає запитання: а чи благо це взагалі? Чудово було б, аби існувало воно без негативу. На жаль, поки що не виходить. Тож іноді хочеться поставити перед телеекраном напис: “Обережно: отрута!”, особливо якщо перед ним діти.
Щось треба робити і державі, і громадськості. Державні структури зайшли з бюрократичного боку. У цьому можна було переконатися, побувавши нещодавно на круглому столі, який провела “Міжвідомча робоча група з розробки та впро' вадження національної системи позначок для захисту дітей від ін' формації, що може зашкодити їх' ньому здоров’ю і розвитку”. Спро! буйте!но на одному подиху прочи! тати довжелезну назву цієї “групи” і ви матимете уявлення, що таке бю! рократичний формалізм. Його більш ніж достатньо. Група має “Ка! лендарний план роботи”, провела перед цим уже два засідання, “п’ятиповерховий” порядок денний яких не цитуватиму, бо присплю чи! тача. Між тим, ця група утворена під егідою Адміністрації Президента і при Національній Раді з питань те! лебачення і радіомовлення. А на цьому засіданні довелося вислухати й такі велемудрі доповіді, як, наприклад, “Нормативні та самоорга' нізаційні орієнтири батьків щодо захисту дітей від по' тенційного шкідливого те' леконтенту” або “Уявлен! ня батьків щодо графічних версій позначок негатив! ного телеконтенту”. З чого можна зробити висновок: сама робоча група утво! рена довкола одного єдиного вузенького сег! мента серйозної пробле! ми теленебезпеки — впровадження значків на телеекрані, якими фіксу! ють доступність тих чи ін! ших передач для певних аудиторій. Ви бачите ці значки на екранах, особливо у вечірній і ніч! ний час — ці трикутнички, квадрати, кола. Отож саме впровадження їх, та ще й за якимись європейськими нормами, і вийшло на перший план, замість обговорення тривожної ситуації з дитячим мовленням взагалі. Втім, ця тривога прохоп! лювалася у виступах учасників круг! лого столу, на який Нацрада запро! сила навіть керівників обласних те! лерадіоорганізацій. Бо не значками єдиними визначається ця проблема — отрута з телеекрана. Чого варта констатація на са! мому початку дискусії голови Нац! ради Володимира Манжосова, кот! рий зазначив, що “телебачення має дуже потужний психічний вплив на дітей”, і сумно додав: “Не існує системи захисту дітей від не! гативу телебачення”. І далі голова-таки вийшов на тему протистав! лення негативу з телеекрана нор! мальному і потужному дитячому мовленню в Україні. Згадав про розроблений “Проект Положення про дитяче мовлення”, про те, що Нацрада категорично не погоджу! ється, коли якийсь мовник змен! шує кількість дитячого телеефіру. Розмову продовжила заступ! ник голови Нацради Ірина Опилат, зазначивши, що у нас тепер не один дитячий канал “Малятко”, а цілих шість. Правда, констатувала, що 43 % часу дитячого мовлення — це лише мультфільми, ще 30 % — “озвучені картинки”, і лише 3 % — документальні фільми для дітей і підлітків, притому майже всі зару! біжного виробництва. А дітей, які в сім’ях стають дедалі самотнішими, більше тягне саме до телевізора, перед яким дехто проводить біль! ше часу, ніж у школі. Різний підхід до справи чинов! ників і представників громадськос! ті засвідчили два виступи. Спершу директор департаменту Держком! телерадіо Сергій Абрамов сипав цифрами, говорячи, як у нас росте кількість дитячого ефіру, його вже, мовляв, аж 10 % від загального мовлення (цифра, на думку фахів! ців, доволі завищена), запевняв, що на державних телеканалах (ма! ються на увазі й місцеві студії) більш жорсткий контроль за чисто! тою ефіру, і тут ставлять заслін смакуванню насилля, наркоманії, алкоголізму на екрані. Частково так і є, особливо, якщо порівнюва! ти з вакханалією на приватних ка! налах, але ж саме вони у нас дав! но домінують в ефірі. А от представниця Фонду “Від! крита політика” Ірина Жданова до! волі критично заявила, що давно час вводити санкції проти виробни! ків телепродукту, який відверто згубно діє на психіку людей, особ! ливо дітей і підлітків. Прикладів за кордоном немало, коли отруювачів ефіру не просто нещадно штрафу! ють, а й широко сповіщають про це громадськість. У нас же варто Наці! ональній комісії з питань суспільної моралі несміло вказати на отруюва! чів телепростору, відразу ж ґвалт: “Цензура!” При цьому забувають, що у найдемократичніших країнах існує суспільний і державний кон! троль за телепродукцією. “А чому на противагу “чорнусі” й “порнусі” на екранах не розвивати нормальне мовлення”, — зазначила І. Ждано! ва. Як приклад — прекрасний все! український фестиваль дитячої та юнацької телевізійної творчості “Кришталеві джерела”. Попри те, що він проходить під егідою Нацра! ди, цікаві документальні фільми, те! лепрограми, створені юними, не! часто потрапляють у наш ефір. Діти, підлітки дедалі частіше пересідають від телеекрана до мо! нітора комп’ютера і поринають в Інтернет. А там — те ж саме, якщо не гірше. Тому учасники дискусії підкреслювали, що треба говорити про весь обшир аудіовізуальних послуг, а це телебачення, Інтернет, кіно, відеопродукція на DVD. Непростим виявилося й питан! ня впровадження європейської системи попереджувальних знаків на телеекрані. В Європі йде певна уніфікація цієї системи. Але як про неї можна говорити, коли в різних країнах різний менталітет, звичаї, традиції, релігія. Ось простий при!
Що протиставити негативу з телеящика — значки чи нормальне дитяче мовлення? Продовження теми пуб0 лікації “Піратство в телеефірі” (“СП”, ч. 6 за 2012 р.)
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
