Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Керуючись конституційними правами, потрібно шукати методи і форми громадянського опору”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Просвітяни проти антидержавного

Слово Просвіти, №25 за 2012 рік

Продовження. Початок на стор. 1 Відомо, що провладна більшість ні перед чим не зупиниться. Це показали результати першого читання законопроекту. Наступні голосування можуть відбутися уже незабаром — у липні. Скоріше за все їх перенесуть на останній тиждень роботи Верховної Ради. Ще недавно національно-патріотичні сили дотримувалися думки, що це антиконституційний закон, тому участі в його розгляді не треба брати, потім його, мовляв, опротестуємо. Але це хибна позиція. Зараз уже підготовлено кілька сотень пропозицій, зауважень, поправок до цього законопроекту. Лише після їхнього розгляду в Комітеті з питань культури і духовності він виноситиметься в сесійну залу. Треба бути готовими до будьяких непередбачуваних дій влади, якій байдужа реакція світової громадськості. На протягування цього антиконституційного закону влада “кинула” величезні кошти й адмінресурс. Скажімо, сам голова РНБО Клюєв фактично перетворив кабінет секретаря Верховної Ради Зайчука на місце “санобробки” і залякування депутатів. Напередодні голосування туди викликали тих депутатів, які не побоялися неприхованих погроз, захищаючи конституційні норми. А скільки з них зламалося й пішло на домовленості? Дивіться на список тих, хто проголосував “за”, продавши мову за тридцять срібняків… Ми знаємо, що Україна — моноетнічна держава, нас, українців, тут 77,8 % згідно з переписом 2001 року. Етнічні меншини вповні користуються своїми конституційними правами. Намагання вивищити російську мову, мову меншини, мову сусідньої держави до статусу другої державної, яка фактично стане панівною, є посяганням на конституційні засади Української держави. Тому мусимо оголосити відкритий наступ на руйнівників України. Керуючись нашими конституційними правами, шукаймо методів і форм громадянського опору. Павло ГРИЦЕНКО, директор Інституту української мови НАН України: — Ситуація надзвичайно складна. 10 стаття Конституції щодо державного статусу української мови досі не реалізована. Користуючись цим, Партія регіонів будь-що намагається надати російській фактично статус другої державної, посилаючись на свої передвиборні обіцянки. Ці дії порушують Конституцію, а на місцях, у регіонах, триває практика заборони української мови. Протидіяти брутальному антиконституційному наступу можна і треба, це, зрештою, наш обов’язок як громадян України. Що пропоную? При президентові України є Гуманітарна рада. Знаю, що туди входять люди, які мають голос і можуть сказати правду. Якщо президент на боці Конституції, з українським народом, тоді Рада залишається при такому президентові. Якщо ж він на боці антиконституційних сил і винятково — Партії регіонів, то Рада має саморозпуститися. Не думаю, що такі люди, як Дмитро Стус, Богдан Ступка, Лариса Скорик, Іван Драч та інші представники інтелігенції — оборонці української ідеї, української мови, займуть антиукраїнську позицію. Таким чином можна не допустити розвитку й ескалації подій у Верховній Раді з ухваленням законопроекту в другому читанні. До речі, НАН України розглядала мовні законопроекти, зокрема законопроект Ківалова— Колесніченка. Для наукової експертизи і висновків його було направлено до різних академічних інститутів: до правників, до мовознавців, до політологів. Незалежно одні від одних вони дали аналогічні висновки: законопроект “Про засади державної мовної політики” не має нічого спільного з державними інтересами України. Таким чином жодний академічний інститут Національної академії його не підтримав, не підтримала його і НАН України загалом. Академія наук України залишається з українським народом. Борис ОЛІЙНИК, поет, академік НАН України, голова Українського фонду культури: — Мова — повітря й легені, якими ми дихаємо. На правах головного доповідача ще в тій, радянській Верховній Раді, я обстоював законність щодо надання українській мові статусу державної. Тоді Закон ухвалили одноголосно. Поле функціонування української мови обмежувалося 60 %, російської й інших мов — 40 %. Нині, в часи незалежності, українська обмежена 10 %. 23 роки тому Законові, 21 рік як Україна незалежна. Це ціле покоління! А де ж ми весь цей час були? Тому вважаю, не треба вдаватися до націонал-мазохізму і списувати на когось третього те, що діється. Треба брати кермо управління державою в свої руки! Не забуваймо, що 90 % тутешніх росіян проголосували за незалежність України. Не треба їх ображати. Наше завдання не плодити опонентів, а призбирувати прихильників. У документах і заявах не варто використовувати терміни понятійно-категоріального характеру. Треба читати нам усім разом проекти документів, які готуються на розгляд Верховної Ради. Оскільки у нас є Закон про державні мови в редакції 1989 року, то кожен повинен його дотримуватися і виконувати. Треба ухвалити нарешті закон про захист української мови, щоб не було жодних питань. Іван ЗАЄЦЬ, народний депутат України: — Під час підготовки цього законопроекту відбулася така собі мовна стимуляція антиукраїнської діяльності. Генератором виступив закон Ківалова—Колесніченка. Його поява — не якесь тимчасове рішення чи спонтанна дія. Це результат діяльності антиукраїнських сил на чолі з самим президентом. Із другого боку, це здійснення планів Путіна із закабалення України. Думаю, Росія усвідомила, що в Україні поглиблюється процес державного становлення. З’явилося молоде покоління людей із національною гідністю, які розмовляють українською мовою, навіть у так званих російськомовних регіонах. А це не входить у стратегічні плани Москви. Якщо говорити про політику Януковича, то поява цього законопроекту ще раз засвідчила, що Янукович і його партія влади торгує стратегічними ресурсами, інтересами України, що не припустимо у будь-якій державі для будь-якої влади. У Харкові він “торгонув” безпекою держави, відмовившись від членства в НА- ТО і запустивши в Україну ще на 25 років іноземний, Чорноморський флот РФ. І все це за віртуальні вигоди щодо ціни на газ. Торгує гуманітарними цінностями держави: мовою, культурою, інформаційним простором. Навіть перебування Табачника на посаді міністра освіти має для нього свою ціну. Ми свідки того, що все, що діється в Україні, робиться під прикриттям президента Януковича і за його безпосередньої участі. Тому є дві причини: одна зумовлена характером цієї влади, друга — замовленням Москви. Законопроект “Про засади державної мовної політики” ще одне тому підтвердження. По-перше, мусимо дати адекватну відповідь на цей законопроект. З їхнього боку іде масована інформаційна кампанія, пропаганда їхнього антиконституційного закону. А з нашого — крім “Просвіти”, газети “Слово Просвіти” і ще кількох десятків публікацій в інших виданнях мало що є. По-друге, ефективно і продумано слід протистояти тим заходам провладної більшості, яка проштовхує законопроект. Мушу нагадати й привернути вашу увагу, що того дня голосувався не лише цей документ, а й інший законопроект, який проголосовано у першому читанні — про дошкільну освіту. Згідно з ним батькам надаватиметься право вільного вибору мови у дошкільних закладах. А це не менш підступно і небезпечно для української державності. І перший, і другий законопроекти сепаратистські, ксенофобські щодо українців і водночас асиміляційні. Про це має знати кожен український громадянин. Громадськість і політичні партії мусять активізувати роз’яснювальну й інформаційну роботу з людьми щодо “героїв” цих законопроектів і тих, хто голосував за них. Наприклад, серед тих, хто готується йти на вибори по мажоритарних округах на Житомирщині: Журавський, Литвин та інші. Треба людям показати їхнє справжнє обличчя. Демократичні сили мусять сформувати і протиставити ренегатам україноцентричний список на вибори до Верховної Ради. Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, директор Інституту літератури: — Маю три пропозиції: 1) Необхідно ухвалити закон про українську мову як мову державну; 2) Процес із антиконституційним законопроектом “Про засади державної мовної політики” пішов і треба його максимально загальмувати (за рахунок поправок); 3) Світових процесів не зупиниш. У Франції, у світі французькою розмовляють 200 млн осіб. Франція має 450 культурних центрів у 150 державах світу. Їх фінансує держава. Франція 1970 р. створила товариство “Франкофонія”, мета якого — поширювати, пропагувати, підтримувати у світі французьку мову. Франція боїться, що французьку витіснять, і французів як нації не стане. Порівняймо з Україною. У нас катастрофічна ситуація! Далі. 1984 року Париж ухвалив закон про французьку мову, ініційований Конституційною Асамблеєю. Його одностайно підтримали Національні Збори й Сенат, щороку заслуховується інформація про його виконання. За невиконання цього закону впроваджено дуже високі штрафи (до 20 тис. євро або до 6 місяців ув’язнення). Якщо не буде ухвалений закон про державну мову в Україні, загроза нашій державності стане реальною і непередбачуваною. Ярослав ПІТКО, голова Львівського обласного об’єднання “Просвіти”: — Добре сказав новий патрі% арх Греко-Католицької Церкви Святослав, що треба будувати ук% раїнський світ. Але є одна поправка: будувати його наступаль% но. А не так як кришнаїти: перш ніж зробити крок, тричі подивляться, щоб нікого не образити, не потіснити. Якщо ми так буду% ватимемо Україну, це затягнеться надовго. Я підтримую тих, хто втратив надію на звернення до президента України Януковича. Треба звертатися до народу, який є першоджерелом влади в Украї% ні, а не до того, кого ми постави% ли: хто своєю волею, а хто і не% вільно. У день ухвалення законопроекту ми зібрали автобус людей за свої кошти, поїхали і були біля стін Верховної Ради. Тим людям, які не могли поїхати, ми надрукували тисячі звернень, роздали під церквами, закликали пікетувати Львівську обласну адміністрацію. Влада повинна відчувати, що ми не толеруємо її. Дискусія щодо виходу з Ради при президентові є зайвою, тому що ця Рада мала вже вийти 5 червня і скласти свої повноваження, заявити і президентові, і світові, що вона не хоче прикрашати фасад влади, яка працює проти свого народу. Державна політика складається з позиції і ситуації на місцях. “Просвіта” відразу відмовилася брати участь у тих радах при обласних адміністраціях. Ми закликали мешканців Львівщини писати листи-звернення з протестами. Ви скажете, що це нічого не дасть. Дасть. Людина, яка пише це, є учасником процесу. Ухвалили рішення у кожному районі, у кожному селищі, містечку, місті провести протестні акції під стінами районних державних адміністрацій. Варто було б такі протести провести по всій Україні. Після 5 червня люди переконалися, що політичні партії здебільшого лише використовують їх у своїх передвиборних цілях, і мовне питання використовують як спосіб активізації свого електорату перед виборами. Тому сьогодні є така організація — “Просвіта”, яка покликана була у час її створення у ХІХ столітті, у час

с. 4 · сторінка оригіналу ↗

Закінчення. Початок на стор. 1—3 Працює шовіністична машина, добре підтримувана нафтовими грішми. Що робити в парламенті? У ЗМІ була інформація, що понад 70 депутатів насправді за цей за# кон не голосували. Це юридична підстава, яку треба використати. Таке беззаконня не вперше, пам’ятаємо, як ця ВР сама собі на рік продовжила життя. Лю# дей, які не голосували за закон, слід підтримати, щоб не змінили думку. Цей баланс голосів треба тримати. Елементи парламентської бо# ротьби треба використати макси# мально, розгорнути наступальні протестні акції. Чинімо позапарламентський опір. Чи може його організувати опозиція? Для нинішньої опози# ції це питання не пріоритетне, її керівники самі в побуті не спіл# куються державною мовою. Тому головну роль має зіграти громад# ська організація. Треба вивести людей на акцію, хоча б 10—40 ти# сяч, добре було б, під час матчу Євро—2012. Влада не хоче скан# далів у цей час. Я думаю, що вони відступлять від ухвалення зако# нопроекту. “Регіональна” логіка цього закону в тому, що їхні соці# ологи підрахували, нібито цей за# кон додасть близько 5 % голосів для ПР. Російська ж п’ята колона має ґрунтовніші інтереси. Треба пов’язати мовне питан# ня з соціальними, економічними, що зацікавить навіть російсько# мовного обивателя. Якщо буде створено координаційну раду, ми туди увійдемо, працюватимемо. Закордонні українці вже піке# тували понад двадцять посольству різних країнах. Але мовне пи# тання вирішується не в Нью# Йорку чи в Мюнхені, а в Україні. Лише мобілізувавши всі ресурси, ми зможемо виграти цей бій. Юрій ГНАТКЕВИЧ, народний депутат України: — Після проголошення Незалежності я був у Комітеті з питань освіти і науки. Ми розмовляли з Юхновським про те, що за Україну було пролито стільки крові, а ми так спокійно, без жодної краплини, завоювали незалежність. Ігор Юхновський тоді сказав: “Щось не віриться, що не буде спроби повернути назад”. Мені здається, що ті сили, які хочуть повернути нас у мину# ле, взялися активно діяти. Це вирішуватимуть не стільки в ка# бінеті Януковича, як у кабінетах інших держав і не тільки Росії, якщо візьмемо до уваги націо# нальність 95 % олігархів, які па# нують в Україні. Хто нині реаль# но при владі, хто править Украї# ною? І вони того капіталу і влади не віддадуть ніколи. Вони підуть на все. Для цього головою СБУ призначили людину, яка народи# лася в Підмосков’ї, для цього закликали через два кордони й два громадянства Соломатіна, який вдарив мене стільцем по голові, а тепер став міністром оборони. Найкраще він розумі# ється на танках, які стоятимуть на Майдані, коли ми туди вийде# мо. Ці люди не хочуть віддавати владу, не прислухаються до дум# ки Європи. Самі вони прагнуть, звичайно, в Європу, але не хо# чуть демократичних виборів, бо це означає здати владу. Янукович уже заявляє про паузу у відноси# нах з Європою тощо. Коли мене свого часу агітували переходити до більшості у ВР і пропонували гроші, то запевняли, що жодних виборів 2012 року не буде, а як# що й будуть, то їх визнають не# дійсними. Якщо вибори не виз# нає Європа, депутати продов# жать свої повноваження до 2015 року. Якщо виграє опозиція, то вже вони знайдуть привід визна# ти вибори недійсними. Щодо тиску на президента. Коли Табачник готував пропози# цію Кучмі про другу державну мову, тоді я, Анатолій Погрібний, Олександр Пономарів пішли до президента. Зуміли його переконати, щоб він нам не заважав. Тоді це зігра# ло. Бо Кучма — не Янукович і то# ді ще не було того олігархату#па# цанату, який керує Україною. За# раз немає генерала Петрука, який керував сухопутними військами, а нині лежить у лікарні побитий. Переконаний — регіонали робитимуть усе, щоб ухвалити закон якнайшвидше. Проголо# сувало за нього близько 70 осіб, яких не було в залі. Біля мене си# дить Степан Карлович Глусь, президент фірми “Нєміров”. Його не було в залі, а його кар# точкою проголосували. І так ба# гатьох. Бачу один вихід — доби# тися, щоб кожен голосував тіль# ки за себе. Усе#таки залишаю момент для оптимізму. Часом відбува# ються події, яких ніхто не міг пе# редбачити й спрогнозувати: і не# залежна Україна так постала, і Майдан. І події після Майдану. Отже, значною мірою все залежа# тиме від того, як складеться там, на небесах. Марія ОЛІЙНИК, заступник голови Донецького обласного об’єднання “Просвіти”: — Сьогодні ми маємо Закон про мови в УРСР і статтю 10 Конституції України. І хоч би що було нині прийнято на рівні держави навіть на захист української мови, ще не означає, що чиновники на місцях не творитимуть того, що відбувається зараз. Мені протягом 20 років жо# ден чиновник не відмовився на# дати відповідь, бо я один раз по# дала в суд і виграла. Є елемен# тарна процедура, як отримати відповідь. Нині ще не працює закон Ківалова—Колесніченка. Скажімо, до Євро—2012 до# нецькі чиновники ввели авто# матичне оголошення зупинок у трамваях, тролейбусах для зруч# ності фанів. Перше повідомлен# ня російською, друге — англій# ською. Я даю їм закон про мо# ви, ст. 10 Конституції, конститу# ційне роз’яснення 1999 року, що має бути оголошення україн# ською, а потім іншими мовами. Отримала відповідь: “Можуть використовуватися поруч з ук# раїнською і національні мови. Оскільки російська мова є за# гальновживаною на території міста Донецька, то й у сфері транспортного обслуговування населення вживається російська мова як прийнятна для сторін”. І так вони відповідатимуть, хоч би що ухвалили на загальнодер# жавному рівні. Я подала в суд. Ми сьогодні захищаємо в суді три Макіївські школи. 2006 року Близнюк, то# дішній голова обласної ради, за# твердив другою державною мо# вою на території Донеччини ро# сійську. 4 роки, 4 місяці й 4 дні тривав суд і 4 вересня 2010 року Вищий адміністративний суд під# твердив, що ми виграли перший, другий і третій суди. Нам потріб# но фахово проти них працювати. Зараз Бенкендорф і Арфуш очолюють Перший національний телеканал. Чому не подати в суд на Арфуша, держслужбовця, який не володіє навіть росій# ською мовою? Треба подати в суд і дати ін# формацію на всі канали про цих чиновників. Ці люди вважають, що України нема, а є Малоросія, яку треба приєднати до Росії. Слід розуміти, що нерідко прості російськомовні люди — наші союзники. Зі мною зараз відстоюють українські школи 240 батьків Донецької 111#ї школи, які не знають української мови. Вони виховувалися в той час, ко# ли лише 2 % дітей по всій Донеч# чині навчались українською. Але вони виготовили плакат “Мы се# бя сожжем, если вы заберете пра# во обучать наших детей на госу# дарственном языке”. З батьками трьох макіївських шкіл ситуація така сама. Вони мене запросили захищати їхні українські школи, бо хочуть, аби їхні діти навчалися державною мовою. Маю претензії до народних депутатів. Кажете, ухвалили за# кон про вибір мови батьками в дитячих садках. Чому ми про це не знаємо? Ви повинні нам не# гайно давати всю інформацію, ами відразу реагуватимемо. Василь ЧЕПУРНИЙ, голова Чернігівського обласного об’єднання “Просвіти”: — Досвід Європи свідчить, що там усе вирішує самоорганізація, самоврядування, до якого українці генетично схильні. Треба вивчити досвід таких особистостей, як Олег Скрипка, Іван Малкович та інші, які влас# ним коштом популяризують рід# ну мову і культуру, виробити план позабюджетного ненасильниць# кого опору. Дві чи три зими поспіль у Лю# бечі на Дніпрі планово підривали лід, бо прорахували, що буде по# вінь і намивні піски в Кончі#Заспі знесе. Так#от, якщо буде народна повінь, то знесе всі маєтки, не роз# бираючи, чи це регіонала Клюєва, чи опозиціонера Яценюка. Моло# ді просвітяни налаштовані дуже рішуче у захисті України. Якщо ви слідкуєте за справою Віталія Запорожця, якщо чули про справу ніжинських робінгу# дів, то зрозумієте — наростає на# родна повінь, яка всіх знесе. То щоб це сталося цивілізовано, при# пинімо толерантність і подумаймо про те, що “Просвіті” треба ого# лосити публічно про створення чорного списку. У кожного з нас є найдорожче — мова і віра. Це те, за що боротимемося до останньо# го. І почати всеукраїнську акцію “Жовта картка”. На всіх рівнях людям, які ігнорують чи зневажа# ють державну мову, вручати жовту картку. Якщо це буде масовий рух, то вплине на результат. Іван ЮЩУК, голова Київського міського об’єднання “Просвіти”: — У Конституції прописано: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ”. Але для нашого народу, за дослідженнями, мова стоїть на 31 місці, це питання не головне, бо він не вловлює зв’язку між статусом мови і добробутом. Оце нам треба роз’яснювати людям. Мова — не просто засіб спілкування, а й наш економічний ресурс, це й умова нашого поступу. Треба продовжувати те, що десять років робив світлої пам’яті Анатолій Погрібний, коли вів передачу “Якби ми вчились так, як треба”. Його виступи такі актуальні сьогодні! Я відібрав із трьох книжок найактуальніше і видав 500 примірників під назвою “Шевченкові імперативи і ми” за власний кошт. Наближається 200#річчя Коб# заря. Шевченко — найбільший націоналіст у позитивному розу# мінні, він захищав наше майбут# нє. Нам треба використати цю дату, проти Шевченка ніхто не посміє виступити. Сергій САВЧЕНКО, голова Кримського об’єднання “Просвіти”: — Чому у Криму в жодному місті не можна придбати загальнодержавну газету “Урядовий ку# р’єр” українською мовою? Це питання до народних депутатів. Нещодавно у прямому ефірі виступав представник кримських татар, старий номенклатурник, який майже не знає рідної мови, але видно, що переймається цією проблемою. Я зрозумів: він спо# дівається, що цей закон його за# хистить. Він навіть сказав: “З’яв# ляться робочі місця для тисяч пе# рекладачів з кримськотатарської мови”. На це сподіваються пред# ставники нацменшин. Треба їм пояснити, що закон ухвалюють не для них.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин