Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “В Україні так і не побудовано правової системи, яка працює на захист людини та її прав”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ІІвваанн ЗЗААЄЄЦ ЦЬЬ:: «Конституція утвердила нашу державність»

Слово Просвіти, №25 за 2013 рік

Іван Олександрович Заєць— депутат Верховної Ради кількох скликань. Зокрема другого скликання, коли парламент 28 червня 1996 року прийняв Конституцію незалежної Української держави. Сьогодні один із авторів, творців Конституції України, той, хто голосував за її ухвалення, відповідає на запитання нашої газети. — У чому, на Вашу думку, епохальне значення прийняття Конституції України 28 червня 1996 року? — Конституція де-юре підвела риску під колоніальним станом України. Це паспорт держави, і тут закладаються основоположні принципи співіснування громадян, функціонування самої держави. Тож вагомість Конституції важко переоцінити. І тому така запекла боротьба точилася навколо її прийняття. Ліві політичні сили (а на той час практично вся влада була забарвлена комуністичною ментальністю і радянськими практиками) надзвичайно опиралися ухваленню Основного Закону. Тим більше, що наша Конституція символізувала національну суть української держави, де саме національна традиція в основі суспільної організації при гарантуванні прав національних меншин. Це відбилося у статті 10 Конституції про єдину державну мову, у статті 20 про державну символіку, в інших статтях. Констатувалося, що Українська держава будується в річищі європейської демократичної традиції і є державою національного типу. Тому фактично через Конституцію боролися два світи. З одного боку були ті, хто усвідомлював, що без власної національної держави перспективи Україні нема, з іншого ті, хто чіплявся за колишній Радянський Союз. Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, Інститут літератури ім. Т. Шевченка, “Всесвіт” Прийняття Конституції стало першорядною подією в історії незалежної України. І було б хибно недооцінювати значення цього документа, який, на думку багатьох експертів-правників, має досконалий вигляд. Проте дозволю зауважити, що це лише перший фундаментальний крок на шляху побудови правового суспільства. У Великій Британії, наприклад, узагалі немає — Атаки на Конституцію тривали і після її прийняття? — Атаки ці й досі тривають. Одна з причин — невігластво політиків, які не розуміють, що таке Конституція. А це політико-правовий документ, який закладає принципи, основи, це фундамент правової, політичної системи. І на цьому фундаменті ми вже бачимо обриси стін, даху. В будь-якій державі світу Конституція не може врегульовувати всі суспільні відносини. І щоб запустити механізми реалізації положень Конституції, потрібно було ухвалити близько ста законів. На жаль, лише кілька таких законів було ухвалено. А скільки не ухвалили! — Наприклад, на підкріплення статті 10 Основного Закону — про державну мову. — Обов’язково слід було ухвалити закон, який розгорнув би положення про те, що українська мова є державною. Так само щодо статті 20, де йдеться про державну символіку: треба було б ухвалити закон про порядок її застосування. Подібне можна сказати про багато статей Конституції. Друга причина ще глибша. Вона полягає в тому, що й далі точиться боротьба за українську державу, за українську демократію, українську ментальність. Зараз усе це під загрозою. Ми маємо владу, яка поставила за мету перезаснувати українську державу, що означає — відійти від української традиції, звичаю, замінити це чимось космополітичним, інтернаціональним, а насправді російською політичною і культурною традицією. — Це прагнуть зробити на конституційному рівні? Тобто, існують загрози для самої Конституції? — Так. Однією з таких технологій є Конституційна комісія і ідея нової Конституції чи її нового варіанта. Це реальна загроза існуванню держави, коли замість єдиної державної української мови буде друга російська, коли буде змінена символіка, унітарний тип держави тощо. Над цим представники режиму Януковича дуже працюють. Їм уже вдалося звузити статус української мови через торішній закон Ківалова—Колесніченка. Бачимо, як швидко відбувається процес деукраїнізації в освіті, інформаційному просторі. Сили, які не можуть змиритися з тим, що Українська держава має бути національного типу, і прагнуть отакого “перезаснування”. Але ж російськомовна Україна не може існувати як самостійна держава, вона дуже швидко перетвориться на звичайну губернію Росії. — Розділ Конституції України щодо прав людини високо оцінила міжнародна спільнота. Ви, депутати парламенту, тоді, 1996 року, дуже добре виписали цей розділ, відстояли його положення при ухваленні Конституції. Але чи повною мірою виконується задеклароване? — Проблема в готовності влади виконувати Конституцію, готовності самих громадян жити за нею. І часто небажання нашої влади діяти за Конституцією підмінюється філософствуваннями про її якість. Нинішня Конституція не вичерпала свого потенціалу, — заявляю як один із авторів. І так само не знятий із порядку денного напрям підкріплення Конституції відповідними законами. Але небажання жити за Основним Законом і породжує оці проблеми з правами людини. Візьмімо політичні права громадян... — Тобто, право народу як єдиного джерела влади на управління державою? — Поговорімо про Верховну Раду, наш парламент. Сьогодні тут 445 народних депутатів. Рада не в повному складі. П’ятьох депутатів немає. І не через те, що були якісь форс-мажорні обставини, а через те, що теперішня влада вкрала перемогу у цих 5- ти кандидатів. — У кандидатів від опозиції. — Майже рік їх немає у Верховній Раді і ніхто нічого не робить. Протоколи голосування показують, що вони справді перемогли. Тож, врешті-решт, треба йти на перевибори. Але ніхто не поспішає. А що це означає? Те, що Верховна Рада, Президент, інші структури влади діють у позаконституційному полі. Сьогодні багато що в діяльності парламенту винесено за таке поле: неіндивідуальні голосування, ухвалення законів без належного розгляду, при ігноруванні Закону про регламент Верховної Ради, ухвалення законів “за скороченою процедурою”, що позбавляє можливості чути іншу думку, бачити вузлові точки проблем. Тому знову треба говорити про політичну культуру і відповідальність. Так само можемо говорити і про діяльність Президента, Кабміну, інших органів влади. Тож треба порушувати питання повернення влади в конституційне поле. Бо працювати поза Конституцією — це дезінтегрувати волю народу, а працювати за єдиним законом — це множити силу народу. Спілкувався Петро АНТОНЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин