Арт-калейдоскоп · “Має бути державна підтримка національної культури”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ВВ’’яяччеессллаавв ККО ОРРО ОББККО О:: «Наша мета — відкривати серця слухачів»
Слово Просвіти, №25 за 2017 рік
В Оперній студії Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського нещодавно відбувся концерт Київського академічного муніципального духового оркестру, що був присвячений 25-річчю створення колективу. Сьогодні генеральний директор, головний диригент оркестру, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Коробко — гість “СП”.
— Із чого почалася історія Вашого колективу? — Київський академічний муніципальний духовий оркестр України створили 1992 року для забезпечення культурних заходів міста. Від того часу відбулося понад 1500 виступів, і ми посіли одне з провідних місць серед найкращих колективів України в цьому жанрі. Засновником і керівником колективу був народний артист України Василь Іванович Охріменко. 2006 року оркестру присвоєно звання академічний. Сьогодні оркестр — це візитівка Києва, гордість нашої столиці. Беремо участь у відзначенні всіх визначних подій міста і держави, виступаємо на міжнародних спортивних змаганнях, відкритті ярмарків, історичних пам’ятників, фестивалів… Ми працюємо над досягненням нових творчих вершин, активно пропагуємо твори сучасних українських композиторів. Колектив складається з професійних музикантів із високим рівнем кваліфікації та значним досвідом роботи. Всього в оркестрі 65 музикантів. Репертуар оркестру — твори композиторів-класиків, естрадна музика, джаз, марші, вальси та пісні. Проводимо численні благодійні концерти для ветеранів ІІ Світової війни, інвалідів, дітей-сиріт та воїнів АТО. Я очолюю оркестр з 2006 року. Під моїм керівництвом створено програми “Вічна істина” (до Дня
Серед експонатів виставки можна побачити документи про творчу діяльність одного з найвідоміших композиторів і диригентів ХХ століття Олександра Кошиця, завдяки якому українська пісня стала відомою у світі і здобула визнання як унікальне художнє явище. Відвідувачі експозиції також можуть дізнатися, який вагомий внесок у популяризацію кобзарського мистецтва зробили такі відомі музиканти і бандуристи, як Василь Ємець, який перший із кобзарів “перетнув світ” і з концертами української народної пісні здобув визнання в салонах Парижа, та Григорій Китастий, який разом із всесвітньо відомою Капелою бандуристів імені Т. Г. Шевченка зміцнив і поглибив серед народів світу славу української пісні. Виставка знайомить із музичними здобутками інших українських композиторів, диригентів, виконавців із світовими іменами, зокрема Р. Придаткевича, П. Маценка, В. Моти. Серед представлених матеріалів заслуговує на увагу стаття І. Заташанського (Іларіона Косенка) “До концертної подорожі пам’яті жертв Голодомору), “Україно, до тебе лину серцем і душею” (до Дня Незалежності України), “Музика балу” (для Віденського балу в Національній опері України), “Над хвилями Дніпра” (до Дня Конституції України), “Від усієї душі” (до Міжнародного дня сім’ї), “Шедеври європейської музики” (до Європейського Різдва), “До 20-річчя створення оркестру”, а також нова програма до Дня Європи у Києві. — У чому вбачаєте мету свого колективу? — Наша мета — висока духовність і професіоналізм. Ми — муніципальний оркестр міста Києва, проте не обмежуємося столицею. Бували з концертами в Одесі, Житомирі, Черкасах, Сумах інших українських містах. Ми завжди граємо наживо, не визнаємо фонограм. — Розкажіть про Ваших солістів. — Усі солісти — лауреати престижних міжнародних конкурсів. Дмитро Фощанка (тенор) — різножанровий виконавець, співає класичні арії, народні пісні; Віра Багринець (сопрано) — людина від природи талановита, має гарний голос і високий діапазон виконання; Юлія Троценко (сопрано) — молода яскрава співачка, переважно виконує арії з оперет і мюзиклів; Анастасія Жбанкова у своєму репертуарі поєднує естрадний спів і джаз. Окремо відзначу художнього керівника нашого оркестру, випускника Львівського військового інституту ім. П. Сагайдачного Національного університету “Львівська політехніка” Юрія Мельника, який вже сім років працює в оркестрі. Він здійснив аранжування багатьох пісень, які тепер звучать по-новому. А останнім часом почав створювати пісні на вірші сучасних українських поетів. Великої популярності набула його пісня на слова Григорія Семергія “Герої не вмирають”. — Як створювали ювілейну програму? — Цього разу створили різножанрову програму, в якій намагалися показати можливості нашого оркестру. Вибудовували програму так, аби її з цікавістю сприймали глядачі. Прозвучали дуети, арії з оперет, інструментальна музика, хіти з репертуарів відомих європейських рок-груп. Репетиційний процес тривав протягом двох місяців, хоча сама підготовча робота — значно довше. У нашому колективі склалася родинна атмосфера. Звичайно, проблем теж вистачає, насамперед матеріальних. Я був у Берліні, Варшаві, Відні. У кожному з цих міст є муніципальні духові оркестри. Це візитівки столиць, їхнє обличчя. За рівнем виконавської майстерності Київський академічний муніципальний духовий оркестр нічим не поступається своїм західним колегам. Однак матеріальна база застаріла: від транспорту і закінчуючи музичними інструментами. Хотілось, аби наша влада зауважила цю проблему. Має бути державна програма підтримки національної культури. У нас талановитий народ. Але українські митці все частіше знаходять можливість творчо реалізувати себе далеко за межами України. Якщо керівництво не зважатиме на це, то вже через кілька років матимемо катастрофічну ситуацію з кадрами. Нині намагаємося більше уваги приділяти пропаганді української національної культури, повертаємося до своїх коренів. У нашому репертуарі музика Миколи Лисенка, Івана Карабиця, сучасних українських композиторів. При цьому популяризуємо кращі досягнення світової музичної культури. — Про що мрієте? — Хотілося б показати наше мистецтво у світі. Думаю, ми змогли б знайти ключ до сердець глядачів у будь-якій країні, адже наші солісти майстерно співають італійською, французькою, німецькою, англійською мовами. Звичайно, представили б там і культуру українського народу. Нам можуть дорікнути, що на гастролі потрібні кошти, а ми сьогодні переживаємо складні часи. Але весь час економимо на культурі і бачимо, до чого це призвело.
— А як щодо творчих планів? — У нашого оркестру є своя специфіка, що вирізняє нас з-поміж інших колективів цього жанру. Кожна програма оркестру залежить від того, в якому концертному закладі ми виступатимемо і до якої події приурочено наш концерт. Що стосується репертуару, то в нас більше нових аранжувань, сучасних творів, джазових композицій та авторських пісень. При цьому не забуваємо про творчу спадщину: Баха, Вагнера, Бетховена, Моцарта, Чайковського, Мусоргського. Щотижня беремо участь у заходах, присвячених різноманітним святам. Важливі для нашого колективу в творчому плані січень і лютий. Протягом цього часу накопичуємо репертуар, визначаємося, чим порадуємо шанувальників нашого мистецтва. А знаковими подіями серпня стануть День підняття Державного прапора та великий гала-концерту Маріїнському парку столиці, присвячений Дню Незалежності України.
він здобуде славу собі і батьківщині. Американському ж громадян, ству випадає щаслива роля скорис, туватися перебуванням п. Ємця в Америці і допомоги всім залежним од нього заманіфестувати україн, ську народню музику так, щоб від цього лишився найдовший і най, глибший слід”. Серед інших експонатів виставки: обкладинка ювілейного альманаху хору “Думка” — “Невмирущі пісні”, оформлена Петром Холодним (Нью-Йорк, 1959 р.); обкладинка музично-літературного журналу “Бандура” (Нью-Йорк, число 41—42, липень-жовтень, 1992 р.); Грамота Союзу українців Великої Британії, видана Володимиру Маті (Лондон, 26 лютого 1994 р.); афіша Вечора українських кобзарів, присвяченого 64-й річниці смерті Тараса Шевченка, диригент Василь Ємець (1925 р.); інформаційна листівка про заснування Товариства прихильників української пісні в Празі (1931 р.); афіша Великоднього вечора за участі українського церковного хору (Прага, 1940 р.) тощо.
Сторінку підготував Едуард ОВЧАРЕНКО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
