“Воскресає пам’ять та слава українських Героїв”. Читацьке віче 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗
Освятили пам’ятник капелану УГА
Слово Просвіти, №25 за 2019 рік
Минає сто років з часу загибелі греко-католицького священика, польового духівника Української Галицької Армії, тестя Степана Бандери Василя Опарівського.
Григорій ЖИБАК, УІС
Як і сотні інших духовних осіб, він зголосився до лав українського війська. Служив у 8-й Самбірській бригаді. У розпал Чортківської офензиви Василь Опарівський перебував у селі Слов’ятин біля Підгайців. Зазнав поранення від вибуху гранати. Його доправили до військового шпиталю, де він помер наступного дня. Поховали 29-річного капелана УГА за величезного здвигу людей та війська на місцевому військовому цвинтарі. Чин похорону звершив настоятель греко-католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці, парох Підгайців отець Іван Токар. Совєцька влада знищила цвинтар полеглих у Першій світовій війні. Не залишилося жодного хреста. Згодом на цьому місці стали ховати померлих. Невідома й могила Василя Опарівського. Тож пам’ятник йому спорудили при вході на цвинтар, біля символічної могили усім героям,
які поклали життя за Україну. Відкриття пам’ятника відбулося за участю представників влади, духовенства та громадськості. Над пам’ятником майоріли прапори, що їх тримали юні пластуни. Хори підгаєцького греко-католицького Прокатедрального собору Всіх святих українського народу та з села Новосілка супроводжували дійство виконанням стрілецьких пісень. Вклонитися своєму прадіду в Підгайці приїхав Степан Бандера, який від родини склав подяку всім, хто долучився до з’ясування обставин смерті, поховання та спорудження пам’ятника. Воскресає пам’ять та слава українських Героїв. Відтепер, уже у камені, повернувся в Підгайці Василь Опарівський. Він міг служити Богові на рідній Лемківщині, бути щасливим у сімейному житті з дружиною Юлею та донькою Ярославою, яка згодом поєднала свою долю з Провідником нації Степаном Бандерою. Але обрав захист Батьківщини. Поклав на її вівтар життя.
Мураєв, власник “Нашого”. Це він, Мураєв, відверто апелюючи до південно-східного регіону України, рече винятково московським “язиком”. А про іншу частину нашої держави крізь зуби прорік — “оголтєлий націоналізм”. Стоп, отут би детальніше: чому би нам протилежно не вхопитися за “русскомірскій рашизм”? Де ще більше є процвітаючого націоналізму в обіймах з шовінізмом, як не в Росії? Ось і прийміть таке читацьке завдання: розширити цю тему. Носом тикати окремих в сутність такого сусіди. Позаяк у нас різні можливості. Чим можна допомогти “знизу”? Повторюсь, але скажу: ще з часів “перебудови” практикував передплату, бодай на півроку, саме демократичних видань, місцевим редакціям, бібліотекам. Нині, можливо, через засилля інтернетних джерел, але з двох поштових відділень мого села жодне не має передплати для шкільних бібліотек тижневика “Слово Просвіти”. Одне слово, на центральну школу я подарував піврічну передплату. Водночас сам прошу допомоги: підкажіть, де купити триколісний дорослий велосипед? Оплату гарантую. А ця колісниця для мене — це і пошта, і бібліотека, і крамниці, і церква — Білий світ!
З повагою, О. ПЕРЕДЕРІЙ, Мала Білозерка
Адреса і телефон автора у редакції.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
