“Місце людини в житті залежить від того, · як вона користується власним волевиявленням”. Філософська світлиця · с. 12сторінка оригіналу ↗
“Не дивися на те, що солодко пишуть і наставляють солодкі слова, а дивися, чи сидить у них і чи має над ними зверхність правда”. Із твору “Короткослівна відповідь Теодула” (1599–1600 рр.)
Слово Просвіти, №25 за 2021 рік
церкви, православ’я в Україні було вимушене адаптуватися до нових соціально-історичних умов і реалій. Криза православної церкви на теренах України не була такою масштабною, як криза католицизму в Західній Європі, ось чому вихід із неї вбачався не в її внутрішньому реформуванні, а в поєднанні інтересів церкви з національно-визвольною боротьбою українського народу і проповідуванням ідеї єднання церкви з народом задля захисту віри як гаранта життя всіх українців. Православ’я стало в авангарді боротьби проти полонізації українського народу і прагнуло стати єдиним гарантом перемоги в боротьбі за національну незалежність і збереження автентичної культури.
“Конфліктний діалог” із носіями європейської ренесансної культури розвивали богослови православної церкви, передусім представники Острозької академії2 (Острозького культурно-просвітницького центру), до шерегу яких беззаперечно належали православні богослови, а також діячі української полемічної літератури, у тому числі й чернець Іван Вишенський (бл. 1538/50–
який вже в той час набув статусу найавторитетнішого центру православної культури. Спершу І. Вишенський був послушником, потім став ченцем, а під кінець життя – визнаним православним богословом, знаним аскетом-самітником. Загалом Вишенський прожив на Афоні близько 40 років, майже до останніх днів свого життя. В 1604–1606 рр. Вишенський відвідав Галичину, був гостем Львівського Братства (приїздив на запрошення свого приятеля Йова Княгиницького).
Головними працями, які представляють його релігійнофілософські погляди, стали 16 рукописів. Ще у 1599–1600 рр. Іван Вишенський переписав частину з них у спеціальну “Книжку”, яку планував видрукувати в Острозькій друкарні. “Книжка” складалася з передмови і десяти послань – окремих “глав”, які, на думку багатьох істориків української філософії, є окремими творами: “Оглавление писанного в книжце”, “О чину почитания сего писания”, “Ко почитателю наедині сего писаня”, “Обличение диявола-миродержца”, “Послання князю Василю Острозькому”,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
