Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Місце людини в житті залежить від того, · як вона користується власним волевиявленням”. Філософська світлиця · с. 12сторінка оригіналу ↗

“Людське єство стоїть на самовладі і примусом та силою до Бога не притягується”. “Будьте собі зі своєю вірою та мудрістю окремо від нас, а ми зі своєю вірою та апостольським глупством окремо від вас”. “Онімій і будь безголосий, доки не схочеш отямитися!” “Нічого-бо немає дорожчого від душі!” Із твору “Зачіпка мудрого латинника з дурним русином” (1600–1601 рр.)

Слово Просвіти, №25 за 2021 рік

тати автору назад. За життя окремі рукописні твори Вишенського були опубліковані анонімно в 1598 р. в острозькій “Книжці” (варіант “Писання к утекшим от православной віры епископам”). Згодом ім’я ченця-містика Івана Вишенського було забуте майже на 250 років, і лише в 1865 р. завдячуючи М. Костомарову воно було відновлено. Пізніше дослідженням філософсько-богословських напрацювань Вишенського займався також Іван Франко (який описав останні дні життя містика в поемі “Іван Вишенський”, 1900 р.). Загалом у своїх рукописних творах І. Вишенський обстоював позицію, відповідно до якої основою матеріального і духовного буття людини є неперевершена мудрість Божа – Софія, яка знаходить свій вияв у культових і обрядових цінностях православної культури (у тому числі в її храмах, іконах тощо). Як ортодоксально налаштований християнин він різко протиставляв світ ідеального Бога й світ матеріального, наголошував на тому, що Бог є надприродною силою, яка існує сама по собі вічно, і є творцем світу видимого та невидимого і людини в ньому, Бог є непізнаний за своєю сутністю. Бог є ідеалом християнських чеснот: справедливості, мудрості, чесності. Йому суперечить недосконалий матеріальний світ, у якому панує зло (лукавий, диявол), гріховність, тимчасовість, смерть. Серед головних релігійно-філософських проблем, якими цікавився Іван Вишенський, були по-зла). Найкоротший шлях до Бога – це правильний вибір, який починається з прийняття аскетичних цінностей. Як приклад – подвижницьке життя аскетівсамітників у горах, печерах, їхні подвиги, пов’язані з молитвою й постами. Вважалося, що “стару” людину змінює на “нову” практика аскетизму через втілення в ній божественного духа, зцілюючи її тілесні пристрасті, які спричинюють гріховність та страждання людини. Релігійно-філософська рефлексія Вишенського засвідчила вплив на неї ісихастських та ранньохристиянських ідей щодо можливості містичного поєднання земної людини й надприродного Бога. Ісихазм, як віддавна відоме і апробоване етико-містичне вчення східного християнства, пропонував конкретні шляхи і духовні практики єднання людини та Бога через очищення серця слізьми й зосередження свідомості на самій собі. Психофізіологічні вправи, а також відповідний спосіб життя (піст, мовчання, непорушність думки, контроль дихання тощо) мали на меті отримання богоодкровенних істин. Аскетизм, чернецтво, самовідлучення, ісихазм – це не втеча від суперечностей матеріального світу, а навпаки, це неймовірно важка праця над своїм тілом і душею з метою очищення від їх гріховності, отримання есхатологічної просвітленості як найвищого блага. Іван Вишенський не абсолютизував самітництво, в монастирі він активно цікавив­ “Що за пожиток з дару, коли я сам того запрагнув і дістав од тебе, диявола, а не Бог небесний мене на ту достойність покликав і вибрав?”. “На життя народитися – це коли, вийшовши з утроби у цей світ і дійшовши зрілого віку, думка вже має силу відрізнити зле від доброго”. “Наше тіло – од землі земля – земного собі тяжару й корму прагне. Дух же шукає, як би витягтись з того м’яса угору, але його той гній і ласощі тілесні зв’язали і не пускають”. “Вільно людині, і самовладу вона має, захотіти спастися чи загинути, померти чи живою бути, сином Божим чи сином дияволовим стати”. “Не може комедійник простягти мисленне око до Христового розуму, поки не звільниться від свого машкарського розуму”. “Не треба тобі самому шукати влади і начальства, щоб тебе шанували і покорялися тобі люди, але треба тільки просвітити своє духовне світло добродійного життя”. “Як хочеш іншим відчинити ворота царства небесного, коли для тебе вони зачинені?” “Мине, як сон, це скоротічне життя, скоро мине! Отож будьмо готові на славне воскресіння добрим і очищеним життям, щоб дістатися на правий бік”. “Коли цноту і чистоту плотську збережуть, але не очистяться від жорстокосердя і злостивості, і не виявлять милосердя до ближнього, то світильники свої погасять без оливи милосердя”. “Диявол тілу пособля і супроти душі бореться”. “Спасайтеся вірою, спасайтеся заповідями євангельськими, спасайтеся законом отецьким, спасайтеся чистим і неблазенним життям!” Із твору “Книжка” (1599–1600 рр.)3:

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин