Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ми навчилися говорити материнською мовою”. · 13 Про-читання · с. 13сторінка оригіналу ↗

Бути – народом!

Слово Просвіти, №25 за 2021 рік

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ У Києві вийшли друком чотири томи п’ятитомного зібрання вибраних творів Івана Низового “Бути – народом!” Мета видання – популяризація літературної спадщини видатного українського письменника, журналіста, просвітянина, громадського діяча й патріота Івана Даниловича Низового та сприяння творчому використанню його найцінніших здобутків. До п’ятитомника включено вибрані із майже семи тисяч твори 1958–2011 років, які було опубліковано в понад 100 збірках автора. Літературознавиця Альона Манько в передмові до другого тому пише: “І. Низовий є по суті сполучною ланкою між Західною та Східною Україною. Письменник, народившись на Сумщині, де пройшло його сирітське дитинство, у юні роки жив і навчався на Львівщині, (...) а з 1966 року він переїздить на Луганщину, де проживає останні сорок п’ять років свого життя”. Поетичні твори І. Низового майорять тематичним різнобарв’ям, однаково майстерно виведеним порухами авторського пера. Ніжно приголубить закоханого читача інтимна лірика поета; захопить натуралістів, вихідців чи просто любителів сільських місцин його пейзажна лірика; не відпустять людину філософського складу розуму, людину мислячу та схильну до самозаглиблення й космічного польоту думки філософські вірші митця; не залишить байдужим жодного свідомого громадянина своєї Вітчизни його громадянська лірика: патріотична лірика та антилірика (створений власне Іваном Низовим новий жанр громадянської лірики, де болюче правдиво відтворені жахіття сучасного авторові суспільного життя); художнім природознавством послужить для малечі дитяча лірика письменника; корисним біографічним доповненням для допитливих читачів та майбутніх дослідників стане його автобіографічна лірика; скарбом для естетів, любителів зарубіжної літератури стануть переклади Івана Низового… Ідея соборності та незалежності України червоною ниткою проходить крізь усю творчість митця. Стаття Низового “Бути – народом”, опублікована в луганській обласній газеті “Молодогвардієць” 1988 року, стала справжньою подією в громадсько-культурному житті Луганщини. Іван Данилович першим голосно заявив про національне пригноблення українців на Сході та півдні УРСР, утиски української мови. Іван Низовий брав активну участь у діяльності “Просвіти” і Руху. Він виступав у періодиці і вав і застерігав: Таку пропозицію внесли громадський активіст Олексій Пірогов, староста села і директор школи, враховуючи суспільну думку жителів Мар’янівки. Ініціативу мар’янівців підтримала Шполянська міська рада і оголосила громадські обговорення щодо присвоєння нової назви школі і перейменування сільської вулиці. – Михайло Слабошпицький – наш земляк, яким гордиться вся Україна. Його творчість – це суверенна територія української мовної спадщини. Пишаємося ім’ям М. Слабошпицького, адже письменник відомий всьому світові! Незабаром його славетне ім’я укоріниться в рідному селі назвою вулиці, де він народився і закладі освіти, з якого починав свій шлях до науки й літератури, – зауважив міський голова Сергій Кравченко. на багатотисячних мітингах. Натхненне слово поета знаходило відгук у серцях і душах луганців, що зрештою відіграло свою роль у підтриманні ними Незалежності на доленосному референдумі 1 грудня 1991 року. У травні 1992 року Івана Низового було обрано головою Луганської організації Національної спілки письменників України. Донька Івана Даниловича Леся Низова згадує: “Очоливши обласний спілчанський осередок, він самовіддано виконував надскладні завдання: в умовах повного безгрошів’я сприяв виданню книг, особливо молодих літераторів; організовував прийом до Спілки найбільш здібних із них; активно продовжив і закріпив традицію творчих зустрічей авторів із трудовими, студентськими й учнівськими колективами. Домагаючись декомунізації обласного письменницького осередку, який Іван Низовий вів через усілякі штучні та природні труднощі аж до лютого 1998 року, він у численних поетичних збірках, спонсорованих патріотично налаштованими людьми, розвінчував комуністичні міфи та радянсько-інтернаціоналістичні легенди, закликав співвітчизників до творення справді незалежної і вільної України. Поет одним із перших усвідомив, що плодами романтиків скористалися “спадкоємці комуно-шовіністів”, захопивши владу й віднявши у народу право на державотворення”. Іван Низовий настільки виявив організаторський талант, що всі роки після відходу від керівництва обласною організацією Спілки залишався її неформальним лідером, оплотом української національної ідеї. Ще в 1993 році поет пережи­ Криворізько-донецьких республік, Новоросій комусь подавай – Україна ж не ламаний бублик, Не покраяний геть коровай! У 2004 році у вірші “Застереження” писав: Гадюкою вповзає в Україну Правічний “друг” із путінським лицем, Несе руїну в нашу кураїну, І в нашу душу щиру та наївну Знов повіва північним вітерцем… Іван Низовий сплавляв ліс на північній Онезі, будував електростанцію на околиці казахстанської Караганди, шахти на Донбасі, підприємства на Харківщині, три роки відслужив у радянській армії, навчався в Літературному інституті в Москві. Він добре вивчив росіян і зробив висновок: “Ми, українці, не любимо росіян – за їхню підкреслену зверхність над іншими, неросійськими народами, так званими “інородцями”. За брутальність, непорядність, необов’язковість, жадібність, злодійкуватість, лінивство – перелік негативних рис далеко незакінчений. Ми – антиподи, нам не судилося бути народами-братами. Росіяни люблять тільки самих себе і споконвіку жили за рахунок інших, завойованих ними і упосліджених народів”. У 2010 році Іван Низовий з гіркотою написав: …Зійду з хреста у визначений час, полишу тінь свою на перехресті, знов повернусь в безбожницький Донбас для порятунку душ, які в безчесті до ідолів сповзаються … Прости, мій ріднокраю, – мушу з перехрестя нести свої скривавлені хрести знов на Лугань, де чиниться безчестя. А. Манько відзначає подвижницьку працю доньки поета Ле­

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин