Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №26 за 1996 рік

16 с. · 16 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

А-РОЕ Ітаде То Р ПІВНИИВНИМ Ме Як чо ШАНИ З акнннннномо цлавию ницо он ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЛИПЕНЬ, Ч./ (26) Г976 РОКУ - МУ ЩА ро і 14-15 ПАТРІАРХ ВОЛОДИМИР| | | / СУЦВІТТЯ "ТАЄМНИЦІ / ЙОГО ДОБА ро/ ОЛЕНИ КОМПАН Б/БЛІЙНИХ РОСЛИН 25 чериия 1996 року Перхопною Радою примнята І, - В СВОИ ХАТІ - Конституція України, Гідійншла в минуле радянська Конституція від 1978 року, а 4 ною |і псе те, що стамовило лагролу пноапий поза-аяЯємноє т, ПД МІ пишональним пінностим, ОодгатоОщшкоОпиИм УСІ ремлиттям україського пароду до полі, до НОВОГО, прамес ЛИСТ ОО) жо ай аЛкопу «Збулись пророчі єЄлома Мобаари її лемось таки коли ь'ь МОРІ ФІРІВІ НИК и! Діжл ДИС ПОЇ пі, хто відійшог у небесну Україну з мученицьким гаслом по устах «1 Україну, ід ПО ЦОЛІО"» слапа героям! - цеі їхнім подпигом записані п Конститумнюо ридкитпроте, що Україна є суверенною, незалежною демокритичною сощшально правовою г упиорною яєр Жан. й Україні утперджене єдине громадняистио Дер жаниим прапором України затперджено синьо Жжовани стяг їз двох ріономеликих горичомтальних полог державийм гербом - Гризуб, гіми держати «Ше не вмерла Україна... ». Державною моною України є українська мова, при цьому «держана забестемує | псесторопній розвиток і «румкацціому вання української . оо мови в усіх сферах суспільного життя ма всій - - о території України». Російській мопі, яко Мйобницим с маціональним мовам, якими користуються громадяни ре й раїни, гарантується пільший розвиток. -; ./ Конституція гарантує громадянам право притнат біол ісмості, з тому числі право власності на землю ОЖУЙто з Конституцією, український парламент зберігає назву «Верховна Рада», складається із 150 депутатів. Основною функцією Верховної Ради є прийняття законів і надання згоди ма призначення презилентом прем'єр-міністра, розгляд ї прийняття . рішень по програмі уряду, призначення звільнения з посади за представленням президента голови (Тс Вій пол мчух Нашіонального банку України. " ації зооееувнимкііьомиівідніними Згідпо з Конституцією, грошовою одиницею | ПД України є гривна, - цей пункт основного закону буле Коба РУ опедемно в дио після проведення грошомої реформи. /, Президент України, згідно з Конституцією, « Р глапою держами, гарантом суверенності, територіальної цілісності і Конституції України і пибирає ться сема родино па 5 років. Чергові вибори Верховної Рали КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ПРОВ І України відбудуться й берези 199м року, вибори | че ЩА са ннай Гиччасовою сеєців лькою кочастою со зоєчразажмютчя 9зппРенА"! Ковстяєттуі! Укрь'яв |" черече 17996 реє Президента - пожонтиї 1999 року Також 28 черими Перховна Рада прийминла заком про введеним з дію Конститу ції України. «Та цей лаком проголосували 348 депутатів, проти (| ІМ, утримало си 2. Лернід Кучма тідміним стан Указ про проведеним референдуму з питань прийня Конституції У країни Пд о У країні « пеоОдИССиМІО м чер м, , ен Мойституци України Діжлдалися! Сподимаиннм мо роди лапоринм лем, збу лиси усі ремлими м кромки х поатуютитм, умінчолам м рижкоа ПИрмацім МАХАКОМ А Іль А гру дими м копи протигом понти ромім помоложноОє т Діждалиси, В дитмо, "С зуминнимосм, хай поде«м гермоьсм нами смоли, ОО Іди МИ МАЄМО МАМИ ( усмовним «Закон, пошу Україну, ми великий народ, що стиб0рим сою долю 1 єпою Монститумію, аОмомоану мм МН ХХ сторіччи сказати "сьому стітоїи МИ. УКРАНІСЬКИЙ НАРОД!
Ж ТРЖУМ оку, ім 4 гля Віце-прем'єр-міністр відповідає... | У Кабінеті Міністрів України ретельно розглятуто Ваш депутатський запит щодо виконання Урядом України Закону про мови. Повідомляємо, що У відповідності З вимогами положень Закону про мови Уряд України, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади вживають конкретних заходів щодо гармонізації міжнаціональних відносин у країні, їх духовного, культурного і соціального відродження, всебічного задоволення мовних потреб населення. На виконання постанови Верховної Ради України від 29 жовтня 1989 року із зазначеного питання Уряд України своє постановою від 12 лютого 1991 р, Мо 41 схвалив Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Україні на період до 2000 року; відповідні регіональні програми або комплексні плани прийнято Навчальний рік Мова навчання українська російська 1990-91 48 з 1 1991-92 49 20 1992-93 5 1 48 1993-94 2 4 45 1994-95 1) 42 1995-96 59 39 Як і було передбачено Державною програмою розвитку української мови та інших національних мов в Україні, в 1995 році у Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій |і Чернігівській областях сформовано мережу україномовних шкіл у відповідності з паціональним складом 1 потребами населення. Крім того, нині в Житомирській основи культ ур НОГО національного відродження. Помітну роль у цій справі відіграють бібліотеки. Попри загальне скорочення книжкових фондів, зумов- лене складним матеріальним стат іовищем, Просвітянські нови, ДО У З'ЇЗДУ «ПРОСВІТИ, Нині просвітяни Зба ини своїх звітно-виборнмих з у ма осередках проводять зо підсумовують пройдений шлях | - креслюють заходи для пок пальщої роботи. Ращени, У квітні-травні 1996 р. ми п ві наради інтелігемції у Збараж ишнівці на тему «Роль Ї зав - української інтелігенції нас ма етапі подальшої розбудови Пе ому ної України». Просвітяни брали ону участь у підготовці й проведенні ди, міста, освячення герба і хоругви старо. винного Збаража. Під час свя відбулося освячення й відкриття "б меморіальних дощок: Першої на - лишньому будинку читальні «Просвіта на честь 125-річчя Товариства «Просвіта». Другу меморіальну дошку відки на честь фундатора Ук аїнської рито родного Дому у Збаражі Ївана Телев як який на у ціль пожертвував пло землі під Народний дім вартістю | австрійських крон, ана будівництво Її моргів поля. В Українському Народному домі у 1928-1939 роках працювала читальня «Просвіти» та всі українські організації. У святі взяли участь члени Молодої Просвіти Збаразької СШ Ма 1. 3 промо- та Ктіровоградській областях сформовавою на відкритті виступив колишній спостерігається тенденція до зростання органами державної виконавчої влади з но оптимальну мережу шкіл, хоч це питомої ваги української книги. Сьогодні учень цієї школи, теперішній учитель на місцях. передбачалося зробити тільки в 1997 році. тебатура українською мовою в фондах пемстонер з: львова зиновім Слота ть Питання реалізації вимог Закону про У 1995-96 навчальному році 65,5 , заоч а (130 Бема укертаодавня учителя рено і вино 2 бібліотек становить 37,4 відсотка | Телев як. мови та названої Державної програми перебуває на постійному контролі, З ЦціЄЮ метою створена 1 діє Комісія Кабінету Міністрів України (розпорядження від 23 вересня 1993 р, Мо 787). Вона аналізує стан організації роботи, пов'язаної з виконанням Державної програми міністерствами і відомствами, органами державної влади на місцях, зокрема лише за останні півтора року нею проведені комплексні перевірки їхньої діяльності у Черкаській, Закарпатській, Миколаївській, Сумській областях, за наслідками яких приймались відповідні рішення. У даний час ця робота проводиться в Чернігівській і Запорізькій областях. З метою дотримання чинного законодавства щодо мови роботи, діловодства і документації державних органів, підприємств, установ та організацій Кабінет Міністрів України доручив міністерствам і відомствам провести додаткову роботу з цього питання |доручення від 12 травня 1993 р. Мо 11036/5). Для здійснення експертизи видання україномовних довідників, словників, енциклопедій створена і діє міжгалузева лінгвістична комісія, а з метою вироблення унормованого українського правопису -- Українська національна комісія з питань правопису при Кабінеті Міністрів України (постанова від 15 червня 1994 р, Мо 402). Завдяки проведеній роботі сфера функціонування української мови як державної та інших національних мов постійно розширюється в навчальних закладах, науковому, культурному житті та в побуті. В усіх державних органах, за винятком Автономної Республіки Крим, діловодство, ділове спілкування повністю переведено на українську мову, написи на печатках, штемпелях, офіційних бланках виконані державною мовою. Уся державна статистична звітність, починаючи із звіту за 1992 рік, здійснюється українською мовою. За час дії Закону про мови окреслилася тенденція до збільшення чисельності учнів, які навчаються українською мовою в загальноосвітніх школах України (у відсотках). Слово ПРОСВІТИ Наш індекс 30617 Будьте з нами! віДСОТКа учнІВв-Першокласників від їх загальної кіЛльКОСТІ в Україні навчаються українською мовою в загальноосвітніх школах проти 61,1 відсотка в 1992-93 навчальному році. Цьому сприяло те, що Уряд України вишукав необхідні кошти для видання нового покоління підручників. У 1995 році видано для шкіл 231| назву підручників загальним тиражем 30,4 мли. примірників, з них 160 назв україномовних підручників (20,6 млн. примірників). Із 145 відкритих у 1995 році загальноосвітніх шкіл 107 україномовні, 24 з них -- в обласних центрах та інших промислових містах. Українською мовою здійснюється навчально-виховний процес майже у половині професійно-технічних закладів освіти проти 17 відсотків у 1990-91 навчальному році. Створено умови для задоволення освітніх потреб громадян України неукраїнської національності. Працює 178 шкіл з кримсько-татарською, румунською, угорською, польською мовами навчання, відкрито також класи із словацькою, польською, болгарською мовами. Вивчення української мови введено в усіх школах національних меншин. Починаючи з 1993 року, випускники загальноосвітніх середніх закладів, втому числі російськомовних, складають обов'язковий іспит з державної мови, вимоги до якого впродовж останніх двох років посилено (замість диктанту учні пишуть твір). Активізувався процес переведення на державну мову навчання вищих навчальних закладів різного рівня. Так, якщо в минулому навчальному році українського мовою навчалося 4/7, | відсотка студентів університетів, академій, інститутів та 50,5 відсотка -- технікумів, училищ, коледжів, то в поточному навчальному році - відповідно 51,2 та 55,3 відсотка. У цілому ж кількість студентів в усіх вищих навчальних закладах освіти, ЯКІ навчаються українською мовою, збільшилася в порівнянні з 1993 роком УДВІЧІ. Основи для вільного володіння державною та рідною мовами закладаються в дошкільних закладах. На кінець 1994 року 65 відсотків дошкільнят виховувались українською мовою та 34 відсотки -- російською мовою проти відповідно 63 та 36 відсотків у попередньому році. ГІрацювали також дитячі садки та групи во них, де спілкування 2 дітьми велося пишими мопами Зачас, що минув після введення в дио Закону про мови, проведено значну роботу закладами культури 1! мистецтва щодо утвердження української мови як СВОІО українською мовою. радіопередач телерадіоорганізацій у української та російської телерадіомовленні застосовувались та- татської млн. примірників). Цьому значною міроіо сприяла започаткована Мінкультури у 1993 році «Українська бібліотечна серія» Протягом 1994-1995 років у цій серії видано /0 назв книг, а в цьому році заплановано видання ще 67. Практично всі українсью театри по- новили мовний статус. У стади завершення ця робота в Донецькому облмуздрамтеатрі тімет Артема та Сумському театрі драми 1 комедії імені Щепюна. Нині кіностудії України майже всІо продукцію випускають Переважна більшість місцевих теле- 1 державних 1994 році здійснювалась українською мовою -- відповідно 72 та 84 відсотки середньодобового обсягу всього мовлення, російською мовою 27 та 8 відсотків. Крім мов у кож мови інших національностей, населення яких компактно проживає в окремих районах країни. Так, із загального обсягу телевізійного та радіомовлення в Закарпатській області відповідно 12 та 42 відсотки передач ве- лися уторською мовою, 6 та 12 відсотків 7" румунською мовою; в Одеській області -- відповідно 1,4 та 7 відсотків -- молдавською мовою. Приклади постутту в реалізації Закону про мови є в інших сферах нашого буття А тому твердження, що «за минулий час Уряд недобився розширення сфер використання української мови» не відповідає дійсності й перекреслює здобутки в ут- вердженні української мови як державної. Разом з тим, поділяючи турботу депугрупи «Державність» про наявність порушень встановленого зако- нодавством порядку при виконанні написів на вивісках окремих підприємств, організацій, особливо тих, що займаються комерційною діяльністю, а також здійсненні текстів оголошень, реклами, Кабінет Міністрів України ще в жовтні минулого року дав доручення за Мо 20538 / 97 міністерствам і відомствам, Урядові Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям ретельно проаналізувати стан виконання вимог Закону про мови із зазначених питань та вжити необхідних заходів до усунення недоліків Кабінет Міністрів України і надалі дбатиме про неухильне виконания Зако- програми в Україні. | І. КУРАС З/це-прем єр-мімістр України На майдані, у центрі міста красуєтрийт "м | |біохімікові, стенд зі стінгазетою «Рідне Слово органу міської організації «Просвіт Газета виходить один раз на місяць, Готуємося до спорудження пам ятника великому вченому, батькові української хімічної термінології Іванові Торба: чевському в його рідному селі Зару: бинці біля Збаража і першому голові товариства «Просвіта» на Волині Борисові Козубському в його селі Великому Раківці віл Вишнівця, якого закатували більшовики 1948 року в таборах смерті. А. МАЛЕВИЧ, З , голова Збаразького райоб єднання товариства «Просвіта» /м. Її. Шевченка РОЗМОВЛЯТИ ЗІ ВСЕВИШНІМ РІДНОЮ МОВОЮ Це право, надане самим Господом богом нашим кожному народові, є святим | недоторканим. Бо й Апостоли Христові зобов язані були, за самим напучуванням Спасителя, просвіщати племена і народи їхніми рідними мовами. Тож так Рчнийни вони богоугодн справу, сіючи зерна нової Правдиво Віри на неозорих земних просто : Якщо ти українець, і хочеш, абитво! духовні вібрації, твоя молитва були почутими Всевишнім, використовум для спілкування з Нимсвій генетичним код -- рідну мову. Кожен свідомим христм янин в Україні сущий зуміє цю прописну істину. Та після понад трьохсотлітньої колоніальної залежності від Москви залишилась у Душа" багатьох українців духовна руїна- Мусимо бити на сполох, абм ня одину Помісну Християнську церк) ; країні. Саме з цією метою | 9У зорганізований Круглий стіл за учи, Української православної церк? Київського патріархату Всеукраїнської «Просвіти» на у «Церква і мовне питання в новій ом ституції України». Захід відбуваа ни червня у приміщенні Ся а письменників України. В обговоремк порушеної проблеми взяли чаят» Святійший Патріа х Філарет, мою Всеукраїнської «Просвіти» Павло . чан, доктор мистецтвознавства дм Р. Степовик, панове Геннадій ти КУН), Юрій Гнаткевич (науковенн оман Коваль (ДСУ) Юрій Саєнко ковець), Юрій Мурашов (УК - ндрій ячок (науковець), нь Гажаман "Китавада). просвітямми З вого Рогу й Кременчуга. .- «є-є Правлінмя обласного товаристе «Просвіта» запрошує до учас мій Всеукраїнській мауково-практиу |в конференції істормків і релі езиара присвячемій 750-річчю прославяця | Чернігівських святих князя Миха боярина його Федора. г омференція пра юватим Чернігові 2-3 жовтмя 1 рокуомступів будуть опубліковамі. НЕ ИЙ че вул. Воровського, 10. Телефоме | Короі Заявки для участі слід мадскле" 10 вересмя за адресою: 290009, ї

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ч мч й С У а оненвівіюннвььномиинь - . Слово ПРІ Р ЕР р ни нн НИХ - РЕБРА ЕНЕР РР й Я, Я Р РР чне Бан зн нь ні еннванійн -о тожсЕттья р Р ЕР Просвітянські новини ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ «ПРОСВІТІ» -- 120 Громадськість перколльдини урочисто відзначила 120-річчя від дня заснування «Просвіти» в краї. Урочистості з цієї магоди відбулися 24червня в приміщенні обласного драмтеатру. Єеред гостей святкових захорівкдех легації районних організацій Товариства, керівники міста й області, представники діаспори, обласних оБ єднань та Центрального Правління ВУТ «Просвіта». Доповідь про 120-річний шлях організації, її здобутки, про подвижників національної ідеї, про завдання в нових реаліях самостійної України виголосив нинішній голова обєднання «Просвіти» Богдан Головин. Із вітаннями до просвітян звернулися голова облдержадміністрації Борис Косенко, голова Тернопільської міськради Володимир Долинний, перший голова відродженого в новочассі ТоваристваРоман Гром як, голова ТУМ з Чікаго Віра Боднарук, представник країнської громади Австралії пан До- Буденко. Від імені Центрального Правління у святкуваннях взяв участь віднов альний секретар Микола Нестерчук. Він наголосив на необхідності єдності дій патріотів, спрямованих на зміцнення Української держави. В Україні, зазначено, є дві партії: Українська й Антиукраїнська. Коли другі діють згуртовано, то націонал- через амбіції не можуть дійти води, діють розрізнено, що не сприяє « тупу держави. емо | - Пролунало вітання й від імені Голо- ви вУт «Просвіта» Павла Мовчана. За самовіддану національно-просвітницьку роботу та звязку з ювілеєм вручено грамоти Центрального Правління голові Тернопільської «Просвіти» Богданові Головину та голові Бучацького районного об єднання Романові Пасимку, Камерному хорові духовної пісні «Елегія» з міста Борщів. Микола НЕСТЕРЕНКО ГЕЙ, ВСІ НА СІЧ! з-у річницю незалежності нашої України січеславські просвітяни запрошують спільно відзначити на Великому Колі нащадків українських козаків, яке відбудеться з2 по9серпня 1996 року на традиційному місці -- біля села апулівка Нікопольського району, де упокоєно прах славного сина нашого народу кошового отамана війська запорозького Івана Сірка. р . урочистостях, підтриманих . ! а ккюональною академією наук, міністерством культури і мистецтва, Міністерством оборони, Міністерством фінансів, обласною та місцевими держадміністраціями, підприємствами і громадянами, візьмуть участь провідні науковці України, відомі актори, художні колективи, спортивні організації. На відкриття свята очікується приїзд земляків - Президента України Леоніда Кучми, Прем єр-міністра Павла Лазаренка та інших державних діячів. Протягом святкування діятиме Січовий ярмарок українських підприємців. Всіх, хто бажає активно відпочити і поспілкуватися з відомими людьми, запрошують до наметового містечка, збудованого на мальовничому березі Олексіївської затоки Дніпра; Відкриття свята відбудеться 3-го серпня об 11.00 біля Кургану пам'яті, спорудженого у 1990 році з нагоди 500- ліття українського козацтва. Програма заходів розповсюджуватиметься на місці. Всеукраїнський громадський Оргкомітет тат У Кабінеті Міністрів України за участю Міністерства оборони, Національної академії наук, Міністерства культури і мистецтв, Міністерства фінансів розглянуті і підтримуються пропозиції Організаційного комітету з проведення заходів Великого кола нащадків Українського козацтва. Зокрема, НАН зможе надати необхідну науково-методичну допомогу організаторам цієї патріотичної акції, до неї будуть залучені працівники таких значних культурно-просвітницьких установ як аціональний заповідник «Хортиця», Дніпропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького, художні колективи. З 00 є го 0 то од ших 04 а и дн - -о - кн чо дае і - ЧОЛА кажи УС МНАк оо ож оо 25 червня 1996 року їм'я Михайла Сироти стало одним 1з тих імен, що назавжди увійдуть в новітню істОрію України. Кожен з нас хотів би приєднатися до цього веселого гурту, т побажати панові Михайлу Сироті, як і всім нам, щасливого постуту рідної держави: знами Богі Конституція! є лектронні засоби масової інформації -- найголовніший поза усним «спілкуванням чинник інформаційного середовища та інструмент впливу на людей Отож, якщо межу переходять телебачення й радіо, то це вже явище катастрофічних масштабів Чині в нашому інформаційному просторі домінує мова російська || панує часто відверте небажання навіть помічати українців та Їхню мову Не кажу вже про непоодинокі випадки антиукраїнської пропаганди -- скажімо, програмою «Чорне коло» по сьомому каналу. Між тим, як не парадоксально це прозвучить, я як етнічний українець, у своїй державі маю повне право не знати жодної іншої мови, крім рідної Маю право, увімкнувши в будь-яку годину телевізор, почути хоч на одному каналі українську мову Фактично я такого права позбавлений Зате етнічні росіяни з українській державі цим правом Корисгуються сповна Одначе, що то за «нацменшість», яка має більше прав, ніж корінне населення"? Чому ж тоді майже всі! київські телерадіоорганізації ведуть мовлення російською? Чому державні канали на папері -- УГ-І -- І82, 1 УТ-2 -- 32 відсотки матеріалів (а насправді зночно більше) «мовлять» російською? Я аж ніяк не заперечую права телерадіоорганізацій зести мовлення мовою ЯКОЇСЬ Із нацменшостей Одначе нехай вони зареєструються як органи національно-культурних товориств Тих чи Тих національних меншостей "7 це має чітко регламентувати Закон | при цьому неодмінно має витримуватися «процентна норма» Бо якщо більшість керівників телерадіоорганізацій -- роцйськомовні то це ще не означає, що Оільшість глядачів в Україні такі Зрештою є закон про мови | Закон про телебачення о відтепер І Конституція А Національна Рада, замість стежити за дотриманням цих Законів, роздає ліцензії без ОГЛЯДУ на мовний режим телерадіоорганізацій | Величезний ПОДИВ викликає остання дія Національної Ради -- як випливає з П пресрелізу. на три години збільшено ефірний час для телерадіокомпанії ТЕТ -- морляв «враховуючи поліпшення тоорчої діяльності» | це незвожаїочи но те що ТЕГ постійно | бОезпардонно порушує Закон про телеба чения Т радіомовлення та Закон Про мови Гепер, після мовного питання -- кілька Інформаційний простір України ПОБАЧИМО, ЧИ ПОЧУЮТЬ НАС слів щодо професіоналізму телерадіоорганізацій Безсумнівно, Національна рада повинна ретельно стежити, КОМУ видає ліцензії Як опиняються в ефірі передачі, зняті побутовою технікою з поганим зображенням І звуком, інтелектуально І творчо убогі? Як могло проникнути з ефір ганебне «Народне телебачення України» / Як проник в ефір «НАРТ»? і ще. Можливо, при Національній Раді повинна існувати кваліфікаційна комісія, яка видаватиме документ на право всідатися перед телекамерою чи перед мікрофоном Адже культурний І мовний рівень багатьох журналістів та дикторів не витримує Жодної критики Про супутникове телебачення Основна причина, чому його нема, Як запевняють компетентні посадові особи -- відсутність супутникових каналів програмного продукту Між тим, більшість іноземних супутникових каналів -- Польсат, Шоу- ТВі | Зат-Айнст тощо демонструють головно купований, перекладний програмний продукт З Україні ногромаджено оагатий о досвід адаптування іноземних програм, є низка непоганих програм зласного виробництва -- ті ж «табачукові» новини, чи «Шоу довгоносиків» по УТ-2 За наявності доброї волі державних органів супутниковий конал можна сформувати найближчим часом Майбутнє україіського телерадіоефіру хотілось би бачити таким | Фахівці обирають ті технічні системи | станкдорти, які забезпечузали 6 найсприятливіші умови для гелеродіомовленія по всій території України | Пора вже визначитися | чи цифрова, чи аналогова техніка їіам потрібна, в метровому чи дециметровому діопазогі вести телемовлентія 2 Державо законодавчо встанов- З Сн р а дя ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ моє напрямки розвитку технічних засобів мовлення відповідно до обраних стандартів | здійснює перепис | розрахунок усіх придатних для мовлення частот та можливих потужностей передавальних засобів на них 3. Виробники забезпечують технічну базу для цієї, так би мовити «частотної революції» 4 Національна рада чи надзірна рада, чи інший орган, який виконуватиме схожі функції, на конкурсних засадах здійснює розподіл частот серед телерадіоорганізацій. беручи ло уваги насамперед їх спроможність забезпечити безумовне виконання чинного законодавства, світові стандарти технічної якості мовлення високий творчий рівень програмного продукту При Національній раді має існувати комісія чи громадська художня рада, яка видає ліцензії на право «доступу до мікрофона» 5). Телеорганізації, що мають ліцензії, ведуть мовлення, забезпечуючи згадані високий творчий | технічний рівень та безумовне виконання українського законодавства о Національна рада в разі порушення телерадіоорганізаціями законів вживає до них штегаойних заходів -- ожо до припинення ними мовлення | розглядає питання про позбавлення їх о ліцензій ба завершення повторію ще раз усі телерадіоорганізації, крім Тих, шо матимуть статус органів етнічних товаристо оезумоврвно мусять свести мовлення україиською мовою І стояти на нормальних ДАЛЯ КОЖжЖНОЇ цивілізованої мо дини патріотичних позиціях Л, ДМИТРЕНКО іт рак | а
УРОК ДРУГИЙ. ПРО РЕЧІ, ЩО - ВІДОБРАЖАЮТЬ ІСТОРІЮ | ПРАГНЕННЯ НАРОДУ. о таких речей відноситься державна символіка, що має дуже важливе значення для кожної держави, для її народу. Саме тому кожний американець у своєму власному домі починає день із підйому державного прапора. Символікою нашої незалежної України є герб у формі тризуба (трояна), синьожовтий прапор і національний гімн «Ще невмерла Україна». Символіка, особливо в наший Україні, справа дуже серйозна, оскільки окремі люди з супротивників і справжніх ворогів нашої незалежності продовжують політичні спекуляції з цього приводу, користуючись необізнаністю багатьох людей в Україні 1 за її межами. Нас протягом десятиліть привчали знати тільки герб СРСР та червоний прапор. Гризуб 1 синьо-жовтий прапор трактувалися комуністичною пропагандою як бандерівська символіка, тобто символіка Організації Українських Націоналістів (ОУН). Тому це питання заслуговує пояснення. Герб СРСР стверджував так звану робітничо-селянську владу (тільки чомусь колгоспник і селянин безплатно не користувалися чорними «волгами» І «зімами»), а насправді нав'язував людству життя на засадах кріпацтва 1 кріпацької техніки -- серпа молота. Такісталося, як проектувалося у гербі: відставали від цивілізованого світу на 50-80 років, 1 врожаї колосових на кращих у світі чорноземах були і є в колгоспах у 3-4 рази нижчі, ніж у фермерів скандинавських країн на льодовикових грунтах, і затрати енергоносив на одиниціо виробленої продукци були 1 ще залишаються в 10-12 разів вищі, ніж у розвинутих країнах Навіть Німецька Демократична Республіка не захотіла мати в своєму гербі серп і молот, хоча був відповідний гиск з Москви накраїни соціалістичного табору, авзяла циркуль! розсувний кліоч " символи науково-технічного прогрес у Га засадах, закладених у герб і крива: вий прапор, СРСР державою з низьким римоем життя дей шігоелекгуальюим ріДдОКРемлоні ВІД інформаційного простору, зарубіжне радіо глушилося потужними стай ПБВІДСТалоїо МІО ІІНЗьКкИ м | ЛІОДИ СПІТОВОГО СУСПІЛЬСТВОМ ІЗ рівнем були ееенвнннннвнниннихнни ння ІПОВІГІ, Р РЕ ня - л-в С ант 0 й Б | (Продовження, поч. диб. ч. нн а о нон війсьКкОВИМИ радіостанціями, після середньої школи ніхто не знав як слід жодної іноземної мови) і потужним військовим потенцшалом Герб України тризуб має багатотисячолітню історію. Навіть жартівливий морський ритуал при перетині екватора 1 свята моряків завжди супроводжуються тризубом у руках грецького бога Посейдона (римське ім'я - Нептун, скіфське -- Тагімасад). Однак Посейдон був не тільки богом моря, він також був богом річок, конярства, родоначальником атлантів і наших прапращурів царських скитів. За свідченнями Платона, царі атлантів, за заповітом Посейдона, кожні 5-6 років збиралися для взаємоконтролю у головному святилищі Посейдона. При цьому обов'язковими атрибутами зустрічі було священне блакитне вбрання і золота дошка, в якій царі записували свої рішення і залишали їх у святилищі як історичні документи. Якщо припустити, що перекази, передані Платоном, скіфські і еллінські міфи відображають реальні події, то цілком имовірно, що тризуб і блакитно-жовта барва живуть на українській землі з допотопних часів. Тризуб має глибокі корені в історії українського народу. Він широко використовувався за часів князювання в Києві Володимира Великого (9980-1015), Зберігся на золотих і срібних монетах Володимира и інших пам'ятках культури. Протягом століть був поширений в усіх князівствах Київської Русі як символ князівської влади Рюриковичів. Занайдавнішими і найсучаснішими уявленнями основою світобудови є стан рівноваги протилежних енергій. Різні вчення дають різні назви цим енергіям: позитивна і негативна, чоловіча і жіноча, батьківська і материнська, Мудрість і Знання, розум і душа 1 т. д. Їх рівновага породжує третю енергію -- синівську, тяжіння, любов, а всі разом творять різні комбінації енергії. Троїстість побудови проявляється в нашому тримірному світі Християнський світогляд відображає уявлення вищої сили, що керує світом, в особі Бога-Творця у трьох іпостасях, Хрест -- знак тримірного світу, всесвіту, життя. В ПпьоОму підКресліосться значимість СИНІВСЬКОЇ виникає при поєднайнн чоловічої енерги, зображетої енергії, що вертикальним стовпом І жіночої енергії, кображеношї у витляді горизонтального Гризуб символізу хрест гу ж саму МУДРІСТЬ пгамння 1 /МОБОг, які пиХхоОдДЯяТті ІЗ ОДНОГО ДЛЯ ВМ пПиробСах стОониа ІІТ МИЦТІО енер ІЦО (І пасіх джерела руусгрічається на гоні- чарнших оОрої, 'ТОСКОЛЬРІНХ рисунках та їиштих історичних знахідках Азії ПОСТІ па територіях Середньої Кавказу, п ПАЙ, ФОтож громадяни У краши, можемо пишатися гер Ііраїи, ГОвіочци МИ, УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ І РОСІЯН, ЯКІ ЖИВУТЬ В УКРАЇНІ 6/ ее ЕНН них бом тризубом як символом загально- людських цінностей Прапор України також має свої корені в глибокій істори нашого народу. Синій і жовтий колір були улюбленими на теренах України, про що згадував Платон. Цікаву версію відносно синього і жовтого кольорів серед нашого народу висунув мовознавець М. Рогович. Він стверджує, що СЛОВО «ХОХОЛ» Нне російського походження, а монгольського. Складається з двох монгольських СЛІВ: «ХОХ» -- синій, 1 «улу», «юлу» -- жовтий, які при словоз'єднанні перекладались як синьо-жовті. Отже, із цього можна припустити, що синій і жовтий кольори могли бути кольорами племінних об'єднань слов'ян ще до монгольської навали. Нині прапор України символізує характер, ментальність українця, стремління до злагоди, миру (українець ніколи не вів загарбницьких воєн), добробуту. Синій колір у прапорі символізує чисте небо, мир і злагоду, жовтий -- пшеничне поле, як символ достатку 1 працелюбності українця. Як бачимо, і герб у вигляді тризуба, і синьожовтий прапор не є символами ОУН чи УПА (ці політично-військові організації, що боролись за нашу самостійну державу проти німецьких і більшовицьких загарбників, мали червоно-чорний прапор -- символ покарання чорних сил і любові до української землі), а є символікою загальнонаціональною Гімн держави «Ще не вмерла Украша» написав у 60-х роках ХІХ століття відомий український поет, етнограф, фольклорист, член Російського географічного товариства, лауреат золотої медалі Петербурзької академії наук Павло Чубинський (1839-1884). Поезія гімну вперше була надрукована в 1863 році 1 дуже швидко набула популярності в народі, серед інтелігенції, студентства | гімназистів Музику написав український композитор і диритент Михайло Вербицький (181 5- 870). Гіми «Ще не вмерла Україна» не був єдиним. За національні гімни вважали «Заповіт» Гараса Шевченка. церковийй гімн україни «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни» |сл. О, Котис ького, муз М. Лисенка) Як бачимо, і герб нашо) держави три- зуб, і ситьо-жовтитй прапор, 1 гімн «Ще не вмерла Україна» несуть у собі пре- красти ідеї, глибоку іс торичну пам'ять, а ГОМУ ІХ Ппопинен Шшаїгупати Кожен украшець, кожен ромадянит нашої хер- жани Багато ПОоКУЛлЯяцІЙ 1 "Та ПТО МІУ, ЧСПпОроОозУМІНь у СУСПІЛЬСТВІ ЩО пороежипваю ПОСЛлЛІДКИ Кому ПсСтичногоО ПОрІОДЛУ свого ІС1ГУуВецн я зикликають с опа Рене М. зерниония «Адоородій» «ч«аовариті». Нас на пря вим! ватися пристойності, бути ввічм МАповІДати при спілкуван мкКим модина звернулася д!: вчали, що там, де пан, на противагу є «бидло», «Холоп», «кріпак». Тут СЛІД зазначити, що кріпацтво на українській землі було введене під час панування над Україною Російської імперії. Коли ж уживається звернення «товариш», то Це, кажуть, асоціюється з чимось особли» | | вим, дружнім х Переважає думка, що слово «пан» прі йшло в Україну з Польщі. Насправді це слово грецького походження. Так називали бога лісів. Згодом бог Пан став покровителем мисливців, пастухів, бджолярства. Вважалося, що цей бог був лагідним, грайливим, дбайливим - звідси і українське слово «панькатися». Коли ж бог сердився, обурювався, то наводив на людей паніку, панічний жах. На честь бога Пана в античні часи зводили храми -- Пантеони. І сьогодні в складних словах грецького походження «пан» відповідає слову «все» -- панацея, панорама, пантомама, імена Степан, Пантелеймон, Панкрат. Ці імена символізують божу зверхність. Слово «пан» живе! досі серед італійців, і навіть у Мордові. Не можна прийняти як правильне походження слова «пан» з польської мови ще 1 тому, що православна церква не могла запозичити фу г у поляків-католиків такі слова, як панотець, паніматка, панікадило, панахида. Таким чином, можна переконливо вважати, що звертання «пан, пані, панночка. панич» -- це слова, що йдуть ІЗ глибин нашої історії. Ці звернення підкреслюють особистість, величність людини, до ЯКО! звертаються. Так і слова «добродій. добродійка», які часто в Україні вживе" ються як звернення, підкреслюють одразу хороші сторони характеру людини, А? якої звертаються, палаштовулють розмо" ву на хороший лад. Слово «товариш» у словнику да подається як похідне від слова «товар? у, продавали 809 о, Спо" давні часи людей обманювали на речі, тому, можлив чатку декількох людей, що продавали» почали називати товаришами тобто рівними між собою. В деяких районах Росії чоловік жінку, або подруга ПОАР? з РУТ громи гу, називали гобто рІВІ - ; пис по бро! говаркою ловмоВванния, як товариши говаришт по Оіді1їт. д Як би звернення не трактувал КОЖНИМ І ромадяним повинен дотр ось але ТИМ ховОмМ (Далі буде) ки і техміку Україн імних ма)" м. Полтав? заслужемні діяч чау дохтортелхи професор, Р ані " Б а іі з ЗАКО ний ОЛЯ ці і ольціЙчннию ціане о ач ть

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

жанннсннно ажаннонннюннннннивнимь кни би ПЕ и й м - рр - ---- -- - жи уво ПРОЗВІТИ ПАТРІАРХ ВОЛОДИЛЛИР І його ДОБА і4 липня 1995 року відійШОВ у вічність, прийнявши святі таїни, Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир Перший. Наступник Патріарха Мстислава, він зажив широкої слави ще за свого життя В'язень сталінського ГУЛАГу, активний діяч руху шестидесятників, в'язень камери смерті у Володимирській в'язниці, член легендарної нині Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод, ініціатор відновлення автокефальної! Українсько! Церкви, єпископ, архієпископ, митрополит переслідуваної Церкви, а незабаром Київський Патріарх - ось далеко не повний перелік страдницького життєвого шляху Патріарха Київського. В пам'яті сучасників він залишиться | як проповідник Христової Церкви, І як активний громадський та політичний діяч. Навряд чи серед сьогоднішнього єпископату України і діаспори можна віднайти подібну особистість, яка б уособлювала і збройну боротьбу ОУН-УПА, і культурницькиий рух 60-х г 70-х років, : новітнє національне церковне відродження - практично всі етапи національно-визвольних змагань у другій половині ХХ століття. Мало хто знає, що влітку 1988 року тоді отець Василь Романюк передав у Ви- «УФнавчий комітет Української Гельсінкської Спілки чернетку проекту звернення у справі відновлення Української Автокефальної Православної Церкви на рідних землях та запропонував утворити ініціативну групу для її відродження. Незабаром автокефальний церковний рух охопив всю Україну. Почали утворюватися нові монастирі навчальні заклади, релігійна періодика ; богослужбові книги знайшли свого читача. І на кожному етапі церковного будівництва ми бачили владику Володимира. Він очолює Місійний відділ Київської Патріархії, поєднуючи це з виконанням обов'язків вікарія Київської єпархії. Він відбуває численні місіонерські подорожі не лише до найвіддаленіших куточків України, але г до українських громад Кубані та Сибіру. Накожній ділянці церковного будівництва він завжди був відданий великій справі національного відродження, працюав наполегливо, часто без необхідного "дпочинку... Він не мав практично ніякого особистого" майна. Його обходило власне благополуччя. Ще на початку 1992 року під час відвідин тоді ще єпископа Володимира один з діячів української еміграції записав у своєму щоденнику: «Ми зайшли до «резиденції» (я змушений взяти те слово в лапки), котра більше виглядала на тюремну келію: одна кімната, котра служила за спальню, вітальню, ідальню, кухню 1... канцелярію. Як тільки вступив до тієї резиденції, то перед моїми очима з'явився не єпископ вільної Церкви, а мученик за свою Церк- ву, за свою державу - вільний в язень у своїй вільній державі. «Який могутній український геній», -- подумав я. Вільна Церква у вільній державі, ап єпископне має місця притулку, - 1 ВІРНІ не стріляють, як В інших країнах, не підкидають бомби, не ремствують, навіть не нарікають дуже гопосно, а мирним способом, з молитовними настроями маршують до обіцяної Богом свободи. Навіть сам єпископ, котрий залишив своє здоров'яв Сибіру, в мирі сТавився до дійсності, яка запанувала на нашій землі. Таке може відбуватися лише на Богом благословенній землі, на грані двох світів». Час нічого не змінив у побуті новообраного Патріарха. Він так г не отримав катедраль- ного храму Святої Софії 1 резиденції в Р Митрополичих палатах -- гідних його Патріаршого сану. Смерть заступила його в тимчасово переобладнаних на житло приміщеннях в канцелярії Київської! єпархії. «На нашій, не своїй землі», - казавпоет. Це повною мірою торкалося умов життя | діяльності Патріарха Володимира. Як докір сучасникам виглядає все це на тлі підігравання московській ієрархії в Україні, пі - ни ан 090нй о чим забавляються наші політики. У пам'яті сучасників Патріарх Володимир залишиться і як автор багатьох праць, розкиданих по численних виданнях, які потребують свого упорядкування і уважного вивчення. Зібрати іх докупи і видати окремою книгою буде найбільш гідною відзнакою його подвижницького життя. Виключне значення в релігійному житті чані України протягом останніх двох років п ПР че відігравала позиція Святішого патріарха Володимира на об'єднання українського православ'я. Ця позиція грунтувалася на принциповому положенні в необхідності автокефального устрою національної Церкви. Патріарх Володимир був відомий І знаний у релігійних колах світу, Його відвідини наприкінці 80-х років світових християнських центрів, виступи в пресі та по радіо, пекції перед християнськими згромадженнями були зустрінутінадзвичайно прихильно. Доба в історії українського православ'я, в якій жив г творив Патріарх нашої духовності, доба повернення до призабутих, але вічно живоносних джерел любові, злагоди, миру. | через сталінські концтабори, |і через камери смерті Володимирської в'язниці, ї через карцери таборів Мордовії | Якутіи, і через прокльони новітніх хохлів-яничарів в своєму серці Гіатріарх Володимир проніс велику і безмежну любов до Бога і України. Він не залишив після себе заповіту. Смерть захопила його раптово... Але справжнім заповітом сСьогоднішніМ (| прийдешнім поколінням буде його життя! ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський / всієї Руси-України и т «ТМ , . прЛу РИ ПИ . я че Рея ш Р, "т «Ось що таке радянська влада: вони вважають, що мають право чинити над людиною всякі беззаконня, і людина не має права плямувати їх за злочини, які вони чинять проти неї. Вони вимагають, щоб репресований не обурювався, а, навпаки, вихваляв радянську владу, що вона удостоїла його сидіти безневинно в тюрмі. Важко сказати, чого тут більше -- підлоти чи нахабства. Знаю лише одне -- що нормальній людині це в головуне поміщається, а тому вважаю своїм обов'язком священика й віруючого викласти про це свої думки світовому християнству і всім міжнароднім інституціям, що стоять на сторожі справедливости й миру, бо подібних доль у цій країні мільйони, і якщо тоді, в воєнний період і перші роки після війни, кривлячи сумлінням, вони могли виправдати ці беззаконня, то тепер, в останній чверті 20-го століття, цьому неможе бутиніякого виправдання. Тільки тупа бездушність і дика жорстокість може вкидати людину на довгі роки в концтабори за безневинні думки й переконання, висловлені один одному. Ніякого миру й дружби між народами немислимо до тих пір, доки люди будуть топтати справедливість і пригнічувати один одного, а саме таке робиться в СРСР -- країні, яка демагогічно називає себе твердинею миру, а в себе дома топче всяку справедливість І елементарні людські права. Жорстокість цього режиму не має меж, вони здібні на будь-які злочини проти миру й людства. Прикладом цього являється моя власна доля й багато інших, мені подібних» З/ звернення репресованого священика Василя Романюка до Всесвітньої Ради Церков, 1976 р. ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ В УКРАЇНІ І ПОЗА УКРАЇНОЮ СУЩИХ Виповнюється річниця відтоді, як відійшов у вічність, прийнявши Святу таїну, мученик за волю України -- Патріарх-Їсповідник Святійший Володимир. Під час його похорону темні сили учинили наругу над світлою пам'яттю Патріарха, українською нацією, мораллю та совістю людини. «Але невсилі Бог, ав правді». І подібні дії чекає Суд і перш за все Суд Божий! У нашому людському бутті, в нашій свідомості вже викристалізувалася відповідна думка й оцінка цих подій. Не потрібно керуватися подобою помсти, ненавистю... Нам будувати нове українське суспільство, нову генерацію українських патріотів. | ця будова має грунтуватися, першзавсе, налюбові, прощенні, порозумінні, добрі. 18 липня -- в річницю трагічних подій -- зберімося на Софійському майдані зі щирою молитвою, з любов ю... Наше гасло: «Україна, порозуміння, демократія». Історія не забуває нічого -- вона грунтується на пам'яті людей, У генетичний код української нації ці трагічні події будуть занесені назавжди... Поряд із голодоморами і репресіями... Поряд із безсмертною славою козацтва, першою світовою Конституцією, вірою і мучеництвом подвижників. Єднаймося в Ім'я Бога | України! Ставаймо до щирої і відданої молитви за нашу святу землю й українську націю! Павло МОВЧАН, Голова Товариства «Просвіта», народний депутат України |
Кі ПР і Й єКофІОМЯК А 9 Рус ОВЗІЯСТТЬ ій Слово ПРОСВІТИ "и у. - о чі п б ХЮ пк і б. т чт кю вайівннкх сь че - З й ч п. уч У незалежний У краши досі пе створено необхідної правової бази для книтовиданпя як сфери економіки і культури, що ма регулювати цивілізований ринок друкованої продукції Звичайно, занепад книговидавничої справи має в основі серйозіиї економічи причини перехідного періоду від старої збанпкрутілої системи до рипкових ВІДНОСИН, ЩО Складаються важко 1: стихінно, поза правовим полем 1 без регулюючої ролі державно-управлінських структур Відомо, що в Україні було 27 видавництв до 1990 року, а станом на 1994 рік стало їх близько 750, із них підпорядкувалися Держкомпресі (ниш -- Мінпресішформ) тільки 24 кпижкових та І/ газетно-журнальпих видавництв, 128 - різним міністерствам 1 відомствам, 28 - місцевим органам самоврядування, 76 -- мадським та релігійним організаціям, лизько 400 приватних видавництв Скільки з них українських -- невідомо. Хоча мізерна кількість українських книжок на книжковому рипку дає уявлення про те, що собоїо являготь більшість тих видавництв. Нема цензури. Свобода слова. Здавалось би, нарешті, у вільній Україні почнеться розвиток книговидавничої справи з відміною надцентралізації, державно-однопартійного диктату, підемо вгору за умов різних форм власності і підпорядкування, діятиме єдиний регулятор - ринковий попит. А спостерігається навіть дещо протилежне. Домінує комерційний, чистоганний інтерес, далекий від української культури і культури взагалі. Державні мужі якось спохопилися. Указом Президента України від 28.11.95р. Мо 158 /95 схвалюється «Державна програма розвитку книговидання 1 преси на період до 2000 року», в якій зокрема сказано: «Видавнича справа являє собою триєдиний технологічний комплекс, до якого входять редакційно-видавничі структури, поліграфічна промисловість, мережа книгорозповсюдженшня, а також организації, що здійСсНЮЮТЬь Підготовку кадрів, наукове та матеріально-технічне забезпечення, зберігання, державну бібліографію 1 статистику творів друку». Ця прекрасна концептуальна засада про видавничу справу як триєдиний технологічний комплекс потрапила до Указу Президента Україи тоді, коли в житті такого комплексу вже фактично не було, особливо в частині, що стосується мережі книгерозповсюджентня. Вона запепала. Не без сприяння колиштих керівників Держкомпреси і завдяки Указу Президента України від 5.03.1992 року про ліквідацію обласних книготорговельних об'єднань і об'єднання «Укркнига » та комерціалізацію державного книгорозповсюдження. Спритн ділки розтягли по комерційних бункерах розгалужетту систему Укркииготоргу. Штиижкові полиці у крамницях заповийлись ЖІНОЧОГО білизною, комп'ютерами, ефектиими пляшками з шоземними папоями, іншим новомодіим крамом. Шлях української книжки до читача виявився перерубаним одийм розчерком пера чиповиицького, що було й залишається нпаціленим па дармову поживу. Вулиці міст, підземии переходи, вільні площі при єскалаторах 1 входах пиходах станцій метро, як саранча, собліпили пістряші кийжеи віДдЬОМСЬКОГССІ суального, детективно мемуарного (ПОВІНІС гично-профашиє тоКкогОо мИсСтУу , що жодним гороскопом ще калька років тому не передбачалося У тихому просторі У країн ЬКОГО КИНІ опиданті и єтанси -б --і на -- ЕР - й раба БИ р комерційний вибух, під рутнами якого опи: пилися видавництва держави й творчих спілок разом із тисячами споїх авторів, що раптово стали безробітними. Межа розумо- ПОЛІТИКІВ 1 державних службовців випхала літераторів | МИТЦІВ, що активно співпрацювали з вої: малозабезпеченості україшськими видавництвами, за межу матеріальної малозабезпеченості Оскільки більшість зі згаданих 750 видавництв є приватними, так само, як і значна кількКІСТЬ газет 1 журналів, «підприємств оперативної поліграфії» та пким не облікована кількість Вуличіх ІІШОККОВИХ ЛОТКІВ, ТО ВСІ ВОНИ Й ГОДІ! Не мають, що «входять до триєдиного комплексу», -- сказано в аналітичному огляді за 1995 рис Українського центру культурших досліджень та Шституту культурної політики, - воші не зобов язаші її не збираються виконувати вказівок формальних керівшпив цього «комплексу» Пе володиоть «інструментом впливу» держутправлінці, пе годні НИМ ВОЛОДІТИ, коли пообіцяне у згаданий «Державній про- протистояти ЦИМ МеДВНОН що, наприклад, Р о" передбачених друкованих сон: востей генденціям, тому гальної суми КОШТІВ, бюджетом на виПуУЄСк ДУ а неперіодичних видань 34 Ю ро ому грактом, у розпоряджетпя М Ін) яз ява (995 року було виділено менш од р відсотка | (0,85) Тим «Ї мі) рункціональшпому " ІД поряд пежом мипстерства перебувають осноЮ по тості видавничо-поліграфічного компо ; у краши. Аргументація а питань культури 1 духовнос п 15) ; кр: | гакож висловилася за те, щоби зо! ередиті біоджетні кошти на випуск сусп! оно пеобхідних видань за державним КОЇ грактом у Митресінформі, який разом ж підпорядкованими йому видавни са поліграфічними підрозділами ГОТОВІ талььність за віпсонман нести пряму ВвіІДПОВІ; | і ня Державної програми України в галуз кпииговидання. Ця проблема двічі чорно палася на пленарних ЗаСІДаНИ Я кора обговорення в парламенті бюджету на 197 р. Але головні архітектори розподілу говидання, що витісняють українсь, во на задвірки державних Уста! штольництва : культури в усіх й - | Чутки про те, що війна ідей Закінчи лперебільшені Доти вигідні ГИМ, хто СЯ, приспати українське "УСПІЛЬСтЬ реанімувати старі ІлеІ, шоби зупинити 0 ї пес нашонального ! духовного пробу Про. україшського народу Принагідно кс згадати давні, але й нині насущні. сло «Франкл Па Ру збельта « Віпту де само пе можна виграти без книг, як у Так ку війну - без кораблів». А у пас подвії ускладнения шовіністи хочуть відняти. кораблі на Чорному морі, й українсь киижку у широкого читача їжу |Шдготовлено законопроект на свропейських стандартів Але жстан пащі ОІОоПОмМІКИ | СУСПІЛЬНОЇ С ВІДОМОСТІ по шо далекий від паризьких і берлінську аналогів. Це так чи їнак також має б враховано б закон про видавничу справу який мусєйть зафікс увати, що КНИТОВИДац. ня - складова процесу розбудови держави Закоп має встановити, шо видавнича Чу, КНИГИ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ . грамі...» наукове та матеріально-техничис забезпечення видавництв -- 1 державних, 1 приватних - ними не забезпечується. В Украшу імпортується 8575 паперу, 100 біДСОТКІВ ПОЛІГрафічних фарб до загальної кипиитовидавничої потреби, а ціни на все цє ростуть. Асоціація незалежних видавців простежила динаміку ції на тоншу офсетного паперу в доларах. 1993 р. - 750, 1994 -- 1000, 1995 - 1500. Хто вишукує кошти, «Дістає» необхідні матеріали за межами України і хто платить за них? Самі видавці. Гому державні видаництва, ставши за таких економічних умов незалежними віддержави, неспроможні здійснювати державну політику в галузі українського книговидання, тим паче -- за відсутності нормальної правової бази. Але вони спроможні загинути, коли дбатимуть виключно про національну культуру, не витримавши на книжковому ринку конкуренції з лицарями видавничої комерції в ім'я чистогану. Даш Мінпресінформу, створеного на- руїнах Держкомпреси, як не дивно, оптимІСТИЧНІШІ ПОРівняно з даними початком 90-х років. Питома вага україномовних видань серед загальної кількості випущених у 1993-95 рр. складає відповідно 41,5; 43,8; 47,1 відсотка. І все-таки українська книжка потерпає. Сучасні автори бідують. Згорнуто кілька великих видавничих програм, уже розпочатих видань українських класиків. У цьому відношенні чи не найдивніше складається доля «Державної програми...» У кінці минулого року Президія Кабміну на звіт Мінпресінформу прийняла Постапову, в якій зафіксовано давно очікуване: «Установити, що з 1996 року випуск соціально значущих видань... здійсиоється за єдипою Національною програмою, яка щорічно формується і реалізується Мипстерством у справах преси та інформації як державним замовником на підставі обгрунтованих заявок 1 пропозицій зацікавлених мишстерств, відомств, науко- вих установ, творчих спілок та інших громадських організацій. Міністерству еКоОпоОмікиИ та Міністерству фінансів вирішити питания про заосередження в Мішстерстві у справах преси та інформації бюджетних коштів на випуск соціально значущих видань за державним контрактом» - Крига скресла, панове присяжтї засідателі! - сказав би героїї відомого гумо: ристичного роману з життя шепівської Одеси. Нарешті тим, хто «замовляє музи: ісу » 1 відПОВІДаЄ За пеІ, ДОЗВОЛИЛИ ПЛАТИТИ. Одпак гроші виділили тільки на папері Рі у тім, що в період формувания держарвпого біоджсту па 1996 р. Миштресінформ звернувся до Кабмшуу з листом, суть якого гака. МВиконувати «Державну програму» РО РТ ДА ЩДдДОМЧИ ИЙ ПІДХІД ПИ рОТОДІ ЛІ коптів 13 державного біоджету па тспитови (ания Роазпорошентния коштів спричиняє дезінтеграційні процеси, ерозмитвання» де жайно: політи У цій важлиюн спрати Мипестерство фактично позбавлене можли коштів у Кабміні крапку над «ї» у Цій очевидши справі так і пе ПпОСТавили Чому Окремим рядком у бюджеті на 1996 р записано кругленьку суму на книтоврви дашня за державним контрактом. ЛА хто буде «замовляти музику», через фрінансові важелі, реально координувати виконання єдиної Національпої програми 1 відпоВІДати За витрачені кошти -- невідомо Чи Міипресіиформ, що покликаний трудневою постановою Кабмигу бути головним її виконавцем? Чи, як і раніше, Міносвіти та ряд шших відомств, тобто всі й НІХТО конкретно? Що створювало і може далі створювати чиновникові умови для безконтрольного використання державних коштів не за призначенням, прирощуючи собі вигоду в комерційних видавничих 1 позавидавничих структурах. Чудеса! Кабмін не виконує рішення Кабміну, беручи участь у формуванні держбюджету. А може, Кабмін тут непричетний? Може, все набагато простіше? В системі книговидання й поліграфії давно створені при державних малі підприємства, куди відомчі начальники й начальнички навчилися за останні роки перекачувати кошти й ресурси, на чому гріють руки і «старі бюрократи», і «нові українці» Демократія ж бо! Вільна економіка на першій стадії «дикого» ринпку! Завдяки такому довільному розумішию вільного господарювання (за державний кошті!), унаслідок відомчої розпорошеності державних коштів на книговидання праціоють у півсили, у чвертьсили завантаженості високопрофесіональні колективи таких видавництв, як «Український письмен НИК», «Дніпро», «Веселка», «Мистецтво», «Музична Україна» (Київ), «Маякь (Одеса). «Січь (Дніпропетровськ). Тоді як окремі видавці, обласкані щедрими держзамовленнями, будують па свій ро: зсуд ринкові відносини з інпиими структурами і не пропускають престиж: пих міжнародних виставок, куди доводиться літати не на безкоштовних килимах -самольотах. І так триватиме доти, допоки у державних коштів, спрямованих ка випуск соціально важливих видать за державним контрактом пе буде єдиного господаря-розпорядника. Ним попинен стати, звичайно ж, Мінпресінформ, певпа річ, під контролем Мінфіну, Мінекономіки і Податкової шеспектії Який Же ВИХІД ІЗ глухого кута, що утворився " Підготовлено в мовому варіанті законопроект «Про видавничу справу з Зі має врахувати особлипості пи рехідного періоду, б якому живемо, важку спадщи пу мИиту лого, деформації ледь не фо УСІХ сфрерах модської дія льно ГІ песформоватність демократичних інститутів у державі. що будується аморфійеть владних с "рукту р, теспрованиу мови боротьбу між прихильниками і супротивниками розбудови У «ратіської МОнАЛОМНОї держави Врахувати ПИЛОК пикористання 5 цій боротьбі пузЄЄ М М ки й ДІЯЛЬНІСТЬ пе пПрохідиии двір, не сфера тегкої наживи Право на видавничу діяльність в умовах переходу від готалітарної системи до демократичної має бути регламентованим на користь віДдроджения притноблюваної упродовж століть україшської культури, соціальної | (ІОЦІОШАЯалЛьЬнОЇ сПраведливрості для українського народу, УСІХ націопальностей, що проживають в Україні, вважають п своєю Батьківщиною і бажають добра всім громадянам нашої молодої держави. Свобода випуску аптиукраїнських газет і книжок - Це Не свобода слова, а відкрита підтримка тих сил, які нищили раніше 1 далі ХОЧУТЬ нищити україшську пацію 1 нашу національту культуру, прагнуть демонтувати нашу державну незалежність. Проти такої «свОбОДИ», ЯК І проти недавніх трав" невих закликів до повалення державної влади в Украйши, можна 1 треба протистояти на державному рівні правовими засобами 1 санкціями Засилля антилітератури на книжково" му ринку є пе тільки наслідком економічної кризи і багатьох вище окреслених причин Ге меншою мірою, пшж астрономічниї ЦИ на папір та поліграфічні послути, дає про себе знати відсутність ЧІТКО визначеної державної політики у видавничій справи га кпижковій торгівлі, де переважає прі" рвозна, неоподаткована продукція Зацікавлені у виданні й поширеня! украшської кпижки видавці справедливо нарікають, що після пепосильного оподат кувания найболючіші проблеми, 3 якими вони стикаються в практичній діяльності. -- це зруйнована мережа кнлитоа | торгіодлі, нестерпии умови, що склалися ) комплектуванні взаєморозрахунки І|ОПГоЛовВнІш видавництво фі матеріально-техничного базою, по шгра підприємство 1 книготорг мають я. Собою єдиний комплекс, суперечить справі створе кооперативних, комерційних Те падприємств кпижковрвої торг пержавної Маємо всі підстави в сенсі! 7. Рня Ві" підтримки україського клптовия Рани користати досвід багатьох цивілізо краї, денацюопальна киита підтриму ее пільгоОВИМ оподаткуванням, а В Спо пих ШПітатах Америки Те Ко а система дотування видань лтерагури Тим більше, не грім! осіян прикладом сроїх Олизаьких сусідів"ре, з їх податковим, мігиим, валюти ІПІЦИМмМО Дора нії и м регу по Ва тов киптопидарничай спраюі. Кл а як 4 видавцям з ПОГО ам не спа опора культури, 1 тома м де| т Хто може бути покіпгута наприаволя є, шо Дього не розуми той, Ппенно У калові попиоційне життя починається з 1м (йі пого гаманця, анеоз м зповнсної ДУ чую Петро Ф ра мя мародмним депута" ук бібколекторів Те - "Й ОР Ї | не гр-бо п

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

кчастоспохоплюємося нити пригадуючи уОоплине рат бирати каміння. Настав-гаки пін цей «А | розираємих тт мн боачимо: бага ГО МИ рн) кидали мого, м 1ебрільш кошгтовного., що Ввиграг перла- ми-САМмМОцеВІТЯФаМмИи Га кожен камить " и найперш дорогоцінним -з гіІДНОї потрерує Для георетиків видається відтворення Іхлньо6ї праці у дру- оправи письменникта «(рілософів іоеДдДОГгГОГІЮ гакою оправою др Р крваному СЛОВІ - КНИЗІ Нагинаймося - раймо ті самородки -- видаванймо книи. Та тут уже інша проблема постає яким коштом? Це на анжелік-маріянн нині повінь, а те, що рятує націю од бездуховности, найперш цвіт нації -- молодь -- посувають на околиці Тому й пробле ми молоді, 11 ВИХОВання - - ОГОЛенНИй нерв нинишнього україтнського суспільства А маємо свіТтОВОЇї СлЛави педагогів, дарувала історія нам їх щедро, інип заздрять, переймають у нас іХхній ДОСВІД До гаких незгасних світил належить 1 Софія Федорівна Русова (1856-1940) -- видатний український педагог, історик, геограт, етнографФ, політик 1 громадський Діяч 140 років тому -- 18 лютого 1856 року -- перейшла вона у земний вимір У селі Олешня на Чернігівщині, п ятою дитиною в сім". Донька шведа й француженки, за свою подвижницьку працю на українській громадській 1 педагогічній ниві в комунобольшевицькі часи була таврована граїською буржуа зною націоналісткою, » наша педагогіка була аж донедавна позбавлена 1ї фундаментальних праць И ось у часі економічної скрути ентузіасти з видавництва «Освіта» за рахунок власного прибутку (коли ж держава візьметься за це?) видало «Вибрані педагогічні твори» Софії Русової. Ошатно видана книжка, у твердій палітурці, накладом 10 тисяч примірників. Звичайно зр о и с уадлжи очи, що видання мало 0 ж пе мило бути підручним для кожного суїшого п Украйпи педагога. Сподіваймося, що Це 3О, ПОГОДІ Софією пише перша ластівка «Освіти: педигогом має іімМмкКНнен славетним «Народ, що не школи адтїх! Йому пвері до пишного розвитку своїх культуру МСС РІ 1| РУСОпВОюЮ. що спос | попаса! них сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне пжипання чужого кліроа. живе він не по своїй неивій ду ши, а чужим розумом. Такому народові, яким не має своєї школи Й не дбає про неї, прианачеті економічна алидни й культуру на смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого україшця мусить бути завдання: рідна школа на Вкрай» Ніби сьогодні й про сьогодні написано! В тому й генальність видатних, що пишуть на всічаси, нена потребу одного дня А це уже на карб парламентаріям Найдорожчий скарб у кожного народу -- б коло С ВИ його діти, його молодь, й що свідОМІШе робиться громадянство, то з більшою увагою ставиться воно до виховання дітей, до забезпечення ім найкращих умов життя». Чи ж бережемо цей скарб як належить? Ой ні! Як і раніше, за залишковим принципом. А леліяти б його, аби пустоцвітом не пішов, позбавлений державної опіки! І зі вчителя -злидня що потім питати, -- злидень злиденний багато не навчить Щедро всіяна книга перлами педагогічної мудрости -- 1 про матір як найпершого вчителя дитини, 1 про рідну мову як «першу умову, щоб учні проходили науку свідомо», 1 про місію педагога "Бути гарним педагогом -- це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди 1 Науки» Куди б не закидала доля Софію Русову, усюди організовувала дитячі садки, недільні школи, народні читальні, вела широку просвітницьку роботу. Була вона г членом Центральної Ради, очолювала два її ВІДДІЛИ -- ПОЗашкільної ОСВІТИ 1 дошкільного виховання. Успішно працювала, зі власного досвіду творила науку життя -- педагопку меоталиЛоа КУТА БЕРЕГИНЯ ІНАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ статтю про життя ий І рунтовну - ; піяльність видатної українки Софії Русо упорядник и подає у книзі 1) натхненник пані Олена Проскура («Біля щі джерел української педагогічної думки ,) А праці педагога вишукувалися по різних кийгоабірнях та часописах, хоча ча коре вийшли книгами різними мовами й широко використовуються в гамтешній практиці. А ми ж до свого кровног Р ценаурованого донедивниа, лише доторкаємося. Нап'ється з цього джерела | дошкільник, 1 вВвчИиТель ШКОЛИ, 1 батьки геж. Ось перелік статей книги, що свідчить про іхне спрямування Дошкільне вихованил», «У дитячому садку», «В оборону казки», «Нова школа», «Система Монтессорі», «Теорія 1 практика дошкільного виховання (фрагменти), «Мати» в поезії Шевченка», «Микола Лисенко», «Націоналізація ШКОЛИ» А Біблографічний покажчик праць Софії домком давно УКІНЦІ засвідчить про енциклопедичність знань та зацікавлень педагога... На думку багатьох дослідників, 1 це зазначено у передмові, «за обсягомі рівнем просвітянської роботи Русова стоїть на одному щаблі з Оленою Пчілкою 1 Хрис- Русової», поміщений книги, тиною Алчевською, а за силою 1 пристрастю, з якими звучало її слово на захист української культури, духовності, рідної мови, Софію Русову можна зрівняти з Лесею Українкою». Оскільки вихід такої книги -- однієї з перших в Україні в новочассі! -- ПОДІЯ небуденна, 19 червня в Будинку вчителя, що дуже символічно, адже саме тут як член Дентральної Ради трудилася Софія Русова, відбулося свято її презентації. Й гостей, переважно педагогів, прибуло на це свято немало: вільних місць у відведеному залі не було Промовляли до присутніх і директор видавництва, 1 редактортому (п. Н. Стдаш), і його упорядник (п. 0. Проскура). До слова запрошуються ий освітяни, й бібліографи, 1 господарі залу, і представник Міносвіти... Під посвіт як оберіг освіти, запалений Оленою Василівною, лунають слова по- зони ЖИРУ ООН жи нн іно дяки, висловлені 1 їй як упорядникові, й усім видавцям, щедро цитується доробок ювілярки, подарунок якій до 140-річчя від дня народження спланився з вІДОМИХ усім економічних причим на декілька місяців І спозирають зі стенду книжечки Софії Русової, що побачили світ у ріамочассї в різних видавництвах, немовби промовляють. несемо непроминущу мудрість педагогам, перевидайте-бо нас, не пошкодуєте -- сторицею оплатяться витрати. ІКультурну програму підготували з нагоди свята виходу книжки и діти, заради яких трудилася невтомна українка Це перші ластівки з Дніпровського району столиці, які почали освоювати на практиці багатющу спадщину Софії Русової. Були на цьому заході ії величальні пісні на її честь, 1 фрагменти свята української мови, 1 найменьшенькі показали цікаву програму, зібравши щирі оплески присутнього на святі книги здебільш жіноцтва. Дорогоцінна книжечка, виставлена для продажу в передпокоях Будинку вчителя, розійшлася миттєво, й усі бажаючі не змогли її придбати. Доведеться звертатися у видавництво «Освіта» (вул Коцюбинського, 5). Це видання, гадаю, приречене стати бібліографічною рідюкстю, занадто великий попит на нього, та надто мала пропозиція. Намічають видавці, про що повідомили в ході презентації, зорганзувати свою крамницю, де б їхню вкрай потрібну книжкову продукцію бажаючі, найперш педагоги, змогли придбати без шалених накруток-перекруток нашої багато в чому совкової торгівлі. А ще у планах видавництва -- організація відділу «Книга -- поштою». Теж цілком на часі, бо провінційного вчителя держава давно забула, тримає на голодному інформаційно-методичному пайку. І наостанок -- про ще одне суттєве нововведення: видавництво «Освіта» має намір започаткувати щорічну премію імені славетної Українки Софії Русової, якою відзначатимуть кращі праці сучасних педагогів у галузі педагогіки. Тож сподіваймося, що незабаром до імен славетних Олени Пчілки, Христини Алчевської, Софії Русової долучаться нові імена, засвідчуючи неперервність кращих традицій української національної педагогіки, що сягають глибини століть. І понесуть вони той посвіт, запалений Софією -- Мудрістю, у грядущі віки, ос- вячуючи непроминущу мудрість народу нашого українського. Й повернеться до нього утрачена на розпуттях велелюдних світових слава найосвіченішого народу у Європі. Перегортаймо, браття, чимсекоріш оцю сторінку нашого Буття. Володимир ГЕРМАН ЗАМАЛЬОВУЄМО «БІЛІ ПЛЯМИ» Тенденційне р однобоке Висвітлення ПОДІМ викривпення фактів зо комуніСТичних часів при увело до утворення безлічі абілих плям» в Таукеїету Укроїни Та іНншШиіх країн КкОопишШнього СРСР Г|овертати пюдям правду про минуле випало нам сторикам фіІіпОСОФам, митцям'ПИСЬьМенникам ортистаом, кінС матографістам Лауреот премії ЛА О пексондра Дов «кенка, відОМИМ уУкрОїнсСським режнисег Віктор Живолуб належить саме до когорти Тих кто заомаольовдує «білі ппами вІТЧИЗНЯМОоО! ІСТОРІ (Свідчення тому ДВО МОГО як аважає сам автор, кращі документольні фільми я «Брег ІСькИиЙИ Мир "Іротис гОЯннЯя» ТО 4 Загиб! П'ь Чорноморського фпотуї В кіншй КВІТНИ Київське єрамові об єднання «| Їрос ЗІТОВИМ ТТ. Шевчен ко організувало показ їх для офішерів, курсантів, СОЛДОТІВ астхо божаючих 8 | |енпрі культури, "рости і ДОЗВІЛЛЯ Збройних Сил України Перед очима ГЛЯДдДОЧІС І) ЯКІСЬ ДОІ години демонстрування фи РАВ проходили ПОДІ! | НІДОМОЇ оо ва З Тим о ЗзОоВвСсІ6 НеЗзНОНОЇ ІСТ ететі У ратни їдже зо чосів радянської імлорм двома ноОВІТЬ НИ Фе ідапося як юторій окремо! Ді ржоОви Ок фільм першим бБрех ським мир Протист! уми 3 іє ьної! порти ном Ф4 омо Про Бр СТОовКИмІ Р йкіин "Її ом юдао0а! "М був уУКЛОД! ним у Б | Пі і ку 3 Кііудмюеччин ОЮ уавдяки МАУДОТМ їі Ї іно ЯТе )10 ж що в резупьтаті Брест питовських переговорів в пютому 19Ї8 року Центральні держави визнали незалежність Української Народної Республіки і частина зе мегпь ВІДІЙШЛИ ДО України, 8 ПІДбОучникОх ІСТОРІЇ донедавна навіть не згадувалося Але саме на цьому акцентує В СВОЄМУ фільмі Віктор Живолуб У кіНОСТрічці використані документальні кадри 191/-1918 років Перед нами постають спровжні, о не відтворені грою акторів, історичні особи, представники Харківського Уряду - Троцький, Каменєв Біденко. Радек, німецькі генерали Гофман рон Кюльман і це особливо переконує в правдивості відтворених подій більш ніж піввікової давинійни рез перебільшення можно скозаоти, що де. ТАТАТО ГІ Фільм Віктог . Живолуба документами | фактами викриває історичний міф про те, що робпники І селяни боролися за соціалістичне суспільство Ши темі присвяченим І документальним Фільм Загибель Чорноморського флоту». Ми знаємо про події, віІДТВОрені в кіносСтрічці в ОСНОВНОМУ ІЗ пєбіи С) пекс асндра Корнійчука а Загибель ес кад- ри» ТО Одноммаенного художнього фільму Апе думою що в" ті чОСми, коЛпи цем І широко пропогувовся, моло хто ЗДОГОДдДУуВОавВСЯя, що нео мотроси більшовики які примняли рішення кра ніж віддати його ворогові рпоту це пОотТтОопПпиИтТИи ф ПОТ вирішили ДОПЮ НКаспровді мого пет; вирішувалася в Кремлі, про щой оповідає мовою документів | фактів переконливий голос наро: дного ортиста України Костянтина Степанкова Сам Ленін розгонисто нописаов: «через безвихідь становищо, доведеного вищими військОВИМИ ОавТтОритетами флот знищити негайно». Зацерішення проголосувала лише четверта частина делегатів від кораблів. Навіть Родо "ародних Комісарів прийняла рішення повернути ескодру з Новоросійська до Севастополя. Але все ж флот знищили. Причиною тому був Український прапор, який замайорів на ряді суден Увійшовши В Севастополь, ніІМЦІ не зачепили кораблі, оскільки це був флот союзної держави Но кораблях розпочалися планові но вчання, відбудовчі роботи, командування українським фпотом прийняв контраодмірол Ос трогродський-Апостол. У пипні був заснований військово-морський прапор ВмФ України У жовтні українським флот почав виходити в море В Міоворог іиСську ж, як ужо було сказано кораблі бупи проте не всі Лінкорн «Воля», і крейсер «Троян» то міноносці повернулися до Севастополя | . Піднявши на щоглах укроїнський прапор, увійшли в корабаельну бухту | приєдналися до решти флоту національні кольори врятували флот знищені, А що ж то за бе іІпздихіДЬь СТОНОВИЩО, ДдОЗедона вищими військОвими авторитетами, на яку посилався Ленін, даючи наказ знищити флот? Справа в тому, що знищенню флоту передували страшні події. В містах Севастополі, Євпаторії, Ялті та ін більшовики-матроси знищили тисячі морських офіцерів. Ось як про це мовиться в фільмі «Це Графська пристань. З усього Севастополя звозипи вбивати офіцерів. У пютому різанина офіцерів була чітко спланована, вбивали за списком - всього 800 чоловік, був виділений транспорт ! матроси-санітари. Вони вантажили трупи но кузови вантажних автомобілів, закривши брезентом, везпи на Грофську пристань Звідси жертви потрапляли у трюм баржі, яко вивозила їх у море. Згодом ці масові сплановані вбивства ляжуть в основу наказу Леніна Мо 48, яким відповідальність за знищення кораблів ляже но бунтізвників-матросів» "Іа перегляді фільмів були пюди похилого віку ветерани війни, чия свідомість формувалася під впливом викривлених уявлень про історію нашо! країни, але переконлива сила документольних фактів примусило їх переглянути свої погляди Побільше б таких кінОСТрічок доходило до широкого кола глядачів. Проте, на жаль, поки що через брак коштів багато талановитих режисерів не можуть втілити Сб0Г задуми в життя, о аже створені фільми не можуть потрапити на екран через засилля комерційної низькопробної продукції. Проте, як казав відомий горой Михайла Булгакова, «рукописи не горять» Тож будемо шрити, що це дійсно ток Алла ТОПЧІЙ рн ' КК

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

чн рН з. -- і-ь ак ї ше зааіни ЕР же о - вямог д ЕЛЛА у Мають ай» ЧА З ло Восени 1193 року київський князь полював біля Чорнобиля, що и зафіксовано в літописі. Отже, 800 років тому Чорнобиль існував як населений пункт, тому ця дата заснування швидше символічна, умовна, бо люди тут жили задовго до першої згадки в Літописі. Як писав відомий краєзнавець Леонтій Похилевич, у «Сказанні про населені місцевості Київської губернії», виданому 1864 року, «задві верстви від містечка Чорнобиль на північ на горі над річкою Прип'ять знаходився Стрежев, де збереглися залишки якоїсь древньої камінної споруди. З історії відомо, що Мстислав Володимирович Мономах 1127 року послав братів своїх проти Кривичів чотирма дорогами. Всеволоду, сину Олега, наказано було йти зі своїми полками через Стрежев до міста Борисова». Згодом ця місцина стала Чорнобилем, тож літописний Стрежев, згаданий в літописі наб5 років раніше, можна ототожнювати з сумнозвісним нині містечком над Прип'яттю. Так що не буде помилкою називати Чорнобиль містом з тисячолітньою історією. Про це свідчать древні кургани, городища та інші пам'ятки археології. Тут знайшли скарб срібних древньоримських монет часів Антонінів. В 13 столітті при впаданні Прип'яті в Дніпро об'єднані литовськоукраїнські війська розгромили татарське військо на чолі з воєводою Хана Батия Кайданом, яке йшло за даниною. Сам Кайдан заледве втік -- це була перша перемога поневоленої Русі над монголо-татарами. Згодом тут утворилося Чорнобильське староство Литовського князівства. Вже у 18 столітті сюди переселилася велика громада старообрядців-розкольників З Стародуб'я -- до них приєднувалися однодумці з інших кутків Російської їумпери. Старовіри, крім Чорнобиля, селилися в інших ближніх селах, он Ра засновували нові -- залишки старооорядських монастирів 1 скитів збереглися на Чорнобильщині до наших днів. 1600 року князь Лука Сапєга відкрив у Чорнобилі римо-католицький костел, при ньому згодом виник домініканський монастир. 1769 року біля Чорнобиля поляки четвертували гайдамацького отамана Бондаренка, якого вони захопили в полон біля Макарова. В середині 19 століття в Чорнобилі жило 3683 євреїв, 2160 душ православних, 566 розкольників 184 римо-католики. Відповідно тут було 5 синагог, З православні церкви і костел. Чорнобиль був одним з центрів єврейської духовної культури, а саме хасидизму, тут поховано п'ять чорнобильських хасидів -- пророків. Вже після катастрофи на атомній електростанцій, п'ять років тому в Чорнобиль приїхало кілька сотень паломників, котрі сповідують хасидизм, з усього світу -- вони знайшли занедбані могили хасидів, впорядкували свої святині, провели моління і відправи. Гак Чорнобиль стає центром паломництва частини євреїв світу. 26 квітня 1986 року розкололоісторпо цього краю на дві частини -- «до» 1 «після». Жителів Чорнобильщини евакуповали, але містечко все одно існує -- нині в ньому живуть «ліквідатори» -- працівники установ, пов'язаних з ЧАЕС, «самосели», які повернулися в рідні масця. Діє Іллінська церква, в якій править отець Федір Ленок, колишній священик з нині мертвого села Товстий Ліс. Це -- лише побіжні начерки, пунктирні обриси історії цього міста. Про Чорнобиль можна розповідати багато -- та його історія невіддільна від історії всього древнього краю, 1 сприймати ї слід в комплексі. Працюючи в складі спеціалізованої історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України, довелося побувати в багатьох безлюд- сс стоо 00 З дн рух селах Чорнобильщини, вже після катастрофи. Ми шукали 1 вивчали фіксували пам'ятки істори та культури цього краю - наша робота, наши знахідки представлені зараз на виставці в Українському домі, в Києві. Коли восени 1992 року наша група діставалася глухого 1 до катастрофи села Замоштля, то там ще горіли торфовиська після страшних літніх пожеж. До цього древнього старообрядського села, що над річкою Уж, або, як називають й місцев! жителі, Уша, ми дісталися лісовою дорогою крізь болота і торфовиська - обабіч стелився дим від підземних пожеж. Це горів торф, ще з серпня, коли вал вогню спалив села Роз'їжчу, Стечанку і ще ряд населених пунктів. Тоді у вогні загинули люди -- місцеві жителі, ЯКІ повернулися в рідні домівки. Згоріли тисячі гектарів лісу. Обгорілі залишки будівель 1 димарі мертвих сіл справляли моторошнувате враження. Самі назви сіл свідчать за себе -- Залісся, Запілля, Замошшя -- за лісом, за полем, за мохом... Дечорт «добраніч» каже. Справжні поліські джунглі. Край неляканих звірів, які виросли вже після катастрофи і не бачили людей. Перші ознаки життя зустрілися лише при виїзді з села Стечанка, де на узвишші, на острівці дивом зацілілого в морі вогню цвинтаря (|на хрестах збереглися навіть залишки вицвілих вишитих рушників, що маяли на вітрі немов перебиті крила душ), ми побачили між могилами кілька козуль, а трохи далі, на вигорілому узліссі -- виводок диких свиней, Зацвинтарем -- мертвий обвутлений ліс, оповитий димом, болота, які, на наше щастя, прихопив морозець 1 зробив проїжджою для легковика зарослу грунтову дорогу, якою ось уже кілька років ніхто не їздив. В Замошпиі, до травня 1986 року, коли його жителів, які всіх ІНШИХ мешканців Чорнобильщийи, евакуювали, жили старообрядці Жили замктуто, ізольовано від світу, за своїми канонами 1 правилами. Не випал: ково ж старооборядці обирали для своїх поселень 1 сКкИТІВв глухі місця в лісах «вовчі закутки», так склалося історич- НО, ЩО, починаточи 4 сімнадцятого російська держава переслідувала (Х, СОМОІЗОЛЯЦІЯ розкольників була захисного реакцією Від ЧУЖОГО Іі світу. Таку явилися вони 1 на Чорнобильшині -- як й самому СТОЛІТТЯ, ері цоОрожого їм мистечку, яке було тоді піл "Польщею, так і в інших місцях краю селячись або Оля глухих сіл або й за снопвутчи свої власні поселештня. Як писап дослідник Леонти Похилепич в «Ска зани про населенні місцепості Кипаської губернії», виданому 1864 року Розколі рИДрАМмІ1ЇА 1 « ХО0ОЛІ 116 ітазипвається зфамошшя В иши Є 1 МОЛИТОВНИЙ їХ дІМ І п ЛЛЛУ ДЕИИЕННИРУ РАНІ тт о ніна Пн 1; іні 10 шини РР віиньн ї паю л-- езкаксннниюнамнесях - о чн ЦЕРКВА В ТОВСТОМУ ЛІСІ | «САРКОФАГ» НАД ЧЕТВЕРТИМ БЛОКОМ ро Чорнобиль світ заговори десять років тому, хоч це дуже дребнє масто з тисячоміяньою історією . Дяже бипобнилося 68/00 рокії бід першої згадки б литописі тро Чорнобиль. Про історію цього чистечна, бідомого після катастрофи на атомній електростанції бсьому сбіту, нозпобідає письменник Данило КУЛИТЯК, котрий донедавна кебаб Чопнобильською групою спеціамізобаної (історика -культурної експедиції Минчорнодиля України. жаночий монастир з каплицею в імя Казанської Божої Матері, а за Ушею за 8 верст від Замошшя серед боліт, вкри: тих лісами, чоловічий Миколаївський монастир, досить багатий, знаменитий дуже древніми своїми старожитностя- 1 ПЕ. ми, з церквою дерев'яного, на кам'яної фупдаменті, залізом вкритою, в ім'я Різдва Христового, 1 каплицею в ім'я Дмитра мироточивого, в 1929 році при ігумені Салафаїл збудованими. Остаточне влаштування своє монастир одержав 1805 року 1 мав 50 окремих хат де були келії монахів, і окрему каплицю Монастир цей мав власні куплені землі, що недавно відсуджені на користь власника, оскільки розкольницькі общини не визнаються законами «Велика розкольницька слобода Красилівка... розкольники, котрих тут 691 душа обох статей, займаються хліборобством 1 торгівлею. Гут також є жіночий монастир 1 парафіяльна каплиця» Саме залишки монастирів 1 цікавили нас. Ще до чорнобильської катастрофи мені не раз доводилося милуватися руїнами цегляної церкви над Ужем бі. села Замошшя. Наній на той час зберігся навіть один купол. Коли ж ми нарешті ДОСЯГЛИ СВОЄІі то я з сумом пересвідчився, що купола не стало 7 ВІН згорів вже після Чорнобильської тра" гедії, про що свідчили обвутлені балки всередині храму. Та муровані стіни, ще заціліли, всеодно зберегли велич 7" ви-но, талановиті і сумлінна майстри зводили іх сотні літ тому. На стінах -- де-не"Ае скупі залишки розписів, проступають отвори вмурованих голосників, що 38. безпечували гарну акустику в храм" А неподалік виявився старообрядницьким | да скит, віршиіше, пого залишки " споруая 3 двома мети (бо хатою її назвати важко! віКконцями на рівіо землі, де висота СТІЙ віддоЛлІВКИ до стем становить десь півторе оільше в ньому гартувал" . - чно гіло напорільш гранати "й знан метра, не СВОЇ! ДУХ Іі віруючі розкольники В угьомуУ М - зір ІлЛиИ залишки монастирекмкоі киигоЗбіРр цвинтаР ІМ Гут же занедбаний «ВИХ старооорядців з уже цікав! кп о ха дерев яними надгрооками зв форми з написам" гок, переважно без хрестів, З» и "Те ні, з Святого Письма на металевих пи» єг. МЛ Ж нах, що прикріплені до їх боковий ге 0 великі дере? У! гІрІМІЛІ | рРапляюотьсм І ІМ хрести над могилами х над асім М | пашутоть масивні стіни монастирі ком М храму 4 оагрямомі у призахідног з освітленні раннього Ннадюх паря вони особливо полични Над вічним супокок" Тер правивишись через річку а яку мисцешт жиє «і називають Ушею М подалися п соло Бички, дАє на у ПРА ОСЛМАНЛИ 1 закфи гографут Ам Ам ."ю ЧОЛОВІЧОГО М1ІиколаліВськоОГгОо «фу» Р РН ЕС же

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ж древність 1 багатство якого відзначав видатний краєзнавець минулого століття Леонтій Похилевич. Десь тут перебував свої лихі голодні часи після революції 1917 року юний Костянтин Паустовський, про що він писав у своїх спогадах -- з них же ми довідуємося, що вся монастирська братія була замордована якоюсь бандою в дні громадянської війни. ГПсля 1917 рокувсі ці монастирі були, звичайно, закриті і зруйновані, розграбовані, ці зацімлі монастирські споруди в кращому разі були пристосовані під господарські потреби колгоспників - так в храмі Миколаївського монастиря в селі Бички був якийсь склад і, звичайно, в ньому, окрім стін, нічого не залишилося від первісного вигляду. Хати ж, що були келіями монахів, частково знищені, а ті, що залишилися, стали звичайним житлом місцевих селян та колгоспними службовими приміщеннями, як можна переконатися з тих паперів, накладних, квитанцій, гаселта соцзобов'язань, які там валяються й досі. Слід зауважити ще одну цікаву 1 суттєву деталь: за картою радіаційної обстановки, місцевість, де знаходяться ці монастирі і ближні до них села, аж до Роз'їжчої включно, практично «чисті» -- наш дозиметр показав радіаційний фон, наприклад, в Бичках, значно нижчий, ніж в Києві. Що це -- випадок, співпадіння, чи Боже провидіння? Хтозна... Хай це залишиться інформацією для роздумів віруючих і атеїстів. А, можливо, 1 для досліджень вчених .., Село Товстий Ліс знаходиться в так званій «ближній зоні», за якийсь десяток кілометрів від Чорнобильської атомної. Дуже давнє село, вперше згадується в історичних документах ще 1447 року. В 1570 році частина його була надана Київським воєводою Андрієм Немировичем Києво-Михайлівському монастирю 1 затверджена за ним королями польськими Сигизмундом Першим 1 Другим. Знамените воно 1 нині СВОЄІО величною дерев'яною церквою в імя Воскресіння Христового, в СТИЛІ українського бароко, збудованою 1760 року, хоча, зазначав у минулому столітті Леонтій Похилевич, як видно з написів на деяких іконах, датованих 1731 роком, тут була церква ще раніше. Побували мив цій церкві, обстежили, зафотографували. Треба сказати, що збереглася вона добре, хоч пограбували й злочинці шісля евакуації населення безжально -- практично нічого, крім розписів на стінах, які вкрасти неможливо, в ній не залишилося. Про ікони, які тут були, нагадулоть лише плями на стінах та цвяхи, па яких вони кріпилися. Все решту розтрощено, сплюндровано. Хай судить їх Бог, тих мародерів, якщо для суду ліодського вони недосяжні на разі. Але вже нині держава повинна подбати про охорону, реставрацію і збереження цього храму, оскільки його кинішній задовільний стан дозволяє це зробити. Якщо врахувати, що це найдревтиша споруда «Іорнобильщини, яка дійшла до наших диив, циинисть учи ; й я М -ю п тони о цу ур нь я ч "й ї Я .1 пат б й - ії від цього зростає особливо -- вона може стати символом цього враженого атомною катастрофою краю... Піднявшись на самий верх її дзвіниці, я надибав на стіні напис: «Снаружи красили церковь Комаренко Ваня Олімпійович та Пінчук Александр Васильович 3 августа 1951 г. сг. Чорнобиля». Чуєте, Ваня Олімпійович чи Олександр Васильович, якщо Ви дожили до наших днів -- добре Ви її пофарбували, стоїть ця церква досі, як лялечка, «снаружі» в колір блакитного неба пофарбована, золотими хрестами увінчана, от тільки доля їй, як і всьому краю цьому, випала страшна. Осиротіла вона без людей. Я вдарив кілька разів у ринву, що править тут за дзвін, і тужний звук полинув над мертвим селом, як голосіння... Запомерлим. За мертвим селом, краєм. Бо якщо в селатридцятикілометрової зони в перспективі можливе поверненням жителів (зрештою, самосели, їх в зоні зараз мешкає майже вісімсот душ, є живим підтвердженням цієї можливості), то в цю десятикілометрову, особливо вражену радіацією «ближню зону», люди, на думку фахівців, не повернуться на постійне проживання ніколи -- вони виселені звідси однозначно навіки. Самосели Чорнобильщини -- це взагалі тема окремої розмови, але слід зауважити, що вони повернулися десь в десяток населених пунктів, переважно біля доріг, утворивши свої громади, але уникають жити поодинці -- практично немає сіл, де б жили один-два, отож з півсотні сіл та хуторів зовсім белюдні. І водночас в ЇІллінцях живе дві СОТНІ самоселів | тут навіть діти народжуються), десь сотня -- в Купованому, стільки ж в Опачичах 1 Городищі. В селах, де довелося побувати нам, немає жодної живої душі, за винятком диких звірів, 1 тут особливо помітно, як швидко природа позбувається слідів діяльності людини і повертає те, що було колись завойованедвоногими. Якби нині людина зникла, як вид на планеті, то через півсотні років про нас нагадували б хіба що пам'ятники цивілізації на кшталт «Саркофагу» над Прип'яттю. Про це слід пам'ятати завжди. Коли ми виїздили з мертвого села Товстий Ліс, зовсім стемніло. На небі з'явився окраєць Місяця, при освітленні якого на тлі неба чітко проступав тризуб церкви, він тримав наше небо на золотих хрестах. Не стане його -- і тягар наших гріхів, брила бездуховності впадуть на наші голови і розчавлять. Всього якийсь десяток кілометрів відділяють два пам'ятники, сотворені людиною -- «саркофаг» над четвертим блоком ЧАЕС і деркву в Товстому Лісі. Кожен з них уособлює певну епоху. Людина може здолати цо відстань пішки за годину, людство ж витратило на цей шлях понад двісті років. Між ними не лише простір і час -- між ними наш вибір і наша доля Данило кулиняк ПРОТ ДОМ у р РУ сн З приводу прочитаного ЧОГО НЕ СКАЖУТЬ ДОВІДНИКИ Не можу собі уявити, для чого наші письменники їздять, щоб писати, в будинки творчості (точніше, іздили, зараз вжені). Бонавітьколи пишеш опов ідання, і то час від часу треба заглянути в словник: чи правильно ти вживаєш якесь слово, чи правильно його пишеш, чи не можна б до нього підібрати синонім?.. Ну, а коли вже йдеться про статтю, то тут безенциклопедиі 1 всяких довідників не обійдешся. Бо хто отак пам'ятає, в якому році татари здобули Київ, чи коли народився Шекспір, чи які трагедії написав Квріпід. І ще багато подібних речей, які вставляєш в свої статті, щоб читачі подумали, що ти Й справді все те маєш у своїй голові. Наприклад, є в мене гарний трьохтомний «Український радянський енциклопедичний словник», а мені знадобилося уточнити, де народився Іван Багряний. Беру перший том, шукаю 1 знаходжу... Багряну Єлисавету -- «болг. поетеса, Герой Соц.праці НРБ з 1967р.» Далі перераховуються й книжки, а Твана Багряного і в помині нема. Як нема Василя Барки, Антоненка-Давидовича, Тодося Осьмачки (зате є Осьмак -- «укр. рад. архітектор»), нема Уласа Самчука. Правда, є Винниченко -- «один ідеологів укр. бурж. націоналізму... письменник». І на тім спасибі. А тепер глянемо, чи є Микола Аркас. Є! -- «укр. композитор...» Твори: опера «Катерина» за Т. Шевченком... обробки нар. пісень, романси, дуети». І ні слова про те, що він же був автором «Їсторії України». Ах, так, коли вже розмова пішла про історію: з дитинства нас у школі вчили, що татаро-монгольське іго на Русі тривало 300 років, аж поки князь Дмитрій Донський на Куликовому полі не розгромив ущент татарські війська. Але ніби десь мені трапилося прочитати, що ще до того якийсь литовський князь розбив татарів на річці Синюсі, і таким чином землі нинішньої України було звільнено раніше. Починаю шукати на літеру «С» -- ніякої Синюхи нема. Зате є окремими статтями і Дмитрій Донський, і «Куликовська битва», яка «Поклала початок визволенню рус. земель від золотоординського іга». Зрештою, трьохтомний словник вийшов у 1986 році, вже за часів так званої «перебудови», алеж такі фундаментальні видання готуються довго, так що робота над ними припала на самий «розквіт застою». Чого вимагати від редакційної колегії, тим більше, коли з десяти й членів у п'яти прізвище закінчувалося на «08», ав шостогона «ін». Краще сяду я за статтю про розстріляних українських письменників, і для того покладу біля себе довідник «Письменники Радянської України». Коли ж цебуло розстріляно Григорія Косинку? Овва, виявляється, його не було розстріляно, він просто помер 17 грудня 1934 р. А ще в цей час помер Іван Крушельницький. А днем раніше, 16 грудня 1934 р., одночасно померли Олекса Влизько і Дмитро Фальківський. Отака нагла пошесть на українських письменників. Ну, аяк там було з Миколою Хвильовим? Виявляється, він «пішов з життя 13 травня 1933 р.». Отакелегантно, замість грубого «застрілився» або «покінчив самогубством» . І як пнечитай той довідник, ніде пе знайдеш жодного слова про репресії. В такому ж довіднику, виданому в 1966 р., про Євгена Шабліовського, принаймні, сказано: «З 1937 по 1957 р. був позбавлений можливості продовжувати творчу роботу». В довіднику 1970 р. це повторено. А в найновішому довіднику, виданому 1989 р., нічого такого нема. Лишається тільки гадати, чому одна книжка Шабліовського датується 1934 р., анаступна аж 1961 р. Невже ж у 1989 році ценоура була такою прискіпливою? То для чого було взагалі видавати довідник? Адже вже всім було ясно, що все має розвалитися, почекати б іще рік-другий, і вже можна було б видавати просто довідник «Письменники України», і дати в ньому все тих же Багряного, і Винниченка, і Осьмачку, і Самчука, і Олену Телігу, 1 Ольжича, і всю нинішню літературну діаспору. Ні, хтось дуже подбав, щоб видати той довідник якнайшвидше, видати таким, як він е, цілком правильно розрахувавши, що коли вже витрачено гроші на видання одного довідника, то не буде на другий, досконаліший. А далі ще хтозна як воно повернеться. І нарешті, беру енциклопедичний довідник «Митці України». Марно б там шукати лауреата Шевченківської премії Леопольда Ященка. Або легендарних ниць-шестидесятниць Галину Севрук, Людмилу Семикіну, Галину Зубченко, скульптора Теодозію Бриж, актрису Тетяну Цимбал. Нема таких українських митців! І не було ніколи. Правда, був Василь Верховинець і він був єрепресований 1938». І що б це воно означало? Беру «Словник іншомовних слів» видання 1977 р., але там такого слова взагалі нема. Беру 8-й том Словника української мови і знаходжу: «Людина, яка зазнала репресій». Ну, а що таке ерепресія»? «Захід державного примусу, покарання». А чому б просто не сказати, що Василь Верховинець був розстріляний? Так само, як художник Михайло Бойчук, його дружина Софія Налепинська-Бойчук, яку розстріляли» в дворі київської тюрми. Про Леся Курбаса і того нема, тільки місце смерті - Соловки. Кіноактриса Марія Капніст два строки відбула на сибірських лісоповалах, аколивірити довіднику, то вона тільки й робила, що працювала в театрі та знімалась у кіно. А вийшов же цей довідник вже в незалежній Україні, аж в 1992 році. Правда, редагував його той же Кудрицький, який був, -- а може, й зараз є? -- «відповідальний редактор УРЕС» 1 видавав той самий трьохтомник, з якого я почала цю розмову. За цим усім мені бачиться чиясь добре продумана стратегія, як можна довше годувати нас фальшивою інформацією. Галина ГОРДАСЕВИЧ іч Янь ПО зо З б б б М нь ач "оз чо т чі о о п Чи чи - ч "ки, і чи; - З ча а вот о б оо г и п ни пло п Р У: он пі т - вм ки - Ми ї чо чі Тем м, чув обо оо М о оч в Ру, - я ДУ о чи об Чі и чно Що о - ї чок в і чо во 7 нь нн худож- РОЮ
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
| по і ДРТ і «ді ПИИРУ і, тн | ї Гр т Ай? - й "ані "і ЕІ 4 1 КД, ний Мі я" чі - у ; я Ь- . ве РІНЕ т.д міц нні - ія Ме. кое - Р че з Р 1 -ооо | м боці "у. А Щ - Р чі -р ГР Ля Жо йі . дн ; й чи М Ре ці ! - йі б. и І кі | й 4 ци РО ТА І 4 ї т- аж нь ін др їй вмитєлєвВЯ ЧР АЧУИСЬКОЗ ЛОВИ ІВАН ЮЩУК ее -Феа«н: |: но 66 Пп. П-''' оо | Ніколи не буває уточнення при слові десь: Десь за річкою гув болотяний | бутай (Григорій Тютюнник) | Уточнення можуть вводитися в | речення за допомогою слів тобто, цебто, або (- - тобто), чи | - тобто), наприклад, | зокрема, у тому числі, особливо, пере- | важно, навіть, аж, причому, мабуть, на | м я, на прізвище, так званий тощо. Такі рень разом з уточніогюочими членами речення на письмі виділяються з обох | боків комами, а в усній мові -- паузами: | Кумис, або перешумоване кобиляче мору вживається як ліки |тут замість або можна підставити тобто). Деякі пта- | хи, наприклад орли, грифи й кондори, | можуть набирати висоту до шести-семи |алометрів (гасля слова наприклад тут кома не ставиться, його можна замінити також словами зокрема, особливо тощо) | Є калька позицій, коли означення увадокремлюються. Тому краще запам'ятати протилежне правило: якщо | поширене узгоджене |і будь-яке) озна- | чення стоіть 1) безпосередньо 2) перед 3) | означуваним іменником 1 4) не має обреаванного відтінку, то воно не відокремлюється. В усіх інших випадках | (якщо порушено бодай одну з пронуме- | рованих тут умов) поширене узгоджене | означення відокремлюється. Наприклад, узгоджене означення не | відокремлюється: Непорушно стоять за- |горнені в сутінь дерева. Але | відокремлюється: загорнені в сутінь, нерзаннаксток а дерева (означення від означуваного іменника відділене інши- | ми членами). Непорушно стоять дерева, | загорнені в сутінь (М. Коцюбинський -- зедначення стоїть після означуваного на) Над дорогою ростуть дерева; |рушно (означення стосується | займенника). Загорнені в сутінь, дерева видаються примарними (означення на- | буває відтінку причини). Поширені прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й узгоджені означення, з тою лише | різницею, що для виділення їх частше | вживається тире; У всіх людей одна є | спільна мова -- братерська любов (Леся | Українка). Солов'ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна (ГП. Воронько) - в | останньому реченні поширену приклад" |ку нічні товариші мої можна було б | виділити з обох боків тире. Відокремлюються комами обста- | вини, виражені дієприслівниками й | дієприслівниковими зворотами. Причо- |му тут треба пильнувати, щоб не | прихопити з ними зайвих слів (особливо сполучників, які до дієприслівникового | звороту не належать): А хвища несеться | й трясеться над гущею чорних баюр, 1, | ржаво скрегочучи, гнеться розчахнутим (МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ) (ЗАКІНЧЕННЯ, ПОЧ. ДИВ. Ч. 3) поставлена між двома частинами складного речення). Хочеться, щоб, пищачи старе, одразу моди 1 нове ростили! ІВ Лучук). Хлопці сиділи на крутому березі, звісивши ноги, 1, стежачи за вудочками, вели тиху розмову |Ю Яновський -- сполучник 1 з'єднує два однорідні присудки сиділи 1 вели розмову). Степ, струснувити з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний -- сполучник та з єднує два дієприслівникові звороти, тому він від них не відділяється) Щодо одиничних дієприслівників, товонине відокремлюються, якщо виражають основну дію в реченні або за значенням близькі до прислівника: Остап стояв вагаючись |М. Коцюбинський). БІЙЦІ сиділи деякий час задумавшись (О. Гончарі. В інших випадках відокремлюються: Литі хто народу рідного не любить, годе по світу тихим жебраком 1, просячи, до щастя шлях загубить (|Д, Павличко). Якщо виникає невпевненість, відокремлювати чи не відокремлювати одиничний дієприслівник, то краще відокремити ИОго. Обов'язково відокремлюються обставини з прийменниками незважаючи на |не тут пишеться разом), починаючи 3, кінчаючи, а також за бажанням автора обставини, що починаються словами всупереч, наперекір, попри, залежно від, відповідно до, згідно з. подібно до, У зв'язку з, завдяки, внаслідок, на випадок. за браком, на відміну від тощо: Чіпка, наперекір світові й людям, якийсь веселий, радий (Панас Мирний). Аліна, рактер, читала серйозні книжки (О. Іваненко). Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення й починаються словами крім, опріч, за що, крім матері і Гаврила, всі його ненавидять (Григорій Тютюнник). Такі додатки в усній мові виділяються паузами й інтонацією. 9. Внесення - це слова, синтаксично не пов'язані з членами речення. Тут треба насамперед розрізняти вставні словаі речення та вставлені слова і речення. Їхні назви за звуковим складом близькі, але за суттю це досить різні мовні явища. Вставні слова ії речення виражають особисте ставлення мовця до сказаного ним. Вони не несуть нової інформації, а тільки певним чином оцінюють, уточнюють, упорядковують основне повідомлення. На письмі вони, як правило, виділяються З обох боків комами. Вставні слова ї речення виражають упевненість чи невпевненість, із нового навчального 1996/9/ року, за уточненими даними Донецької обласної пержадміністрації, наведеними начальником Головного управління освіти О Гладчуком, «ЄКонтингент учнів перших класів із укроїнською мовою навчання зросте у порівнянні з проектом но 5/ учнів, ЯКІ будуть забезпечені підручникоми за рахунок власимх ре мереів» Це означає, що батьки будуть змушені! знамти і купити впосним коштом ШКІЛЬНІ підручники для своїх ДІТОМ А Головне управління ОСОїТИ Донецько! облдержадміністречи ні СІС, нмеоло, щоби навчати дітом державною мовою 0 державний ком | Проте укроїнцям, які СсклЛОодОоЮТть отиочну більшість у Донбасі, й цьому слід родіти Бо гой же О Гладчук нещодовно взогап:! при" криюш українські класи, наприклад, У СІ Іо 24 м Донецька або СШ Мо 6 м Макіївки А в місСтТОХ Андріїокоа, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Докучаєве, Єнакієво, Ждонівко, Кіровське, Костянтинівка, Новоградійко, Селидове, Сніжне, Торез, Вугледар, Харцизьк, Шахтарськ Ясинувата, мМар'їнко відкрито жодної! українсько! НО ШшкКоОпИ Немає їх токож у селах Аморосіївського Володарського Топьманіо КОГО Ріє Чсинуватського рамомів дозволи тету | подчук ДІДКРИТИ Ніовоа Пен! ьКоОГгО, | РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННІ задоволення чи незадоволення МОВЦЯ, активізують увагу співрозмовника, вка" зують на джерело повідомлення, зв язок між думками, спосіб висловлення іх Лише вставними буваїоть слова мабуть, щоправда, отже, а втім, по-перше, по-друге 1, отже, виділяються з обох боків комами. Ї, навпаки, ніколи вставними не бувають слова Навіть, майже, принаймні, приблизно, все-таки, неначебто, нібито, мовби 1, отже, не виділяються комами. Порівняйте: для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий (Леся Українка). Мабуть. нищо так не радує людський зір, як зримию результат роботи (Ю. Мушкетик) Слова проте, однак відокремлюються з обох боків комами лише в середині простого речення: З борців насміхалася доля, зростала, проте. іх громада (П. Грабовський). Але не відокремлюється на початку простого речення: З борців насміхалася доля, проте зростала їх громада. Требарозрізняти нарешті як вставне слово |воно тоді має значення «крім того» або «слава Богу») 1 нарешт як обставину часу (воно тоді є ЧчЛеноМм речення і відповідає на питання коли 1). Іноді це важко зробити, як у реченні з твору О.Гончара: Нарешті, Денис дужим ударом проломив стіну. Якщо це речення прочитати без паузи після слова нарешті, то коми ставити не треба У багатьох випадках вставне слово можна замінити словом мабуть, як У реченнях: Видно, будо вже пізно |Панас Мирний). Поїдемо, певно, човном, Коли море буде тихе (М. Коцюбинський). Хто не живе для інших, той, отже, й для себе не живе (Ю Мушкетик). Може, ви чули, як пахне земля? (Т. Масенко). Але така замінанеможлива, якщо це слово не встав" не: Видно шляхи полтавські 1 славну Полтаву (Ї. Котляревський). Всяке трапитись може на довгім віку (О. Ппдсухаї. Досить легко впізнаються вставні речення: у них є підмет і присудок |я знаю, я певен, як кажуть люди, ясна річ) або тільки присудок (смію запевнити. сподіваюся, прошу, знай, чуєте, бачите. пробачте, припустімо, кажуть, мовляв, можна сказати, сказати по правді, так би мовити) -- і ці підмети та присудки граматично не пов'язані із іншими словами в реченні. Безвагань треба виділяти І вставні слова, які мають форму дієприсмвникового звороту (правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи) або біля яких можна доставити слово кажучи (одним слова 1: речення, на відміну від вставних, вносять у речення додаткову, побіжну інформацію. Вони виділяються з обох боків найчастіше дуж комами. У українську гімназію на базі СШ Мо 10/ м Донецька, а от відкрити вже другу на Донецьк російську гімназію на базі СШ Мо 114 не просто дозволив, 9 активно сприяв цьому У міСТІ Донецьку У адмініСстротивних рамонів Ще від 1991 року існує державним план (дуже скромний) -- ВІДКРИТИМ ав кожному З цих рамонів коча ОО по однім укроїнськім немо Лише школі. Але м цього цоадяки зусиллям громодеьких ентузіаєств, ча мінімуму че освітянських чиновників ВІДКРИТО ВСЬОГО три (1) українські школи іє обрпосно поточному році навіть не угадоли про денмі Гарасо Шевченка 9 березня рідстають від упров Чіння ОСВІТИ Й га міське упровління куп тури У пор зДдження ние примати по ГПОАА -ІТАьбьік а Коб арекз рі упрортонния оолосно Кк пІі' 51 еще, ганооплонні меморідйтьни ПОКПОГИ «ГТДосвіти» надоння ДО! омоги у ВбИГО уні | ВА ПАЛ "о ЗІ ЗРОМАЦІІМ Чий ГРА з Васипев: СТУСУ шикний «кииине акинии сяиенюю имя СУ вставлених рече нниях ро ЗДІЛОВІ вил. У кінці їх крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак пи- тання | Вставлет речення виділяються з обох БОКІВ а); комами, якщо промовляються рівним тоном: Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі (В. Дрозд); б) дужками, якщо промовляються пониженим тоном З-за погрібника пахло м'ятою Іросло і там, густої Та холодної, багато), а відхати несло духом матіоли І|Є. Гуцало); в) тире, якщо промовляються падвищеним тоном Годинник бив - що зним? - зовсім нету годину (І. Жиленко). Під час написання таких речень | треба подумки пробувати, з якою | інтонацією їх доречніше вимовляти | Наприклад, у реченні Там батько, Плачучи з дітьми |а ми малі були 1 голі), Не | | | шик ||| летючих 00 жаненинни 00940 нчнннинння витерпів лихої долі, умер на панщині (Т Шевченко) -- для вставного речення го- ДИТЬСЯ ТІЛЬКИ понижений тон 1 ні в якому разі не підвищений, ав реченні А Ярема -- страшно глянуть -- по Три. по чотири так і кладе (1 Шевченко) - навпаки Вставлені слова, як правило, беруться в дужки Студенточка ітретіи курс), два плаття, один светрик, знімала кімнатку в передмісті (І. Жиленко Слова-речення |стверджувальні слова так, аякже, авжеж, гаразд. добре, еге, ага, атож, звичайно, заперечне НІ, питальні що ж, а що) та вигуки в усній мові виділяються паузами, на письмі - комами, знаком оклику або тире з обох боків, наприклад: Так. я буду Крізь сльозисміятись, середлиха співати пісні (Леся Українка). Ні! Гакої краси не знайдуя (В. Сосюра). Весно, ох, довго ж на тебе чекати! (І. Франко). Треба відрізняти вигуки о, ОЙ ВІД підсилювальних часток 0, ой. Це робиться на слух а) якщо в конкретному контекст після о, ой доречно робити паузу, то це вигуки і, отже, їх відділяємо від насту" ного слова комою: О, як люблю я рідну землю... |П. Воронько). О, Петре. адети тут узявся б) якщо ж о, ой у вимові зливаються з наступним словом, То Це підсилювальні частки 1, отже, їх не відділяємо комою: ОЙ Іване, Іване Золо- ! таренку! Що ти зробив, мій друже! (Марко Вовчок). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок (1 Котляревський) Пунктуація лише на перший погляд здається складною, важко зрозумалою, доки не з'ясовано значення кожного розділового знака. Тимчасом вона свідчить про будову висловлювань, допомагає точніше передати відтінки змісту, великою марою інтонаційно озвучує текст ! врешті-решт полегшує його сприймання. Але для цього той, хто пише, 1 ТОЙ. ХТО читає, повинн однаково розумати значен" | ня вживаних розділових знаків Пунктуація є такою самою складовою частиною грамотності, як і орфографія Щоправда пообіцяли Донецьк м обласній «ГПІросвіті»ї приміщення ко проспект 88-А залишилося цяцянкою ВІДПОВІЩІ Ь. Хмельницького але обіцянка тах ! То м як ВОНО мМОЖже СуУти накшице коли 2 УСЛА держ собних ук тоноОоВвОХх Дон еччИиРІЮ використовується недержавна, рост!тжоько Ж З С! 30 теле | ДрОДІОСТОНЦІіІЯй ТУ! ПРОЦЮЖО її | ростисєькою мовою пПитТОніІ Пере національного відрОДЖення не ТОКОМО ПЬ? Ніовпоки ПпідДТриму Кот Підживлю» ть чужу ме купьтуру запрошують ОртТистів бИК'ОЮУч Московії 1 фе пндоОгп «Театра 1 вв ямі До оо помное'чек'ютіг в» четті, укра "ЧТ | РІЇ У Про ЗІТУ? ТеПі» чобіт | СР 1 скарг щодо порушення пров укро «Ж Пр ПА | кор "мо ндуть ДеоОо цон ки Х ВОНО ТОБОБДО СТОТТЬ ік «Тео мч м і Ті кмТетьтеви" . «Ю м КІ ; Ю національного Відродженн Володимир КУЗЬМЕМКО
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Баня Б я и си інн Ркни РЕА АН о - - - -- о - йно ПРИВІТ й Ось іминуврік -- рік без Олеся Гончара... Космічний холод і протяг звідти, де сяяла його усмішка, де світила зболена, але така жива, вишнева карість його очей. Вранці, 28 червня, плачучи від радості біля радіоприймача під охриплі від безсоння голосинародних депутатів, що співали щойно затверджений Конституцією гімн України, я раптом подумала: не дожив Олесь Терентійович, не діждався... | всеж -- дожив, діждався, досяг, - - переміг! Саме він, як ніхто інший. Бо це його ім'я, його доля, цого талант у цьому сторіччі найбільш відповідають тому, що є Україна сьогоднішня. Народжений у 1918 році, коли Україна виборювала незалежність, сиротою-підлітком перейшовши жахітні муки і видива голодомору 33-гороку, юнацьким гострим розумом і зором прозрівши зловісні ночі 37-го, беззастережно підставивши гострі молоді студентські крила під мінометну плиту найбільшої! світової війни, у 28 літ ставши живим класиком ! перейшовши вогонь, воду і мідні труби слави, перетертий на жорнах заздрісних зубів ! постійно конвойований системою, принижуваний улесливими ненависниками, ранимий І прощаючий, проникливий, знаючий, точний, уважний до всього! всіх, -- тільки тепер відкривається нам у всій своїй повноті. Бо Олесь Гончар -- не був, а є | сьогодні -- бін Золоте перо України. / цієї миті він найбільша Особистість нашого часу. | через десять, двадцять років він буде Сучасником, бо це з його уст новітня Україна підхопила слова про рідну мову, ПР? суверенітет, про незнищенність України І про щастя народитися українцем. Иого впевненість, його прозріння грунтувалися на безмежній відданості і любові до всього, що було справді українським. А якась -- майже небесна -- совісність надавала його Слову тої переконливості, якою володіють лише одиниці серед письменників. «Найкраща країна -- правда», «Найвища краса -- краса вірності», - - сказав він вустами своїх героїв і сам жив з відчуттям цієї краси І цієї правди. Колись давно, чотирнадцятилітньою школяркою, я прочитала «Тронку» і зрозуміла, яка я щаслива, що маю з своєму узголівї наш величний, вільний, пшеничний степ. Студенткою-першокурсницею я побачила всю ганебну вакханалію навколо «Собору» в Дніпропетровську, на рідному -- гончарівськоми! -- філафаці. Уже тепер, коли деякі молодці зрозуміли право гласності як право Хамових синів, чуються голоси, які б хотіли знищити те, що дано Україні Богом І долею, -- Що о. - Гончара і його слово, Іні перші, ні другі незнають: степ м і і незнищенний, степ вічний, степ завждиперемагає тих, хтокотитьсяпоньомупотоптом, проростаєбудяками, вгризається бульдозерами. Проходить рік, десятиріччя, проходить сторіччя астепвідновлюється в своїх горицвітах, в своїй відкритості лише небу | сонцю, виколихується пшеницями, викочує перикотиполя, аби знову зеленіти, цвісти, вмирати і народжуватися з веснами.. Лице степу - - целице української землі. А обличчя Олеся Гончара - - це лик українця ХХ сторіччя. Народившись у пору відродження степу і помер- чі б ч кю . с бі, ню ча б его а Звоано КЕР Є 3 зкетроерАу | | ши, віджнивувавши, Олесь Гончар сущий. Він з нами, він тут, ми любимо його ще з більшою ніжністю. І навіть нанашусльозу відгукується він тихим зимовим усміхом, як усміхаються зимові сніжні поля Полтавщини І Придніпров'я. Гляньте в небо України - 8 ньому Гончареві усміхнені птиці. Любов ГОЛОТА
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
(ново ПРОСВІТИ Сидіти за редакційним столом, навіть у «Літературній Україні», все одно, що очікувати край моря погоду. Приходять відвідувачі -- переважно зі скаргами, зрідка з проханням надрукуватися й лише врядигоди -- з якоюсь потайною справоо, -- але все це далеке від твоїх особистих уподобань. А за осіннім вікном стоїть під золотим промінням барвистий клен і в тиші повагом струшує із себе листочок за листочком Зненацька скрипнули важкі різьблені двері. Нудьгуючи, задля ввічливості, кинув збайдужа: «Будь ласкаї» -- та поріг переступила неприхованої вроди й водночас ахматовської величі з голубливоїо ніжністю и тендітним усміхом гостя. Я мимохіть підвівся їй назустріч, заворожений. «Проходьте!» -- й підставив стільця. Вона скромно відрекомендувалась: «Олена Компан...» Якби був у кімнаті Олексій Дмитренко, то віп ураз би перехопив її на правах завідувача відділу публіцистики, а відсутній Їван Білик неодмінно заговорив би з нею вкрадливо, з інтелігентськоїо вишуканістю. Але в залі нікого з публіцистів не виявилося, та й Олена Компап спитала, геть «знищеного», мене: «Ви будете Мико- Вона дістала -- НІ, НІ, Не З МОДНОГО ТОДІ редикюля, а мало не з «авоськи» блакитнясту течку з текстом 1, без найменшого запобігання, передала її до моїх рук: «Ось» Я хотів було, за звичкою, покласти машинопис до шухляди |«Прийдете завтра!»), але на мене подіяв гіпноз ш присутності, й умить виникло бажання познайомитися з написаним чарівного жінкоо. Від статті я не міг відвести зору: читав, прицмокував та іноді зітхав од задоволення. А потім не втримався: «Сюди пасує назва - «Український Ренесанс...» -- «Але ж у мене по-іншому: «Роздуми...» -- «Нічого Вони стануть підзаголовком: «Роздуми історика над проблемами мистецтвознавства». Навдивовижу, ця царственної краси 1 світлого розуму вчена погодилась зі мною без найменшого спротиву, й це, мабуть, ще більше зблизило наші думки, погляди, переконання. Я, щиро розкошуючи серед свіжих, не затертих міркувань, уголос проказав мало не цілий уривок: «Шляхи людства стеляться не на рівнині. Звивисті ий тернисті, вони долають круті перевали. І щоразу на осягнутій вершині люди знову й знову намагаються осмислити власний досвід, підсумувати зрошений потом 1 крово набуток. Найкоштовніші самоцвіти того надбання -- плоди мистецького інтелекту». І далі: «Усвідомлення духовних цінностей вже здавен відкарбувалося в мудру й лаконічну форму: не єдиним хлібом живе людина. Поетичний дух народу, особливості його мови, світосприймання, зміст щоденної праці, ідеали і змагання за їх досягнення - все це завжди наснажувало кращі твори діячів культури. Митці розмовляли із глядачем не менпі пристрасно й запально, аніж полум'яні оратори. Тож не випадково образотворче мистецтво назвали в давні часи на Україні «книгою для неписьменних». Історія будь-якого народу, втиснута в рамки продуктивних сил і вироблених відносин, не показова з боку духовного розвитку нації, більше того, вона не тільки не повна, а й дуже далека навіть од приблизно точного відтворення минувшини. Звідси й таке зацікавлення істориків щойно виданими першими двома томами шеститомної «Історії українського мистецтва». Можна сказати, що ця праця, попри всі її якості, не без вад. Та не про похибки, цілком можливі в такому величезному дослідженні, мова, а про те, наскільки ця робота правдиво висвітлює минуле нашого народу». Для мене письмо Олени Компан було взірцем наукової публіцистичності, що межувала з художньою образшістіо; мовної довершеності думки, яка сягала рівня гейнівського вислову -- «проміння, загорнутого в папір», краси мудрого стилю, де добірне слово спалахувало своєю найсяйнішою гранню. Досі лише в рукописах дисидентської літератури, та и то здебільшого у ключі мистецької метафори, вживалися поняття й терміни з таким змістовним павантажениям, як, скажімо, відродження, Але автор статті, ісСТОрик За фахом і покликанням, проникає б самісіньку суть цього явища: «Одниші перед нами ставиться завдання висвітлити історію не лише відродження, а й перевідродження, гак чітко окресленого на прикладах образотворчого мистецтва» Дослідниця вважає, що твори живопису -- «одне з важливих, а часом 1 унікальних джерел історичного пізнання» Упертантня ло мистецької спадщини може полегшити й поглибити працю вчених. є Багато з того, -- що раніше було лише тумайтим здогадом або припущенням, - переконує ектог" - нині стає науковим висновком. С гпворіоється можливість зліквідувати білі плями у Є УС жд в/5 в16 вітЧИЗНЯНІЙйЙ Кеофадорій б зокрема, якнайяскравіше висвітлити добу українського відродження. Доречно відзначити користь окремого видання творів українського Ренесансу з відповідними коментарями. Думається: спільна праця мистецтвознавців та істориків над такоіо темоїо сприяла б успіхові цієї справи». Звідси й запозичений мною той «Український Ренесанс», не просто «Відродження», а значимо, світово-урочо -- «Ренесанс». У 1967 році це багато важило, за півмісяця з лишком до півВСТОЛІТНЬОГО ювілото «Першого дня» комунототалітарного суспільства. І, певне, Олена Компан у ті часи «повзучої сірої рідини» єдина підняла голос за покривджену націо, за цілком зрадянщену Україну. З гордістіо и гідністю патріота вона повертає людям витравлене тоді з їх пам'яті минуле, «Наші предки, - завершується та стаття, -: не були якимись перехожими біля чужого вогнища. На тернистих шляхах іСсТОри ВОНИ розкладали споє багаття. Із глибини століть доходить до пас його живодайне проміння, нагадуючи про нетлінність ітелектуальної праці, про святий обов'язок берегти ду: ховні надбання спого народу» Кілька разів до кімнати так, «між шшиму». ваходив головний редактор газети Іван Зуб, Він узагалі не мав звички висіти над головою, а тут не міг усидіти у своєму кабінеті. Коли ми попрощалися з апторкою, я провів її до Хрещатика, мене попереди: ли, що зпову заглядав шеф 1 викликав до пього «па килим», Можна було 0 і відкласти задоволейнтя погомоюнати з пачальством, але чомусь захотілося вилити перед ним душу Та пже відчиняючи редакторські двері, я шунопацька передумав: «Злукапліо» «Як матеріалі» -- відразу, притьмом Поставтеся серйозно. Це ж величина, доктор наук, дружипа пидатного пис і МІСНІ ММКА ПИ РУ Р ПО В ЕР со и - Р нний уаовннх вана Сенченка.» -- «Так собі... -- притамував захоплення. -- Рецензія на Бажанову «Історію мистецтва». Можна було 06 1 краще» -- «Та що ви? - аж зрадів редактор. - Готуйте в номері!» Я зрозумів: довірливого шефа вдалося обвести навколо пальця. А дамі буде, що буде... Ніякої крамоли ніхто не запідозрить. Та й в обороні -- вчене звання, надійне плече чоловіка. Бодай і названо його не визначним, а лише видатним, як і Самбук, Севєров чи Кашин... «Літературка» вийшла 1/7 жовтня. Вид: но, в четвер. А о друттй половині того ж дія зателефонувала Олена Станіславівна Компан і подякувала за «оперативність». Крім того, пнатякшула, що директор пиституту історії академік Скаба -- колишній ідеолог ЦК КПУ, вже цікавився п публікацієо; навіть йому принесли з кіоска газету. Десь надвечір 1 мене покликав редактор до кабінету й, витираючи долонеїо спітніле чоло, скрушно сказав: «Прошкапили ми з тобою, Миколо...» Події розігралися з наступного тижня Мене, певна річ, трохи покарали в редакції та зауважили під час летучки А р стінах Інституту зчинилася справжня буча. Як сповістила мені Олена Станіславівна, газегу п них УСІ «питають, вивчатоть 1 мало що пе переглядають па світло; мовляв, пишеукують протягувайня націоналістичних поглядів... Однак нещодавно бут телефоппийдазпінокод Миколи Платоновича Бажана з «ЄСициклоподії» »- вітав із виходом у світ грунтовної рецензії, А він, знаний політичний боягуз, не міг не рахуватись 14 виниклими обставинами й 1! Справді, скоїлось щось неймовірно. Перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест урочисто вручив тгемсеку Брожиєпу ойнциклопедичні томи «Їстори українського мистецтва», І тоді ж хтось 13 кромлінських РН - ожини 00 ни ан о шення Дні Р цій ие 0 нанні о Р клеркір необачно спитав, чи була вже преса на Це, як писловміовались, істОричне видання. І тут запобігливо подали рецензію... Одени Компан Із «Літературної України». Після цієї «придибенциі? довелося давати відбій у Києві. Тож, ! вберіг цей випадок сумлінну |і ВАУМЛИВУ дослідницю украї ркого Середньовіччя від партиного самосуду. Щоправда, меч Дамокла, занесений пад пою, й надалі! загрожував п науковій кар'єрі П Відтоді ми й заприязнилися з Оленою Станіславівною. Я ніколи не сподівався, що ця «найукратитшша З українок» виросла на Донеччині в сім'ї польського інженера Ейсмонта й росіянки Любові Миколаївни з купецького роду Батько приїхав до Єнакієва, коли йому виповнилося десь під п'ятдесят; матір же доля з Поволжя закинула у вугільний край Подружжя жило в мирі та злагоді, виховувало четверо дітей: двох синів - В'ячеслава 1 Євгена та двох доньок -- Олену й Ганну. Виростали вони розважливими, слухняними. За винятком старшої сестри. Зачитувалась вона мМайном Рідом і Джозефом Конрадом,. Луї Буссенаром 1 Рейдаром Кіплінтом Ця література й вибила п з родинного кола. Чотирнадцятирічною дівчинкою зібралася Олена й подалася світ за очі, до Києва. Ні знайомих, ні родичів. Та п прихистили в місті добрі люди, влаштували в гуртожитку; там закінчила вона середню школу, а потім із атестатом зрілості навчалася в польському учительському інсСТИТУТІ Студенткою й зустрів Олену вихова- нець КПІ ІОрій Компан. Побралися вони, о коли їй сповнилося дев'ятнадцять. Працювати у школі не випало. Чоловіка послали на роботу в щойно приєднані Чернівці. Там подружжя пробуло два роки й десь напередодні війни повернулося до СТОЛИЦІ. В сім' панували щастя 1 взаєморозуміння Плекали вони свого первінця сина Ярослава Та несподівано, вдосвіта, на місто впали фашистські бомби. ТЇОрій, маючи відстрочку, все-таки добровільно випросився на фронті загинув у бою першого ж року. А дружина з молодшим братом Євгеном, старим батьком чоловіка та з маленьким Ярчиком на руках, слідом за біженцями, кинулась у глибокий тил, до Середньої Азії. Там, в Узбекистані, за місяць прилаштувалася в бавовнярському кишлаку в долині Фергапи, Поруч із місцевими дехканами, Олена як справдешній землероб, розбивала кетменем важке, спечене на сонці сутлинисте груддя. Навколо себе вона згуртувала цілий загін земляків-євреїв із-під Деражні. Всі вони скорялися їй, своїй ланковій. Та Олена дбала не лише про себе, а й про колгоспних жінок, що залишилися без чоловіків. Пішки туди й назад Ходила вона до райцентру, щоб виклопотати їм якесь полегшення. По ВІЙНІ голова сільськогосподарського колективу не відпускав Льолі-хан додому, обіцяючи їй незабаром відступити навіть свого посаду Але перемогло відчуття рідної землі. І вона взимку сорок третього року -- знову В Києві Мати померла від «вибуху крові» Після арешту чоловіка. Батько ж, якого в тридцять сьомому році забрали за «шпіОНнаж», усе-таки повернувся з неволі, бодай 1! З підточеним здоров'ям, і помер на руках у дочки. Юрій так і не подав із фронту жодної вістОЧКИ -- Обізвався сумною похоронкоїо... А жити треба, не для себе -- хоча б для сина Добрі люди поселили в комунальши квартирі на вулиці Михайла Коцюбинського Шукала заробітку, де могла. Працювала друкаркого. Водила екскурсії по місту. Потім досвідченого гіда запросили на роботу до Державного історичного музею Зрештою спробувала себе на твори пити, Через сестру, яка викладала українську мову и літературу в школі, запізпналася з гешальним скульптором і кінорежисером їданом Кавалерідзе. Гаписала для нього, гианого й пересмдуваного, але пезламного духом, літературний сценарій про український фарфор (порцеляну). На жаль постапити мого не пощастило А отже робот а на вітер -- Осз оплати. Але ЧОГО варте було це знайомство з такого модиною -- митцем 1 «рілДОСОФОМ! У його майстерні Олепа зустрілася із визпачним-таки письмепнником ПОПОЛІСТОМ І поматіистом Ізаном Сепченком. Він був старший від неї па п'ятнадцять років, та зімонем 1 ДОСВІДОМ у літературі. А щойно написаний широкозасижний тТиїр «Мого покоління» мав прекрасний розголос, до того ж, пропонупали за пього чергову Сталійську премио. Їзан й Олена якраз побралися Тільки замість лауреатства -- інфаркт серцевого м'яза, письмошницька знедоля гавро помтичноОго закляття на «потім» спо! творчі задуми, а жити з перекладу. Граціював не задля шматка хліба, а па совість. Йому так влалося передати украшською мовою Оунтівлиту Допелос чл підкласти п В Р и
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
-о і Дно - ДА Р Ен ПИ соти оно 00040 ПРОБВІТИ ох 0 ото и рака че ри є если б Р озиижнннннмЗНЕСНННННЕЯ Р нії жичтя 9 ЛюрИ ПР о ий ж із Петербурга в Москву» Олек- п іщева. що навіть остережливий Сон п ичИНа. побачившись із письменнипавло оридорах Спілки, пазваю його працію лічЧ О-ПАМИІ ЦІ ДПОС ЧОеСНИХ Ій роззажливо поміркований ЮОхимовіїч: то невгамовна, помопим- | одлива Олепа Станіславівна, вірне, стецтву подружжя Писля пере письменник уже ніколи не згорнут соціальні теми, але палежало ло золотого «ропду класики Свої сюжети пому дарувоев прихильний з пумий тесть Олени Сташславівни | вели коду Компан, що мешкав на копи" пам Я йиг воажайпся не литі саській ОКОЛИЧ": рій ком цих місць, а й їх справжнім ср. бо саме з НИМ пов'язана боротьба Солом'янці з бандою Сікорського, яка А вала з залякувала населения міста в граб) оБОЛІОЦіЇ За цими розповідями на-ас Р «Рубін па Солом'янці», «Па Батиєтій пис «Оповідання» га шавіяшо спогадами ор ижки: «Дороги Близькі й далекі», По зба Червонограда»; за ЖИття писька застигли вийти ще й вибрані твори ох томах х | У року Олена Станіславівна стала странткою Інституту історії Академії наук Ук аїни. Під час вступних іспитів, коли їй р накинути четвірку, гобто провалити, ХОТІЛИ отр вона заприсяглась «усе надолужити, навіть знати більше». Й, пе гаючись, ОДразу пори- нула В наукові дослідження, щоб дотримати слова. Вона З успіхом захистила кандидатську дисертацію, а потім упоралась і з завданням докторанта. За це й називали в колективі, разом з Іншого Оленоїо, Апанпо- -кучг-- козаком. Адже ЦІ дві жінки-історики здавалося б, різним теам. а в СУТІ одній-єдиній -- Українське Середньовіччя. 1963 року Олена Компан видала СВОЮ монографію «Міста Україши В другій половині ХУТІ століття», а слідом за нею вийшла з АрУКУуУ впорядкована нею ацеглина», більша, як На 800 сторінок -- «Документи про визвольну війну українського народу 1648-1654». Р Тепер потрібно було відписатись «для публіки». За картотекою Інституту історії, дослідниці належать численні розвідки з доби пізнього феодалізму на Україні, біографії старих міст, складені нею; рецензії на всю поточну наукову мтературу з фаху тощо. Спільно з істориком мистецтва Григорієм Логвином та літературознавцем Михайлом Ткаченком Олена Компан публікує в УЇЖ'ї статтю з промовисто назвою «Створити історію української культури» (1964). Музично й мистецьки освічена людина, вона прагнула оволодіти знаннями навколишніх, чи, як тоді казали, допоміжних історичних ДИСЦИПЛІН: топоніміки, ономастики, мистецтвознавства. І осьта, пам'ятна, її стаття в «Літературній Україні». ПІ Відділ феодалізму, очолюваний в Інституті історії Володимиром Дядиченком, з-поміж себе співпрацівники називали «кафедрою козацької доби». Так сталося, що тут зібралися науковці, віддані не лише своїм заняттям, а й незрадливі поборники української державності. Серед них 7 дослідник Київської Русі, сьогочасний ПНестор, Михайло Брайчевський; дві Олени -- Медієвіст Компан і архівіст Апанович, «літописець» Ярослав Дзира. Випик справді! «Могутній гурт». І, бодай кожен із НИХ Мав СВОЮ, вузьку, царину досліджень; ВОНИ спілкувалися між собоїо, радилися, ділилися СВОЇМИ знаннями й, основне, були ОодноО- Аумцями. Українське Середньовіччя й, особливо Рене Нього феодалізму, на їхнє переко- я, на відміну від Європи, не «приймалось як суцільна безпросвітня ніч. орав п осявали не тільки заграви бузтів чатах ань, а й козацькі смолоскиПпи На засн У південних степах. Лицарство, що сво Увало за Дніпровими порогами Лу християнсько-демократичну нку. прославило Україшу в усьому королі зада військо знали не лише ПОЛЬСЬКІ Швеції й уряди інших країн -- Туреччини, Запоро; Австрії, Франції, Іспани, Італії українськ. виокремлювали СВОЇМИ діями евсип ку історію із усесвітних аналів. пузуріаан Брайчевський, що Зі СВОЇМ рався в сальним мисленням» завжди ВАМ" пошукати простори, підкинув АдУМКУ Ва ще в інтелектуальних коренів Коран є по Чадраж київського бродництва. 1, Цесуь си світового історичного про" Нового а ковінЬкОЮ на руку історикам уколійня, що обстоювали Сам й бСТІИЙКість І нозалвяєніс ке народу. сть і незалежність українського Пе ЄРрШим, кого залишили поза штатом ло Чу феодалізму, був «сеньйор» михай- Райчевський, учений із широким РОМ знань; та він зумів вийти За З- ПОЛІТИЧНОЇ ОСІ ро г | ЧА осади: перекпаліфікувавпся та ст гАловя під сильних світу сього й лені 4 ланковим, яка пидала спог праціо «Зоройні сили України» (1969), Тим часом Я рослав Дзмра, заручений підтримкою самого Скаби, підготував «Літопис Само- бидця» |(19/1). Та цайгустіші хмари аа гупалися нод головрвогїо Олени ташелавівни. Її хай, попервах, Божі провидшия підпоернуло напасть од неї, од-пак, уженопозбапило її побозпоки з появого пон зр а Мо 152 від 12 вересня Фо" у за пропозицісто ГІірезидії ака: леми наук УРСР (а насправді -- сірого кардинала Суслова та його великодержавницької свити на Україні) мали на чотири відсотки зменшити кошторис на утриманй: пя інститутського штату та... «з метою пдосконалення тематичної спрямованості роботи, впорядкування структури та кад: рового складу закладу» -- скоротити цілком ВІДДІЛ «реодалізму, тобто власне історії Украши. Михайла Брайчевського «дістали» ів Ппіституті археології; Апанович працевлаштували в... бібліотеці, серед рукописів, Дзиру, щойно переобраного за конкурсом, вигнали в три шиї |знайшов собі місце з дипломом кандидата філологічних наук у вечірній школі робітничої молоді). А «середньовічна дама» Компан, доктор наук, завчасно, в 56 років, опинилась без діла, на «заслуженому відпочинку». Бже згодом, майже через чверть століття, з'являється два томи «Історії українського Середньовіччя. Козацька доба», де проллється світло на гніт, спрямований проти свідомої національної штелігенції, Адже тоді було за рахунок чотирьох біоджетних відсотків зачинено Дожовтневий відділ і в Інституті літератури імені Тараса Шевченка, а дослідники Леонід Махновець, Володимир Крекотень та Олекса Мишанич залишились без роботи. Щоправда, двох поновили на інших посадах, а Махновець лише через півторадесятиліття потрапив, як і Брайчевський, в археологію й видав у «Науковій думці» праціо свого життя -- науковий переклад «Літопису Руського», заякий удостоївся почесного звання лауреата Державної премії України імені Шевченка. Найгіршою видалась доля «пенсіонерки» Олени Компан. Вона весь час, безперервно, трудилася в Інституті, звісно, не задля стажу, а більше для наукового престижу 1, ставши просто дружиною підупалого на здоров'ї, хоча й «видатного» |чи друкованого) письменника та бабусею двух онучат -- Івасика й Марти, не змирилась зі СВОІМ домонтаріованням; їй захотілося писати, розповідати людям правду, будити серця до самовідданої праці в ім'я рідної України. Пригадую: мені, учасникові молодіжного клубу «Сонячні кларнети», що збирався в Жовтневому палаці, доручили на черговий вечір запросити когось 1з «най-най»... Я, не вагагочись, назвав ім'я Олени Станіславівни, й вона з радістю пристала на мою пропозиціо и виступила перед зворушеною аудиторією --тарна, піднесена, світлодумна. Розповідала щось З історії архітектури давніх українських міст, закликала берегти неповторні будівлі нашого середньовіччя -- замки, мури, вежі, оздоби. Слухачі довго не відпус кали її з трибуни, а потім у залі вибухли оплески и «Анна Ахматова» (так вони були зовнішньо схожі між собою!) геть потонула у квітах. Мабуть, це була остання, така незабутня зустріч з Оленою Компан. Потім бачилися ми з нею випадково, поспіхом, десь на вулиці. А то здибались, пам'ятаю, якось несподівано біля Бессарабки. Трохи розповніла, але все ж така чепурна, моложава, з променистим успіхом; може, тільки більше пружків залятло понадбрів'ю та смуток ув очах... «Знаєте, з Гваном Шхимовичем погано...» Це було бабиного міта, а в ЛИСТОПАДІ письменника не стало Залишилась Олена Станіславівна, ях вона сказала по телефону, «В ОДНІЙ особі» Але їй не судилася надокучлива старість. бавила внучат, знаходила В собі сили праціовати. До останнього дня підтримувала стосунки з друзями-однодумцями, на громадських засадах заступала голову Українського това риства охорони пам яток історії й архітектуру» розормрала літературний архів І.О. Сенченка. . Зоріла тостатпо мало не З легенди. І менші до обурення боляче, коли у виданіті! «Жінки України» не названо й імені А вона заслужила на це, може, більше, аніж молодиці далеко не З п кола ПУ хтось із МУАРОЗНАТВ зауважив: не можна бачити в науці греба, роб наука і Самецим образом'взірцем історик великого себе | втілилась У тобі стала Олена Компаїї, академічного засягу. Народжена З СІМ І пональтного пістету, особливого із СсОсТтроїо без пона па! пазпалася українкою не лише зе пашпоргом, а Й із пореконанмняи Старший брол В'ячеслав писався росіянином; закімчиюв міжнародно ВІДДТЛеННЯ Московського університету до ВІЙНИ, пимов доброволь- цем на фронт як відмінникові, йому світило висока дипломатична посада, але перед пим висунули вимогу -: розлучитися з дружиною-німкенео (а мали вже дюрок дітей і), ПО пшдхожого Али такого чиновника; | плит маоОХЛуВ рукого па спо кор сру и поїхав за призначенням до Сибіру. Євген успадкував батькову національність -. ПО" ляк Сімпадцятилітнього забрали до війська Але па службі вище майора пе піднявся дав ляпаса своєму кривдникові - СТаршому осфіцерорі | Олена Станіславівна знала й шашувала мову батька (польську! й мову матері (російську), але СсВОСІО рідною вважала українську. Нею читала, писала, розмоврляха, виступала. Навчила її сина -- НИНІ професора, доктора технічних наук з Ішституті електрозваріовання імені Патона, прищепила мобов до українського слова 1 впукам... О, як зраділа б бабуся за своїх плеканців, уже свідомих українців! Марта, викапана Олена Станіславівна, двадцяти років із відзнакогїо закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Шевченка і тоді ж, водиочас, захистила диплом магістра з політології у відкритому англійцями Соломонів-упіверситеті. Іва же - математик, майстер спорту з водного поло, в 29 років став кандидатом наук. Був па стажуванні з економетрики в американського професора Кмента. Дуже сподобався він ученому-економістові; той навіть хотів назавжди залишити його в себе. Та Іван зателефонував батькові: «Ні, повертаюсь додому...» Нема переводу -- козацькому роду. Ме Людське життя вимірюється не вченістю й заможністю, а твоєю вагою в суспільстві, спілкуванням з оточенням. Істинно: скажи, хто твій друг, і я знатиму, хто ти... А на шляху в Олени Станіславівни були різні зустрічні, та вона вміла вибирати собі дише тих, хто відповідав її серціо, прагненням, ідеалові. В мережі чарівної жінки заплутався й геніальний Іван Кавалерідзе на грунті творчої співпраці, й талановито-самовідданий Іван Сенченко, з яким вони звили родинне гніздів'я; Й цілий відділ інститутських істориків-україністів, що спільно обстоювали не тільки честь науки, а й українську ідею (та їх, як 11, спіткала однакова, лиха, доля). Та от без поетеси Ліни Костенко це дружнє коло було б звужене й занадто розпорошене. Адже їх називали посестрами. А заприязнилися вони з поселенням водному будинку на бульварі Лихачова, 8-А. Кожна з них мала свої клопоти й заняття, але в однодумців повсякчас знаходилася спільна розмова, і їм доводилося, остерігаючись «жучків» 1 «механічних слухавок» у кімнатах, виходити на вулицю й прогулюватись за бесідою. Ліна читала вірші, яких не пропускала цензура; вона ділилася з істориком виношеними задумами «Марусі Чурай» 1 «Берестечка», що їх можна було довірити хіба що найнерозлучнішій подрузі... А скільки історичних сцен і епізодів виника- ко п пам'яті Олени! Знаннями з доби літературних героїв вона володіла доскомоало, як фахівець. До речі, знала не лише перебіг тогочасних подій, а й подробиці з життя, Здавалося, запитай у неї про якусь дрібимціо -- і вмить заяскравіє в уяві якась барвиста, невідступно карбована картина відшумілих епох 1 днів. Але не обов'язково із «власної» царини -- дослідниці були підвладні й йниші надбання науки й культури 3 МИСТеЦІ познавства, музики, опомастики, архітекгури, мовознавства. Якось фантазія привела поетесу з Маруссюю Чурай на полтавський майдан. Забудову сучасної Полтави ЛАша оглянула під час подорожі до міста на березі Ворскли. Але їй потрібно було знати, чим вистеляли вулиці за гетьманства Хмельйиицького, Бруківкою, цеглою, чи, може, яким шшим матеріалом / Ця «деталь» мала стати історичною достовірністю, якою дихала поема-ромай. | саме від Олени Станіславівни поетеса довідалась: дошками! Тож | ступала героїня перед стратою не на холодний камінь, не на гладеньку цеглину, а на вичовганий тисячами підошов дерев'яний настил. Для образного ладу та рими в драмі «Берестечко» Ліна Василівна облюбувала назву нині поширеної в нас рослини, квітки України -- соняшника. Але як з'ясувалося в розмові з Оленою Станіславівною, національний символ з'явився в наших краях далеко пізніше; тоді його тримали за сімома замками в королівських садах Європи! Тож, і стала «перша читачка» Ліниних творів Олена Компан «співавтором» геніальних поем, де віддзеркалилась не тільки історія України, а й доля цілого покоління поетеси, а отже, і її, задушевної подрути. | У виданні «Марусі Чурай» 1979 року Ліна Костенко засвідчила свою вдячність за спільні тривоги й переживання над живими сторінками народної невпокори: «Дорогій Олені Станіславівні -- з любов'ю і пошаною. 15.Ш1.1980». І на звороті титулу -- проникливі рядки відкриття й мудрості, сповнені віри й завзяття: «Настане час, обтяжений плодами. Не страшно ім ні слави, ні хули. Мої суцвіття, биті холодами, Ви добру зав'язь, все-таки, дали. І то нічого, що чигали круки, Що проминуло так багато літ. З такого болю і такої муки Душа не створить бутафорський плід». Це - особисте зізнання і сприйняття спільної напасті всієї української інтелігенції 60-70 років. Тут охоплено також «труди 1 дні» й Олени Компан, що зазнала, як і Ліна Костенко, зазимків сталінщини 1 брежнєвщини. Але все дарма: люди працювали, не складаючи рук ,- на прийдешність. Добра зав'язь із приморожених суцвіть, що виросла з болю та муки, стала не Тільки способом життя, а й кришталево-дзвІНКОЮ поезією правди, чесними історичними розвідками-статтями, нездоланною українською ідеєю, що виколосилась у самостійну незалежність національної держави. Микола ШУДРЯ На СВІТЛИНІ: Олена Станіславівна з чоловіком 1 внуком.
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
ПР Р о -ії лульки В 9 Ам 7 АЗЕЧІЯ Від редакції Сьогодні ми починаємо друкувати книгу дая газети, яка, до того ж, виходить у Але ми йдемо на це з кількох причин. Перша з них -- Гопачевського, поява якого -- подія не лише в укр Друга 7 ми сподіваємося, що першодрук буде по як захотять долучитися до сприяння 1 виходу "7 нині, КОЛИ так багато За зовсім поруч. говориться про віднайдення витоків ду Гопачевського / є шляхом, який веде до д світ з періодичністю часопис У. Ї ще заповітне число -- «40». Книгу складають сорок етюдів з біблійної ботаніки. За авторським задумом, цей твір сприятиме поширенню Святого письма. Старий і Новий Заповіт, окремі неканонічні тексти тракт "уються тут без орієнтації на певну конфесію, а з позицій всехристиянських. Спираючись на природні реалії; читач неупереджено підійде до Біблії, всупереч вихованій матеріалістичним світоглядом уяві про неї як складну для сприйняття Книгу. Екологічні оповідання й науково-пізнавальні кінофільми Андрія Топачевського з'явилися ще на початку 70-х років. Один з ініціаторів природоохоронного руху, він-- автор книжок «Симфонія життя», «Майс терня флори», «Барви землі», «Літопис білого латаття», та кіносценаріїв, назви яких теж виразно промовляють за себе -- «Ті, що живуть поруч», «До чистої криниці», «Сторінки Червоної книги», «Чи вернеться чорний лелека», «Ко ріння трави», «Зоряний час Либеді», «Примирися в дусі», «Гори мої високії».. Таким був шлях автора до сповідання спорідненої з сучасними екологічними поглядами ідеї Божого Даду на Землі. Отже, слово Андрію Топачевському: ТЯЄМНИЦІ БІБАИНИХ РОСЛИН Відкрийте Книгу Буття - врайському садку ви зустрінете дерево життя 1 дерево пізнання. Вони створені дня шостого, після Людини -- і, власне, задля неї. Згодом різні рослини з'являються на багатьох сторінках Святого Письма, хоч 1незавжди залишаються в наший пам'яті. Такчасом, захоплені важливими подіями, ми не помічаємо присутності дерев і трав, які скрізь 1 завжди оточують нас. Біблійні ж рослини заслутовують на особливо пильну увагу як ровесники прадавніх часів, свідки неповторних історичних діянь. Вони допомагають нам усвідомити сув'язь античної доби із сучасністіо, зрозуміти моральні проблеми перших християн, відчути живий плин Історії. Чому християнство, народившись на межі Азії, на початку Ново1їери оволоділо душами мільйонів людей саме в Європі" Відповісти на це питання допоможуть біблийні рослини... У І столітті до Різдва Христового крізь усю Західну Європу відсамих Піренеїв простятся величезний масив кельтських племен, що на СХОоді сягав Карпат 1 межував із ранніми слов'янами, ана Півдт стикався з римлянами. Кельти, слов'яни, греки та ромаюшзовані народи жили в єдиному ажтичному культурному просторі, що охоплював країни, які готові були прийняти християнську віру і мораль. Адже їх об'єднала індоєвропейська духовна спільність із близькими звичаєвими 1 релігійними традиціями Наприклад, у давніх кельтів, праслов' ям. береза -- священне дерево Вона була Пп лишаєтьс я) СИМВОЛОМ жіночності, чистоти, осяяння, тоді як дуб являв собою чоловіче начало 1 силу, зали імену предками у спадок Вік Оув утленмия м «світового Дерева» як цетггральнийм стопи будови, що СИМВОЛ зувала Світ. Ці уяв діви пІзнаше відООРа ИЛлиИсСі У ЯК 1 нання ем слов'янському фольклорі християнської доби: «На морі на окіяні, на острові Буяні, стояв дуб дубнястий, під тим ду- бом криниця води холодної; заїжджайте і залучайте з усіх чотирьох сторін, Зі сходу на захід, І з півдня до півночі... Ї МИ помолимося, на всі чотири сторони вклонимося, за молитвеного, з білого тіла рожденого, хрещеного раба Божого Івана». Їноді розповідається, що могутній дуб росте на горах Сіянських, тобто Сіонських, за рікою Орданською (Йорданом), на острові Киян. Це виразно підкреслює глибокий вплив біблійної символіки на народну творчість, повагу до релігійних святинь, зокрема до древнього Києва. Гальський (кельтський) Тараніс, як володар грому, подібний до слов'янського Перуна, литовського Перкунаса 1 давньогрецького Зевса. Всі вони викликають в уяві могутній дуб або дубову палицю, з якої сіються блискавки. Міфологічний сюжет про боротьбу громовика з його супротивником зустрічається в багатьох європейських народів 1 нагадує нам паїшвний образ вогпяної колісниці пророка Їллі, чия постать у православній традиції пов'язана з дощем 1 родіочістю, Громовими святами наприкіщі липня. Пам'ятаємо також іконописний двобій |Орія-Змієборця, його перемогу над потворою, що уособлює темну силу Згадки в Бібли про дуби й високі гополі часто пов'язані з місцями язичшицьких обрядів «/Оудете ви посоромлена за ті дуби, що їх пожадали, 1 застидаєтеся асадки, які вибрали ви бо станете ви, як гой дуб, що листя всихає ному, 1 як сад шо не має поди». Так промовляв пророк Ісая, осуджуточи гріх відступництва КІе звитгувачуточи самих дерев, Ісая подається па язичників, які їх обрали для Своїх потреб. Водночас дерева вшановувались Андрія Топачевського «З фожого саду». Це досить незвично ст наше га ибоке переконання в унікальності твору Андрія «їнськІй літературі, а й на всьому материку європейських літератур. мічено І на Україні, І за Ії межами, а відтак -- відгукнуться добродії, в світ масовим тиражем і в належном у художньому оформленні. Гретє | ховності, ми віримо, що розвідка і праця Андрія | раму душі, храму природньої гармонії: Заповітне число є /». Так, лише сім головних культ ур плекали наші давні предки. міцні держави, створити шедеври мистецтва.. з явилися на сторінках Святого Письма, як зм Га цього було досить, щоб збудувати , Коли І ЗВІДКИ прийшли на Землю к ультурні рослини, чому дерева й трави | ор. інилися вони після Різдва Христового? На ці питання, пов'язані 3 традиціями християнства и відкриттями сучасної науки, прагне відповісти книга «З Бож ,Біблїї чем ма о З ого саду». Виявляється, більшість згаданих У вол рослин зростає в Україні! Усвідомлення цього дива допомагає к раще уявити прадавні події, а Святу Землю відчути -о бо тояойо їв ЙОЧа - з пев п КН у У промо Реоюочй я ати о не ИН туттТтА. т ча а ас об Р и а що чом чани на мною ТРИ - - б тий в а НН о ян р ог РР АТО | іо т. я аю | Й но З я А А о Р А а нн аа мимини нкккнлиюьи»микдьтцинеРи везе ьмоо рі мом юю о ково цоє "ваадвабіазфоа оц асо й'я то рою щоров з Воно новой лою Шов обов й шо бо оз шов оці м виь но аойодо й НА чо В М аа ьо Кл оцінимо ро Ьо ним с ин я М чн ЛЬНОГО б да коро м виб ретнозрвафвтасзьво я зони ф'я а коатиь з т 7 ШИ ь з жо ро о фо твою оожов В й а ж МЛИтЬ ро шо Войцто з БОЖОЮ я я о до зобов б зи Ор В ва ов йо о Р но воно ть в о я що я ноя М ів ко Рп,й Я ЖОФофовочо пово жов вою мо ЙО Ї Б чолом оо йо ньою вк ДН аа не вч за йнйеоавтзаинвьняь вого кісти ьзвій йна о ну Р Р чо р Ли ртуРоРУ ЛЬ м Р р А РА Р Р ЧЕ ЛО очЧчапиюьйчогозвиньтино З доб но в іной ЩЕ й зожошоїкошой таж ис а нати ви ві вою иа йо нів Ні "У чо вн р ть ик фен три Й зач, "ливо т В пово їч 1 -е'ноб ново мов Рп льдя зер рою о нок. - й з з йовОзовоюою видов мово ово око як свідки знаменних подій: один із дубів Мамре, під затінком якого Аврам приимав самого Господа, вважався недоторканним, тривалий час його охороняли мешканці цієї священної місцини, що належала Єрусалимській православній місії. Отже, повага до велетнів рослинного світу притаманна біблійній 1 , власне, християнській традиції. У Києво- Печерській лаврі збереглася липа, яку, за переказами, посадила мати святого Феодосія, одного з засновників цього монастиря. Згадаймо й височенні, широкостовбурні ясени та каштани на подвір'ї храму святої Софії в Києві. Мабуть, є на цьому Світі МІСЦЯ ДИВОВИЖНОЇ життєдайної енергі, і те, що дерева біля храмів сягають надзвичайної височини й ширини, підтверджує здогад про зв'язок між духовними почуттями 1 життєвими силами Природи. А дивовижна спорідненість між вербою і пальмою! Затрадиціями античного Середземномор'я пальма вважалася деревом життя. Тому пальмовим віттям -- точніше, й широким пірчастим листям, -- укривали шлях перед урочистими процесіями. Так учиняли люди 1 під час возду Ісуса Христа в Єрусалим (від св Г вана, 12: 12-13). Відтоді цей день зветься пальмовою неділею, а в Україн - веропою. І це не просто через відсутіисть пальм, так верба, наше споконвічне дерево життя, увійшло до християнської традиції .. Затиждень до Великодня вербові гілочки несуть перед церковного процесією, як за життя Христа несли пальмові віття. Після цього приносять пухнасті лозини додому; на Великдень поши вже зелениоть, прикрашаючи спи - ковий СТІЛ У давніх культурних традиціях росли сичасто поріднювалися з модьми. Дерева (трави, їхні плоди були символами різних чесмотінавіть ваирцями для наслідування Скажімо, етапи духопного виховання пог горюююють послідоВши єть по мьорВих рооріт - пе не ла нь пнях п ПІД блово ПРОСВІТИ сівбу, догляд за рослинами, жнива. Діяв принцип аналогії: за Часів пророків усі люди були щільно пов'язані з цариною рослин, 1 ці порівняння були для них зрозумілі: «Чи кожного дня оре ратай на посів, ралить землю свою и боронує? Чиж, як рівною зробить поверхню й, Вінне сіє чорнуху ий не кидає кмин, не розсіває ппеницю та просо и ячмінь на означенім місці, ажито в межах й 7» (Ісая, 28. 24-25). Дикі рослини у дохристиянськомуу світі вважалися сильнішими від культурних, бо вони |дикі) невибагливі и ростуть без догляду. Сила лісових, болотяних, водяних зел була в пошані у язичницьких жерців, їхні назви використовувалися у ворожбі й замовляннях. Навернення ж до Єдиного Бога змінило ці погляди. Іншого, гуманного сенсу набув світ рослин в очах вірних, особливо коли замість Користі й Шкоди народилися поняття Добра 1 Зла. Європейська цивілізація завдячує християнству появою цих грандіозних понять, на яких виросли сучасні культура й мистецтво, розуміння світової краси | гармони. Утверджуючи Добро 1 засуджуючи Зло, Ісус уживав порівняння-метафори, зрозумалі кожному неофітові про кукіль, де пшениця символізує дію доброї сили, бур'ян жеотруйний - навпаки, супротивної... Коли давні предки наші розірвали сув'язь жорстоких законів язичництва, вони почали віддавати пере- вагу у своїй творчості добрим рослинам С 7 г" Господарським 1 декоративним. О чому звернення до польових кулетуринні і рослин у народних піснях, казках, вишиванках 1 мальовках є ознакою християнізації Усвідомивши, що вона створена за образом 1 подобою Божими, людина перестала ототожнювати себе з рослинним ' тваринним світом. Якщо в античних міфах перетворення на рослину відбувається безболісно -- так, наприклад, німфа Дафна з легкістю стає лавровим деревом, рятуючись від любощів Аполлона -- то у фольклорній традиції християнського часу така трансформація завжди пов'язана з темними силами 1 є відступництвом, отже трагедією людської особистості - як у баладі Тараса Шевченка «Тополя», написаній на основі народної пісні. Рослини в Бібли вже не сприймаються як захисники роду або втлення духу предків. Автори біблійних текстів приділяють увагу рослинам залежно від практичного або естетичного значення кожної. Так, пшениця є мірилом добробуту, і не випадково Повторення Закону називає й першою в переліку скарбів Землі Общяної. Багато разів згадується пшениця у Святому Письмі, але метафоричниий вираз відділити зерно ща полови поширився лише за часів Нового Заповіту (від св. Матвія, 3:12). Тим часом троянда 1 лілея згадуються завдяки своїи красі, а стрункість ! величність кедру ливанського була зразком для поетичних порівнянь. Це є доказом високої духовної культури творців Біблії, котрі цінували Красу поряд із іншими реаліями життя. Такі спостереження допомагають нам сьогодни зрозуміти духовну атмосферу доби пророків ії раннього християнства. То був час великої віри в силу Слова - віри яка спроможна негайно втілити Слово в диво. А дивовижні ознаки, що їх являв Син Божий, були звичайними для віруючих, але вражали людей, що втрати: ли Віру або ніколи не знали її Поереконливими прикладами сили 1 впливу Слова стали притчі, які розповідав Ісус Христос, повчаючи 1 напучуючи народ та учнів своїх Зрозуміло, чому в Притчах Христових рослинам належить вельми помітне масце. Адже свої настановлення Виг черпов 1ізЗ3 навколишньої природи аоо щоденного життя лмодського. Минаючи з учи ми виноградники, говорив про лоз пиноградту; біля засіямого поля мав ОСсілу про труди земні, а серед рибралок -- про какинуті в море сіті. Простота 1 природмиєть Притч Христових, які дають щедру поживу для роздумів. значною марою пояснюється тим, що Він обирав Згадаймо хоча б притчу тт , Ра І, ь /
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

заеженннани ооо ПЕРСО і птн ни 090 - нн оп ен - ДЕ тольки В мая 7 аз оби во ПРОСВІТУ рівнянь усім підомі культурні ро- Це - питенидя. пимоград, смоква та З -й унаших У притчах про кукіль |Біл багато 1324-30, 36-43), про пірчичне св. Марка, 4:30-32), про зерно (Р гку (під са. Матвія, робітнихів У айногради | 1-16), про Фігове дерево (від св. Луки, ж. про аріст насіння (юд св. Марка, Особливо вражає притча про «х винарів. що несе глибоку на- «на ті часи, християнської моралі (ВА СР Матвія, 21:33-46). Дослухапритч Христових, відчуваємо ючись присутність за біблійних часів у С свято Землі, при народженні поо Прощення і Добра, які очистили християнські душа в сторозвновняцик уявлень про Помсту 1 користь. Однією З найбільших таємниць, так 1 озгаданих Сучасною наукою, уку В" М ється походження культурних ослин. ААЖеЕ досі не знайдено р зльсина. лимона, гремймтьківщини апельс ; ба вишта, звичайного рису - багатьох інших ослин, чиїми плодами харчуються грон людей. Звідки ж зони потрапили до нас. на Землю" За Старим Заповітом, у раю -- садку Еденському -- росли різні дерева, кожне зних прянадне на Б! пгляд І наїжу смачне, а посеред раю - дерево життя 1 дерево пізнання добра 1 зла. Назви інших райських дерев. крім фіги або смокви - невідомі. Можна лише уявити, що в Божому садку були всі головні культурні рослини. Деякі чих дісталися Адамові, щоб порати лю. 3 якої узятни він був. Та навщщо амовим дітям, одягненим у шкури первісним людям, СОЯ або лимон? Ці культурій рослини люди одержать значно шзніше, тоді, коли виникне потреба. Мабуть, тому й нема згадки про них у Святому Письмі. Найпершою з рослин у Бібли названа фіга, чиє листя правило Адамові з Євою за опаски; після неї згадані тернина 1 осот. тобто бур'яни, що заважатимуть людям здобувати свій гіркий хліб. Та нема дива, що земля ий справді нерідко родить бур'яни замість хліба - це залежить від того, як ії любимо та обробляємо. Дивуємося іншому: якщо походження бур'янів добре відоме, всі вони є звичайними рослинами і зустрічаються не тільки на полях, а й у дикій природі, то родовід багатьох головних культурних рослин залишається таємницею. Настирливі дослідження вчених, численні експедиції вглиб Гімалаїв, до Китаю та інди цього - хо ляща нерозв'язали. Більше того, вчені .щонідене зустрічаються в дикому стані також тверда і м'яка пшениці, європейський виноград, олива, звичайна цибуля та часник, які вирощутоться тисячоліттями і згадані у Святому І Їисьмі, як давно відомі. Цедиво помітив великий природознавець Альфред Уоллес, друг Чарлза Дарвіна. - Якщо всі ці види рослин, - запитав учений, створили давні, неосвічені моди, то чому за всі роки існування наукової селекції хоч і виведено безліч сортів, але не винайдено ЖОДНОЇ НОВОЇ рослини? Відповідно він так і не відшукав 49 кінця життя. І пізніше ніхто не розгалав «парадоксу Уоллеса»; були навіть «проби пояснити його втручанням у земне життя іншопланетних цивілізацій. Та чи не краще просто повірити, що плоди ЗЕМНІ -- це дар Божий, і сприймати їх із тю шаною. Адже це не супере- сучасним науковим уявленням про вич центри походження культур- Кон. ані про їхнє поширення на "1. Побожне ставлення до зеленого дерев і трав, усієї рідної Природи є утком наукового і особливо Межі зм мислення, що визначає, на нн СЯЧОЛІТЬ, екологічний світогляд притомної людини, звільненої від м ького полону. Віра допоможе годні рнути і відновити те, що здається землю Зекрорца втраченим -- чисту В іду Ду й повітря. моні Риваючи закони всевітньої гар- А. ука приходить до розуміння Віри порядку, отже удається до це о тулництво Дарвіна від реліги 7 ільшого людини, яка дізналася | НІж може обійняти 1! здоб моральність). Але навіть наукопі атеїсти прагнуть по-своєму зберегти екологічну та географічну рівновагу -- лад Божий на Землі, утворюючи заповідники, вивчаочи життя рослин (г тварин Природознавство, як і біблійна література. прагне зрозумати і пояснити Вищий Порядок спрітобудови, захистити заповітний малий космос людини від злочинної румнації, що настає за безбожних часів. Глибоко релігійна людина, Тарас Шевченко поетичним зором сягав сутності Божого ладу, бачив місце в ньому України. Захищаючи свій тихий раїї, він гнівився на всякі втручания у злагоду Природи й ЛМодини. Для нього Дніпро, Канівські гори з гаями, чисті ставки й потоки були тією основою, без якої життя земне втрачає сенс. Богстворив Природу і Людину в ній, отже зрозуміло, до чого призведе загибель нашого природного оточення - частка не існуватиме без цілого. Ці думки Шевченка співзвучні сучасним екологічним поглядам, науковим . | | | | | | | | | | | | | яких було назване по імені («Одіссея», | сортів смоков, | мають на увазі його д | Побачивши Натанаїла його згодом до себевнауку, | Кажем Адже невибаглива ес груші плоди виро |знайшли йому пояси? утворення насіння вс може виро Й | «ен «еиюте УНиту І розкрилися очі в обох них, І пізнали, що нагі вони, І зшили вони ФІГОВі листя, 1 зробили опаски собі. Іпобачив Він придорозі однефіговедерево, ідо нього прийшов, та нічого, крім листя самого, нанімнезнайшов. Ідонього Він каже: гНехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!» І фігове дерево зараз усохло. Євангелія від св. Матвія, 21:19 Широке, візерунчасте листя смокви, або фігового дерева, |дивує різноманітністю. На одній гілці воно може бути | п'ятилопатеве, наіншій галузці того ж дерева -- трилопатеве або навітьцільне, хочі зубчасте по краю, іноді з півметра завбільшки. | Ця найдавніша культурна рослина згадується у Біблії першою | дісля дерева життя та дерева пізнання добра і зла. І була | оспівана великим Гомером! У славній «Одіссеї» бачимо смокву у казковому садку Алкіноя. А щобрідний батько впізнав Одіссея | після повернення додому, герою довелося нагадати батькові про його подарунки -- сорок смоков та інши плодові дерева, кожне з Тта24 пісні). | Так Гомер засвідчив, що У 10-12 століттях до Різдва Христового смоква була вже звичайною рослиною на теплих берегах | гейського та Іонічного морів. Понад 3 тисячі років тому ії | привезли до Європи з Єгипту й Аравії. Великий античний ботанік Теофраст У ГУст.до Р.Х. підтвердив, що греки дуже поважали фігові дерева, і кращим із них навіть давали власні Жана Неплідні ж рослини стародавні садівники вилучали. | Завдяки довготривалому відбору виведено багато різноманітних які родять від початку літа аж до зими. Густий затінок цього дерева, як і затінок платанів, на Сході | вельми шанують; говорячи, щрохтось «сидить під фіговницею », ушевний спокій, миролюбний стан. під фіговим деревом, Христос покликав і той став одним із апостолів (від св. о: неплідна смоква, неплідне фігове дерево. Цей | біблійний вираз в лучний інапевно означає наслідок Божої кари. моква родить щороку; її соковиті, схожі на стають у пазухах листків без будь-якої ознаки Цей феномен дивував людей, аж поки ботаніки не ния. Справа у тому, що запилення й мокви відбувається приховано, а сам плід сти Й без цього. Отже, могло бути неплідним лише | -вкчемне фігове дерево, яке не виконувало свого призначення. нікч у Й п унеалавм нацьноє Й уявленням про природне довкілля. Оспівуючи біблійні дерева 1 трави, автор «Кобзаря» підкреслено дотримується християнської традиції і навіть згадує рослини у послідовності, навіяний Спятим Письмом. Хіба це не прояв Божої волі, на противагу руїтиницьким силам «перетворення» природи, секуляризації те вульгарного атеїзму"? Надихаючи митців, Святе Письмо підносить їхню творчість на всесвітній рівень. Нас вражають фрески Сікстинської капели та скульптура Моисея, створені великим Мікеланджело Враження посилюється тим, що постаті людей, які говорили з Богом, близькі й співзвучні нам своєю земною природністю... Впізнахочи знайомі БОЖІ створіння, краще розуміємо й Святе Письмо. Тому Іван Франко у поемі «Мойсей» залучив до громади біблійних рослин, крім кедра, пальми, троянди та дуба, ще й слов'янську березу. І, нарешті, - хочі не згаданого у Біблії, але добре відомого, оспівайого в українських паснях., непоказного дикого терна. Дуже багато змій сталося за двадцять віків по Різдву Христовому, але не змінилося значення рослин у людському житті. Вони, як ) тисячі років томгу, годують нас і одягають, лікують від хвороб |і прикрашають наше життя. Відроджуючись духовно, ми сьогодії! упби йдемо шляхом перших християий; погляньмо ж їхніми очима на цих мовчазних трударів, яю з неживих речовин ; сонячного світла створюють хліб наш щоденний. Як виявилося, величезна більшасть культурних рослин, згаданих у Біблії, росте в Україні! Це підтверджує думку, що і Святе Письмо, і сама Свята Земля ближчі до кожного з нас, ніж можна уявити. Усвідомлення цього дива допомагає зрозуміти різноманітний світ рослин, доглядати його у поті свойого лиця, знаходити в душі зерно любові до нього. Колись наші давні предки індоєвропейці, збираючи врожай, оспівували перший сніп. Ця традиція пережила тисячоліття, 1 Нині КОЛОСКИ від зажинку ставлять під образами; після жнив їх обмолочують окремо й зерна святять у церкві, а навесні, перед засівом, змішують із насінням. Які сучасні ці екологічні старожитні обряди, як вони співзвучні наймодернішій науковій та етичній думці! Вкриваючи підлогу листям аїру на Зелену суботу, перед святом Трійці, збираючи достиглий мак для коржів на Маковія, несучи на Спаса до церкви святити яблука й груші-спасівки, ми відроджуємо добрі народні звичаї, расру » о 0 заповідаємо їх нащадкам. Тож 9 486, сподіваймося, що наша любов до ро- КО слин, ця мала частка великої Книга Буття, 29:7 християнської Любові, допоможе Світові встояти на засадах Добраїі Справедливості. ; о що 1113012 111 бебі СШОКВЯ, ЩО БЕЗ КТІТУ РОДИТЬ Цим воно розгнівало Господа, внаслідок чого й усохло. | Христос учинив, як добрий садівник, і водночас відкрив| своїм учням моральну істину: нема нічого неможливого для того, хто щиро вірує. У текстах Біблії смоква часто стоїть поруч із виноградом, бо обидві ці рослини входили до «великої сімки», яка| символізує добробут, розквіт і мир. Тому знищення фігових дерев було одним із найбільших Божих покарань: «беру їх дощенту, говорить Господь: небудеягід у них на винограді, і небудена фіговім дереві фіг, а їхнє листя пов'яне» (Єремія, 8:13). Вражає те, що плоди смокви сусідують саме з суше"-| ним виноградом, або родзинками, у сповіді про щасливе минуле з поеми Тараса Шевченка «Великий льох»: | А гетьманша було вийде Та й кликне в будинок, | Он де клуня. А там мені | І фіг, і родзинок -- Всього мені понадяє | І на руках носить... | Отже смоква, власне її плоди -- фіги -- були добре відомі в Україні ХУП століття. Низки сушених фіг, як товар, що може довго зберігатися, південні купці перевозили на та лекі відстані. І ще давніші наші предки, безперечно | куштували цих солодких заморських фруктів, які з'являлися | на середньовічних ринках Києва, Переяслава, Галича і Луцька. Та лише минулого століття, коли були оба стійкі до холоду сорти, смокви потрапили до садків! українського Півдня, насамперед Криму. | З фіг виходять не лише сушня, а й смачне варення, і навіть вино. Вони багаті на мікроелементи, вітаміниС, ВіА, мають цілющі властивості. Це теж відображено у Біблії: пророк Ісая наказав прикласти пов'язку з фіг до болючого| нариву -- і вилікував царя Єзекію... А нині одержуємо | сенсаційні повідомлення про ефективну протипухлинну дію найдавніших біблійних фруктів -- звичайних фіг. Якщо вам пощастить потрапити весною на теплі береги | Криму або Кавказу, не забудьте привезти звідти молоду | гілочку смокви. Посадіть п до простого хатнього горщика з доброю землею і щодня поливайте. Гілка неодмінно путативі коріння й за пару літ виросте у чудове деревце на вашому| підвіконні, А біля кожного листка, без ніякого квіту, з'являтимуться оті загадкові зеленкуваті фіги. Якщо першого літа плодів не буде, все одно можете почуайлицні Адамом або Євою в Еденському садку -- адже фігових | листків у вас буде доволі! | (Далі буде) | -- У
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

ї а | В ри т | узі 'і ці , бі чо А М Р. і - ніг я " і и ТЕ - є и | і чи Її | 1 , "в Райт | римкивтолос || (м ПРІМИЙЙ Гі І - ч. - - Пи Пи з ач | цій поь «А Те - й чо щі бю - М ий "ноз ба великою мірою саме за- | Й Зше в пит В я є /оя нює Ї й! БЮ. З | род із заборони його вихлюпуютьбезліч видань вдяки нам після розвалу 1) о ЇЇ доой ок ява | РО ЧИ || 4 | 41,20 0 8 З 9 мови, філософії, мис-світової л'тератури, що їх Союзу не сталося того, що | | 4444 "ДИ м | 299 13 1 | а | |0 8 | Б; С У ||0 59 тецтва, релігії ії навіть імперська ідеологія ї на зараз відбувається на Бал- | ЮХ - че іно ож оз: 5 1 1.6532.1...- й. Во | да ' назви самого народу поріг не впускала протяканах. У наших творах 13" во шко о з 90 з АНА ко НЕ Шовінізм не гомсемидесятиліть, А вже часом можна було змайтиї 5. А М б - хі ; кон З - о 5 є що спромігся підмінити зними (чи під їх виглядом) У служіння 1 «лизання», але | КАЗОК А чи о ко. б во о З 77 грувина в грузи новім пра Бо чого в них не було, то це | СЮ ч Хм х о Ра ЗЕ У й са кн "овен оо 32 здана 2 С Я узбека в узбекові, литуру 1 антикул ьтуру пропаганди людинонена-. ЮК: Щ5 10 8 - - «НЕ Же еиВ. з» но б ЗБ 4. товцявлитовцеві, якне літературного та видовищвисництва, насильства, КО С МО З ОА РАНО ОО б намагався. А от ного плану. І все те р. бруду. Натомість деклару- | 1 с зо У о У ЗРрАРОЯЕ В ве українця в українцєві НОДЕОДЕ Є Ац б ЦО валися гуманізм, 5 Зв о СУ МИР Зо ж; | такипідмінив, нарікши лозно-паперова справедливість, аде вдаванн У аз ою ше | його малоросом Диво-промисловість та - лося -- то й національний МЖСОЗ» 4 ЗИ ЛАННИРННИ Хо а о З Го шо вижний шулерський поліграфія на значно виг патріотизм. Оскільки "зок ж о збо: о 0992 | 2; же о кульбіт: спершумоско- щому рівні. Книга, видана літературні кордони були | 355: 4 ен б"... р За з жо ен | вит привласнює назву -шз того ж самого пагеру : З 4030 30 ДВО 00 хофАяО | ром ОГО чужого народу 1 стає Там, кошгтує в кілька разів 7 свідомість і підсвідомість | 43 4 84 84 З 8 ПО 3 НИЙ 0 0 РОД |14осесе - великоросом.А тиніукраїнського кордону З. З ОО ЗР Ж Ос це осо щоббуловажчерозплу- незрівняно зростає. Мало че я ко оз зло ;:оо З--- СЗЗ 9 ЧАЮ Я |94оісторії України. Вирослітератури, який проповіді гуманізму іспра- | ИКНЕОННО СК 2.2. 33-84 ЗОЗ МИ з оо пт-оо побутового рівня на сто- 3 З ЗЛОЮ ЗОЗ ооо 5 9960 є і й є. про ВОНИ. ДО МИНУсо ІМПеРСЬКО А сунки між народами і ХК ВОМ ЗА НБК ВОК є МИ 3 о ВР АНОНС ОЛИВ Ор ВОГО З РОДУрУ ЩЕ треба долати отаку зрештою перекинуться на | ЗА З У У да пинроео бої | 80 Ге Людей-кураїн, конкуренцію. На нас не несправедливість вищого | 53 сен 09 р ни не зо 0 з Ср о 01-20 94 які кОТЯТЬСЯ КУДИ ВІТер | ТІЛЬКИ НаЖИВаються -- нам «ковбасної» рівності 9 о СН о 50 Зб оо о чо ЗПР, 0 де п дир ві атзаоо шо чо оо й ііі малих на : | І Ь, Ар з У - о » у і У кино зб ЗИ 29 З . Р г под ях ронних ЗО о м зо он р етносу, ЗУбоязаь З б зоб 0 З «80000005 РОСОЮ И складом характеру 1 військові дії. Приклади: л-оо- Зх он о ОО ЗО ї Гомень... Атим часом умнують овний корнищення національної ,, МЖИИОТСЕЧНИМИ о сн. шив зе - з 7 процес пішов». Кожен за- | зак Зою Зно 3 с ОСС непомірнимиамбіціями Білорусія, і відповідно, ОГО; ШПАМьтор ато етнічнікультури великих: 33 А оо ЗОЗАЦИЦ ВН з ОЗНОДЕНЕКО 20090 З | ко вла ЗР Я КО 06037 ЗДО звільнену екологічну дон нації. ШПрактикЇ/, зникн 1 кій пу т оч км дя ро Ф х Рона піка з чу У. пр нана У Кк чу ро - ення з історичної | ам о ЗРО ЗА па рон» 0900232 оо. пистий, з аванттіорним значно ефективніша, ніж ото що - я бот тота а прагнув мати у своїм хаті 0 йиє а РО 0 З 2 1 0 ЗОН «п старший брат. Посада Чечня х жожкиммюто "МДЛЮМУЧ»и нам м М лі Кт Мв шо попою соді, пп чн нь мови но ль ть а | ДАЛИ а нь о а Р Р є РУ Ли о Р Р ПВ Я сніг 0 б не А рм - . РРО ОР" РО ьійно | | иичикинануоньоммьом, це ре ол юй РОЗ ЧО 1 ока бор НО | ології (стає його розуміють ті, кого покли- Натхненні ідеєю неза- Ам, БА чо ок З ой НИМИ НСС 94напональноюпосадою. кано стояти на сторожі лежності інтелектуали | ; Б о БОРОНИ Р вн р оіа куб Віні тепер, якіколись, безпеки -- депутати, виступали ПІД | ЛИТОК о з ВН З о А пильно стежить, аби міністри, відповідні служнаціональними прапорами 23 "нини «и іч- Гн МИНУС кордон, який прохоби? Але ж усе так ясно на мітингах 1 в пресі. Гим ядщ шяу" и зо М | пі ЧЕС | дить в душі кожного створенняальтернативної Чи .-оп " чи чаззадо'ь 5 жииюа ді ана ем ЗИ часом номенклатура з мооко т "оз - Ши. ж ЗЕ о етнічного українця, за-культури ділить українців лодих ходила з течками при дк й хо за З БЕ ему о лишавсяневизначеним на два табори, поляризує боці в різні державні ЯЗ Нью ШРОЗе ік | о еконо шою о Зо зрозмитим|справді-бо, народ,априкритичній пол- тон ро р своєю ой яю - со - 0 нь 000040 м 09, заліщтов інстанції реєструвати нові | зовн о з З | | ЗРО 960 94 хто я українець, малояризації виникають банківські та комерційні По рос, руський чи хохол/ громадянські війни. Ів них утворення. «Той не Колись звичайні Гуси врятували Рим... Адже «Історію України-перемагає спочатку той, комуніст, який не прагне Руси» М. Грушевського хто має підтримку зовні. стати капіталістом» -- ста-і Б мало хто читав). Ця п'ята Та зрештою 1 йому утотові злягаються, як дорослі». | космополі | - | Р / ло їхнім гаслом. Вони легко Лор тичні) єрпомІЖ татар'у 45-му влаштували створена з них самих 1 лена доля проросійських : - Вони розумні о-них і відверто ворожі н і п ладнах крісел г -опальиьо х од за лише ній п б о б Тех ними, колон фінансує: | кримськихтатарикеньнищві дер д ма для і альтернативнічасописи до | західно-українських я у; скомпрометованої системи здебільшого мають хист ності, а й інцеві, як й чех ІВ пі ЦИ на мішки з грошима ізахо- 5 мен срср | о з сне СОМО М ЧЕЧеНЦЕВШСЛЯВІИНИ | яких пишутьальтернативні комуністів і т. п. - в кра- «, дились приватизовувати д | еджерської роботакому. Це на їхніх шпаль- вивезливсіх, без винятку налісти;вибориальтер- | щому випадку депортація, ти; в своєму оточенні тах вис ають різног -- від Г Р г ди 34 У (прихоплювати) все і вся, ря | 7 Р и рнего від героя ГодянськКОГО | пативних незалежності вгіршому-- фізичне вините, що потом, кров'ю і о дено є їі кодекс роду «Союзь советских Союзу до прибиральниці. депутатів, а ті в свою черщення Прислухайтесь-но стражданнями створюва- | чості мало що з них офидерово; зеворянокиє Всі жахіття імперської гу видають закони, знову до гасел теперішніх лося трьома поколіннями А 2 реотип собрания»тт. п. Одинпред- (не має значення -- царсьік таки альтернативні не російських політиків наших людей. Оакіліки ранкомівовюрко працівни; ставник такого «союзу» кої чи радянської) доби гількид ержавності, ай здо- Доки держава не визнає стереотип культурної лючо севдосвідомість, сказав косродердієцю; «Я починалися з нищення вому глуздові; всілякі | культуру корінного народини для них укладався в яку було відштамповано -- русский офицер! И при-національної культури та | концертні групи з-за / ду основним, грунтовним поняття не гнути матюччя, імперською ідеологієютв нималприсягунаверность її носіїв. Це 1 500 східного кордону; ешелопріоритетом, від якого заа за столом рибу, птицю й джагя ча працівни асо РОССИИ? г оон ОДУ; ман з зядці ср ХУ никнигічасописів звідти лежить її ж державний молодицю брати руками, со аа нд ВІДПОВІВ: « он радянський (ті затопили в БІЛОМУ . Тобто відбувається тоз суверенітет, доти над БодДОпиниВиасБи ри ро зн о чер пулаю СХРОлеВ рвана ПО РДА оо ОРОЦеси Жед тальне руйнування Україною висітиме шах (народних грошах), апіонало во , що є російських вистріляли в інтелігенцією, і психуш- | ннайміцнішого культурно- дамоклів меч білоруси-вони заходилися порядку- С 5 ознакою сімнадцятомуті, навірність ки. Чому так жорстоко втРочного кордону. зації, який зрештою вати згідно зі своїм -- УРат и ГУзоека, єврея, кого ви присягали. «Офирозправлялисяпоневоліо- | Натомість п'ята колона призведе до чеченського во сне о білоруса...) погано, авсе церика да голубчика вачі з провідниками длокуєбудівництвонафтоваріанту. розумінням культурних анна роя ак зара губ-осуд ак кудоЗУРИІ вого терміналу, аби не Ну, а тим, у кого руки цінностей. А саме: асигнудае, . тлу, ура і ека». а а тому, що з Усіх |, 'спустити в Україну альне доходять до впровадвати українофобські, в косо ідповідне Це -- п'ята колона. Вона | кордонів, які має народ, тернативного російському | ження целюлознокращому разі космоподО мистецтва, - небезпечна, але Ц, при-культурний | кордон. , керела енергії, становпаперових технологій, до дітичні, часописи, радіо-й мтератури, освіти, мови наймні, можнарозпізнати. найн адійніший, ення целюлозновидання законів і указів. телеканали, де свою думку корінного народу. Авто- Гірше, колиукрашецьство- найдовговічніший; він-Оо0 паперової промисловості. які захищали б українську може висловити всяк, хто Роз Цихрядківневідомий ріоє поживне середовище проходить через (Душу Тільки руйнівні їмпулькнигу, культуру, може ста: забажає, крім патріота. Їхні рден зрАветним ЗЕ А Не ЛІВО реетання нн окПеозраанни си вже надходять не з тися, доведеться займатися канали вихлютують в ефір руб нн вн пу чяоо квисута РА УРАН НДР СЯ році нан суворо законстрованих паперовою проблемою; ра кров, насильство, ву, ча журнал, спонсоровані | вчиться на чужих помилвійсько, то при міцному кабінетів царського чи вжена місоповалі в Сибіру звісно, і порно, те, начому олишніми ідейними на-ках, нерозумний--насвоїх культурно-духовно му більшовицького режимів, 1 Адже при втраті незалеж: вл набік зямлНтЬ тхненниками, а власних. А як назвати ліокордоні ощо довго не аздемократичної, нарешті | ності розправляться в Недурно літні комуністи теперішніми фінансовими дитпу, котране може дістати затримається. Специ З незалежної Росії. Ні, першу чергу з чільними колись казали поблажливо гузами, які 6 у ц уроку з сразчуцеа о РМеСВЬКОГО відкрито не руйнуються людьмидержави | україськог мовою. А їх | лок свого народу? Адже управління, Священного здобутки української куль- про свою КОМСОМОЛЬСЬКУ стає дедалі більше. Не всі голодомор на Україні 33- Синоду й Політбюро це тури. Їм просто знаходять В/ктор САВЧЕНКО, зміну: «Вони все роблять, | | жо реко | ре або і іме рен вони гільки го, депортацію кримських добре знали, 1 починали зльтернативу. З одного м. Січеслав І | дрлорІио ьо дрооутьо оо Зно го'озют з ШЕШШЕАщЇ ДЕ рр нн НВ АННИ НН - | «Слово Просвіти» шеф-редактор мчавлох чу овчан Адреса "Слова Просвіти" - 252001, Київ-1, Засновтик - Всеукраїнське редколегія: Орій Бадзьо, Ярема Гоян, Товариство росніта Анатолій Журавський, | імені Тараса Шевченка Уч Р "М Днатолій Шогрібний, Рг Завулок Музейний, 6, Всеукраїнське Іовариство 007 «Просвіта» імені Тараса Шевченка, тел.226-01 «30 | я де | Мо І , З з - . Реєстраційне сріоцто | Зам. Ме 0315333 Наклад 2000 | під 15 031993 р. Олександр Пономарів, Іван ЛОщук / ндекс З0617 с ен | Відповідальнй ий редактор Витотовлено з готових фотоформ на комбінаті «І Греса України» | ЛЮБОВ ГОЛОТА | ечеЙЕніА о СЕ слив З | ЗИМ РОДИННИМ ССО ЕР ні аа Р чб ен а НО Й ання зних зд - ні що ак нн з пн ле - жо син нання зажиио наннниннинннохх маже
Емблема «Просвіта»Просвітянин