“Кожна людина має невід’ємне право на життя”. КУ, ст. 27 · с. 6сторінка оригіналу ↗
ДВІ ДОЛІ
Слово Просвіти, №26 за 2007 рік
Тетяна АНАНЧЕНКО, заступник голови обласного об’єднання “Просвіта”, член НСЖУ, лауреат VII Загальнонаціонального конкурсу “Українська мова — мова єднання”, м. Одеса
Вони народилися у високоосвічених інтелігентних родинах, які змушені були емігрувати. Батько Олега Ольжича — видатний український поет Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) як член уряду УНР з дипломатичною місією 1919 року виїхав до Берліна і повернутися в Україну вже не зміг. Батько Олени — професор Іван Шовгенов — видатний учений-меліоратор, відомий практикуючий інженер-гідротехнік, автор і організатор зрошення Туркестану та інших гідротехнічних споруд у Росії, 1918 р. переїздить в Україну, працює професором політехнічного інституту в Києві, стає організатором водного господарства України і з головою поринає у вир політичних подій. Він також став членом уряду молодої Української держави. Після поразки УНР І. Шовгенов разом з армією відступає на захід. І Олег Кандиба, й Олена Шовгенова після поразки УНР певний час змушені були залишатися в більшовицькому Києві — їхні родини не встигли виїхати. І діти “ворогів нової влади” сповна звідали знущання, страх і злидні. Вихований у пошані до рідного слова, навчений грамоти з “Алфавіту віршами, написаними для сина”, автором якого був батько, оточений любов’ю матері, Віри Свадковської, людини високої духовності, Олег змалку виявив свої здібності. У неповні три роки читав, а в п’ять уже написав п’єсу з козацьких часів. І то, певно, не випадково, бо в родині Кандиб існував культ слова, музики, живопису, рідної історії. Знав хлопчик і те, що його рід походив від корсунського полковника, згодом ніжинського полкового обозного Федора Кандиби, і що були вони спадковими дворянами, і що мали свій родовий герб (його можна знайти у “Малоросійському гербовнику” В. Лукомського та В. Моздалевського). Згодом Олег обрав собі псевдоніми О. Лелека, О. Світанок, О. Невідомий і цими іменами підписав ще в дитячі роки низку творів, які засвідчили неабиякий хист юного літератора. Вже потім, на еміграції, він стане О. Ольжичем, узявши псевдонім з княжих часів — таким увійде в українську поезію. А як політик-публіцист, культуролог та літературознавець виступатиме і під своїм іменням — О. Кандиба, і під псевдо Д. Кардаш, О. К., О. К-ба, О., Н. Сам, М. Запоточний, К. Костянтин та інші. У грозові роки Другої світової керівник націоналістичного підпілля, який очолить Культурну референтуру, він матиме також кілька підпільних партійних псевдо, буде в червні-липні 1941-го формувати похідні групи українських патріотів, які вертатимуться в Україну з єдиною палкою метою — розбудити національну свідомість народу, повернути втраченій батьківщині свободу. Але недарма їх потім назвуть “трагічними оптимістами” — вони покладуть своє життя в офіру ідеї, якій тоді не суджено було здійснитися. Олена також зростала в інтелігентському середовищі: “Я була петербуржанка. Я там виросла (звідси й одна з легенд, пов’язаних з місцем народження Олени, — Т. А.), там вчилася, там провела війну, там насичувалася Петром І, Катериною Великою… Ну й, розуміється, культурою імперії, главою якої був Олександр Сергійович Пушкін…” Отож дитинство і юність дівчини пройшли у північній столиці Російської імперії, куди родина Шовгенових переїхала з с. Іллінського Московської губернії, де народилася Олена. Дівчина, залюблена в поезію “срібного віку”, зростала в російськомовному середовищі. Показово, зазначає Є. Маланюк, що її хрещеною матір’ю була Зінаїда Гіппіус — відома російська поетка-символістка. Ще в дитинстві Олена пробувала віршувати — звісно, російською мовою. Дівчина знала кілька європейських мов, мала гувернанток, училася музики — це було традиційне виховання для її середовища. Навіть коли родина переїхала до Києва, Олена не спілкувалася українською мовою — вона її просто не знала. Не спілкувалася вона нею і пізніше, у Подєбрадах, де батько став першим ректором Української господарчої академії (УГА). Олена тоді була далека від українства, не перей-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
