“Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави — захищати життя людини”. КУ, ст. 27 · с. 11сторінка оригіналу ↗
ПОДІЛЬСЬКА ЕЛЕГІЯ (уривки)
Слово Просвіти, №26 за 2007 рік
Заснуло світло у вікні, Від голоду затерпли душі. В селі не блимають вогні, І пугач тут як тут на груші.
Кричить, аж застигає кров, Дощу бабуня молить в Бога. Нема кому врубати дров, Важка до ясенів дорога.
Чим розпалити вранці піч, Що будуть снідати онуки? Щось довго не тікає ніч, А скоро треба йти на луки
І накопати корінців, З акації кори надерти, Спіймати декілька слижів, Зварити це, щоби не вмерти.
Бо через тиждень все згорить, Вороння кряче над хатами. Невже очікує ту мить, Коли біда прийде за нами?..
* * * Як повернулися совіти, То маємо злидарювать. Вже рік приходиться говіти, Сказав біля крамниці зять…
А теща сльози тамувала, Збирала з донькою клумак. Гріхи обом повідпускала, Дала хлібину і баняк,
Пшона у вузлик, жменю солі, І пачку сірників, і ніж. Все інше знайдете на волі І зварите собі куліш.
Там, за Збручем, на Тернопіллі, Дорога приведе в УПА. Місця обходьте підозрілі, Бо кожна хата не сліпа.
Тримайтесь манівців і лісу, Обходьте села і шляхи. З-під стріхи витягла два кріси, Коли заснули дітлахи.
Багато із села тікають – І ви ідіть, бо ось прийдуть. Хай ангели охороняють І наставляють вас на путь.
Сльоза, немов закам’яніла, Закрила двері, прилягла. Сопіла поруч дітвора І хліба уві сні просила…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
