“Державною мовою в Україні є українська мова”. КУ, ст. 10 · с. 12сторінка оригіналу ↗
З РОДУ БІЛОУСІВ… По той бік мовленого слова: Збірник статей / Упо& рядник Григорій Білоус. — Черкаси, 2006. — 360 с.
Слово Просвіти, №26 за 2007 рік
Євген БАРАН, м. Івано-Франківськ
Перед нами збірник літературно-критичних статей, упорядник якого черкаський літератор Григорій Білоус. Власне, він виступає як упорядник і автор, бо сама книжка складається з двох розділів, названих дуже просто: “Про творчість Григорія Білоуса”; “Григорій Білоус про творчість”. Можна було б закинути деяку спрощеність назв розділів, однак це нічого не змінює в композиційній повноті книжки. Єдине, що, можливо, не варто було самому Григорієві Білоусу виступати упорядником матеріалів про свою творчість, хоча, з іншого боку, — хто краще знає свою творчість, як не автор. Є тут ще одна об’єктивна причина. Григорій Білоус на порозі свого сімдесятиріччя, однак, є малознаним для широкого кола читачів. І проблема не в авторові, — тут якраз усе нормально, — проблема у нашому знанні, власне, незнанні української літератури. Я люблю повторювати фразу Гессе про те, що відомість чи невідомість будьякого письменника є метафізичною. Себто, найвідоміший письменник водночас незнаний, і найнезнаніший — відомий. Такий парадокс життя і літератури. Що ж до Григорія Білоуса, то він талановитий поет-лірик, у його доробку дві поетичні збірки “Зоряний колодязь” (1971) і “Терноцвіт” (1999), чудовий прозаїк (книжка прози “Рудоман”, 1992) і ліро-епік (книжка віршів і поем про Григорія Сковороду, Тараса Шевченка і Василя Стуса “Провидці правди і свободи”, 2004). До речі, за поему про Г. Сковороду “Вогонь у камені” поет відзначений міжнародною літературною премією ім. Г. Сковороди. Але найвідоміша його книжка — “Слова, слова, спасіте наші душі: вибрані сторінки листування з друзями” (Київ, 2004), про яку Шевченківський лавреат Василь Захарченко сказав: “Це гімн листові, листуванню. Дай Боже почути нам цей гімн і оцінити неперебутнє значення листування в нашому життя й у житті наступних поколінь. Адже написаний сьогодні лист конкретному адресатові — це водночас, користуючись висловом Юрія Яновським, і лист у вічність”. А ще важливо, що Григорій Білоус (про його керування Черкаською письменницькою організацією, яку він очолює з 1999 року, лише обмовлюся) походить із роду, відомого своїми культурними і національними традиціями: його рідний стрий — поет і перекладач, Шевченківський лавреат Дмитро Білоус, ще два стриї залишили помітний слід у науковій і журналістській діяльності, Олекса — доктор філософських наук, а Микола був редактором всесоюзної військової газети. У першій частині книжки якраз і розповідається про особливості життєвого і творчого шляху письменника. Серед авторів знаходимо Анатолія Мокренка, Володимира Поліщука, Олексія Неживого, Василя Захарченка, Василя Стефака, Григорія Лютого, Миколу Гриценка, Івана Дробного та інших. Навіть видрукувана студентська дипломна робота, присвячена творчості Г. Білоуса (Віта Новик “Ідейно-художній аналіз поезії Г. Білоуса”). Її доцільність теж викликає сумнів, хоча для повноти уявлення про творчість Г. Білоуса така публікація корисна. У другій частині подано різноманітні матеріали Григорія Білоуса (статті, виступи, рецензії, відгуки, автокоментарі тощо). Серед найцікавіших треба відзначити “Україно, колиско моя!” (про Дмитра Білоуса), “Дух його був зранений, мов лебідь…” (про Василя Симоненка), “Рокований вересень: Роздуми про життя і творчість Василя Стуса”, “Засвіти свою зорю: післямова до поеми про Г. С. Сковороду”, “Вогонь у камені: Післямова до поеми про Г. С. Сковороду”, “Поки горить свіча: Про письменника Володимира Малика”, “Про Григорія Лютого”, “Незабутній Андрій Химко”, “Ще є скарби, допоки їх шукають…” (про художника Василя Євича). Звичайно, такі збірники потрібні читачам. Вони поновому відкривають творчий світ письменника, знайомлять із його творчими пошуками, особливостями творчого стилю. Зрештою, вони відкривають самого письменника, вписують його досвід у загальноукраїнський літературний контекст. У цьому сенсі збірник статей “По той бік мовленого слова” вияскравлює самобутній літературний талант, чия творчість є свідченням високої вимогливості й відповідальності перед мовленим словом.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
