“Виборцям гарантується вільне волевиявлення”. Конституція України, ст. 71 · с. 2сторінка оригіналу ↗
ПСИХОАНАЛІЗ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЙСНОСТІ
Слово Просвіти, №26 за 2007 рік
Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ
Політичні гумористи пропонують геть переписати Конституцію, очевидно, маючи в кишені ще дотепніший варіант, аніж конституційна реформа Мороза. Хто перепише? У касту переписувачів нових людей не допустять. Одні з великими сподіваннями чекатимуть нової Конституції, а в цей момент інші вписуватимуть в її проект пункти про другу державну мову, фактичне позбавлення Президента залишків повноважень і знищення центральної влади з допомогою так званої реформи самоврядування і перевіреного гасла “Вся влада Радам!” А для когось — це нагода непомітно опустити перехідні положення стосовно виводу російського флоту з Севастополя чи увіковічнення іншого універсальному символу колонізації українців. Час, небезпечний політичними сюрпризами та ініціативами досвідчених фарисеїв. Психоаналіз цього моменту дуже простий. Ми були свідками того, як різні політики і майданні маси українського суспільства абсолютно по-різному тлумачили укази Президента і Конституцію. Дехто з добрими намірами чи з лукавством каже, що треба змінювати всю правову базу державності. Цей шлях докорінних змін правових текстів абсолютно хибний і є дорогою до пекла чи то пак до української “руїни”. Текст Основного Закону справді не витримав польових випробувань в умовах політичної кризи з двох причин: Конституцію нерозумно змінено, її статті розуміють, напевно, не більше п’яти відсотків населення. Діагноз очевидний — нація ще не відновила традицій національної державності й на цьому етапі спроможна сприйняти лише простий і однозначний текст Основного Закону. Великий гріх політиків у тому, що вони нахабно використовують цей слабкий моменту житті власного народу для нагромадження надбагатств і захоплення абсолютної влади. Деякі навіть не проти запродати національні інтереси іншим державам, вважаючи народ нездатним свідомо скористатися власним конституційним правом. Абсолютно помилкова поведінка політиків, наближених до народу, досі будувалася на ілюзії, ніби мудрий і сильний народ самотужки здатен подолати інформаційне бомбування сучасних фарисеїв і навести лад у державі волею єдиного джерела влади точно за Конституцією. Діагноз другий — лише політичними способами наблизити народ до життя за Конституцією і запровадження верховенства права нереально, адже суспільство інформаційно подолане, нервово виснажене і ще не готове до складної і нової ролі суспільства громадянського. За існуючої виборчої і політичної систем не може бути навіть авторитетної політичної сили з такою місією. Є непогана ідея створити національну авторитетну недержавну комісію із спрощення і однозначного прочитання Конституції. В цій комісії не повинно бути фахових правників. З часом, коли органічний, близький народові правовий державотворчий процес дасть позитив, він увійде в українську традицію і наступне ускладнення правничих формул у сфері державного будівництва вже ніхто не зможе використовувати як страшну інформаційну зброю проти українців. Україні потрібна особлива Конституція, із засобами запобігання розвалу держави на взірець правил безпеки на атомних станціях. Тобто прості зрозумілі правила й персональна відповідальність влади. Колективна відповідальність типового українського парламенту для народу, який ще не засвоїв правил демократії і законів світового змагання націй, — це постійна небезпека кризи політики й державного будівництва. Усе вирішуватиметься не 30 вересня, а на короткому відтинкові часу до цієї дати, яку вже ніхто не змінить, хоча може статися непередбачуване.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
