“Його не всі приймають як життєвий вибір, навіть ті, хто тут народився”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
ВЕРХОВИНСЬКІ ЕТЮДИ
Слово Просвіти, №26 за 2008 рік
Міжнародний пленер українських художників та фотохудожників із закордону “Серце Європи”, присвячений Міжнародному Дню захисту дітей, відбувся на початку червня у закарпатському селі Вишка. Він продовжує широкомасштабний культурно-суспільний проект “Центр Європи”, який започаткувало ВГО “Українська взаємодопомога” і реалізується за підтримки Міністерства закордонних справ України. Апробація ідеї проекту як естафети культур народів Карпато-Балканського реґіону під символічною назвою “Свято Центру Європи” відбулося 2002 року в Києві та Закарпатті за участю Товариства “Україна—Світ” та за підтримки МЗС України і посольств європейських держав. Нинішня акція проекту суголосна Указу Президента України “Про проведення у 2008 р. Року Міжкультурного діалогу в Україні”. На Закарпаття приїхали митці з України, Словаччини, Молдови й Придністров’я, Австрії. Координатори пленеру: автор проекту Олександер Шокало — голова ВГО “Українська взаємодопомога” і МГОУ “Четверта хвиля” та Володимир Ньорба, голова Закарпатських відділень ВГО “Українська взаємодопомога” і Товариство “Україна—Світ”. Пленер відбувся за підтримки Міністерства закордонних справ України, Закарпатської обласної держадміністрації, МГОУ “Четверта хвиля”, обласного управління освіти і науки.
Галина Гороховська і Олександер Шокало щику фіолетова петунія, пахло димком від багаття, двоє собак, мов із графічною доцільністю підібрані, — дуже білий і дуже чорний, не підпускали чужих, але одразу стали лагідними ласунами для “своїх” — усього гурту художників. Ті, хто приїхав з українських міст та з інших країн Європи, відчували смак і тяглість часу, що набирав тут обрису дитинної домашності: схід сонця, яскравий, як вулканічне виверження чи зародження світу, пташиний щебет на всі музичні діапазони, скрип гойдалки, близькі громи, що обходили колом гірську чашу, і ще ближчі, зовсім над сусіднім садом, веселки після дощу. Шовково-рудий котик під кінець пленеру став справжнім мисливцем і спіймав першу в житті мишку. А до того проходив студії, нашорошуючи вуха на шурхіт паперу і переймаючи лапкою рухливі пензлі на полотні. Та не тільки зовнішній антураж налаштовував на відкриття затлумленого в собі почуття, що все-таки “кращої, кращої в світі нема”, як своя Україна. А розкривалося це в
Художник Л. Радько розмовах за пізнім вечірнім чаєм, який настоювався травами над тим самим димком багаття, де Василь Гапак і Регіна Юріївна Тарасенко готували нам обіди. Її син, господар садиби Іван Іванович Тарасенко, романтик та інтелектуал, а ще невтомний трудівник, за рік звів красивий будинок, подбавши про всі європейські зручності й естетику затишку, та ще й ризикнув запросити туди перший великий гурт гостей — художників (із баночками фарб, етюдниками, планшетами, різні тобі картонки, скабки, розчинники та лаки — не для покоїв). Іван Тарасенко, сам помандрувавши Європою, переконаний, що ми маємо набагато розкішніший природний і етнографічний ареал, який так цінують в туристичній галузі — це ще не уніфі-
Гірська перспектива
На етюдах у Вишці ковані цивілізацією реґіони, де збережено автентику архітектури і побуту, а також заповідні природні зони. У Вишці, як і в кількох найближчих селах, ще збереглися дерев’яні храми XVI—XVII століть, будинки, архітектура яких характерна для цього реґіону. А про пленер він сказав, що крім нагоди побачити, як твориться мистецтво, суттєво, що такі акції працюють на рівень культури середовища, що так важливо для мешканців “депресивних” сіл. Ці схили, вкриті різнотрав’ям, не скупо наділені пасовищами і садами довкола садиб, але й ґрунтами, на яких треба гарувати та долати гони не лише у гори чи до лісу, а й до крамниці або до церкви. Тож ми не зустріли в селі надміру тлустих, швидше сказати б, старше покоління було сухорлявим і “ворушким”, та й великих статків не бачилося у тих дворах. Заможна публіка, яка приїздить сюди взимку на лижні траси, дає змогу заробити місцевим на цьому туризмі й подає приклад молодшому поколінню,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
