Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Людям із комплексом малоросійства не місце у владі”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

ПОГЛЯД

Слово Просвіти, №26 за 2008 рік

Володимир ФЕРЕНЦ, м. Івано-Франківськ Інколи замість довгих досліджень, статистики і традиційних “круглих столів” штатних інтелектуальних еліт для діагнозу достатньо однієї події. Для когось такою подією стало присвоєння звання народного артиста України Філіппові Кіркорову. Більш нікого не дивує дивна логіка деяких рішень Президента, хоч саме він дуже багато зробив і робить для відродження осередків культури українського державництва, вшанування справжніх патріотів, пропагандистів українських національних культурних цінностей. Саме він вперше організував належне вшанування жертв Голодомору і борців за волю України. Жоден президент до нього і, напевно, після нього не зможе перевершити тих ініціатив і добрих справ для українства, які випали на долю Віктора Ющенка. Однак боляче чути про незрозумілу логіку президентського указу щодо нагородження Кіркорова. Схоже, це не просто помилка, яких набирається вже доволі багато. Все стає державною проблемою, якщо дивитися глибше. Хтось же готував те злощасне подання про нагородження, писав проект указу, хтось переконав Президента указ підписати. Хтось хитрувато представляв йому виступ на Євробаченні як громадянський подвиг, що “дуже посприяв українській євроінтеграції”, розраховуючи на те, що євроінтеграція — особлива тема для Президента. Гуртом справу зроблено, адже через постійну зайнятість Президент мусить покладатися на апарат. Віднедавна гуманітарна влада надто часто помиляється. Можливо, це результат кадрової політики попереднього очільника гуманітарного блоку, а може, й усіх разом. Щось негаразд, адже при будь-якому президенті фахова державна машина не повинна народжувати подібних проектів документів. Цілком можливо, що дехто в цьому зацікавлений. Є й об’єктивні причини. Збережено галузевий, “соціалістичний” спосіб будівництва державної влади. Стара генерація владної еліти згубності цього принципу не усвідомлює й не надає ваги формуванню гуманітарної влади як функції всієї влади, а не лише одного гуманітарного відомства. Не можна безконечно і без наслідків нехтувати гуманітарною владою заради економічних пріоритетів і тактики політичних протистоянь з огляданням на чергові вибори. Колись постане питання руба — нам потрібна державна машина без ознак мови-роду-племені-моралі чи українська Україна, про яку мріяли предки і за яку боролися сучасники. Складається враження, що бездушна, розділена на гілки і відділена від національного кореня державна машина може однаково працювати як влада незалежної держави і як маріонеткове правління колонії. Це дуже небезпечний симптом. Стає невимовно шкода старань багатьох українських патріотів, які працюють у структурах влади, а в результаті вона виявляється вельми нечутливою до проблем українців. Розв’язання цієї проблеми рівнозначне вибору: мати державу з українським обличчям і душею, або втратити національну державність. Ми побожно дивилися на українську державність і понад усе боялися її втратити. Тепер практика українського життя засвідчує парадокс — втрата державності може відбутися непомітно для загалу, хоч формально державна машина існуватиме, але працюватиме як зденаціоналізований, бездушний

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин