“Душа великого відкрита”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
ГАЛИНА КОНЬКОВА: ЧИ ВРЯТУЄМО БУДИНОК ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ «ВОРЗЕЛЬ»?
Слово Просвіти, №26 за 2008 рік
Надія КИР’ЯН Фото автора
Галина Конькова — кандидат мистецтвознавства, член Спілки композиторів і Спілки театральних діячів України, відомий музикознавець, піаністка-концертмейстер, театрознавець, лекторка, лібретистка. А ще — навдивовижу світла, чиста людина, закохана у свою справу. Про це свідчать численні захоплені відгуки її колег. Народна артистка України Леся Дичко пише: “Галина Конькова — одна з найяскравіших музикантів. Особистість її має неповторний образ, витонченість, професійну глибину і душевну теплоту: вона відчуває музику на інтуїтивному рівні. Її слово завжди точне, образне, відповідає музиці, розкриваючи її суть”. “У моїй уяві Галина Конькова — це безкінечний вулкан енергії, який випліскується на береги нашої сірої дійсності й когось обпалює, когось — окриляє, комусь дає небуденне, що запалює маленький вогник в очах, який зветься творчістю”, — ділиться враженням голова Київської організації Національної спілки композиторів України Ігор Щербаков. Галина Конькова народилася в Полтаві 1938 року, закінчила Ужгородське музичне училище, Львів-
На презентації: Галина Конькова, Ігор Щербаков, Олена Куц ську консерваторію, історико-теоретичний факультет Київської консерваторії. Працювала концертмейстером у Київській консерваторії тау філармонії, виступала з авторськими програмами на українському радіо, телебаченні, в концертних залах. Викладала у Київському театральному інституті, Київському музичному училищі, працювала у видавництві “Музична Україна”.
Вона — типовий представник “шістдесятників”, чиє мислення формували ілюзії “відлиги” часів Хрущова. Її перша стаття 1969 року, згадує російський професор, доктор мистецтвознавства Всеволод Задерацький, викликала обурення в офіційних колах Спілки композиторів України. У праці “Ті, що дивляться в майбутнє” авторка писала про нові стильові тенденції у творчості, акцентувала на нових іменах. Тоді це сприйняли як зухвалість: похвалила молодих, а лауреати, народні, які біля керма, — вони що, дивляться в минуле? Я повірила всьому, що про неї написано, коли вперше побачила цю чарівну невтомну елегантну жінку з добрим світлом в очах у Київській консерваторії на презентації п’ятої її книжки із серії “Діалоги з майстрами”: “Олена Куц. Будинок творчості композиторів — гармонія музики і природи”. Книжка з ілюстраціями Ірини Балюри вийшла друком у видавництві “Музична Україна”. Видання присвячене унікальному музично-культурному осередку, де впродовж багатьох десятиліть творили історію української музики. Головна героїня — Олена Іванівна Куц — близько півстоліття керує Будинком творчості. Вона його Берегиня, непересічна особистість, для якої “Ворзель” став невід’ємною частиною життя. Книжку складають чотири розділи, у яких діалог переривається спогадами композиторів, музикознавців, художників, поетів, які творили в цьому благословенному куточку. Чільне місце у ній посідають розділи “Спогади, спогади…”, “Веселі хвилинки Ворзеля”, “Несподіваний діалог”. Своєрідним лейтмотивом стає лаконічний розділ “Чи врятуємо ми “Ворзель”. Саме ця проблема і в інших будинках творчості митців віднедавна найболючіша. Долею Будинку найбільше переймалися промовці на презентації книжки. Ігор Щербаков схвалив її ідею і втілення. “Будинок творчості композиторів — єдиний в Україні. Нам хотілося, щоб було відображено не лише музичну творчість, а й життя багатьох музикантів. Найскладніший і найцікавіший розділ — “Діалоги з майстрами”. Тут є серйозні спогади і веселі хвилинки, порушено важливі проблеми”. Відзначаючи внесок незмінного директора Будинку творчості композиторів Олени Куц, голова Київської організації НСХУ сказав, що Олена Іванівна все життя займалася “Ворзелем”. 37 років була депутатом місцевої ради, і на його думку, крім того, що зробила вона, для Будинку більше не зроблено. Композитор Віталій Кирейко подякував за таку потрібну для нашої культури книжку, а Олені Іванівні — за збережений Будинок творчості, відомий не лише в Україні, ай за її межами. Тут свого часу відпочивали і творили композитори з Росії, Грузії, Вірменії, інших країн. Віталій Кирейко висловив сподівання, що наш уряд нарешті потурбується про “Ворзель”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
