Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Манівці є манівці. Бродити ними можна довго”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

«ХРЕЩЕННЯ ШОВІНІЗМОМ»

Слово Просвіти, №26 за 2008 рік

Петро АНТОНЕНКО Фото автора Україна відзначає 1020-річчя “хрещення Росії”. Саме так. Але спершу про сам “ювілей”. Якийсь він некруглий, кривобокий, схожий на “ювіліаду” часів Брежнєва. Навіть видано й указ нашого Президента. При обласних державних адміністраціях створено ювілейні оргкомітети. А що далі? На засіданні такого комітету в Чернігові голова обласної “Просвіти” вніс пропозицію: у рамках ювілейних заходів встановити на Троїцькому соборі дошку, де вказати, що храм споруджували на кошти гетьмана Івана Мазепи. Цілком нормальна пропозиція з огляду хоч би на звичайну людську вдячність, врешті — в дусі церковних правил. Але підняли ґвалт представники “істинно канонічної церкви”, цебто Московської. Ще б пак: Троїцький собор не просто передано цій Церкві, він — кафедральний храм Чернігівської єпархії Московського патріархату. А ця конфесія досі тримає видатного гетьмана “під анафемою”, яку накинув 300 років тому російський цар. Це красномовно свідчить про одну дивну річ, яку сформулюю як запитання: чому святкування річниці хрещення України віддано на відкуп Московській Церкві, що представляє державу та її столицю, яких на момент хрещення не існувало? Про те, хто саме взяв ювілей у свої цупкі руки, свідчить помпезно ведений Україною церковно-шоуменський хресний хід. Ідеться про так званий мистецький тур Україною, який організував Московський патріархат. Тур широко рекламувало телебачення, до нього залучили українських і російських рок-музикантів, зокрема “Братів Карамазових” і “ДДТ” з його культовим лідером Юрієм Шевчуком. Концертний тур минув уже пів-України. Зайве говорити, що все це — не просто концерти, а політично-агітаційні акції від імені й во славу “істинно канонічної” Московії й супроти “розкольників” з Києва, де, щоправда, нас усіх охрестили. Концертам у містах передує не лише телеанонс, а й потужна “артпідготовка” в місцевих медіа. Так, чернігівські газети густо рясніли, і до концерту, й після нього, численними інтерв’ю музикантів та їхнього куратора — відомого діяча російської церкви Андрія Кураєва. Шоумени прагнуть накрити нас, українську паству, з головою. Початок концерту на центральній площі Чернігова був оригінальним: керуючий Чернігівською єпархією МП єпископ Амвросій вознісся на небо. Ні, не хвилюйтеся, владика живий-здоровий, його ще не прикликано до Бога, єпископ вознісся в небо на повітряній кулі, щоб уже звідти “накрити” десницею православних, цебто окропити свято. На прес-конференції в Чернігові Юрій Шевчук, легенда російської естради й українець за походженням (як і багато інших російських легенд), сказав багато гарних, правильних слів (звісно, російською). Наприклад цитуючи Біблію: “Блаженні миротворці”, або “Усі за мир, добро, любов. Ми — один народ”. Звісно, один, адже Сибір, Соловки, ГУЛАГ були спільними. Тому й не випадково Юрій Шевчук, предки якого з Чернігівщини й Гомельщини, народився в Магадані. У криваві 30-ті Шевчуків заслано на Північ, а діда музиканта розстріляно. Тим самим режимом, тою імперією, якій посередництвом церкви тепер служить митець. …Саме в день шоу в Чернігів завітав відомий політик, голова однієї з партій. Ревище на площі — підготовка до вечірнього концерту — заважало йому, бідному, навіть давати прес-конференцію. Політик дорікнув чернігівським журналістам, мовляв, що це “у вас коїться”? І чому на площі організатори шоу встановили плакати про “хрещення Русі”, коли правильно треба писати “хрещення Київської Русі” чи “Руси-України”. Я був на тій конференції й зауважив політикові, що це не “в когось”, а “у нас”, тобто в усій Україні свідомості грошовитих підприємців-спонсорів Білоцерківський єпископат одержав найласіші земельні ділянки і збудував (або будує) шість церков, каплиць і монастир, адмінспоруди тощо. Тим часом національно свідомі громади зустрічають затятий опір у відведенні землі для будівництва своїх храмів: досі вдалося спорудити лише одну церкву Київського Патріархату — Покрова Божої Матері. Після кількарічних зволікань таку ділянку за рішенням міської ради одержала громада греко-католиків. Та коли вони прийшли освятити хрест на місці майбутнього храму, їх зустріли клірики й спровоковані ними віряни й безбожники Московського патріархату, які, порушивши заповіді Господні “любіть і ворогів своїх” та “не судіть своїх ближніх” (Луки, 6:27 — 39), оточивши хрест, не дали здійснити обряд, видерли із землі знак Божий і викрали, ув’язнивши у своїй обителі. Лише християнське смирення утримало греко-католиків від адекватної відповіді на провокації, а прибуття міліції відвернуло сутичку. Нагадаємо, що це не перший переступ білоцерківськими кліриками УПЦ=РПЦ рішень міської влади і безсилля (чи потурання?) цієї влади перед агресивним порушником. Кілька років тому колишній єпископ свавільно поставив хрест на Замковій горі, застовпивши місце для будівництва. 2000 року він вчинив самозахоплення відтинку вул. Шкільної (Маріїнського узвозу на Заріччі) під монастир. 2004 року настоятель каплиці св. Юрія за допомогою загону спецпризначення, вирубуючи садки, відбирав садиби роточан неподалік вулиць Нагірної й Комсомольської. Лише протести й непоступливість національно-демократичних організацій відвернули демонтаж пам’ятника Тарасові Шевченку й передання єпископові Соборного майдану для утворення єпископського “міста в місті”. Незважаючи на застереження органів охорони пам’яток, знищено настінний розпис художниці Є. Янкевич в церкві св. Миколая і замінено барокові бані на ній, що спотворило первісний вигляд пам’ятки історії й архітектури. До руйнування й спалення доведено ще один об’єкт — орендований, але не вико-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин