“Манівці є манівці. Бродити ними можна довго”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ЗАЯВА щодо конфесійної ситуації в Білій Церкві
Слово Просвіти, №26 за 2008 рік
Нещодавні дії священнослужителів Білоцерківського єпископату Української православної церкви московського підпорядкування вияскравили загрозу для громадянського спокою від надмірної прихильності владних структур до певної конфесії. Така у нашому місті УПЦ, що претендує на роль домінантної, тобто панівної в місті, вона намагається нав’язати владі й громаді свої правила гри. Підставою щодо цього єпископат вважає потужну матеріальну базу, набуту за останнє двадцятиріччя. Передчуваючи розпад СРСР, агонізуюча компартійна верхівка квапливо передала реанімованій Сталіним РПЦ як своїй спільниці з імперської ідеї доти перепрофільовані й руйновані храмові споруди, зокрема в Білій Церкві св. Преображенський собор і церкву св. Миколая. З постанням незалежної України і закономірного проголошення автокефальної Української Церкви наляканий відходом більшості церковних громад і втратою величезних прибутків Московський патріархат лицемірно переназвав Українською Православною Церквою свій Київський екзархат, тобто філію, таким чином перехопивши набулий популярності бренд, вводячи в оману автоматично переданих з храмами вчорашніх підпільних вірян і явних атеїстів. Цей акт вніс розкол в українське православ’я, бо далеко не все священство і миряни піддалися обману, а тому постала Українська Автокефальна Православна Церква та УПЦ Київського патріархату. УПЦ не виявила й не виявляє прихильності ні до української незалежності, ні до відродження української духовності, вперто опираючись прагненню української мови реалізувати Богом дане їй право бути мовою молитовного єднання з Господом. За потурання міської влади попередніх складів і скликань, за браком національної
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
