Гострим пером · “Дорогий Центрвиборчком, Прочитай заяву, Складену екс+пастухом Зеленого Ставу”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ВІН І НИНІ ХРУНЬ
Слово Просвіти, №26 за 2011 рік
ХТО ТАКИЙ ХРУНЬ Він настільки давній, що годі навіть визначити, коли з’явився в нашій мові. Словники тільки засвідчують, що це слово діалектне, сиріч наше рідне, галицьке. Самі ж можемо зробити висновок, що воно вродилося в ту сиву давнину, коли словотвір зводився до звуконаслідувань. Отже, коли наш предок зустрівся зі звіром, що хрунькав, то тицьнув у нього пальцем і прорік: “Хрунь”. Ніхто — хоч би як глибоко пірнав, хоч би як довго хлюпався у наукових джерелах — не зможе твердо сказати: це трапилося до чи після того, як тварину, котра хрунькала, загнали в загорожу чи, тим паче, закрили в кучу. По якомусь часі гостроокий дотепник спостеріг, що деякі люди своїми характерами, поведінкою, метою в житті мало чим різняться від істоти, котру ми тут досліджуємо, та й також почав називати їх хрунями. Час і прогрес дуже впливають на хрунів. Нові породи, гібриди, різні моди змінюють хрунів до невпізнання. Білі, чорні, руді, з довгими рилами, з куцими рийками, гостровухі й клаповухі, у сардаках, кожухах, плащах, клепанях, у шапках смушевих і в капелюхах, у портяницях і у споднях, у джинсах супермодних, у вишиванці й з краваткою, ще й ратиці ховають в капці. Та хоч би що чинили з хрунем порода і мода, його нутро завше лишається хрунівським. А ще чотириногі і двоногі хруні мають один найпривабливіший для них, найцінніший, єдиний предмет високої любови. Може, читач і сам знає. Тому ж, хто ще не здогадується, скажемо потім.
ЩО ТАКЕ ХРУНІВСТВО Хрунівство — то гейби кумівство. От поєдналося багато любих кумів, рідних тим, що родять, близьких тим, що роблять, котрі однаково діють та одним голосом піють, один предмет люблять, — ото й кумівство. Зібралося багато хрунів — двоногих, звичайно, — котрі по-хрунівськи про різне хрунькають, по-різному хрунькають, але лиш про одне, своє, хрунівському серцю найдорожче, мріють, для нього все діють, однак у найбільшому секреті тримають, — ото хрунівство. У різні історичні епохи хрунівство по-різному являлося, різною силою єдналося, по-різному ховалося, однак рано чи пізно виявлялося. Найпомітнішим воно вирискалося, коли австрійський цісар забаг побавитися демократією. Як тільки завели мову про вибори, то й почалося. Страшне й небезпечне. Пошесть. Мор заразний. То сям то там ніби порядний вуйко, ґазда гоноровий, підпанок дворовий, парубчисько здоровий слабли на хрунівство — гніздили в душах зраду і забували про громаду. По тому, як вони очима блудили, з ким компанію водили та по шинках пили, їх швидко впізнавали, як вміли, лікували, однак хруні залишалися хрунями. Бо таке заохочення перед очима мали! Хоча про нього й мовчали, та люди добре знали. І тобі, читачу, скажу, як ти ще не здогадався. Потім. А поки що хіба натякну, що предмет хрунівської любови не може бути високим, бо хрунь дивиться вгору лише тоді, як його смалять. Порода і мода міняють хрунів, а час і хрунівський апетит видозмінюють хрунівство. Колись, як хрунівство зароджувалося, було воно примітивним, стихійним і невпорядкованим. А нині! Нині воно прогресує. Організовується в партії і партійки, організації й організаційки. І так вміло видає себе за щось порядне, як бліда поганка за печерицю. От тільки одного не може змінити від зародження — хрунькає! Хрунівство — то дуже серйозна і небезпечна слабість: хрунь обкрадає душі.
ПРО ЩО ХРУНЬКАЄ ХРУНЬ Про людські клопоти й болі, про низький урожай бараболі. Про гіркенькі свої біди. Про малі статки й великі податки. Про народне й благородне. Про… Та що я тобі, шановний читачу, буду розказувати. Ти перед недавніми виборами такого наслухався! Про погані дороги та гарні на них калабані. Про те, як бідує старенька пані. Про під’їзди та переїзди. Про вулиці й будинки. Про холодну й негарячу воду, сухі труби, високі ціни й низькі доходи. Про лікарні, що не лікують, про капосну молодицю з косою, що всякий добрий поступ влади блокує. І — про любов. Велику. До тебе, читачу, до мене, до народу. Таку велику-велику-велику і дорогу-дорогу-дорогу. Мільярди від тебе й таких, як ти, забрали,
аби по слупах свою любов поналіплювати, поштові скриньки нею набити, тротуари встелити, усі вуха по радіо протуркати, очі по телевізії намозолити. Той хрунище, що сидить найвище, рохкає-гримить, що аж світ тремтить. Котрі нижче, хрунькають тихше, ті, що низенько, — зовсім тихенько. Нинішнє хрунівство цивілізоване й прогресоване. Тож сучасні хруні хрунькають на вулицях і площах, на зібраннях і прощах, у газетах і листівках, в адміністраціях і в прокламаціях, по радіо й телевізії, по інтернетах і торбинках від провізії. А ще… Нормальний чоловік навіть не погадає — не подумає, що хрунь-хрунище вигадає-придумає. Бо хрунівство — то така зараза, що з людського мозку та в одну точку усі здібності стягає відразу. І вчорашній чоловік, а нинішній хрунь про все на світі забуває, крім їсти й пити, лишень думає-- гадає, як громаду обхрунити…
ДО ЧОГО ДОХРУНЬКАВСЯ ХРУНЬ Як який хрунь. Котрий хрунькав, як соловейко — дохрунькався близенько. Котрий пер і рикав, як ведмедище — дохрунькався ще ближче. До чого? До своєї мети, до свого бога, до свого щастя. Здогадався, читачу? Якщо ні, то тепер я тобі скажу: хрунь дохрунькався до К О Р И Т А! Тож бідні довірливі й глупі тепер плачуть-завивають, журно пісеньку співають: Казав-єси: “Люблю, люблю, черевички тобі куплю”, тепер мені довелося, що ти брешеш, а я боса. Але хруням той лемент охрунів. Як своїми рилами і рийками до коритищ, корит і коритець допалися, то ніякими силами їх звідтам не відтягнеш. Хруні уже не хрунькають, а верещать. Один одного від корит відштовхують. Аби до більшого корита допасти, аби якомога довше з корита хлебтати. їм пробують нагадати: “Та ви ж іще вчора казали, що почуєте кожного”. А вони ж на те й нічого. Хіба крізь гучний хрунівський вереск почуєш якісь там балачки глупого хлопа? “Таж ви обіцяли, що вже відразу буде легше, а тепер?” Хрунище, котрий з корита наперся, рило підняв, очицями у глупого вперся, щиро здивувався: “А що мені і тим, що отут зі мною, — вказав ратицями
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
