Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Українською мовою треба розкошувати, говорити нею так, як дихати, з її допомогою відкривати світ, творити цей світ для себе в ньому”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Творити світ і себе в ньому

Слово Просвіти, №26 за 2012 рік

Фото Олександра Литвиненка Василь КЛІЧАК, письменник, директор ВЦ “Просвіта” У протиборстві з авторами та прихильниками сумнозвісного мовного законопроекту потрібно застосовувати великий масив контраргументів, багато свіжої інформації, звертати увагу на те, що мова виконує не тільки комунікативну, а й ще близько двадцяти функцій. Іноді стає соромно за деяких наших патріотів — чи то депутатів, чи громадських діячів, чи очільників партій, які, перебуваючи на ток-шоу в Шустера—Кисельова— Куликова, виступають малодоказово, не можуть дати твердої відповіді опонентам, а тому й програють у певних ситуаціях. Дивує й те, що мовне питання аналізують всі, хто завгодно, висловлюючи категоричні судження, не приймаючи жодних аргументів співрозмовників. На одній із передач у Є. Кисельова був присутній доктор політології Володимир Кулик. Незрозумілою була його поведінка: ніби й проти закону, а разом із тим вважає, що такий закон треба доопрацювати. (Емоційна Ірина Фаріон відповідно й зреагувала на це). Краще мені вдалося розпізнати цього доктора наступного тижня. Слухав радіо “Промінь”, прямий ефір із В. Куликом щодо мовного питання. Зателефонувавши на студію, запитав у нього, чи читав Фото Олександра Литвиненка Святослав ВАСИЛЬЧУК, м. Житомир В українському суспільстві не вщухають пристрасті, які спровокувало внесення на розгляд Верховної Ради України (вчергове!) українофобського антидержавного проекту закону “Про засади державної мовної політики” Колесніченка—Ківалова, та його ухвалення 5 червня в першому читанні більшістю ВР. В областях, районах, містах відбуваються пікетування органів влади, мітинги на захист державної української культури, мови, яку московські холуї хочуть знищити. І це — мову титульної нації, української держави, народу, він статтю Оксани Пахльовської “Страна рабов, страна господ” у газеті “День” (з публікацією варто ознайомитися кожному). Кулик відповів, що Пахльовську, мовляв, поважає як літературознавця, а ось із цією статтею не погоджується, особливо з тим, що мовне питання нав’язано нам іззовні, із Кремля… Як на мене, стаття О. Пахльовської — той лакмусовий папірець, який виявляє справжність намірів, домагань, істинність позиції кожного, хто береться висловлюватися публічно щодо горезвісного закону. Чи прочитали статтю О. Пахльовської депутати-опозиціонери, депутати-патріоти, чи ті, хто мріє про депутатський мандат? Чи прочитали вони публікацію Івана Ющука про Тараса Шевченка у “Слові Просвіти” (ч. 20 за 2012 р.)? Яка глибока, мудра стаття! Відповідає й на таке дражливе питання, яким маніпулюють наші недоброзичливці: чому Тарас Шевченко писав свої прозові твори російською мовою. Думайте, читайте. Беріть на озброєння. А вони (вони!) все роблять для того, щоб асимілювати українців. У київських маршрутках від молодих людей дуже часто можна почути українську мову. Це їх насторожило — як же так, “нє по понятіям”! Всюди має бути “русскій мір”, підґрунтя якого в російському перекладі Біблії, на що свого часу звернув увагу Іван Огієнко: “В книзі Естер (Есфір) 1;22 оригінал і переклади цілого світу (серед них і Острозька Біблія 1581 р.) дають: “Щоб кожен чоловік був паном у домі своєму й говорив мовою свого народу”. Це дуже важливо для поневолених народів Росії місце російський св. Синод подає так: “Да будет страх им в жилищах их…” Мета “русского міра” одна — невизнання нас за окрему націю, невизнання того, що ми від них інакші. Все інше риторика, даремна балаканина. Вони хочуть, щоб ми не тільки говорили їхньою мовою, а й мис# лили так, як вони, думали, пере# живали, любили те, що вони, вболівали за те, що вони. І якщо їхнім досягненням є те, що багато хто з громадян України говорить так, як вони, чи, краще сказати, дуже приблизно говорить, то про спільні вподобання чи вболіван# ня не йдеться. Вони не можуть збагнути прос# тісінької речі: усе, що роблять сто# совно асиміляції української на# ції, є бездумним вторгненням у сферу діянь Господа. А це непри# пустимо, це карається Творцем. Та їх це не хвилює. Валом котить прес антиукраїнської, антидер# жавної пропаганди: “Долой на# сильственную украинизацию”, “Я говорю по-русски”. Які духов# ні, культурні пріоритети хочете ви їм прищепити, отці закону? Те, що українська мова їм зовсім не потрібна в нашій державі? То підіть назустріч своїм “виборцям” ще далі — прислухайтеся до побажань більшості учнів кожного класу, бо вчитися хоче, як правило, тільки меншість, і скоротіть кількість годин із кожного предмета, або ж запровадьте як обов’язкову лишень неповну середню освіту. Навіщо дітям мучитися, та й вам легше буде ними керувати. Вони, діти, тільки подякують за це. А що скажуть батьки? А що скажуть вам ці ж діти, про яких ви так піклуєтеся, через якихось десяток років, коли вже їхні діти підуть до школи? Коли батьки не зможуть елементарно допомогти їм при підготовці домашніх завдань, бо ж постійно змінюються програми, а звучання українською то затихає, то раптом оживає залежно від налаштованості на відповідну хвилю. А які духовні цінності мають прищеплювати учителі учням? На кого їм рівнятися із такої трепетної для вас російської історії? Кожен персонаж гіперболізований, міфічний (“За всю историю России ни одного хорошего царя”. Л. Кисельов). Що культивують телесеріали? Яка мова цих фільмів? Якої культури взаємин між людьми, культури спілкування, культури поваги до своїх співвітчизників, культури поваги хлопця до дівчини навчають щоденні російські телесеріали? Кого можна виховати мовою фєні? Хіба що таких, як уболівальники російської збірної, що продемонстрували всі свої “найкращі” якості в польських містах. І якщо кажуть, що лише на раціональній основі нам не вдасться перемогти опонентів, то що ж тоді нам робити? Так, вони не слухатимуть жодного нашого аргумента. Хай не слухають. Хай краще скажуть, яку кінцеву мету ставлять перед собою. Чесно й відверто скажуть. Тоді нам буде набагато легше говорити не з ними, ні, а з багатьма обдуреними ними нашими співвітчизниками, які працюють все-таки на Україну, а не на них, дітей виховують для України, а не для них і хочуть щастя для України, а не для них. Українською мовою треба розкошувати, говорити нею так, як дихати, з її допомогою відкривати світ, творити цей світ для себе і себе в ньому.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин