“Малі чисельно народи знають більше мов, як великі нації, що звикли привласнювати для своєї мови території інших народів”. Мова єдина · с. 7сторінка оригіналу ↗
«Батьківщина, нація і мова — нероздільні!»
Слово Просвіти, №26 за 2013 рік
Нинішні так звані “антифашисти”, допінговані Партією регіонів, безумовно, назвали б рядок, винесений у заголовок, “бандєровскім”, “націоналістічєскім”, а то і “фашістскім”. Та тільки належить він не Степану Бандері чи Ірині Фаріон, а… авторові угорського національно-державного гімну Ференцу Кельчеї (1790—1838). В Угорщині до цих слів, а є вони “заповітом” Ф. Кельчеї, загальнонародно ставляться святобливо.
чав, що Україна у майбутньому стане “новою Грецією”. Саме під впливом ідеї Гердера “Про дух народу” починається національне відродження. Представники освічених кіл, зокрема і нащадки денаціоналізованої знаті повертаються до свого коріння, починають записувати фольклор, захоплюються історичними дослідженнями, пропагують літературні твори національною мовою, її кодифікують на основі розмовної, утверджують в усіх сферах життя. Подібне відбувається і в угорців, а ініціатором постає саме Ф. Казінці, нащадок давнього дворянського роду. Тим паче, що Й. Г. Гердер угорських інтелектуалів “налякав”, припустивши, що угорці “розчиняться у слов’янському морі”. Літературний спадок самого Ф. Казінці (а ще він був митцем) не занадто великий, однак він зумів провести величезну роботу з об’єднання навколо ідеї національного відродження, створивши великий патріотичний гурток інтелектуалів, до якого увійшли літератори, мовознавці, історики, представники аристократії, політичні діячі. Серед них був і автор угорського національного (нині — державного гімну) Ференц Кельчеї (1790—1838). До речі, як повідо-
Міська рада — історична будівля XVII ст.
мила наш гід-науковець (її відрекомендували нам як “пані професорку”), Ф. Кельчеї є автором чудового гасла (заповіту нащадкам), яке варто вважати основою національної ідеї будь-якого народу: “Батьківщина, нація і мова — нероздільні!”. Сучасні угорці і їхні очільники з великою шаною ставляться до цього заповіту, власне, вони є наріжним каменем державної політики. Угорський патріот Ф. Кельчеї ще у далекому минулому розвінчав новітні “теорії” “ківалових із К” про те, що в Україні мають бути “один народ та дві мови” та їхні політичні потуги направлені на державне “двоязичіє”. Сьогодні Ф. Кельчеї каже нам, українцям: “Неможливо таке, бо без мови не буде ні вашого народу, ні держави! Втратите Батьківщину!”. У результаті діяльності патріотів угорська мова була кодифікована, на ній виникла національна література. На моє запитання, який із діалектів ліг в основу сучасної літературної угорської мови, пані професорка відповіла: “Наш, себто діалект, на якому розмовляли угорці, що мешкали у північно-східній частині Угорщини, на невеличкій території, що охоплює місцевість від річки Ботар до вашої Ужанщини (що на Закарпатті)”. Тож, виявляється, аналог української Черкащини — за кількадесят кілометрів від Ужгорода! Патріоти добилися поступового зростання статусу угорської мови. З 1792 р. вона стала обов’язковою для вивчення у школах, з 1805 р. у нижній палаті парламенту було дозволено проводити дебати не лише понімецьки та латиною, а й по-угорськи. На листи, подані угорською, чиновників зобов’язували відповідати нею. Символічний злам стався в жовтні 1825 р., коли Іштван Сечені (1791— 1860) звернувся і до верхньої палати парламенту угорською мовою. До 1844 рр. угорська стала офіційною у всіх сферах життя Угорщини: суді, діловодстві, освіті, всі службовці були зобов’язані спілкуватися між собою винятково по-угорськи. Швидко перейшли на угорську мову міста з німецьким та єврейським населенням. Нині, згідно з офіційними даними, із десятимільйонного населення Угорщини 92 % — угорці, для 95 % її громадян рідною мовою є угорська. Із величезною любов’ю, ніжністю та піклуванням шанують угорці рідну мову. Ви б бачили, як натхненно декламували вірші про любов до рідної мови школярі під час прийому нашої делегації у міській раді, як представники влади з гордістю розповідали, що робиться на захист, збереження та розвиток мови. Про ставлення влади до мови свідчить цитата з промови представника міської адміністрації: “У тих, хто плекає рідну мову — покликання від Бога!” Справді, нашим сусідам щодо цього варто по-доброму позаздрити…
На прийомі у мерії
Мета функціонування Музею угорської мови — збереження та популяризація всього, що із нею пов’язане. Від фольклору, давніх рукописів, процесів становлення, словотворення (угорська, до речі, запозичила чимало слів зі слов’янських мов, зокрема із української, що засвідчує у музеї відповідний стенд) до сучасної літератури. Цей угорський досвід наводить на гадку, що варто би було і нам, українцям, запозичити його та створити подібний Музей української мови — і мабуть, найкраще у Каневі, де духовний центр усіх українців. У музеї регулярно відбуваються свята рідної мови (2011 р. парламент Угорщини визнав 12 жовтня Днем угорської мови), конкурси, найрізноманітніші виставки. Хоча заклад лише нещодавно створений, є надзвичайно популярним. Було багато відвідувачів: і дорослих, і дітей. Крокуючи по землі Шаторальяуйхея, пригадалося, що по ній колись ходив і видатний український філософ Григорій Сковорода. Добре було б, якби і це якимсь чином було відображене у місті. Хочу висловити глибоку вдячність організаторам поїздки, а насамперед — заступнику генерального консула Угорщини в Ужгороді п. Ендре Саліпскі. Подорож була дуже корисною, розширила знання про наших сусідів. Саме такі акції сприяють розвитку взаєморозуміння, добросусідства та зближенню українців та угорців, включно — із українцями та угорцями Закарпаття.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
