2 “Найближчий час покаже, якою є наша національна еліта”. Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату
Слово Просвіти, №26 за 2013 рік
Дмитро СТЕПОВИК, делегат Собору, член Секретаріяту Собору, член Вищої Церковної Ради Київського Патріархату
Згідно зі Статутом Церкви, Помісні собори скликаються щоп’ять років. Помісними вони називаються тому, що в них беруть участь представники усіх рівнів Церкви: предстоятель-патріарх, усі єпископи, архієпископи і митрополити (ієрархія); делегати від священиків, мирян, монастирів, духовних навчальних закладів: це так звана “повнота Церкви”. У період між Помісними соборами Церквою управляють предстоятель-патріарх разом зі Священним Синодом та Архієрейським Собором. Попередній Помісний Собор УПЦ КП відбувся 5 років тому — 2008 року. Як і попередні Собори, Собор 27—29 червня 2013 року підвів підсумки стану духовного окормлення у православній вірі українського народу, ширення впливу Церкви у справі морального оздоровлення суспільства, глибинного усвідомлення кожним християнином (а їх в УПЦ КП, за об’єктивною статистикою, близько 15 мільйонів душ) спасенної місії Церкви — в житті земному і житті вічному. Цим питанням була присвячена головна доповідь на Соборі — доповідь предстоятеля Церкви Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Владика Патріарх говорив також про істотний ріст Церкви у зовнішніх показниках: збіль-
Георгій ЛУК’ЯНЧУК
“Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця й Вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває весь український нарід не скласти зброю так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава”. Цей Акт проголосив 30 травня 1941 року у Львові Прем’єр Державного правління Ярослав Стецько. Акт засвідчив усьому світові і, зокрема, нацистській владі Німеччини, що український народ — зашенні числа вірників, побудові за 5 років майже 300 нових храмів Київського Патріархату, відкритті третьої Православної Богословської Академії (в Луцьку; інші вже давно діють у Києві та Львові) і духовної семінарії у Дніпропетровську, виданні сотень книг українською мовою богословського та історико-церковного змісту, підготовці освічених працівників на ниві Божій, захисті магістерських, кандидатських та докторських дисертацій із богословії й історії Церкви. Доповідь Патріарха Філарета надрукована окремим виданням на 44 сторінки. Владика завершив доповідь словами: “Зі смиренням у серці та упованням на милість Божу приступимо до здійснення накресленої програми Собору. З великої Своєї милості нехай Господь просвітить наш розум та наповнить наші серця миром і любов’ю, щоб ми звершили Його святу волю на Його славу. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!” Собор канонізував 3-х нових святих Української Церкви: князів Оскольда, Володимира Васильковича та Данила Братковського. Із співдоповіддю “Значення Хрещення Київської Руси для українського народу” виступив перший член Священного Синоду, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, який повідав багато нових фактів та аспектів Хрещення наших предків-українців 988 року і програму святкувань 1025-річчя цієї колосальної, повік незабутньої події в історії України і всієї Східної Європи. Собор вніс деякі зміни й доповнення до Статуту УПЦ КП, зокрема про впровадження посади Патріаршого Намісника та процедури й порядку виборів Патріархів у нашій Церкві в майбутньому — це статті 17—24 Статуту. При обговоренні доповіді, співдоповіді, зміні доповнень до Статуту виступило багато делегатів Собору: панували справді демократичні, товариські, християнські засади цього поважного церковного зібрання.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
