Суспільство · “Вони називають себе “антифашистами”. Але ж саме вони діють фашистськими методами”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Конституція:
Слово Просвіти, №26 за 2013 рік
У Національному інформаційному агентстві “Укрінформ” Координаційна рада Форуму “На захист української мови і державності” провела засідання круглого столу “Конституційні права українців: на свою мову, культуру, історію та церкву”. Думки з приводу Основного Закону та його значення для українського народу висловили державні та громадські діячі, депутати Верховної Ради ІІ скликання, які ухвалювали Конституцію, представники української інтелігенції. Учасники круглого столу підтримали “Звернення до українського народу”.
для такого політико-правового документа, яким є наша Конституція, назва Основний Закон навіть дещо применшує його значення. Бо в моїй уяві суспільний договір — це договір між державою і громадянським суспільством, згідно з яким держава бере на себе зобов’язання, отримуючи мандат на здійснення влади від народу. І, можливо, колись ми так і запишемо. А зараз про це треба просто говорити. Бо ясна річ, що це неоднозначно, не всі погоджуються з тим, що Конституція — це суспільний договір. Сформулювавши поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, ми зафіксували це положення. Я готовий посипати голову попелом, згадуючи формулювання статті 5 Конституції, де ми записали, що народ є носієм і джерелом влади. Це правильно, але не повно, бо народ є ще й суб’єктом влади. І очевидно, що в майбутньому ми до цього ще раз прийдемо. Народ дарує владу. І тому в моїй моделі вийшла інша кількість гілок влади. Перший рівень у нас — представницька влада, разом із місцевим самоврядуванням, яке в сумі представляє весь народ. На другому рівні — і судова, і виконавча, можливо, в майбутньому створимо атестаційну владу. Мислиться вона як така, що дає мандат чиновникам на право обіймати посаду. І там жодної політичної складової ніколи не буде. Ніякого представництва політичних партій, ці органи мусять творити тільки всеукраїнські громадські організації. Зараз така система працює щодо суддів і адвокатів, а в майбутньому, можливо, говоритимемо про те, що керівника муніципальної чи державної школи має благословити така комісія. Такий досвід є і в Канаді, і в США, інших розвинутих країнах. Це те, про що мислиться у майбутньому. Сьогодні ж ламати Конституцію не можна, бо це небезпечно для суспільства і для держави. І кілька слів про права і свободи громадян. Дуже мудрі положення закладені в нашій Конституції. 1) При ухваленні нових актів не можна звужувати існуючі права і свободи; 2) Права і свободи не є вичерпними. Тому очевидно, що нині перед нами стоять нові проблеми, які чекають свого конституційного врегулювання в майбутньому. А зараз — на рівні законів. Зокрема право на інформаційний простір, вільний від посягань на засади суспільної моралі.
Силами українських де# мократів розвінчувати во# рогів України Петро ОСАДЧУК, народний депутат України І скликання: — Ми повинні нагадати людям, які забули або не хочуть пам’ятати про те, як створювалася Конституція, і які позиції ми відстоювали у запеклій боротьбі. Саме ці позиції зараз ігнорують або ставлять під сумнів. Треба пам’ятати, що шлях до ухвалення Конституції пролягав через прийняття Декларації про державний суверенітет України. Тим, хто іронічно говорив, що, мовляв, Конституція ухвалена за одну ніч, я хочу нагадати, що проект Конституції розглядався у Верховні Раді постатейно, в дискусіях і полеміці. І кожна стаття була проголосована і прийнята. Але наші опоненти не хотіли прийняти цю Конституцію. Леонід Кучма тоді відіграв важливу роль, пригрозивши Верховній Раді указом про її розпуск, якщо не ухвалять цієї Конституції. Хочу нагадати про 10 статтю, яку сьогодні розтоптують, а то й узагалі хочуть знищити. Тоді, коли ми розглядали Конституцію у другому читанні, то схрестилися мечі протилежних сил. Саме з цієї причини було створено Комісію щодо 10 статті Конституції. Я входив до її складу і пам’ятаю, як вона працювала. У ній переважали проукраїнські, демократичні сили. Під час її роботи виникла невеличка поправка про те, що українська мова буде на всій території України, а це дуже важливо. Наші політичні противники спекулювали на цьому. Наші вороги настільки знахабніли сьогодні, що відкрито ведуть боротьбу проти України, українського народу, української демократії. Вони називають себе “антифашистами”. Але ж саме вони діють фашистськими методами! Тому ті, хто був біля джерел Конституції, і ті, хто стоїть сьогодні на цих же позиціях, українські демократи, повинні розвінчувати наших супротивників.
…Той пожне бурю В’ячеслав БІЛОУС, народний депутат України ІІ скликання: — Оцінюючи період ухвалення Конституції України, мушу сказати, що якраз депутати Верховної Ради ІІ скликання мали найбільшу легітимність. Бо обиралися голосами виборців за формулою 50 %+1. Це не тепер, коли приходять на вибори 5 тис. громадян із кількох сот тисяч, і все — обрали депутата Верховної Ради, який нібито представляє інтереси населення всього округу. Під час нашої каденції парламент, депутати ухвалювали закони, представляючи різні території. І попри все між ними була злагода. Вона досягалася важким діалогом, але домовилися і щодо кордонів, і щодо української державної мови, а також про унітарність, територіальний устрій держави, герб, гімн тощо. Це не прості питання, бо за кожну
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
