Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Слово не зраджує тебе, якщо до нього · ставитися чесно”. · Пряма мова 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗

Іван КОКУЦА:

Слово Просвіти, №26 за 2017 рік

— Іване, твої книжки — не для широкого загалу. Це тебе не бентежить? — Вибравши свою дорогу, для когось незрозумілу, літературнозбоченську, я від цього кайфую. Коли я підняв слово і взяв собі на груди, на горизонті з’явилося місце, де воно було б доречне. Зараз я йду з цим словом, не присідаючи. Пройшов школу соціалістичного реалізму і вдячний йому, бо усвідомив: так писати не потрібно. Зрештою, література не обмежується лише словом. Слово — це цеглина. Мають бути ще якісь компоненти. У повісті “Втопила корба відро” намагався “підняти” тему Голодомору. “Здається, час обірвав усі ґудзики на сорочці людської душі. Розхристана і змучена. Чи зможе вона далі терпіти випробування, заготовлені для неї?” Страшні речі відбуваються не лише всередині країни. Те, що стосується людини, трансформується на все. Коли у повісті вмирає сім’я на очах у ніжного і пишного сонця, без дощу плачуть вікна, росте трава, без вітру над річкою хиляться верби. Неспроста. І корба, хоче того чи ні, топить відро через те, що нікому прийти до криниці напитися води. Безвихідь. Здається, ми пройшли такі випробування, що вистачило б уроків на десяток народів. Ні, не навчило. Деградація нації — ось що мені болить найбільше, і про що намагаюсь говорити, волати на весь світ вустами своїх героїв, їхніми вчинками. Все тіло мого народу покрите татуюваннями брехні, корупції, підлості й чванства. Але це татуювання вміло обгорнуте прапором. Його потрібно зірвати з цього тіла. — Чи є якісь герої, негідні вчинки яких ти виправдовуєш? — Моя любов до моїх героїв — у їхніх діях. У моїх творах немає негативних героїв, зрештою, як не існує для мене у житті негативних людей. Кожен приходить на цю землю з певною місією і виконує її так, як вважає за потрібне. На прикладі молодого каштанчика, який стає волоцюгою Парижем, а потім геніальним, всесвітньо відомим художником, я продемонстрував, як можна самотужки зліпити своє щастя, а потім підняти його й понести. Він так багато наробив лиха, що, здавалося, відбілити його практично неможливо. Він не бачив попереду мети, але став навшпиньки і побачив дорогу. Дорога до мети показала найкращі його якості. І життя набрало нового змісту. — Ти вважаєш, що іноді 1,5—2 сантиметри достатньо, щоб побачити світ і знайти своє щастя? — Переконаний у цьому. Щастя — це те, чим наповнюється твій світ. І я так само щасливий, що “підняв” цю тему, виплеснув назовні те, що жило у мені, боліло, що носив у собі багато років. Сонце світить, підганяє тебе до життя: живи, живи! І раптом одна деталь затьмарює небо, перевертає світ і твою свідомість. І ти розумієш, що не тією дорогою пішов, не тих вибрав у подорожні. Одна дрібна деталь перекроює все життя! — Прототипом головного героя повісті “Молоко від дикого півня” став твій батько, чи не так? Колись ти розповідав як він зірвав із себе квітку молодого, кинув об землю — і все. Як кажуть у вас на Він­ниччині, “по биндах і по весіл-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин