Культура без провінції · “Пропагувати українське слово, українську книгу, аз ним — український дух”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Несподіваний талант
Слово Просвіти, №26 за 2017 рік
62-річний Микола Фесюк із села Острожець, що в Млинівському районі, працював трактористом, потім у художньо-оформлювальному комбінаті, опісля машиністом екскаватора. Робота була настільки виснажливою, що про творчість навіть не думалося. Але варто було одного разу взятися за пензель і покласти кілька мазків на полотно, як він відчув, що Бог дав йому ще й хист до малювання. Наразі у творчому доробку художника понад 100 робіт, половина з яких припадає на останніх два роки. А своєрідним духовним мірилом митця стала його персональна виставка, вперше представлена в Дубенському замку.
Журі конкурсу імені Григорія Чубая “Молодий голос” — голова Радивилівської райради Володимир Кондик, донька Григорія Чубая Соломія, письменниця з Радивилова Галина Гнатюк з переможцями конкурсу Богданою Чучман, Вікторією Нідзельською та Анастасією Невинною здобула 11-річна Богдана Чучман із села Опарипси. Її ровесниця Анастасія Невинна із села Михайлівка та 14-річна Вікторія Нідзельська з Радивилова посіли призові місця і були відзначені нагородами, які отримали з рук доньки Григорія Чубая Соломії. Григорій Чубай — родом із Радивилівського району. Він, автор відомих творів “Вертеп”, “Плач Єремії”, “П’ятикнижжя”, зазнав репресій від радянської влади за українську національну позицію, через що і пішов із життя. Наразі в тій хатині, де 1949 року народився поет, планують відкрити музей, присвячений його життєвому та творчому шляху. Саме цю ініціативу оприлюднила на святі книги донька Григорія Чубая. Одним із заходів “Часу читати” став круглий стіл “Як зробити маленькі містечка читаючи-ми” за участю бібліотекарів, письменників, читачів.
Дітям організатори запропонували колективне читання казок, оповідань, віршів, перегляд фільмів за творами українських письменників, зустрічі з авторами. Слово гарно поєдналося з народним ремеслом, представленим майстер-класами, один з яких організували ткалі ГО “Центр дослідження і відродження Волині”. Вони також влаштували цікаву виставку відновлених зразків українського одягу та старовинних предметів побуту рідного краю. Перше свято книги “Час читати” у Радивилові відбулося п’ять років тому. Наразі воно відновилося. А надалі, як зазначила одна з його ініціаторів та натхненників поетеса Галина Гнатюк, планується зробити “Час читати” традиційним. Свято й надалі активно пропагуватиме українське слово, українську книгу, а з ними – й український дух.
На ній – 60 картин, різних за змістом і формою виконання. Але жодне полотно не залишає байдужим людську душу. Адже його картини легкі у сприйнятті, не переобтяжені метафоричними образами, хоч у кожному зображенні обов’язково є підтекст. Ще один творчий козир Миколи Фесюка — левову частину творів художника присвячена саме рідному краю. Так міркували шанувальники творчості художника, які прийшли на презентацію його виставки. А ще підтримати творчий зачин митця приїхали до Дубна його земляки з Острожця: відомі активісти Олег Пархомей та Петро Прибиш, хореографічний колектив “Фрідом”, співачки Катерина Пархомей та Наталія Возняк, гурт родичів і друзів… Як зазначив директор Державного історико-культурного заповідника м. Дубна Леонід Кічатий, виставка Миколи Фесюка справила в замку справжній фурор. Річ у тім, що острожецький художник за сприяння народного депутата України Олександра Дехтярчука презентував для Дубенського замку одну зі своїх найновіших яскравих робіт. На ній – реалії сучасної України, безкомпромісна боротьба російського орла та українського сокола. Перемагає сокіл, бо він на своїй Богом даній землі захищає рідну Матір... На презентації виставки також був знаний в Україні мистецтвознавець, художник, викладач Микола Василенко. Коли бачиш глибинність образів на полотнах Миколи Фесюка, складається враження, що автор – професійний митець, добре навчений художніми школами. Але Микола – звичайний селянин (родом із села Пісників Млинівського району), здавна, як сам каже, був прив’язаний тракторною лопатою до землі. До того ж, коли навчався в школі, то з малювання мав “трійку”. Не вельми сприймали перші Миколині малярські твори і в його родині, у якій не було художників. Після того, як Микола зробив копію малюнка із журналу “Перець”, брат дорікнув “копіювальнику”, що, мовляв, так малювати кожен може, а от ти сотвори щось власноруч… Сотворив. У той же день. На що брат відреагував уже по-іншому, сказавши, що з Миколи може поважний художник вийти. Жартував, звичайно, однак із роками ці слова збулися… Не все йому дається легко. Іноді не було за що купити фарби та інші аксесуари для малювання. І ще більшої значимості набуває жертовність, яку виявляє художник до тих, хто нині захищає Україну. Наприклад, виручені кошти від продажу картини “Голий світ”, на якій голий козак на “чайці” під вітрилом прямує в Україну, щоб її захистити (виникає асоціація з війною на Сході України та з відданими вояками, які на початку путінської агресії захищали Україну без належної зброї та амуніції), художник віддав на порятунок пораненого в АТО бійця. Того, у якого залишися старенька немічна мати, а сам він від вибуху залишився без ніг... У Миколи Фесюка є чимало картин, присвячених війні на Сході України, трагічна картина про події Другої світової війни, коли в Острожці фашисти розстріляли три сотні мирних мешканців. А в майбутньому острозький художник планує написати найсвітліше своє полотно, без жодної сумної нотки. Картина має бути про справжній мир в Україні. З цією мрією нині живе і творить Микола Фесюк.
Матеріали підготував Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська область
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
