З роси й води! · “До свого 55-річчя підготував шанувальникам щедрий дарунок — понад тридцять пісень”. 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Барви пісенної палітри подарував глядачам заслужений артист України Іван Дерда у свій «відмінний» день народження
Слово Просвіти, №26 за 2018 рік
Валентина МАЦЕРУК, заслужений журналіст України, член правління Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, м. Чернівці
Йти до людей, дарувати їм не просто пісню — мелодію і слово, а настрій, почуття, зблиски життя, забарвлені в червоні й чорні кольори, і врешті, хоч як пафосно це звучить, часточку свого серця — місія артиста. Її сповна, щедро й відповідально виконує Іван Дерда. Такий висновок може зробити кожен, хто стежив за його творчістю, не раз бував на концертах, де він, володар оксамитового баритона, виконував класичні твори, де презентував свої перші композиторські спроби, омузичуючи поезію класиків української літератури — Івана Франка, Тараса Шевченка, сучасних поетів, зокрема й буковинських. I хто цього разу прийшов до чернівецької філармонії на його авторський концерт “Пісне моя, моя богине”. До свого 55-річчя він підготував шанувальникам щедрий дарунок — понад тридцять пісень, створених на вірші земляків-сучасників і тих, хто залишився в нашій історії, може, дещо призабутий, але, безумовно, вартий того, аби бути очищеним від пилу забуття. З огляду на це Іван Дерда заслуговує щирої подяки за добір поезії, яку поклав на музику. Цілком очевидно, що вони зачепили ліричну струну його душі, а відтак, у вдалому музичному обрамленні, — і струни глядачів у залі. Це і “Черешня, скупана росою...” на слова Корнила Ластівки, і “Буковинська серенада” на вірш Івана Діброви, і “Ти чудова, як вечір весною” — поезія Дмитра Загула. Не кажучи вже про знамениту лірику Івана Франка. Не випадковий був вибір композитора з-посеред поезій відомих буковинських поетів — незабутніх Володимира Михайловського та Віталія Колодія, а також Богдана Мельничука, Бориса Бунчука, Мирослава Лазарука, Василя Васкана, Тамари Севернюк, Василя Фесюка — у них подих романтики, вальс почуттів, танго пристрасті... Власне, така палітра поетичних рядків спонукала Дерду-композитора до добору музичної палітри: глядачів то огортали хвилі вальсу, то хвилювали ритми танго, то гойдала ніжність романсу, а то запалювало кров жартівливе освідчення в коханні на кшталт народних пісень. Не міг обминути Іван Дерда й патріотичної тематики, передусім творчості Буковинського Соловія Юрія Федьковича. Звучала й пісня на слова Івана Бажанського. Вечірнім затишком повіяло від мелодії й поезії Ліни Костенко, лунала і сумна елегія життя на вірш Дмитра Павличка, прозвучало освячення в любові до рідного міста — в “дуеті” з Василем Бабухом. Особливо зворушливими були заспів і фінал концерту. На початку пролунала буковинська народна пісня “Край села стоїть хатина”, яку Іван Дерда вперше почув від своєї мами Веронії (на жаль, вона, як і батько артиста, уже спостерігає за успіхами сина з небес), у виконанні академічного хору “Чернівці” під керуванням Надії Селезньової (концертмейстер Лілія Холоменюк, аранжування Івана Дерди). А на завершення дійства артист піснею “Моя богине” (вірш Віталія Iващенка) привселюдно освідчився своїй дружині Лідії. Подружжя разом уже понад 30 років, виховали трьох гарних, здібних дітей. I підтвердження цього — участь у концерті молодшої доньки Святослави, яка вже не раз успішно виступала на сцені, не тільки чернівецькій, перемагала у пісенних конкурсах і фестивалях, нині є асистентом кафедри музики ЧНУ, та юного Івана Дерди-молодшого, який має музичну освіту, грає на гітарі й пише музику. Успіх концерту ювіляр розділяє з концертмейстером, лауреатом літературномистецької премії імені С. Воробкевича, завідувачем кафедри музики, доцентом Вадимом Лісовим. Крім того, в концерті взяли участь хор Заслуженого академічного буковинського ансамблю пісні і танцю ім. А. Кушніренка, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів, соліст обласної філармонії Віталій Соболєв (концертмейстер Євгенія Нестеренко), лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів ансамбль “Буковиночка” (керівник — доцент кафедри музики ЧНУ Ярина Вишпінська) та ВІА “Карпати” (керівник — Василь Ткач), оркестр духових інструментів “Буковина” під керівництвом Георгія Новаковського. Було багато квітів і вітань — від земляків Заставнівщини, громадських організацій, представників влади. До відзнак артиста (а він — лауреат багатьох конкурсів і фестивалів, обласних літературномистецьких премій ім. Сидора Воробкевича, Івана Бажанського, Дмитра Загула, кавалер орденів “Христа Спасителя”, архистратига Михаїла, князя Володимира III ступеня”, медалей “Будівничий України”, “За жертовність і любов до України”) додалися почесні відзнаки — Благословенна Грамота Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, медалі “За заслуги перед Буковиною”, “На славу Буковини”. I не раз прозвучало зі сцени обласної філармонії: Іван Дерда вже давно має народне визнання, не вистачає тільки офіційного звання “Народний”. А в народі підтвердять: Іван Михайлович, уродженець Горошівців, заслуговує доброго слова не тільки за його концертну, композиторську, викладацьку діяльність, а й за патріотичну позицію. Він — активний просвітянин, заступник голови обласного об’єднання “Просвіти”, пропагує українську пісню в закордонних гастролях. Окрема ж подяка артистові — за мистецький десант на схід України, де гаряче, де українська пісня, українське слово — на вагу золота. “Дякуємо Вам за підтримку. Ваша допомога та Ваш патріотизм дає нам віру і надію в те, що наш народ з нами і спонукає воювати ще краще... для захисту суверенітету та територіальної цілісності України”, — написано в листіподяці командування та особового складу 4-го гаубично-артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади. Ці слова на ювілейному концерті не звучали. Але вони — часточка життя Івана Дерди. А при особливій життєвій даті кожен звітує собі про пережите. І передусім сам виставляє собі оцінку. Як приємно, коли та оцінка — “відмінно”.
Будьмо разом! П ЕРЕДПЛАТА—2018 П ЕРЕДПЛАТА—2018 Нині триває передплата на 2018 рік Нині триває передплата на 2018 рік
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
