Національна еліта · “Філософію цього фільму можна узагальнити як БОГ СВОЄ БЕРЕЖЕ”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Кобзаря вшановано, дипломи вручено
Слово Просвіти, №26 за 2021 рік
Тетяна ТЕРЕЩЕНКО
Напередодні Святої Трійці на території Шевченківського національного заповідника в Каневі на Черкащині відбулися традиційні урочистості, які відроджує Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд Тараса Шевченка, очолюваний прапраонукою Кобзаря по сестрі Катерині Людмилою Красицькою, – поминання Тараса Шевченка.
Знаменитою частиною урочистого дійства є щорічне, ось уже понад 25 років, нагородження дипломами лавреатів Фонду Тараса Шевченка представників України та одного представника із закордону. Усіх лавреатів об’єднує їхня подвижницька праця на ниві культури, освіти, літератури, спрямована на поширення в Україні і світі ідей і спадщини Тараса Шевченка. Як відомо, лавреатами Фонду Тараса Шевченка “В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля” 2021 року стали: Вахтанг Кіпіані, журналіст, історик; Олекса Різників, поет; Зінаїда Тарахан-Береза, відома шевченкознавиця; Аскольд Мельничук, американський письменник українського походження, який не зміг прилетіти зі США. Він доручив бути своєю уповноваженою заступниці президента Фонду Т. Шевченка Тетяні Конончук, отримати його диплом та виголосити слово: “Я хотів би подякувати Людмилі Красицькій, Тетяні Конончук та всім, хто бере участь в Українському благодійному культурному фонді імені Тараса Шевченка, за це визнання. Жоден письменник, гідний цього імені, не пише в гонорі до почестей, але всі прагнуть бути почутими, і я хочу висловити свою вдячність. Спілкування з Фондом Шевченка має для мене особливе значення. Хоча я народився в Америці і вважаю себе американським письменником, моєю першою мовою була українська. Мої батьки, Едвард Мельничук та Олена Софія Загайкевич-Мельничук, наполегливо прагнули того, щоб їхні діти знали про минуле свого народу. В результаті, задовго до того, як я почув імена Волта Вітмена, Емілі Дікінсон чи Ральфа Уолдо Емерсона, я був знайомий із творчістю Тараса Шевченка, Лесі Українки та Григорія Сковороди. Моє знайомство з Шевченком було особливо ґрунтовним, оскільки моя мати, яка колись сама прагнула бути поетесою, шанувала Шевченка понад усіх. Кількатомне видання його творів займало кращу частину полиці в нашій вітальні. Мати завжди цитувала його і наполягала на тому, щоб я запам’ятовував його вірші, що я й робив, хоча не завжди охоче. “Учітеся, брати мої, / Думайте, читайте. / І чужого научайтесь, / І свого не цурайтесь”, – була її мантра.
“Шевченківські концерти” – явище, яке відбувалося в тисячах громад по всій земній кулі, в тому числі і в місті Елізабет, штат Нью-Джерсі, де 1961 року, одного вечора в неділю, коли мені не було ще повних семи років, я стояв на сцені перед кількома сотнями емігрантів та біженців і читав “Посланіє”. У цьому віці я, звичайно, не зрозумів ані слова з того, що говорив. Проте вже тоді я відчував, що вірш адресований мені. Зрештою, це було написано “для мертвих, живих і ненарожденних”. Шевченкове пророче бачення було безпомилковим. Він розумів містичну силу мови, чудодійну здатність слова змінювати майбутнє та формувати реальність. Тепер, через шістдесят років, я трохи краще розумію цю поему. Як письменника, мене продовжує надихати віра Шевченка в стійку силу мови. Ця віра повинна бути глибоким джерелом сили для всіх нас. Я не сумніваюся, що непохитна відданість Шевченка своїй мові та людям, серед яких він виріс, працьовитим, чесним кріпакам, які зберігали надію, незважаючи на поневолення, – що саме ця сила його любові до них, виражена в цій сильній пристрасній поемі, зрештою призвела до вашого недавнього звільнення. Його слова є основним підґрунтям того, що сьогодні Україна виступає як бастіон демократії та надії для своїх сусідів у цьому найсхіднішому куточку Європи. Мої батьки померли два роки тому. Епітафія, яку моя сестра Ганна вибрала для їхнього надгробку, – з Шевченкових “Гайдамаків”: “Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось?” Шевченко нагадав нам, які важливі слова: якби ти знав, як много важить слово – і скільки можуть зробити правильні слова! Вчитель мужності, він продовжує надихати та підтверджувати нашу віру в силу істини та у здатність слів формувати світ та осмислювати наше життя. Ось чому, хоча сьогодні я не можу бути з вами в Каневі, я схвильований і зворушений цим визнанням і вдячний вам усім за те, що дозволили моїм словам бути присутніми серед вас, так само, як слова Шевченка і надалі будуть надихати мене і мільйони інших людей по всьому світу. Дякую”. Пророчі думки й слова Кобзаря, які виникали в промовах виступаючих, у Каневі звучали по-особливому і по-особливому сприймалася їхня актуальність про побудову справедливого суспільства і благословенної України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
