Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Подія року · “Саме через літературу ми можемо знаходити те, що нас єднає”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Сторінками Книжкового Арсеналу

Слово Просвіти, №26 за 2021 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Видавництво Києво-Могилянської академії представило книжки з історії України, серед них – праці Сергія Павленка “Військо Карла ХІІ на півночі України” та “Оточення гетьмана Івана Мазепи”, Тараса Чухліба “Козаки та яничари” та “Козаки і татари”, Олега Репана “Іржа на залізі”. Видавництво “Либідь” ознайомило з виданням “Право на сміх. Антологія сатири та гумору української діаспори удвох книгах”, збірками Ліни Костенко “Скіфська Одіссея” та Уляни Кравченко “Хризантеми”. Видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА- МА-ГА” представило переклади українською мовою шедеврів світової літератури “Тарас Бульба” Миколи Гоголя, трагедій “Гамлет”, “Ромео і Джульєтта”, “Король Лір” Вільяма Шекспіра, роману “Портрет Доріана Грея” Оскара Вайльда, а також романи Юрія Щербака, Марії Матіос та твори інших сучасних українських письменників. Галерея “Білий світ” презентувала кілька збірок з творами сучасного українського мистецтва, а Довженко- Центр – “Антологію української кінокритики” у трьох томах. *** Одним із перших заходів на вуличній сцені стала організована Міністерством у справах ветеранів дискусія про роль ветеранської літератури в протидії війні Російської Федерації проти України. – Розмову про ветеранську літературу потрібно починати з таких прізвищ, як Сервантес, Ремарк, Юрій Горліс- Горський, – переконаний радник міністра у справах ветеранів Василь Павлов. – Ця література у різні часи формувала свідомість суспільства і цілих поколінь. Якщо спробувати визначити квінтесенцію ветеранської літератури, то можна використати гасло, яке минулого року стало гаслом перших спільних військових навчань військово-повітряних сил Німеччини та Ізраїлю: “Пам’ятаючи минуле, формуючи майбутнє”. Ветеранська література фактично є тим базисом, на якому ми можемо формувати історію сучасної війни. Ветеранська література називає речі своїми іменами, а ворога – ворогом. Що потужнішою буде така література, то сильніший опір ми зможемо чинити у війні, яку проти нас веде Росія. Мінветеранів виступило ініціатором літературної дискусії, ми долучилися до організації ветеранського намету на Книжковому Арсеналі. Будемо й надалі брати активну участь у заходах з пропаганди і поширення ветеранської літератури. – Політика Російської Федерації – це перекручення історії, – підкреслив заступник головного редактора журналу “Український тиждень” Юрій Лапаєв. – Робиться це різними каналами – художніми творами, кіно, науковою літературою, музикою тощо. Багато хто чув про російський фільм “Крим”, знятий у 2017 році про те, як Крим нібито повернувся додому. На його зйомки витратили 6 мільйонів доларів, офіційним замовником виступило Міністерство оборони Російської Федерації. Існує Російське історичне товариство – державна організація, яка позиціонує себе як благодійна і гуманітарна. Вона підтримує різноманітні проєкти, в тому числі культурні. Річний бюджет цієї організації 500 мільйонів доларів, це більше, ніж бюджет на рік всього Міністерства культури України. А таких організацій у Росії кілька. Ці цифри не можуть не насторожувати. У російській художній літературі стали популярними сюжети, коли люди повертаються в минуле і борються з фашизмом на території України, або навпаки – з минулого потрапляють у сучасність. Це фантастична альтернативна історія про те, як “гордые русские витязи” перемагають український фашизм під Києвом та ін. Не можна ігнорувати той факт, що така література, на жаль, знаходить свого читача. Ми повинні протиставити з нашого боку щось проти цієї “героїки”. Маємо наповнити наш простір якісною ветеранською літературою, яка подавала б об’єктивний погляд на події, що тривають в Україні з 2014 року. Якщо ми не будемо утверджувати наш погляд, нашу правду, то цю нішу дуже швидко заполонить ворог. Має бути державна підтримка української патріотичної літератури і, зокрема, такого її різновиду, як ветеранська література. Від цього виграють і суспільство, і ветерани. Авторки ВД “Букрек” Зірка Мензатюк і Галина Дацюк Єдиний погляд суспільства на події, що відбуваються навколо, сприяє консолідації громади, зменшує кількість конфліктів. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, далеко не всі громадяни розуміють, що у нас досі йде війна. Саме ветеранська література може багатьох переконати, популяризувати нашу точку зору. Для ветеранів така література – спосіб психологічної реабілітації. Думаю, що в перспективі вона могла б стати для них видавничим бізнесом. Впевнений, що ветерани можуть і мають заробляти на книжках. – Наше видавництво невелике. За два з половиною роки роботи видали не так багато – 30 книжок. Близько 20 з них – про сучасну війну, – розповіла директорка видавництва “Білка” Ірина Білоцерківська. – Називати цю літературу ветеранською насправді не зовсім коректно, бо про війну пишуть не лише ветерани, а й волонтери та професійні письменники. Про війну може писати будь-яка людина: якщо її позиція патріотична, то ці твори можуть зацікавити видавця. Коли ж говорити про власне ветеранську літературу, то вона має кілька складових: ті, хто пише тексти, хто їх видає, хто продає і просуває, а найголовніші люди в цьому процесі ті, хто ці твори читає. Мені говорили, що ми видаємо цікаві книжки, але маємо вузьку нішу читачів, то чи не варто з неї виходити? Відповідаю: “Ні, я хочу розширити цю нішу”. Для того, щоб ветеранська література зайняла достойне місце, нам потрібно не тільки більше видавати книжок. Ці книжки мають бути найвищого ґатунку в усіх жанрах, в тому числі жіночі романи й детективи. До речі, представляємо на Книжковому Арсеналі детективний роман на цю тему – “Принцип втручання” Тамари Горіха Зерня. Останнім часом для мене важливими є бібліотеки. Країна купує книжки для бібліотек, у тому числі й сільських, які формують світогляд людей. Однак переважно це переклади зарубіжних авторів. Варто ж пропагувати свою літературу і культуру. Мені здається, що саме через літературу ми можемо знаходити те, що нас єднає. Намагаюся використати будь-яку нагоду, аби донести книжки нашого видавництва до читача. – Ветеранський намет представляє близько 200 книг, всі вони різні, але їх об’єднують їхні автори, люди, які пройшли війну, – зазначив ветеран російсько-української війни, письменник Гліб Бабич. – У них є відчуття війни, що не закінчилася. Вони продовжують воювати, але вже на іншому фронті. Їхні книги – це запобіжник для тих, хто хоче переписати нашу історію. Що більше буде таких книг, то більше гарантія історичної пам’яті. Мають бути люди, які підтримуватимуть таку літературу. На жаль, на рівні окремих осіб і держави загалом такої підтримки наразі немає. У нас продовжує бути досить популярним телебачення. Але на жодному телеканалі ви не знайдете передачі, де хоча б щось говорили про ветеранську літературу. Маємо невеликий прошарок людей, які цікавляться цією літературою. Сподіваюсь, суспільство врешті почне розуміти значення таких книжок. Але на це можуть піти роки... *** Відкриваючи ювілейний Книжковий Арсенал, генеральна директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська-Люта підкреслила, що два останніх роки допомогли зрозуміти, наскільки важливо збиратися разом, бути однодумцями. Два роки велика команда, майже 100 осіб, готувала цей форум. Минулого року провели онлайн-програму для видавців. Весь цей час думали над тим, яким має бути Книжковий Арсенал у період пандемії. Головним гаслом під час підготовки були слова: “Дочекаємося Книжкового Арсеналу!”, а нове гасло: “Ми дочекалися, давайте жити далі!” Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко, переглянувши продукцію багатьох видавництв і придбавши кілька книжок, закликав усіх зробити те саме, аби не йти з Книжкового Арсеналу з порожніми руками. Висловив подяку команді, яка проводить свято книги, аби читання стало доступнішим. Побажав організаторам наснаги, а видавцям – комерційного успіху. У день відкриття Книжкового Арсеналу оголосили переможців VI конкурсу “Найкращий книжковий дизайн”. Цього разу на конкурс подали більше 200 книжок, створених українськими дизайнерами та ілюстраторами від серпня 2000 року до травня 2021- го, які не були заявлені на конкурс раніше. За словами кураторки проєкту Оксани Хмельовської, за ці роки конкурс став брендовим, як і сам Книжковий Арсенал. Його завдання – поєднувати літературу і мистецтво, зміст і естетику. Як і в минулі роки, на конкурсі представили багато прекрасних видань. Як не дивно, найкраще оформлення книг роблять саме маленькі видавництва. Гран-прі конкурсу отримала творча майстерня “Аґрафка” (Романа Романишин та Андрій Лесів) за книжку “Куди і звідки” від “Видавництва Старого Лева”. Це ж видання перемогло в номінації “Дитяча книга”. За правилами конкурсу, книжки-переможниці матимуть змогу представляти Україну на світовому конкурсі книжкового дизайну фонду “Buchkunst” та увійдуть до колекції “Найкращі книги світу”. У номінації “Книга для читання” перемогу отримало видання “Як будувати на віки. Архітектура поза часом” – видавництво “Основи”. “За культурологічне дослідження” – книжка “Польоти уві сні та наяву” (Довженко-Центр). У номінації “Візуальна книга” відзначили видання “Нарбут. Студії. Спогади. Листи” (видавництво “Родовід”). *** Великий інтерес у відвідувачів Книжкового Арсеналу викликала презентація україномовної версії книжки “Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте” за участю авторки Дайви Ульбінайте, а також самої героїні – президентки Литви у 2009–2019 роках Далі Грибаускайте. Як зазначила пані Дайва, у книзі розповідається про те, чим жила її країна всі ці роки. Також ідеться про те, які якості мають бути в кожного лідера. Книжка допоможе поглянути на президентку під новим кутом, адже тут подаються висловлювання про Далю Грибаускайте від представників НАТО і Євросоюзу. Український читач знайде розповідь про той шлях, який Литва здолала раніше, а Україна проходить тепер. – Коли приїжджаю в Україну, то люди мені дякують, а я їм завжди відповідаю: “Це Вам спасибі”, – зізналася пані президентка. – Це ви, українці, боретеся за свою країну, сидите в окопах, у вас стріляють. Коли я бачила, що ви хочете створити нову процвітаючу Україну, то мій обов’язок як керівника був вам допомогти. Якщо українці знатимуть куди йдуть і боротимуться за себе, ми завжди будемо їм допомагати. У будь-якого лідера чи в бізнесі, чи в політиці, завжди є вибір – куди і навіщо ти йдеш. Якщо політик йде на посаду для того, щоб набити собі кишені грішми, то хай краще не йде. Політика – це не спосіб збагачення, це робота зі своїми громадянами, своїми виборцями. Ця діяльність має сенс, коли ти повністю віддаєшся і жертвуєш всім для цієї мети. Якщо у вас в державі до влади приходять політики аби красти чи обманювати свій народ, або просто заробити грошей, то ви таких політиків знімайте, не дозволяйте, аби вони вас обкрадали. На сході вашої країни йде війна, люди проливають свою кров, а в Києві принаймні раніше, сиділи ті, хто грабував свій народ. Коли я, як президент, хотіла допомогти вашій країні з амуніцією, то Міністерство оборони України мені тричі відмовляло. Я змушена була звертатися безпосередньо до президента України. Відбувався саботаж, бо частина бюрократів була корумпована. Вони не хотіли приймати подарунки, бо ми контролювали, куди йде наша допомога. А потім українські бійці мені розповідали, як ці подарунки вони повинні були викуповувати. Але, що б не відбувалося, наша мета – допомагати тим людям, які борються за свою країну. Кожен керівник повинен брати вогонь на себе, приймати рішення і мати мотивацію не для себе, а для своїх людей. Це аксіома, так має бути всюди, незалежно від того, в якій країні ми живемо… Також Даля Грибаускайте відповіла на численні запитання українських читачів. На її переконання, авторитарний режим у Білорусі перетворився на диктатуру, а самопроголошений президент Лукашенко робить із країни в’язницю. Вона вважає себе щасливою людиною, бо змогла на високій посаді зробити багато для свого народу. Рідна мова і культура стали стимулом боротьби литовського народу за свою свободу і незалежність, допомагають вони і тепер. На завершення розмови Даля Грибаускайте побажала українцям перемоги в російсько-українській війні. Зізналася, що найкращим подарунком для неї стала каска, розмальована в синьо-жовті кольори, яку їй подарували ветерани цієї війни. У Києві відбувся ювілейний Х Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал”, який став помітною інтелектуальною подією, що об’єднала довкола книги різні мистецькі середовища. У книжковому ярмарку взяли участь понад 200 видавців, ілюстраторів, інституцій культури. У рамках фестивалю відбулося понад 300 подій – презентацій, дискусій, концертів, перформансів, лекцій, виставок. Презентація книжки Алли Ковтун “Сальдо великих грошей”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин