Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Звитяжна освітня, наукова та громадська діяльність ювіляра отримала високе суспільне визнання”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Служить Україні та просвітництву

Слово Просвіти, №26 за 2024 рік

У новітній історії української вищої освіти й науки помітне місце посів Федір Федорович Боєчко. Колишній ректор Черкаського державного (нині національного) університету, відомий учений-біохімік і педагог з понад 60-річним вишівським стажем, член-кореспондент НАПН України і Почесний громадянин м. Черкаси, він став справжнім взірцем служіння Україні та просвітництву. У травні знаному освітянському ветерану виповнилося 90 років від дня народження. Григорій ГОЛИШ, директор наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, доцент Становлення Федір Боєчко народився 13 травня 1934 р., його малою батьківщиною став мальовничий карпатський край Черемоша й Прута, точніше, село Семаківці, що розкинулося неподалік оспіваної народом і митцями Коломиї. Тоді цей край до приходу радянських військ у вересні 1939 р. був територіальною складовою Речі Посполитої Другої (Польща). Зростав Федір у простій селянській родині, його дитинство знівечила жорстока воєнна пора. Батько Федір Іванович повернувся з фронтів Другої світової з важкою контузією, родина Боєчків терпіла значні негаразди, пов’язані не лише з випробуваннями воєнної й повоєнної доби, а й з насильницькою радянізацією краю. Окрім Федора, у Боєчків були ще двоє молодших дітей: Василь (став доцентом Чернівецького медичного університету) та Марія. Навчався Ф. Боєчко спочатку в місцевій початковій школі, потім здобував повну загальну освіту в сусідніх селах Замулинці й Корнич, куди діставався пішки. Зпоміж усіх шкільних предметів найбільше полюбив біологію й хімію, і це, зрештою, визначило його фаховий вибір. Alma mater для майбутнього освітянського достойника став відомий в Україні та за її межами Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича. П’ять років навчання на біологічному факультеті (1952–1957 рр.) створили надійне підґрунтя для подальшого фахового поступу Ф. Боєчка. На студентські роки припадають його перші й уже тоді помітні кроки в царині дослідництва. Педагогічну діяльність Федір розпочав у 1957 р. на посаді завуча й учителя хімії та біології Козерянської школи на Буковині. Але його шкільна кар’єра тривала менше року. Перспективного працівника запросили до рідного університету для навчання в аспірантурі. Науковим керівником став сам ректор, відомий біохімік, професор К. М. Леутський, якому Боєчко завдячує багато чим у своєму науковому становленні. Не забарилися й перші успіхи молодого вченого: у 1961 р. в Київському університеті ім. Т. Шевченка він захистив кандидатську дисертацію, тема якої була пов’язана з дослідженням впливу вітамінів на обмінні процеси в організмі людини і тварин. Дисертант поєднав свою любов до біології та хімії, все своє свідоме життя він працює в галузі інтегрованої дисципліни – біохімії. Його напрацювання набули й прикладного значення, сприяючи виробленню алгоритмів зміцнення людського здоров’я. Як одного з найкращих випускників аспірантури Ф. Боєчка направили до Уманського педінституту. Саме в цьому славному історичною минувшиною місті він подолав усі щаблі вишівської кар’єри – від викладача до очільника закладу. На уманський період припадає й майже 14- річна виснажлива робота з підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук. Її він блискуче захистив в Інституті біохімії ім. О. В. Паладіна Академії наук України (1974 р.). Члени спеціалізованої вченої ради й опоненти були одностайні в тому, що розкриття Ф. Боєчком дисертаційної теми, присвяченої вивченню ролі мікроелементів у ліпідному обміні, стало науковим проривом у біохімії. В Уманському педінституті Федір Федорович ініціював створення кафедри хімії, яку очолював 15 років, започаткував роботу науково-дослідної лабораторії з біохімії, став визнаним генератором наукових ідей та лідером дослідництва. Упродовж 5 років працював проректором інституту, а з 1975 р. – його очільником. Упродовж чотирирічної ректорської каденції професор Ф. Ф. Боєчко забезпечив відкриття кількох кафедр та початок будівництва нових гуртожитків. У цьому ж місті звив і родинне гніздечко: закохався й одружився зі своєю студенткою з промовистим іменем Любов. Невдовзі Бог подарував щасливому подружжю сина й донечку. Ректор провідного вишу Черкащини У 1979 р. Федір Федорович став ректором одного з провідних обласних вишів України – Черкаського педінституту. 21 рік його ректорства в Черкасах виявився напрочуд плідним. Варто назвати лише кілька добрих справ, завдяки яким ім’я Федора Федоровича назавжди вкарбоване в історію освіти Шевченкового краю: спорудження головного, 9-поверхового навчального корпусу, кількох гуртожитків з поліпшеними умовами проживання, відкриття 10 нових спеціальностей і трьох нових факультетів, десяти кафедр, науководослідного інституту фізіології людини і тварин ім. М. Босого... Та особливою заслугою ректора стало започаткування діяльності першого і єдиного в Черкаському краї класичного університету. Черкаський виш отримав статус класичного університету в 1995 р. і з ініціативи ректора отримав ім’я Богдана Хмельницького. Спираючись на традиції вишу й попередні напрацювання, ректор ставив перед своїми колегами амбітні цілі, які спільними зусиллями зазвичай були досягнуті. Принагідно назвемо декілька найяскравіших представників зіркової команди Ф. Боєчка: проректорів О. В. Білого, В. І. Солдатова й І. І. Кукурудзу, деканів Л. М. Кляцьку, С. І. Дерія, О. І. Богатирьова, О. Г. Перехреста. Творчий доробок У 2000 р. буквально на піку визнання професор Ф. Ф. Боєчко залишив ректорську посаду й зосередився на викладацькій та науковій роботі у ранзі завідувача кафедри біохімії. Понад 65 років професор проводить активну дослідницьку діяльність, переважно в царині біохімії, а її результатом стало опублікування близько 200 праць, у тому числі понад 20 окремих видань. Найбільше Федір Федорович пишається своїми підручниками та посібниками для студентів закладів вищої освіти. Вже по три видання витримали посібники “Основи хімії полімерів” та “Біологічна хімія”, великою популярністю серед студентів користується й курс лекцій “Основи молекулярної біології” та низка практикумів з біохімії. Чимало праць написано у творчому тандемі з дружиною Любов’ю Олександрівною (працювала з чоловіком на одній кафедрі, на жаль, нині покійна). Долучився знаний освітянин і до творення методичної бази шкільного навчання. Так, у 2002 р. у співавторстві зі своїми колегами В. М. Найданом та А. К. Грабовим він видав підручник “Органічна хімія”, який був рекомендований МОН України для учнів 10–11 класів з поглибленим вивченням хімії в загальноосвітніх школах. А шкільним учителям адресовано його посібники “Білок і кормовиробництво”, “Біохімія для вчителя” та ін. Студенти завжди були в захваті від надзвичайно змістовних, глибоко аналітичних, методично бездоганних і емоційних занять, які проводив професор, котрий напрацював унікальний, завдовжки в понад шість десятиліть, педагогічний стаж. Майбутнім біологам, екологам і хімікам він викладав світоглядно важливі й практично зорієнтовані навчальні курси “Біохімія”, “Біохімія ліпідів”, “Хімія високомолекулярних сполук” та ін. Упродовж багатьох років професор Ф. Ф. Боєчко брав лася у відділі української діаспори Чернівецького обласного краєзнавчого музею, за участі авторів, упорядників, дописувачів і читачів часопису. Втішає, що серед дописувачів є юні автори. Рівненська міська “Просвіта”, яку очолює Катерина Сичик, завершила книгу про працю міського об’єднання впродовж останніх 20 років. У книжці описано вплив “Просвіти” на розвиток освіти та національно-патріотичне виховання дітей і молоді. Книжка потребує фінансової допо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин