Подія року · “Хотіла б розповісти легенду про дівчинку, яка ма) лювала кораблики і доброго дракона з Трсатського замку, що охороняє мир у рідному місті”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Бриз – це формула кисню плюс ще атом О3, або Про тих, що мандрують і пишуть
Слово Просвіти, №26 за 2024 рік
Валентина ДАВИДЕНКО, письменниця, перекладачка, художниця
Образи моїх акварелей, які я презентувала на своїй виставці в Хорватії, дивним чином розкрилися вже по приїзді додому. На одній із них дівчинка біля моря легко збігає до хвиль. Я не замислювалася, чому цей сюжет виник в акварельному живому струмочку. А ось півника поміж мальв, написаного незадовго до мандрівки, представляла як український сюжет. І була здивована, коли в Рієці побачила як знакову емблему двох півників на стіні Трсатського замку, а далі ще й бронзову скульптуру дракона з головою півня. Тільки сьогодні від неймовірної натхненниці нашої подорожі, голови УКПТ “Дніпро – Рієка” Ольги Камінської дізналася про Дракона із Трсата. Це історія про добросердечного дракона, який прихильно ставився до людей. Такі міфічні образи з головою півня та хвостом змії відомі у фольклорі Рієки, як дракони Трсат. Зазвичай у легендах злі дракони завдають страху людям, але історія Трсатського дракона інакша. Ось короткий її зміст. Дракон, який жив у печері над Трсатом, був добрим до людей, але лихим до тих, хто хотів нашкодити його місту. Щоранку він виходив з печери і оглядав прекрасне місто, яке тільки прокидалося від сну. Потім переводив погляд на морську гладінь, де найбільший його суперник – гігантський восьминіг ховався в таємничих глибинах затоки Кварнер. Якось на березі Мертвого каналу дракон побачив маленьку дівчинку, яка старанно малювала на папері кораблики, що долали морські простори. Вартовий з Трсата уважно спостерігав за поверхнею води, щоб випадково не проґавити восьминога. Його хвилювання за дитину перервав приїзд батька дівчинки. Маленька дівчинка засумувала, бо не закінчила картину, але батько пообіцяв їй, що вона зможе завершити її наступного дня. Однак цю розмову почув також восьминіг, який збагнув, що дівчинка залишиться на березі сама. Наступного ранку, коли дівчинка на березі почала домальовувати картину, хитрий восьминіг підійшов до неї і швидко схопив за ногу. Але дракон також був готовий. За мить він опинився поруч і почав рятувати маленьку дівчинку. Восьминіг несамовито намагався схопити його за крила, але при цьому випустив дитину на берег. Тільки тоді почалася боротьба двох чудовиськ не на життя, а на смерть. Дракон дихнув вогнем на гігантського восьминога, якому довелося відвести свої величезні клешні. Тоді дракон схопив його своїми гострими кігтями і закинув аж до міста Гробник, де той опинився на рибному ринку. Наступного дня дівчинка пішла в печеру, щоб подарувати малюнок дракону на знак подяки, але його там не знайшла. Трсатський рятівник полетів, коли зрозумів, що надто наблизився до людей. Батько дівчинки, щоб зберегти пам’ять про сміливця, який врятував його дочку, поставив дві бронзові статуї на Трсаті, які й сьогодні оберігають мир у Рієці. Аж тепер легенда узбережжя у Хорватії постала для мене актуально прозорою і дотичною до наших нинішніх реалій. Справжній кораблик із тих, що малювала дівчинка, чекав мене на березі у фантастично красивому замку, музеї кораблебудування, де було презентовано мою виставку із творчою поетичною імпрезою у рамках VІІІ Міжнародного мистецького фестивалю “Франкові зорі” – свято української культури у Хорватії. І хоча майже рік тому я отримала це запрошення від організаторів фестивалю Ольги і Віктора Камінських, у нинішніх реаліях не дуже плекала цю мрію. Тим дорогоціннішими стали миті, коли ми із видатною примою української і хорватської сцени
Ольгою Камінською та музикантом Віктором Камінським, які вже тривалий час успішно працюють на ниві культурної дипломатії, облаштовували на стінах зали в Ловрані мої київські акварелі, написані в минулі два роки. І мету цієї імпрези я визначила саме так: українська пора цього століття – поезія і мистецтво, створене під київським небом від місяця лютого. Пісні композитора Івана Тараненка “Лет” на мою поезію емоційно доповнили тему. Ця зустріч була музичною, як сюїта, яку (за моїм віршем) “не грають, а проживають”. Бо звучала внутрішня музика душевних відгуків і співпереживань від аудиторії, від дорогих моїх творчих друзів відомої журналістки і витонченої стилістки-письменниці Галини Дацюк, яка прочитала мої поезії, співзасновника Міжнародного мистецького фестивалю у Хорватії, українського письменника, відомого далеко в зарубіжжі, Олександра Балабка, що підготував фотодобірку давніх світлин з моєї першої художньої виставки в Українському фонді культури, молодої поетеси Вікто-
Ця зустріч була музичною, як сюїта...
рії Шевель, нарешті, неймовірно сердечних ентузіастів Ольги і Віктора Камінських. Чи важливо було для цих лагідних місцин із їх теплим бризом і чистим небом знати, як “звучить незбагненна віола під грім канонади”? Гадаю, що так. Але важливіше для нас, українців, відчути цю музику наших взаємних чуттів і спільної переконаної міці. Ми її переживали спільно від ранку у Ловрані біля пам’ятного знаку Іванові Франку “Поет і Птах”, слухаючи трепетне українське слово в поезії і прозі учасників Першого Міжнародного конкурсу українське ревю поезії і прози “Франкові зорі”! VIII Міжнародний фестиваль українського мистецтва у Рієці завершився великим концертом лавреатів у всіх номінаціях, а також аукціоном на допомогу ЗСУ. Серед творів, представлених на аукціон, були книги Олександра Балабка, лялька-мотанка народної майстрині, яку привезла поетеса Вікторія Шевель, книга - шкатулка, виготовлена майстрами – кондитерами, а також мої акварелі з персональної виставки. Дякую дорогим новим друзям, відомій письменниці і поетесі Надії Мориквас та молодій талановитій авторці Вікторії Шевель, які придбали акварелі за донати нашим захисникам! Мого півника поміж мальв та травневий дніпровський пейзаж обрав її син Іванко, який разом із мамою стали володарями Гран-прі Першого Міжнародного конкурсу українське ревю поезії і прози “Франкові зорі”! Саме ровесникам Іванка з Переяслав-Хмельницького хотіла б розповісти легенду про дівчинку, яка малювала кораблики і доброго дракона з Трсатського замку, що охороняє мир у рідному місті. Українські діти воєнної доби добре розуміють метафору таких образів і ще й наділяють їх рисами наших героїчних захисників. А завершу своєрідним скриншотом нашого спілкування із Ольгою Камінською, коли ми відкрили собі підтексти акварельних образів дівчинки на морському узбережжі та півника поміж мальв. Це саме Ольга Камінська назвала нас “ті, хто мандрують і пишуть”, що сподобалося всім. А в розмові про оживляючий адріатичний бриз розшифрувала його так: “…Бриз – це формула кисню плюс ще один атом О3 (озон)”. Я уточнила: “У випадку з Хорватією це ще плюс Камінські, які оживляють серця…”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
