Палітра “Сама природа надихає на те, щоб її увіковічнити”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Радісні, світлі картини Тетяни Артемової
Слово Просвіти, №26–27 за 2020 рік
Центр Української Культури та Мистецтва презентував виставку художниці Тетяни Артемової “З любов’ю до життя”, на якій представлено понад 60 робіт, виконаних у різних стилях і жанрах.
Мисткиня народилася на Закарпатті. Закінчила хіміко-технологічний інститут і все життя працювала за фахом у науково-дослідному інституті. Хто б міг подумати, що досягнувши пенсійного віку, можна відкрити в собі несподівані таланти?! Адже після виходу на пенсію Тетяна влітку 2014 року почала малювати. Першим її вчителем була Анна Капустіна з художньої школи “Риба”. Згодом навчалася живопису у студії народного художника України Миколи Гроха в Центральному будинку художника НСХУ. Також відшліфовувала свою майстерність в “L-Studio” та у відомого художника Асрора Мурадова. Як початківця, Тетяну Артемову в живописі цікавлять різні напрямки. Вона створює пейзажі, натюрморти, портрети. Експериментує з матеріалами й техніками. Перевагу надає пастелі, акварельному та олійному живопису. Її художні твори було представлено на благодійній виставці “Світогляд” у Малій опері, виставці “ART-Reviviscence” (“Пробудження національної ідеї”) в Українському домі, персональній виставці у Палаці ветеранів, виставці робіт учнів “L-Studio” в рамках Міжнародного фестивалю Tattoo Collection, виставці робіт учнів студії Асрора Мурадова, виставково-мистецькому проєкті “Сонячний Великдень- 2019” та ІХ Святі Новорічної Іграшки (дві останні у Центрі Української Культури та Мистецтва). – Одного разу гуляла по Подолу і зайшла на виставку до Центру Української Культури та Мистецтва, – згадує Тетяна Артемова. – Сподобалася не лише експозиція, а й атмосфера, яка панує в Центрі. Запитала, чи можу провести у них свою персональну виставку. Оскільки заходи тут планують на рік наперед, то спочатку мені запропонували взяти участь у виставково-
Наталія Гмиря закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва імені Михайла Бойчука (Київський художньо-промисловий технікум) за спеціальністю промислова реклама і графіка та поліграфічний факультет Національного технічного університету (КПІ) за спеціальністю художник-графік. Працювала у рекламних агентствах, видавництвах. Брала участь у багатьох всеукраїнських та міжнародних виставках. Також у творчому доробку мисткині персональні виставки у Центрі культури та мистецтв КПІ та Історико-краєзнавчому музеї міста Ірпінь. “Її картини, виконані у змішаній техніці (полотно, олія, декоративний матеріал), приносять в життя радість і тепло. На полотнах багато квітів: магнолія символізує самоповагу, весну, жіночу вроду; орхідея – пристрасть; піон – довге життя, благополуччя; тюльпан – витончену любов, гордість; лілія – недоторканість, чистоту, спокій; сакура – жіночу молодість та красу. Виникає бажання прикрасити цими роботами свої помешкання”, – писали про виставку Наталії у Центрі культури та мистецтв КПІ. 2013 року художниця заснувала майстерню мистецтва – студію “Гранд”. – Багато людей замислюються про щось сакральне і високе, знаходяться у пошуку гармонії зі світом, шукають своє призначення, розвиваються, успішно досягають своєї мети і розуміють, що до повного задоволення їм чогось не вистачає, – розповідає пані Наталія. – І раптом усвідомлюють, що найбільше задоволення людина отримує від творення. Саме наша студія може допомогти стати творцями своїх перших шедеврів. Вона зацікавить тих, хто схоче спробувати себе в творчості або доповнити свої знання, виховати у дитині творчу особистість, розвинути художнє бачення, посидючість, цілеспрямованість. Та повернімося до виставки “Катарсис”. Чимало відвідувачів напевне надовго запам’ятають полотна Наталії Гмирі, присвячені великому християнському святу – “Великодні лілеї”, “Великодні дзвіночмистецькому проєкті “Сонячний Великдень”. Запропонувала кілька робіт. У межах цього проєкту відбувався конкурс “Великоднє диво”, де за результатами голосування відвідувачів виставки я посіла перше місце. А на конкурсі “Моє новорічне диво” у рамках Свята новорічної іграшки була другою. Нинішня персональна виставка – це відзнака за перше місце у Великодній виставці, що відбулася минулого року. У мене добре малював батько. Пам’ятаю, як з дитинства він зі мною займався. Малювала у дитячому садку. А коли навчалася у школі, то вчитель з малювання сказав, поглянувши на мою акварель, що такого синього неба не буває. Поставив погану оцінку. Після цього я перестала малювати взагалі. Повернулася до малювання лише коли пішла на пенсію. Подруга, яка переді мною вийшла на заслужений відпочинок, захопилася цим раніше. Одного разу взяла мене з собою до студії. Я думала, що там вчитимуть як замішувати фарби, тримати пензля. А мені відразу дали полотно, фарби, пензлі і запитали, що я буду малювати. Обрали копію Матіса – це була моя перша робота. Вчителька мене запитувала, чи я перед цим ніде не навчалася малювати. Була здивована, наскільки вміло я брала фарби для змішування, щоб отримати новий колір. Дуже подобаються картини Васильєва, Шишкіна, Айвазовського. У кожному художнику-класику можна знайти щось дуже близьке. Серед сучасників – Андрій Кулагін і Валерій Франчук. Брала участь у великому проєкті “Пробудження української національної ідеї” в Українському домі. Там були представлені українські класики і сучасні митці, про яких я щойно згадала. До цього проєкту відібрали і шість моїх робіт. Пишаюся цим. Продовжую вчитися. І далі беру уроки в Асрора Мурадова, також багато уроків можна знайти в мережі Інтернет. Частина представлених на виставці робіт створена на морську тематику. Море заворожує, мабуть немає людини, яка б його не любила. Зокрема, тут вільна копія картини Айвазовського “Шторм”. Був період, коли захоплювалася малюванням маяків, зображення яких знайшла в одному з журналів. Два з них експонуються на виставці. Частину картин малювала з фото, зокрема домашніх улюбленців кішку (“Улюблена Аліса”) і собаку (“Кевін”). Коли навчалася у студії, то деякі роботи намалювала на пленері, малювала в студії й натюрморти. Коли малюєш спонтанно, не замислюєшся над конкретним результатом, то рука тебе сама веде. Два роки тому була в Албанії. Зробила там деякі замальовки. А взагалі більше працюю вдома, або у студії. Друзі та родичі запрошують мене в гості на мою малу батьківщину – Закар-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
